Ухвала суду № 133243729, 09.01.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/6577/25

Провадження № 1-кп/331/397/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080100006025 від 28.08.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

У С Т А Н О В И В:

На розгляді в Олександрівському районному суді міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080100006025 від 28.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 11.01.2026.

У зв`язку з цим прокурором було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на 60 днів у зв`язку з тим, що строк застосування цього запобіжного заходу завершується 11.01.2026, а судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку. Клопотання прокурор обґрунтовує наявністю ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, наявністю ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також наявністю ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може вчинити інше правопорушення або продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується. Наявність цих ризиків обґрунтовується тяжкістю інкримінованого ОСОБА_4 злочину і тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним у вчиненні цього злочину. Застосувати до обвинуваченого більш м`які запобіжні заходи прокурор не вбачає за можливе, оскільки вони не зможуть належним чином запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечували та просили відмовити у його задоволенні. Обвинувачений вказав, що його стан здоров`я погіршився і йому необхідно пройти лікування у психотерапевта, а в умовах перебування в СІЗО це неможливо. Захисник обґрунтувала свою позицію тим, що усі докази по справі долучені, інших бути не може, свідки допитані, обвинувачений має житло у м. Запоріжжі, на час затримання проходив лікування, але зараз ліки не приймає, необхідного лікування в умовах СІЗО не отримує, а також він не збирається ухилятися від суду. Крім того вказала, що оскільки прокурор просить продовжити міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого із застосуванням застави, то не розуміє чому неможливо застосувати інший більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши клопотання прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.11.2025.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 13.11.2025 відносно ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 11.01.2026 року включно, з визначенням суми застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560 грн. 00 коп.

До спливу зазначеного строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо завершити судовий розгляд даного кримінального провадження, оскільки ще досліджені не всі докази, а також не допитаний обвинувачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

У ч. 2 ст. 331 КПК України встановлено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Враховуючи вимоги ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, суд приходить до висновку, що ризики, щонайменше передбачені п.1 і п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не відпали, не змінилися та продовжують існувати.

Так, злочин, що інкримінується ОСОБА_4 , згідно зі ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Тому суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність покарання, може переховуватися від суду.

Крім того, суд враховує відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який двічі самовільно залишав місце служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ.

Тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 з метою ухилення від покарання за вчинені кримінальні правопорушення може безперешкодно переховуватися від суду та вчинити інші або аналогічні кримінальні правопорушення, що є достатнім обґрунтуванням ризиків, передбачених п.1 і п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, суд погоджується із позицією захисника щодо недоведеності прокурором існування на даний час цього ризику, оскільки під час судового розгляду вже були допитані всі свідки сторони обвинувачення і про наявність інших свідків, які ще підлягають допиту, прокурор суд не повідомляв.

За цих обставин суд відхиляє посилання сторони обвинувачення на наявність ризику з боку обвинуваченого щодо впливу на свідків.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

За вказаних обставин суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи в достатній мірі не забезпечать виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, тому підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м`який суд не вбачає.

Вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 також не є перешкодою для його тримання під вартою.

Крім того, суд зазначає, що характер та ступінь тяжкості діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , та сукупність інших обставин, зазначених прокурором у клопотанні про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , на даному етапі судового розгляду кримінального провадження не встановлено та учасниками справи не доведено.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, суд приходить до висновку про те, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, і вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176, 177, 183, 331, 372, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання процесуального керівника у кримінальному провадженні начальника Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити до 09 березня 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 грн. (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу, реквізити для внесення застави: Отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ: 26316700, р/р № UA928201720355289002015001205, Банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО: 820172, призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_4 по справі №331/6577/25 (1-кп/331/397/2026) Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави на строк дії даної ухвали покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим, прокурором; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти), для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали встановити до 09 березня 2026 року включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та оголошені у судовому засіданні 09 січня 2026 року.

Повний текст ухвали складено і проголошено 12 січня 2026 року о 08:50 год.

Суддя ОСОБА_6