Рішення № 133233693, 08.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:179/2212/24

Провадження №: 2/755/1159/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Київ 2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Київ 2» звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно уточненої позовної заяви, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором № W31545/1 від 09.11.2021 у загальному розмірі 4942,81 грн та судові витрати у загальному розмірі 6 580,70 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 09.11.2021 року між ТОВ «Охорона-Київ 2» та ОСОБА_1 укладено Договір №W31545/1 на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи на об`єкт відповідача, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 10.2 Договору листом за вих. № 36 від 24.06.2024, який був отриманий відповідачем, позивач повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку Договору, але відповідачем не було надано позивачу доступ на «Об`єкт» для проведення демонтажу встановленого ППК та не проведено всі необхідні розрахунки з дотриманням умов Договору, у тому числі, передбачені пунктами 3.13., 8.1.4. Договору. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивачем було повідомлено відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку. Проте, після розірвання в односторонньому порядку Договору, Відповідач в 3-х денний строк, не повернув ППК Позивачу по даний час і не здійснив оплату його вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 4 790,59 грн. Оскільки відповідач не оплатив надані послуги та за ППК, позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми боргу. Таким чином, з урахування уточненої позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № W31545/1 від 09.11.2021 у загальному розмірі 4 942,81 грн та судові витрати у загальному розмірі 6 580,70 грн. (а.с.52-63)

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Копію вказаної ухвали відповідачем отримано не було, конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року справу передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14.02.2025 справу прийнято до провадження судді Гаврилової О.В., постановлено проводити розгляд спрви за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені сторонами обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 09.11.2021 року, між ТОВ «ОХОРОНА-КИЇВ 2» та ОСОБА_1 укладено Договір W31545/1 на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ "Охорона-Київ 2" на об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 10-13, 65-68)

Відповідно до пункту 1.5. Договору, Договір укладається після обладнання «Об`єкта» комплектом засобів сигналізації. Відмова «Замовника» від обладнання технічними засобами сигналізації місць можливого проникнення і проведення заходів щодо технічного укріплення «Об`єкта» обумовлюється письмово в Паспорті об`єкта (Додаток №1).

В разі потреби, для підключення «Об`єкту» до ПЦС «Замовник» забезпечує допуск фахівця «Виконавця» для встановлення ППК «Лунь», за допомогою якого ведеться спостереження за «Об`єктом» та його охорона. ППК являється і залишається власністю «Виконавця» і не переходить у власність «Замовника» протягом всього часу дії цього Договору. «Замовник» несе повну матеріальну відповідальність за збереження встановленого «Виконавцем» ППК з настанням наслідків, передбачених п.8.1.4 цього Договору.

Відповідно до п.п. а) пункту 4.2. Договору «Виконавець» має право розірвати Договір в односторонньому порядку, якщо «Замовник» має заборгованість по оплаті за охорону, незалежно від перебування «Об`єкта» під охороною чи ні, що не звільняє «Замовника» від виконання п.3.13. цього Договору.

Відповідно до пункту 10.2. Договору, за вимогою однієї з Сторін, цей Договір може бути припинений або призупинений на певний строк, при цьому Сторона-заявник зобов`язана не пізніше ніж за 5 календарних днів листом письмово повідомити про це іншу Сторону, а також провести необхідні взаєморозрахунки та виконати всі зобов`язання з дотриманням умов цього Договору, у тому числі передбачені п.3.13 цього Договору.

Відповідно до пункту 3.13. Договору, в разі розірвання цього Договору «Замовник» зобов`язаний провести в 3-х денний строк всі необхідні взаєморозрахунки за цим Договором, а також забезпечити в 3-х денний строк доступ фахівця «Виконавця» на «Об`єкт» для проведення демонтажу встановленого «Виконавцем» ППК. Наслідки неповернення ППК з будь-яких підстав, передбачені в п.8.1.4 цього Договору.

Відповідно до пункту 8.1.4. Договору, в разі пошкодження, знищення, викрадення та/або неповернення за будь-яких обставин встановленого на «Об`єкті» Прилад приймально-контрольний «Лунь-25», «Замовник» в 3-х денний строк в безумовному порядку сплачує на розрахунковий рахунок «Виконавця» його вартість, у розмірі еквівалентному 116 доларів США. Оплата проводиться в національній валюті України за курсом, встановленим НБУ на день проведення розрахунку.

На виконання умов пункту 1.5 Договору для надання послуг Позивачем на Об`єкті було встановлено обладнання - Прилад приймально-контрольний «Лунь-25» (далі - ППК), який належить Позивачеві на праві власності та який не переходить у власність Відповідача протягом всього часу дії цього Договору.

Як зазначено вище, згідно даної умови Договору, Відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збереження встановленого Позивачем ППК, а в разі його пошкодження, знищення, викрадення та/або неповернення за будь-яких обставин у відповідності до пункту 8.1.4. Договору в 3-х денний строк в безумовному порядку сплачує на розрахунковий рахунок Заявника його вартість у розмірі еквівалентному 116 доларів США за курсом, встановленим НБУ на день проведення розрахунку.

Згідно п. 10.2 Договору, позивачем неодноразово скеровувалися відповідачу листи про розірвання в односторонньому порядку Договору з 01.07.2024, але відповідачем не було надано позивачу доступ на «Об`єкт» для проведення демонтажу встановленого ППК та не проведено всі необхідні розрахунки з дотриманням умов Договору, у тому числі, передбачені пунктами 3.13., 8.1.4. Договору. (а.с. 74, 82)

Як зазначено вище, відповідно до пункту 3.13. Договору, в разі розірвання Договору та не проведення в 3-х денний строк всіх необхідних розрахунків за Договором і не повернення з будь-яких підстав ППК Позивачу, для Відповідача передбачені наслідки, що зазначені вище в пункті 8.1.4. щодо зобов`язання оплатити в безумовному порядку вартість ППК в 3-х денний строк після розірвання договору, а саме здійснити оплату.

Таким чином, відповідачем не виконано по даний час зобов`язання за Договором оскільки в 3-х денний строк не здійснено всіх необхідних розрахунків за Договором і не сплачено на розрахунковий рахунок позивача вартість ППК.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 509 ч.3, 526 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови договору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №W21545/1 від 09.11.2021 в розмірі 4 790,59 грн, підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період з 05.07.2024 по 11.11.2024 року 3% річних у розмірі 51,19 грн та інфляційне збільшення у розмірі 101,03 грн, згідно наданого розрахунку (а.с.85).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати вартості ППК, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму вартості ППК.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційного розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 422,40 грн.

При вирішенні питання щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правову допомогу, суд дійшов наступного.

Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У рахунок стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем заявлено 4000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2024 року між ТОВ «Охорона-Київ 2» та фізичною особою-підприємцем Матарикіна Світлана Петрівна укладено договір про надання правової допомоги. (а.с. 20-21, 88-90)

Згідно акту виконання наданих послуг від 06.01.2025, адвокатом Матарикіною С.П. був наданий певний перелік послуг, вартість яких склала 4 000,00 грн. (а.с. 94) та була сплачена в повному обсязі. (а.с. 95)

У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17 зазначено, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄCIIJI. присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св 19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61 -22962св 19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи матеріали справи та надаючи оцінку доказам, наданих представником позивача на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про часткове стягнення таких витрат з відповідача на користь позивача, оскільки до складу оплачених позивачем послуг адвоката віднесені послуги з особистої присутності адвоката на судовому засіданні, які фактично адвокатом не надавались. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3 700,00 грн.

Крім того, суд не вбачає законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача поштових витрат на відправку позову на адресу відповідача в сумі 111,80 грн та в сумі 46,50 грн на відправку роз`яснень адвоката, оскільки такі витрати не відносяться до судових витрат, не підтверджені належними доказами.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 4, 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Київ 2» (ЄДРПОУ 40035767, місцезнаходження: м. Київ, вул. Б. Гмирі, буд. 9-В, кв. 255) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Київ 2» заборгованість за Договором № W31545/1 від 09.11.2021 у розмірі 4 790,59 грн, інфляційні втрати в розмірі 101,03 грн, 3% річних у розмірі 51,19 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 700,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: