Рішення № 133233593, 19.12.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13630/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Лазоришин А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, -

у с т а н о в и в :

12.08.2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, у якій позивачка просила позбавити відповідачів батьківських прав стосовно їх малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилалась на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі від якого мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка є бабусею дітей, які проживають разом з нею. Мати іноді відвідувала дітей, а батько жодного разу дітей не відвідував, їх життям не цікавиться, жодного разу не телефонував, вихованням та утриманням не займався, не цікавився їх інтересами та здоров`ям, не брав участь у фізичному, духовному та моральному розвитку дітей, матеріально не утримує. ОСОБА_6 питаннями виховання та утримання онуків займаються позивачка, а батьки свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою суду від 23.09.2021 року відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 25.10.2021 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Заочним рішенням суду від 16.06.2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав стосовно їх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

16.06.2025 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 11.07.2025 року задоволено заяву представника ОСОБА_3 про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.08.2025 року заочне рішення скасоване, призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

02.09.2025 року до суду надійшла заява позивачки про відмову від позовних вимог стосовно матері дітей ОСОБА_3 і в цій частині позивачка просила закрити провадження у справі та зазначала, що підтримує свої позовні вимоги щодо батька дітей ОСОБА_2 і в цій частині просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01.10.2025 року прийнято відмову позивачки від позову в частині відповідачки ОСОБА_3 , закрите провадження у справі в частині вказаної відповідачки, залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, а також витребувано висновок органу опіки та піклування стосовно доцільності позбавлення батьківських прав батька малолітніх дітей ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 31.10.2025 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

До початку проведення судового засідання позивачка звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи без її участі, позовні вимоги щодо позбавлення батька батьківських прав підтримує, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.

Третя особа ОСОБА_3 та її представник в судове засідання не з`явились, 04.12.2025 року до суду надійшли заяви ОСОБА_3 та її представника, у яких вони просять розглядати справу без їх участь, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явися, в матеріалах справи наявне клекотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника, Служба у справах дітей та сім`ї просить ухвалити рішення в найкращих інтересах дітей та зазначає, що висновок органу опіки та піклування підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ураховуючи, що позивачка не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, 04.10.2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб і чоловік змінив своє прізвище на « ОСОБА_3 » (а.с. 8).

Від шлюбу подружжя має двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9-10).

Позивачка є матір`ю ОСОБА_3 і відповідно бабусею зазначених малолітніх дітей (а.с. 13).

Згідно ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Статтею 171 СК України визначено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

19.12.2025 року до суду надійшли письмові пояснення старшої дитини ОСОБА_4 , у яких дівчинка зазначає, що повідомляє суд про те, що її батько ОСОБА_2 нею не цікавиться, зв`язку з донькою не підтримує, не телефонує та не бачиться з дитиною, а тому дівчинка просить позбавити її батька батьківських прав (а.с. 203).

Відповідно до положень ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Дніпровської районної вмісті Києві державної адміністрації від 17.11.2025 року: «Комісією встановлено, що батьки дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в червні 2024 року. В шлюбі у них народились діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На теперішній час діти постійно проживають з бабусею ОСОБА_1 , яка займаються їх вихованням та утриманням. Родина мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Спеціалістами служби було обстежено житлово-побутові умови за вказаною адресою, в квартирі створені належні умови для проживання, навчання та гармонійного розвитку дітей. Дніпровським районним судом м. Києва було винесене заочне рішення про позбавлення батьків батьківських прав стосовно їх малолітніх дітей. Мати дітей, ОСОБА_3 , проживає в Чеській Республіці, працює, спілкується з дітьми, приймає участь у їх вихованні та утриманні. 13.06.2025 року вона звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Батько дітей, ОСОБА_2 , вихованням та утриманням дітей не займається, не цікавиться їх життям та здоров`ям, інтересами, не бере участі у фізичному, духовному та моральному розвитку дітей, не виявляє бажання спілкуватися з ними, матеріально не допомагає. ОСОБА_2 жодного разу не звертався до органу опіки та піклування чи до суду про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей. Це засвідчує, що батько самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явився, будь-яких пояснень щодо участі у вихованні та утриманні дітей не надав. Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із тим, що він ухилився від виховання та утриманні дітей (а.с. 200-201).

У даній справі суд погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його малолітніх дітей, ураховуючи всі встановлені судом обставини справи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина перша статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150 СК України).

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з частиною другою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року N 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (N 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.

У даному випадку суд дійшов висновку про наявність свідомого ухилення та винної поведінки батька у не спілкуванні з дітьми та не прийнятті ним участі у їх вихованні, оскільки відповідач не був позбавлена можливості отримання інформації про місце проживання дітей, судом не встановлено наявності будь-яких перешкод для батька у спілкуванні з дітьми, непереборні обставини, які не дозволяють батьку реалізовувати свій батьківський обов`язок, відсутні.

Суд ураховує, що відповідач свідомо не приймає участі у вихованні дітей, нехтує своїми батьківськими обов`язками, на виклики до суду відповідач жодного разу не з`явилась, як і не зв явився на засідання комісії з розгляду питання щодо доцільності позбавлення його батьківських прав, що вказає на його байдужість до життя дітей. Будь-яких спроб відповідача налагодити контакт з дітьми судом не встановлено.

Крім того, суд ураховує, що судом вже приймалось рішення про позбавлення відповідача батьківських прав і з того часу поведінка батька не змінилась, батько продовжує свідомо нехтувати своїми батьківськими обов`язками.

У рішенні від 30 червня 2020 року в справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява N 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько/мати не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які б могли завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, в залежності від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.

Також ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява N 70879/11) зазначив про те, що якщо батько/мати не підтримують стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Приймаючи рішення у цій конкретній справі, суд виходить з того, що на перше місце мають ставитись "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Із матеріалів справи чітко вбачається, що відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні дітей, і такої своєї поведінки не змінює і не намагається змінити.

Врахувавши поведінку відповідача та всі інші встановлені у цій справі обставини, відсутність будь-яких фактичних даних про те, що відповідач намагався налагодити нормальне спілкування з дітьми та брати участь у їх вихованні, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав, оскільки маючи юридичну і фактичну можливість до вчинення дій, які становлять зміст батьківського обов`язку, свідомо ухиляється від їх виконання. У зв`язку з цим позбавлення батьківських прав відносно малолітніх дітей позитивно вплине на долю дітей, забезпечить захист їх прав та інтересів.

З урахуванням всіх встановлених обставин справи суд вважає за необхідне застосувати до відповідача крайній захід - позбавлення його батьківських прав, оскільки відсутні будь-які факти та обставини, які б давали суду можливість прийти до висновку про те, що відповідач може змінити свою поведінку по відношенню до дітей та бажає приймати участь у житті власних доньки та сина.

Врахувавши конкретні обставини справи, "якнайкращі інтереси дитини", а також те, що відповідач не підтримує належних батьківських стосунків з дітьми, не цікавиться їх життям, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей та спілкування з ними, суд дійшов висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав, оскільки відповідач свідомо ухиляється від виконання зазначених батьківських обов`язків.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачу створювали перешкоди у спілкуванні з дітьми.

Позбавлення батьківських прав - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, тому, враховуючи відсутність будь-якої участі відповідача у вихованні дітей та їх утриманні, існування реальної можливості виконання батьківських обов`язків, проте їх свідоме невчинення, відсутність зацікавленості у перебуванні дітей в навчальних закладах, стані їх здоров`я та вихованні, суд дійшов висновку про задоволення позову про позбавлення батьківських прав.

У цій справі доведене нехтування відповідачем потребами своїх дітей, порушення прав дітей на належне батьківське виховання та не виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо спілкування з дітьми та її виховання. Відповідач не довів зміну своєї поведінки щодо дітей, реальне прагнення здійснювати належне піклування за ними, не спростував свідомого нехтування обов`язками батька щодо власних дітей.

Приймаючи рішення у справі, суд ураховує всі перелічені вище встановлені судом обставини справи та вбачає що відповідач свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків з виховання дітей та їх утриманні, своєї поведінки не змінював протягом тривалого часу, хоча мав можливість та час для виправлення свого ставлення до виховання дітей, однак таких заходів не вжив, що підтверджує його неспроможність забезпечити необхідні умови для повноцінного розвитку дітей, тому позбавлення відповідача батьківських прав є доцільним та спрямоване, перш за все, на захист прав та інтересів дітей.

У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач вживає заходів щодо прийняття участі у вихованні дітей та налагоджені нормального спілкування з ними, цікавиться їх станом здоров`я, внутрішнім світом. Навпаки, встановлені судом обставини справи свідчать про свідоме та винне ухилення відповідача протягом тривалого терміну від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей та їх утриманню, тому наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав і саме таке рішення відповідатиме вимогам Закону України "Про охорону дитинства", Конвенції про права дитини, нормам СК України та інтересам малолітніх дітей.

Позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (п. 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дітей, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Тобто, відповідач не позбавлений можливості все ж таки змінити своє ставлення до дітей та їх виховання і у подальшому поставити питання про поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК України), а також не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про надання йому права на побачення з дітьми (ст. 168 СК України).

Вирішуючи відповідний спір в частині позбавлення батьківських прав суд з урахуванням конкретних обставин цієї справи керувався правовими позиціями Верховного Суду викладеними у його постановах, зокрема у справі №202/7712/18 від 21.07.2021 року, №331/8310/15 від 02.08.2021 року, №203/3505/19 від 26.01.2022 року, №398/4299/17 від 27.01.2021 року та №202/7712/18 від 21.07.2021 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 51 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280, 281, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 7, 14, 19, 141, 142, 150, 153, 155, 157, 164, 166, 171 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до його малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення складений 19.12.2025 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Харкіське шосе, 4а, код ЄДРПОУ 37397237).

Суддя -