Ухвала суду № 133233684, 08.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/171/26

Провадження №: 2-з/755/4/26

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви

про забезпечення позову

"08" січня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва, в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва 25.12.2025 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, яка 06.01.2026 передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову. Яка передана в провадження головуючого судді 08.01.2026 на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08.01.2026 позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд: зупинити виконання Розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації №798 від 13.12.2024 «Про визначення способів участі батьків у вихованні дітей» до вирішення спору в судовому порядку

Заява про забезпечення позову обґрунтовується тим, що 13.12.2024 Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від №798 «Про визначення способів участі батьків у вихованні дітей» розглянувши заяву ОСОБА_2 та надані ним документи, було визначено порядок участі у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_2 , зокрема: перші та треті вихідні місяця з 15 год суботи до 20 год неділі, інші дні за домовленістю між батьками, графік може бути змінений за згодою між батьками. Вона зрозуміла, що оскаржуване Розпорядження суперечить інтересам дитини та прийняте без урахування усіх обставин, які мають істотне значення, а саме: не враховано стан здоров`я сина, санітарний стан житла батька, не вивчено умови життя батька дитини, його ставлення до батьківських обов`язків, не взято до уваги відносини сина та батька, не враховано ставлення дитини до батька, не досліджено стан здоров`я дитини, не запропоновано участь психолога щодо налаштування відносин між дитиною та батьком. Членами комісії, як колегіального органу, не було отримано та не було вивчено повну та достовірну інформацію, яка необхідна для прийняття об`єктивного, неупередженого рішення, не досліджено документи та суть справи, не вчинено дій щодо дослідження психологічного стану дитини, встановлений графік і порядок зустрічей батька з дитиною мають негативний вплив на нормальний розвиток дитини, її психічний та фізичний стан. ОСОБА_2 щоразу звертається з заявами до правоохоронних органів, що стає підставою для складання необґрунтованих адміністративних протоколів стосовно нею. Їй з сином доводиться давати письмові пояснення і надавати докази хвороби, інші документи для підтвердження поважності причин невиконання графіку побачень, встановленого Розпорядженням. Вважає за необхідне звернутися до суду із цією заявою та зупиненити виконання рішення органу опіки та піклування, а саме: Розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації №798 від 13.12.2024 до ухвалення рішення по даній справі.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, доходить наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін

Суддя не вбачає необхідності виклику особи, яка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, а також для призначення розгляду заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час оцінки доводів заяви про забезпечення позову суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства».

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07.08.1996, § 78).

Відповідно до статті 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3 статті 157 СК України).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hor№sby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Отже, виходячи з обставин, викладених у заяві про забезпечення позову та долучених до позовної заяви доказів, судом не вбачається підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки доводи викладені у заяві не свідчать, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Крім того, вжиття таких заходів забезпечення позову призведе до порушення прав особи, яка не є відповідачем за поданим позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 258, 260, 261, 352, 353 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя: