Ухвала суду № 133243435, 12.01.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/3419/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071030000830 від 01.04.2024 року відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області перебуває клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071030000830 від 01.04.2024 року відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 337 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 липня 2024 року у справі №308/11461/24 задоволено клопотання слідчого та з можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_4 , накладено арешт шляхом заборони відчуження на житловий будинок загальною площею 67, 5 кв.м. на території земельної ділянки з кадастровим номером №2120485601:00:000:0057, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які за її твердженням, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим вона вважає себе власником 1/2 частини зазначеного майна. На підтвердження наведених доводів заявник посилається на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області №297/2728/25 від 22 грудня 2025 року щодо визнання за нею права власності на відповідну частку житлового будинку та земельної ділянки. На думку заявника, подальше перебування зазначеного майна під арештом призводить до необґрунтованого обмеження її майнових прав, а також негативно впливає на права та законні інтереси членів її сім`ї, у тому числі неповнолітніх дітей, які проживають у спірному житловому будинку, у зв`язку з цим заявник вважає, що підстави для подальшої дії арешту відсутні та просить суд скасувати арешт.

Вказане клопотання подане у межах виконання вироку Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 серпня 2025 року у справі №297/3419/24, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вирок набрав законної сили 25 листопада 2025 року, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного суду.

Заявниця ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась. При цьому, згідно поданої заяви просила розглянути без її участі.

Дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується, зокрема, з метою забезпечення конфіскації майна як виду кримінального покарання.

З матеріалів клопотання вбачається, що арешт на спірне майно було накладено ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 липня 2024 року з метою забезпечення можливої конфіскації майна, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України. Зазначена мета арешту зберігає свою актуальність і на стадії виконання вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконання вироку.

Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів, у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 539 ч. 2 п. 4 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 14 частини 1 статті 537 КПК України.

Вимоги ст. 537 КПК України передбачають вирішення питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі скасування арешту на майно після ухвалення вироку, які відноситься до категорії, вказаної у пункті 14 - інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, які вирішуються на стадії виконання вироку.

Встановлено, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області №297/2728/25 від 22.12.2025 року задоволено частково позовну заяву ОСОБА_3 та постановлено поділити спільне сумісне майно ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку (літ.А) АДРЕСА_1 , загальною площею 67, 5 кв.м., житлова 40,6 кв.м., складові частини: Б-сарай, В-свинарник, Г-вбиральня, Д-гараж, Д1-сарай, №1-5 огорожа та на 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0,0914 га, кадастровий номер 2120485601:00:000:0057, реєстраційний номер 2574296121020, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу, що рішення Берегівського районного суду Закарпатської області №297/2728/25 від 22.12.2025 року, на яке посилається заявник як на підставу для скасування арешту, не набрало законної сили, а отже не породжує правових наслідків, які могли б бути враховані судом під час вирішення питання про подальшу дію арешту майна.

Відповідно до усталених положень процесуального законодавства, судове рішення набуває обов`язкової сили лише після набрання ним законної сили, а до цього моменту не може вважатися таким, що остаточно визначає правовий режим майна або обсяг прав конкретної особи.

За таких обставин, посилання заявника на судове рішення, яке не набрало законної сили, є передчасним та не може бути належною підставою для скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження з метою забезпечення конфіскації майна.

Крім того, суд зазначає, що в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України суд не вирішує спір про право власності, не визначає частки у спільному майні та не встановлює обсяг цивільних прав співвласників. Такі питання підлягають вирішенню виключно в порядку цивільного судочинства після набрання відповідним рішенням законної сили та за відсутності чинного арешту.

З урахуванням того, що вирок суду у кримінальному провадженні набрав законної сили, передбачає конфіскацію майна, а арешт безпосередньо спрямований на забезпечення його виконання, суд доходить висновку, що підстави для скасування арешту відсутні.

Таким чином, доводи заявника не спростовують законності та обґрунтованості подальшої дії арешту майна, а посилання на судове рішення, яке не набрало законної сили, не може бути прийняте судом до уваги як підстава для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-173, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071030000830 від 01 квітня 2024 року відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог КПК України.

Суддя ОСОБА_5