Рішення № 133233836, 12.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16904/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіна Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми простроченого грошового зобов`язання, -

У С Т А Н О В И В :

20 серпня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія Інвест - Кредо» через систему «Електронний суд» звернулося до Дніпровського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми простроченого грошового зобов`язання.

Позов мотивовано тим, що 15 серпня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 871/ФКВ-07, за мовами якого позичальник отримав грошові кошти в сумі 90 000,00 доларів США.

07 червня 2013 року Дніпровський районний суд міста Києва заочним рішенням у справі № 755/7029/13-ц стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», заборгованість за Кредитним договором у розмірі 980 415,34 грн., витрати пов`язані з наданням оголошення в газету в сумі 420 грн. та судовий збір в сумі 3 441 грн., а всього на загальну суму 984 276,34 грн.

Дніпровський районний суд міста Києва ухвалою від 05 листопада 2020 року замінив сторону виконавчого провадження - кредитора ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» по рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2013 року ухваленого у справі № 755/7029/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач вказує, що відповідач до цього часу рішення суду про стягнення боргу не виконав, а тому позивач має право стягнення 3% річних та інфляційних збитків за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 рік.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь:

3 % річних в сумі 139 985,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 461 913,71 грн;

витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 222,81 грн,

На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористалися.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду заперечень щодо розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15 серпня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 871/ФКВ-07, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти в сумі 90 000,00 доларів США.

07 червня 2013 року Дніпровський районний суд міста Києва заочним рішенням у справі № 755/7029/13-ц стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», заборгованість за Кредитним договором у розмірі 980 415,34 грн., витрати пов`язані з наданням оголошення в газету в сумі 420 грн. та судовий збір в сумі 3 441 грн., а всього на загальну суму 984 276,34 грн.

Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 09 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилив. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2013 року залишив без змін.

Дніпровський районний суд міста Києва ухвалою від 05 листопада 2020 року замінив сторону виконавчого провадження - кредитора ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» по рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2013 року ухваленого у справі № 755/7029/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

13 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І. М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 755/7029/2013-ц, виданого 31 липня 2013 року Дніпровським районним судом міста Києва.

Згідно розрахунку 3% річних та інфляційних збитків за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року розмір нарахованих відсотків становить 139 985,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 461 913,71 грн.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть визначатися у рішенні суду. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2025 року у справі № 640/13147/19 (провадження № 61-5647св24) зазначено, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Верховний Суд вже звертав увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 26 лютого 2025 року у справі №757/7506/21-ц (провадження 61-5954св24) Верховний Суд дійшов наступних висновків: "отже, суди дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України за весь час прострочення виконання зобов`язання, а саме з 28 жовтня 2017 року до 27 жовтня 2020 року».

У цій постанові Верховний Суд встановив, що грошові кошти, які стягнені судовими рішенням у справі № 201/2727/16, надійшли на рахунок позивача 28 жовтня 2020 року.

Також колегія суддів звернула увагу на те, що зобов`язання вважається виконаним належним чином із часу зарахування коштів на рахунки стягувача, а не списання (перерахування) із кореспондентського рахунку банку.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися у разі: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, провадження № 61-30435сво18).\

У постанові Великої Плати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зазначено, що: «положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду».

Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21, провадження № 14-91цс22).

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 757/3530/20, провадження № 61-18137св23).

У даній справі:

07 червня 2013 року Дніпровський районний суд міста Києва заочним рішенням у справі № 755/7029/13-ц стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», заборгованість за Кредитним договором у розмірі 980 415,34 грн., витрати пов`язані з наданням оголошення в газету в сумі 420 грн. та судовий збір в сумі 3 441 грн., а всього на загальну суму 984 276,34 грн.

Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 09 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилив. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2013 року залишив без змін.

Вказане рішення набрало законної сили 09 жовтня 2013 року.

доказів належного виконання вищевказаного рішення суду в матеріалах справи відсутні.

Змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 139 985,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 461 913,71 грнза неналежне виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 141 ЦК України суд присуджує до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо» судовий збір у розмірі 7 222,81 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 509, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми простроченого грошового зобов`язання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо» 3 % річних та інфляційні втрати у зв`язку неналежного виконання рішення суду у розмірі 601 899 (шістсот одна тисяча вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо» судовий збір у розмірі 7 222,81 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12 січня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо» (01054, м. Київ вул. Ярославів Вал, 13/2 «б», ЄДРПОУ: 39761587);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) .

С у д д я