Ухвала суду № 133242771, 12.01.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20799/21

Провадження № 2-п/643/13/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2026 суддя Салтівського районного суду міста Харкова Власенко М. В., перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі № 643/20799/21 за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова через систему «Електронний суд» із заявою про перегляд заочного рішення у справі № 643/20799/21, в якій просив:

поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки про рішення суду ОСОБА_1 дізнався лише після відкриття виконавчого провадження;

скасувати заочне рішення Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/20799/21;

призначити справу до нового розгляду з викликом сторін;

зупинити виконання рішення суду та виконавчого листа від 06.03.2023 до закінчення розгляду цієї заяви.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що про існування вказаного рішення ОСОБА_1 дізнався лише у квітні 2024 року після арешту його банківських рахунків та відкриття виконавчого провадження, що підтверджується даними в додатку «Дія».

ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Жодних судових повісток, копій позовної заяви чи судових рішень він не отримував. За адресою реєстрації, зазначеною у матеріалах справи, він фактично не проживає, що унеможливлювало отримання кореспонденції. Таким чином, він був позбавлений права на захист, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 13 ЦПК України.

Крім цього, суд не врахував строк позовної давності. Заявлена позивачем заборгованість нібито виникла починаючи з 2008 року. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності становить 3 роки. Він не визнавав борг, не підписував договорів та не здійснював оплат, що могло б перервати перебіг позовної давності. У разі його участі в судовому засіданні, він обов`язково заявив би про сплив строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Також відсутні належні докази зобов`язань між ним та КП «Харківські теплові мережі», відсутній підписаний договір, розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не підтверджений належними доказами.

Суд, перевіривши заяву на її відповідність вимогам ЦПК України, встановив таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20 дослідила питання процесуальних особливостей оскарження судового рішення, постановленого в порядку заочного провадження, реалізації учасниками процесу права на апеляційне оскарження заочного рішення та, зокрема, процесуальних наслідків подання заяви про перегляд заочного рішення з пропуском установленого законом строку.

Зокрема, у контексті сформованої Великою Палатою Верховного Суду практики щодо дій суду першої інстанції при розгляді заяв про перегляд заочного рішення, зазначено, що заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).

Суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Тому, правила ч. 3 ст. 287 ЦПК України, щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування ст. 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і ч. 2 ст. 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Отже, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

З матеріалів справи слідує, що заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2022 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01 березня 2013 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 131553,97 грн., інфляційні витрати у розмірі 6355,23 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2854,95 грн., а всього загальну суму 140764 (сто сорок тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 15 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі по 756 (сімсот п`ятдесят шість) грн. 67 коп.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається, зокрема, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Так, про розгляд справи призначений на 23.12.2021 та 22.02.2022 відповідачі повідомлялися у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом розміщення оголошення на інформаційному веб-сайті судової влади України, що підтверджується матеріалами справи.

Також, з матеріалів справи слідує, що заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2022 у цій справі надіслано відповідачам, зокрема ОСОБА_1 , 05.12.2022, яке отримано останнім 07.12.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім цього, у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 22.04.2024, яка подана особисто, через канцелярію суду, про надання матеріалів справи для ознайомлення та видачу копії судового рішення.

Із заявою про перегляд заочного рішення суду ОСОБА_1 звернувся лише 17.12.2025.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип «правової визначеності» трактується у контексті дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти росії», п. 51, 52, «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

А безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку, адже отримавши копію заочного рішення суду 07.12.2022 та подавши заяву про ознайомлення з матеріалами справи 22.04.2024, відповідач мав можливість своєчасно здійснити процесуальну дію, строк якої обмежений законом, та подати заяву про перегляд заочного рішення у строк, встановлений ст. 284 ЦПК України.

У цьому випадку, відповідачем пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, а поважних причин для поновлення пропущеного строку судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, оскільки відповідачем не надано доказів, які були об`єктивно непереборними на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, тому клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на перегляд заочного рішення суду від 22.02.2022 задоволенню не підлягає.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 127 ЦПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, враховуючи те, що заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення подана після закінчення процесуальних строків, визначених у ст. 284 ЦПК України, така заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 126, 127, 284, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку для подання заяви про перегляд заочного рішення у справі за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі № 643/20799/21 за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя Михайло ВЛАСЕНКО