Ухвала суду № 133235315, 09.01.2026, Теплодарський міський суд Одеської області

Справа №420/35780/25

Провадження №2-а/516/1/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 рокум.Теплодар

Суддя Теплодарського міського суду Одеської області Ширінська О.Х., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

До Теплодарського міського суду Одеської області 05.01.2026 року надійшов вище вказаний адміністративний позов, направлений за підсудністю Одеським окружним адміністративним судом на підставі ухвали судді Одеського окружного адміністративного від 27.10.2025 року .

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягали у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про нібито порушення військового обліку і оголошення у розшук ОСОБА_1 без наявності постанови, матеріалів адміністративного провадження та належного повідомлення особи, а також у неврахуванні наданої довідки релігійної організації, яка підтверджує належність ОСОБА_1 до релігійного об`єднання, віровчення якого не допускає користування зброєю;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 усунути наслідки таких протиправних дій, що полягає у виключенні відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, припиненні збереження і розповсюдження недостовірних даних та у врахуванні поданої довідки релігійної організації з метою забезпечення реалізації права позивача на проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України №1975-XII «Про альтернативну (невійськову) службу» та постанови Кабінету Міністрів України №2066 від 10.11.1999, а також відновленні правильних облікових відомостей у державних реєстрах.

Направляючи адміністративну справу за підсудністю до місцевого загального адміністративного суду, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, пов`язані з безпосереднім виявленням відповідачем ознак порушення позивачем правил військового обліку (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), тобто ознак вчинення адміністративного правопорушення.

На думку суду, встановлення обставин правомірності чи протиправності дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку вимагає, в першу чергу, надання оцінки висновкам відповідача про наявність ознак скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що виразилось у недотриманні позивачем встановлених чинним законодавством правил військового обліку або інших вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, і, як наслідок, наявності підстав для вжиття відповідних заходів для забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Суд вважав, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги і підстави, викладені на їх обґрунтування свідчать про те, що предметом позову у цій справі є дії суб`єкта владних повноважень, пов`язані з виявленням ним обставин порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, що може свідчити про наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та направлені на забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, тому такі справи належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на висновок про те, що предметом спору у даній справі є дії відповідача, пов`язані із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що розгляд даної справи віднесений до компетенції саме місцевого загального суду як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

В ухвалі суду зазначено, оскільки предметом спору у даній справі є дії відповідача, пов`язані із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, розгляд даної справи віднесений до компетенції саме місцевого загального суду як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду.

Вивчивши вказаний адміністративний позов, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для прийняття до свого провадження та відкриття провадження у даній справі через неналежність вказаної справи за предметною юрисдикцією місцевому загальному суду, як адміністративному, виходячи з наступного.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення.

Статтею 20 КАС України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

Згідно п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Таким чином, з огляду на положення п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , як орган військового управління, є суб`єктом владних повноважень, які наділені певними повноваженнями, необхідними для виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього.

Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази наявності адміністративної справи, або прийняття суб`єктом владних повноважень рішення у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача, зокрема постанови про притягнення до адміністративної відповідальності або накладення адміністративного штрафу, правомірність якого може бути переглянута за особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначеними статтею 286 КАС України.

З матеріалів справи в даному випадку, також не вбачається, що позивачем оскаржуються дії суб`єктів владних повноважень саме по вжиттю заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 260 КУпАП.

З огляду на вище наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються, оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, та направлені на захист порушеного саме в публічно-правових відносинах права позивача, тому розгляд таких вимог повинен здійснюватися окружним адміністративним судом.

Місцевий суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті заявлених позовних вимог, адже спори, які мають розглядатися у порядку статті 286 КАС України стосуються виключно оскарження постанов (рішень) у справах про адміністративні правопорушення.

Враховуючи предмет позовних вимог у цій справі, вказаний спір предметно підсудний окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Зазначена позиція суду узгоджується із актуальною практикою за даною категорією справ, яка висловлена П`ятим апеляційним адміністративним судом у постановах від 14.11.2025 року у справі № 420/29734/25, від 20.11.2025 року у справі № 420/29041/25, від 21.11.2025 року у справі №420/25076/25, та від 24.11.2025 року у справі № 420/25983/25.

Таким чином, адміністративна справа за даним адміністративним позовом за предметною юрисдикцією адміністративних справ не підсудна Теплодраському міському суду Одеської області як адміністративному суду.

Одночасно судом ураховується, що у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

У пункті 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді. Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 26 серпня 2019 року при розгляді справи №855/364/19 виснувала, що визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи.

Правильне визначення компетентного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в адміністративній справі.

Якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС.

Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.

За правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 р. у справі № 855/306/19 (провадження № А/9901/232/19) належним і компетентним судом, у розумінні процесуального закону, є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудностей.

Крім того, відповідно до статті 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28цього Кодексу.

Отже, норма стосовно предметної юрисдикції має імперативний характер, порушення правил якої відповідно до ст. 318 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що прийняття справи в порушення предметної юрисдикції справи, може бути наслідком порушення прав та інтересів заявника на розгляд його заяви «неналежним судом» та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині забезпечення права на справедливий на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а ухвалення рішення суду судом з порушенням правил юрисдикції тягне за собою скасування прийнятого судом рішення та направлення справи компетентному суду.

Згідно п.2, 3.ч.1.ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частинами 5, 8 статті 29 КАС України передбачено, що питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

За вищенаведених обставин, відсутні підстави для прийняття справи до свого провадження, а адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, не підсудна Теплодарському міському суду Одеської області, як адміністративному за предметною юрисдикцією, тому її слід передати за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 2,5,19,20,21,29, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну справу № 420/33780/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, передати за предметною юрисдикцією на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя О.Х. Ширінська