Постанова № 13323882, 23.12.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

23.12.2010 <копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2010 р. Справа № 2а-11079/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д.П.

при секретаріГоробець Ю.В.

за участі представника позивачаСеменюка Ю.Г.

представника відповідачаКрушельницької С.М., Лукашевич Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпроважмаш»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Дніпропетровську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

08 вересня 2010р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 21.04.2010 року №0000388811/0 про сплату Відкритим акціонерним товариством «Дніпроважмаш»суми податкового зобов'язання всього у розмірі 2279683,08 грн., у тому числі за основним платежем - 1519788,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 759894,36 грн., за платежем 5013050200 - орендна плата за землю.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 08.09.2010р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі, за викладених у ньому підстав.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву від 27.10.2010р., наявне у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення та доводи осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступні обставини.

За результатами документальної невиїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Дніпроважмаш»(надалі - Позивач), проведеної СДПІ по роботі з ВПП в м.Дніпропетровську (надалі - Відповідач) складено Акт перевірки від 07.04.2010 р. №739/08-02/1-00168076 «Про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ «Дніпроважмаш»(код ЄДРПОУ 00168076) з питання правильності декларування орендної плати за землю за 2008рік та з 01.01.2009 р. по 13.04.2009 рік»(надалі - Акт). Документальну невиїзну перевірку Позивача було проведено Відповідачем в доповнення до акту № 1365/08-02/1-00168076 від 14.09.2009р.

Як зазначається в Акті, перевіркою повноти визначення орендної плати за землю та сплати до бюджету встановлено заниження суми орендної плати за землю на загальну суму 1519788,72 грн., у тому числі за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. у сумі 1143035,44грн. за період з 01.01.209р. по 13.04.2009р. у сумі 376753,28грн.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії акту перевірки від 07.04.2010 р. №739/08-02/1-00168076 «Про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ «Дніпроважмаш»(код ЄДРПОУ 00168076) з питання правильності декларування орендної плати за землю за 2008 рік та з 01.01.2009р. по 13.04.2009 рік», заперечень ВАТ «Дніпроважмаш»від 12.04.2010р. № 65-95/700 до Акту перевірки від 07.04.2010 р. №739/08-02/1-00168076, листа Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 16.04.2010 р. №11293/10/08-02/1-16 про надання відповіді на заперечення до акту перевірки, податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 21.04.2010року №0000388811/0 про сплату суми податкового зобов'язання всього у розмірі 2279683,08 грн., у тому числі за основним платежем - 1519788,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 759894,36 грн., за платежем 5013050200 - орендна плата за землю, первинної скарги ВАТ «Дніпроважмаш»від 29.04.2010 р. № 65-118/825 про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 21.04.2010 року №0000388811/0, рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м.Дніпропетровську від 14.05.2010 р. №14139/10/08-15-24 про результати розгляду первинної скарги, податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 14.05.2010 року №0000388811/1, повторної скарги ВАТ «Дніпроважмаш»від 20.05.2010 р. № 65-147/933 про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 21.04.2010 року № 0000388811/0 та податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську від 14.05.2010 року №0000388811/1, рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 15.06.2010 р. №15644/10/25-008 про результати розгляду повторної скарги, податкового повідомлення-рішення від 17.06.2010 року №0000388811/2 про сплату суми податкового зобов'язання всього у розмірі 2279683,08 грн., у тому числі за основним платежем - 1519788,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -759894,36 грн., за платежем 5013050200 - орендна плата за землю, повторної скарги ВАТ «Дніпроважмаш»від 25.06.2010 р. № 65-184 про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 21.04.2010 року № 0000388811/0 (від 14.05.2010 року № 0000388811/1, від 17.06.2010 року №0000388811/2), рішення Державної податкової адміністрації України від 30.08.2010р. №8733/6/25-0215 про результати розгляду повторної скарги, договору оренди землі від 02.09.04р., укладеного між ВАТ «Дніпроважмаш»і Дніпропетровською міською радою.

Відповідачем зафіксовано в Акті, що Позивач користується земельною ділянкою площею 109,8123 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сухий острів,3 (Ленінський район), на підставі договору оренди землі від 02.09.04р. (надалі також - Договір), укладеного між підприємством і Дніпропетровською міською радою (згідно з рішеннями міської ради від 07.08.2002 року №137/3 та від 02.06.2004 року №86/17, державна реєстрація договору оренди землі від 29.10.04р. №5756).

Пунктом 4.1 даного Договору передбачена річна орендна плата за земельну ділянку, що встановлюється у грошовій формі (у гривнях) і складає 1(%) відсоток від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з п.2.3 Договору становить 474 320 823,96 (чотириста сімдесят чотири мільйона триста двадцять тисяч вісімсот двадцять три) гривні 96 копійок.

Пунктом 4.2 Договору передбачалося, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2009 р. у справі 12/51-09 визнано недійсним п.4.2 договору оренди землі від 02.09.2004р., укладеного між Дніпропетровською міською радою і ВАТ «Дніпроважмаш». В наказі господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2009 р. по справі 12/51-09 зазначено, що вказане рішення від 30.03.2009 р. набрало законної сили 14.04.2009 р.

Однак, Відповідач в Акті обґрунтовує свої висновки тим, що п.4.2 договору оренди землі від 02.09.2004 року діяв у повному обсязі до 14.04.2009 р., тобто до моменту набрання законної сили рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2009 року по справі 12/51-09, яким було визнано недійсним пункт 4.2. договору оренди землі від 02.09.2004 року. А тому, розмір орендної плати, на думку Відповідача, повинен був розраховуватися з врахуванням положень п.4.2 договору оренди землі від 02.09.2004 року, визнаного недійсним рішенням суду.

Спираючись на таку позицію, Відповідач робить висновок про порушення Позивачем ст.21 Закону України від 06.10.1998 року № 161-ХІУ «Про оренду землі»(зі змінами та доповненнями) з урахуванням норм п.3 ст. 216, ст. 217 і п. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-УІ, в зв'язку з чим Відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.04.2010 року №0000388811/0 про сплату Позивачем суми податкового зобов'язання всього у розмірі 2279683,08 грн., у тому числі за основним платежем - 1519788,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 759894,36 грн., за платежем 5013050200 - орендна плата за землю.

Однак, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Відповідачем не прийнято до уваги вимоги нормативно-правових актів України, що спростовують висновки Відповідача, а саме, наступне.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2009 року по справі № 12/51-09 було визнано недійсним пункт 4.2 договору оренди землі від 02.09.2004року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Дніпроважмаш», яким передбачалося, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін і доповнень до договору.

Згідно з ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, п.4.2 договору оренди землі від 02.09.2004 року не відповідає вимогам ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі», ст. 651 Цивільного кодексу України, а тому вважається недійсним з моменту його включення до договору (укладення договору), тобто з 02.09.2004 р., а не з 15.04.2009 р. як про це зазначається в Акті перевірки.

Таким же чином вирішується питання щодо моменту визнання недійсним правочину і в судовій практиці.

Так, Вищий господарський суд України в своєму інформаційному листі від 07.04.2008р. №01-8/211 зазначає, що «Момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за такими правочинами, імперативно встановлені частинами першою та другою статті 236 ЦК України, і не можуть бути змінені судом. Тому в разі задоволення судом позову про визнання правочину недійсним в рішенні не слід вказувати ні момент, з якого правочин є недійсним, ні про припинення можливості настання прав і обов'язків за правочином у майбутньому».

Крім того, в даному питанні можна також застосувати аналогію закону. Зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», положення, що було визнанане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Позивач є орендарем вказаної земельної ділянки, а тому відповідно до ст.13 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ (надалі - Закон України "Про за землю"), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, що перебуває в оренді у Позивача, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями (надалі - Земельний кодекс України) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно із ст.2 Закону України "Про оренду землі" від 06.08.1998 р. № 161-ХІУ (надалі - Закон України "Про оренду землі"), відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також, договором оренди землі.

Як визначено ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ч.2 ст.125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Позивач користується земельною ділянкою площею 109,8123 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сухий острів,3 (Ленінський район), на підставі договору оренди землі від 02.09.04р., укладеного між підприємством і Дніпропетровською міською радою. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 07.08.2002 року №137/3 та від 02.06.2004 року №86/17. Державна реєстрація договору оренди землі від 29.10.04р. №5756.

Пунктом 4.1 даного Договору передбачена річна орендна плата за земельну ділянку, що встановлюється у грошовій формі (у гривнях) і складає 1(%) відсоток від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з п.2.3. даного Договору становить 474 320 823,96 (чотириста сімдесят чотири мільйона триста двадцять тисяч вісімсот двадцять три) гривні 96 копійок.

Згідно з ст.13 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ (надалі - Закон України "Про плату за землю"), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про плату за землю", розмір, умови і строки винесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України). Згідно із ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 3 ст.6 Цивільного кодексу України, закріплено принцип щодо того, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення Договору оренди землі від 02.09.2004 р.) передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

При цьому норма ч.1 ст.30 Закону України "Про оренду землі" є імперативною нормою права, яка не передбачає можливості внесення змін до договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку.

Таким чином, Позивач правомірно здійснює розрахунок орендної плати за землю на підставі договору оренди землі від 02.09.04р., укладеного між підприємством і Дніпропетровською міською радою, у відповідності з пунктами 4.1 і 2.3 цього договору.

Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року «Про затвердження типового договору оренди землі» типовий договір оренди землі не містить посилань на те, що зміна нормативної грошової оцінки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до договору оренди землі у порядку та у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Крім того, пунктом 12.1 договору оренди землі, який відповідає вимогам ст. 30 Закону країни «Про оренду землі», передбачено, що зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Отже, пункт 4.2 договору оренди землі суперечить ст. 30 Закону України «Про оренду землі»і пункту 12.1 цього ж договору, який не містить будь-яких застережень можливості застосування п.4.2 договору оренди землі.

Також, частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Підставою недійсності правочину було недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - п'ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Посилання Відповідача на ст. 21 Закону України «Про оренду землі»не є правильним, оскільки вона вказує на те, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. Оскільки, в даному випадку рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2009 р. визнано недійсним лише окремий пункт договору оренди землі, а не договір в цілому, а тому положення ст.21 Закону України «Про оренду землі»у цьому випадку застосовуванню не підлягають.

Крім того, як визначено в ст.217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

До цього ж слід зазначити, що дія норми ст.21 Закону України «Про оренду землі»спрямована на запобігання безоплатному користуванню земельними ділянками.

В даному ж випадку, у Позивача відсутнє безоплатне користування земельною ділянкою.

Позивач користується земельною ділянкою на підставі чинного договору оренди землі від 02.09.2004 року, укладеного з Дніпропетровською міською радою, згідно з яким сплачує плату за землю у вигляді орендної плати, що відповідає вимогам ст.ст. 93, 96, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 13 і 19 Закону України «Про плату за землю».

Посилання Відповідача в Акті перевірки на п.3 ст.653 Цивільного кодексу України є неправомірним, оскільки ця норма закону стосується лише випадків зміни чи розірвання договору, а не визнання його недійсним.

В питанні щодо правових наслідків недійсності правочину слід керуватися статтею 216 Цивільного кодексу України.

При цьому положення ст.21 Закону України «Про оренду землі»не може вважатися спеціальним по відношенню до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, як про це зазначає СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, оскільки ст.21 вказаного Закону не регулює питання моменту недійсності правочину, що є предметом регулювання ст. 236 ЦКУ.

Момент, з якого є недійсним правочин визначається виключно в нормі статті 236 Цивільного кодексу України, що так і називається «Момент недійсності правочину»:

«1. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

2. Якщо за недійсним, правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.»

Таким чином, визнаний недійсним рішенням суду п.4.2 договору оренди землі від 02.09.2004 року не відповідає вимогам ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі», ст. 651 Цивільного кодексу України, а тому вважається недійсним з моменту його включення до договору (укладення договору), тобто з 02.09.2004 р., а не з 14.04.2009 р. як про це зазначається в Акті перевірки.

Отже, висновок Відповідача в Акті перевірки про те, що «пункт 4.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ВАТ «Дніпроважмаш», діяв в повному обсязі до 14 квітня 2009 року»- не відповідає вимогам закону (ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

Як випливає з вищенаведеного, Позивач на законних підставах подав до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську уточнюючі Податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік та правомірно проведено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку за 2009 рік на підставі договору оренди землі від 02.09.2004р., укладеного між підприємством і Дніпропетровською міською радою.

Також, слід зазначити, що податковий орган відповідно діючого законодавства України не наділений повноваженнями втручатися в діяльність Дніпропетровської міської ради з субєктами підприємницької діяльності та додатково нараховувати суму орендної плати за землю без урахування внесення сторонами відповідних змін до договору оренди землі від 02.09.2004 року щодо встановлення нового розміру річної орендної плати за земельну ділянку. Також, відповідачем, суду не надано доказів щодо проведення заходів по роботі з Дніпропетровською міською радою у звязку зі змінами нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться у використанні позивача, тобто, як наслідок відповідної зміни річної орендної плати за земельну ділянку, що встановлюється у грошовій формі (у гривнях) і складає 1(%) відсоток від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

У зв'язку з викладеними обставинами, вважаємо, що податкове повідомлення - рішення відповідача від 21.04.2010 року № 0000388811/0 (від 14.05.2010 р. № 0000388811/1, від 17.06.2010 р. №0000388811/2) суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує права і законні інтереси Позивача, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позицію позивача належним чином обґрунтованою та доведеною, а рішення відповідача неправомірним, та доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську від 21 квітня 2010 року №0000388811/0 про сплату відкритим акціонерним товариством «Дніпроважмаш» суми податкового зобов'язання всього у розмірі 2279683(два мільйони двісті сімдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят три)грн. 88 коп., у тому числі за основним платежем - 1519788(один мільйон п'ятсот дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім)грн. 72 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 759894(сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири)грн. 36 коп., за платежем 5013050200 - орендна плата за землю.

Присудити на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпроважмаш» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 01.12.2010р.

Суддя <(підпис) >

<Список >

<Список >

<Список >Д.П. Павловський

< суддя учасник колегії >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >