Ухвала суду № 133242756, 13.01.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 641/7747/25

Провадження № 2-з/643/8/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання - Вишнякової Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерного товариства «Харківенергозбут» про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вище вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії Салтівського району з розподілу електричної енергії АТ «Харківоблеренго» з розгляду актів про порушення, оформлене протоколом №234401 від 04.04.2025 прийняте на підставі акту №234401 від 26.02.2025 про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Ухвалою Слобідського районного суду м.Харкова від 22.10.2025, цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Салтівського районного суду м.Харкова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025, справу розподілено судді Довготько Т.М.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 13.11.2025 провадження по справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 10.12.2025, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут». Роз`яснено третій особі, що відповідно до вимог ст. 192 ЦПК України у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, має право подати письмові пояснення щодо позову або відзиву.

12.01.2026 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ «Харківобленерго», ПрАТ «Харківенергозбут» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо припинення або обмеження розподілу/ постачання електричної енергії на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі № 641/7747/25.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 12.01.2026, заява розподілена судді Довготько Т.М.

В обґрунтування вищевказаної заяви позивач ОСОБА_1 зазначив, що наразі між ним та відповідачем існує спір з приводу визнання протиправним та скасування рішення комісії про порушення ПРРЕЕ, а тому, з метою ухилення від виконання можливого рішення суду на його користь, існує істотна загроза припинення постачання електричної енергії АТ «Харківобленерго» на його адресу, що ускладнить чи зробить неможливим ефективний захист його порушених прав та інтересів. Він є волонтером, який активно допомагає людям, постраждалим від воєнних дій, а в його будинку проживає сім`я, включаючи дітей. Відключення електропостачання в зимовий період призведе до неможливості опалення будинку, приготування їжі, використання побутових приладів, що становитиме загрозу здоров`ю та безпеці сім`ї, а також перешкоджатиме його волонтерській діяльності. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже вжиття заходів забезпечення позову має бути співмірними з заявленими позовними вимогами.

Судом встановлено, що спір виник між споживачем ОСОБА_1 та АТ «Харківоблеренго» (юридичною особою). Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення комісії Салтівського району з розподілу електричної енергії АТ «Харківоблеренго» з розгляду актів про порушення, оформлене протоколом №234401 від 04.04.2025 прийняте на підставі акта №234401 від 26.02.2025 про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії щодо споживання електроенергії ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Як на підставу вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що ним подана позовна заява про визнання протиправним та скасування рішення комісії. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії щодо припинення або обмеження розподілу/ постачання електричної енергії може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1446 Акціонерне товариство «Харківобленерго» (далі - Відповідач, АТ «Харківобленерго») є оператором системи розподілу (надалі - ОСР) та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території м. Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії. Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між ОСР, електропостачальниками та споживачами (разом Учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон України Про ринок електричної енергії, від 13.04.2017 № 2019-VIII, Кодекс систем розподілу (надалі КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі Постанова № 312), в яких визначені права, обов`язки та відповідальність сторін.

Так, у відповідності положень п. 7.11 ПРРЕЕ, визначено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється припинення/ зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, від 22.12.2022 № 309, (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації) Отже, Національна комісія з регулювання електроенергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), як Регулятор в енергетичній галузі, імперативною нормою встановила позасудовий спосіб захисту прав споживачів та заборонила відключення постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт споживача до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом споживача про оскарження рішення Оператора систем розподілу.

Таким чином, приймаючи до уваги, що предметом позову є правомірність/протиправність дій відповідача щодо складення оспорюваного акту про порушення, а законодавством визначені підстави для припинення електропостачання, розгляд оспорюваного акту відбувається за спеціальною і встановленою процедурою, а також обраний позивачем спосіб забезпечення позову не співмірний з позовними вимогами і не відповідає суті порушеного права, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 не зазначає мотиви, яким чином незабезпечення позову, у спосіб про який він просить, може утруднити виконання судового рішення, викладаючи лише обставини поданого ним позову, посилаючись лише на можливе незаконне відключенні від електропостачання. Разом з тим такі висновки є припущенням. А питання про правомірність /протиправність дій відповідача може бути розглянуте судом лише по суті спору.

Застосовані заходи забезпечення позову не є співмірними заявленим вимогам.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо припинення або обмеження розподілу/ постачання електричної енергії, є неспівмірним заявленим позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 13.01.2026.

Суддя Довготько Т.М.