Ухвала суду № 133233807, 09.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:191/3253/25

Провадження №: 2/755/1228/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про передачу справи за підсудністю

"09" січня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Синельніківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Синельніківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня

2025 року позовну заяву передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Підставами для залишення позову без руху визначено: 1) відсутність достовірних відомостей про зареєстроване чи останнє відоме місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , або будь-якою іншою адресою саме на території Дніпровського району міста Києва, місцезнаходження належного йому на праві власності нерухомого майна чи місця його роботи;

2) відсутність документу, що підтверджує факт народження дитини ОСОБА_3 , та містить інформацію про його батьків, з урахуванням правил подачі документів, виданих іноземною державою;

3) відсутність документів, які б підтверджували правові підстави користування житлом за адресою:/

АДРЕСА_1 ; 4) відсутність документу про судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною п`ятою статті 272 ЦПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа від 17 грудня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року про залишення позову без руху доставлено до електронного кабінету представника позивача адвоката Чутченка С.О. 17 грудня 2025 року о 20-53 год.

Таким чином, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року про залишення позову без руху було вручено позивачеві 18 грудня 2025 року.

24 грудня 2025 року (вхід. від 25 грудня 2025 року № 78429) до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чутченка С.О., надійшла зайва про виконання ухвали суду.

До заяви долучено копію свідоцтва про народження дитини, а також відомості про фактичне проживання позивача та її малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 , чим виконано вимоги ухвали про залишення позову без руху в цій частині.

Представник зазначив, що останнім відомим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є адреса: АДРЕСА_1 . Однак, всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху, будь-яких доказів на підтвердження зазначеного до заяви не долучено.

Водночас, представником позивача надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25 квітня 2025 року № 424194297, з якої встановлено, що ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Також до заяви про усунення недоліків позовної заяви долучено квитанцію від 02 квітня 2025 року № 0.0.4285441244.1 про сплату судового збору у розмірі 1 212,00 грн.

Вивчивши зміст заяви про усунення недоліків, вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, суд встановив таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від

04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Відповідно до положень частини дев`ятої статті 187 ЦПК України, якою врегульовано порядок відкриття провадження у справі, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею

31 цього Кодексу.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).

Усі справи, які надходять до суду, в першу чергу перевіряються судом на дотримання правил територіальної підсудності виходячи з предмета і підстав позову.

Підсудність цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції, визначається статтями 26-30 ЦПК України.

Предметом позову у даній справі є визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю.

Суд враховує, що підстави для застосування правил альтернативної підсудності щодо визначення підсудності даного спору за місцем зареєстрованого/задекларованого місця проживання позивача у даному випадку відсутні.

Згідно із частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частин шостої, восьмої, дев`ятої статті 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідачем у справі визначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Адресу місця проживання відповідача зазначено: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 01 липня 2025 року

№ 1535677, відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено.

Судом зроблено запит до електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» з метою з`ясування відомостей щодо реєстрації місця проживання відповідача.

Згідно з інформацією з Електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» від 03 жовтня 2025 року про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ІТС «Реєстр територіальної громади міста Києва» за введеним запитом такої людини не знайдено.

Також, з метою встановлення зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом направлено запит до Управління обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області.

З відповіді Управління обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області від 04 грудня 2025 року встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться зареєстрованим.

Таким чином, відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 чи про наявність у нього статусу внутрішньопереміщеної особи та декларування ним місця проживання на території Дніпровського району міста Києва судом не встановлено.

Водночас, частиною дев`ятою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Будь-яких відомостей про те, що відповідач спільно проживав з позивачем, чи був зареєстрований, чи має нерухоме майно на території Дніпровського району міста Києва позивачем до матеріалів справи не надано

Водночас, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25 квітня 2025 року № 424194297, встановлено, що ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, місцезнаходженням майна відповідача є адреса:

АДРЕСА_2 .

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Принцип законного судді нерозривно пов`язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд не тільки вправі, а й зобов`язаний ухилитися від розв`язання справ, йому не підсудних.

Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому суди мають гарантувати сторонам розгляд справ належним складом суду саме за встановленою підсудністю, не допускаючи порушення їх конституційних прав в доступі до правосуддя

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя (див. постанову Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18).

Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц).

Згідно із пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, враховуючи предмет позову, беручи до уваги те, що відомостей про зареєстроване/фактичне місце проживання відповідача не встановлено, позивачем не зазначено, а належне відповідачеві на праві власності майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , тому даний позов не підсудний Дніпровському районному суду міста Києва та підлягає направленню за підсудністю на розгляд до Жовтневого районного суду міста Луганська.

Водночас, згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року №27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Жовтневому районному суду міста Луганська, здійснюється Троїцьким районним судом Луганської області.

Однак, розпорядженням Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», територіальну підсудність судових справ Троїцького районного суду Луганської області визначено Синельниківському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Таким чином, даний позов підлягає направленню за підсудністю на розгляд до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Керуючись статтями 4, 27, 28, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, передати на розгляд до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області (вул. Троїцька, 1, м. Синельникове, Дніпропетровська обл., 52501) за підсудністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова