Ухвала суду № 133233566, 09.01.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3669/25

Провадження № 1-кп/541/103/2026

У Х В А Л А

Іменем України

09 січня 2026 рокум.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород кримінальне провадження № 12025170550000142 від 11.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 та ч. 3 ст. 321 КК України, -

В с т а н о в и в :

В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 та ч. 3 ст. 321 КК України.

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_6 в порядку ч. 9 ст. 352 КПК України, який здійснював закупівлю наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських речовин у ОСОБА_5 , тому виникла необхідність у його допиті. Крім того, просив провести допит зазначеного вище свідка в режимі відеоконференції з іншого приміщення, а саме: приміщення Великобагачанського районного суду Полтавської області.

Також прокурор подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 17 січня 2026 року, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого не заперечував проти допиту свідка, однак, заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказував на недоведеність ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні. Зазначив, що його підзахисний хворіє, внаслідок чого не може змінити своє місце проживання; має матір, сестру (міцні соціальні зв`язки); має зареєстроване місце проживання; отже, відсутній ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Стосовно ризику незаконного впливу на свідків - вказав на можливість покладення на обвинуваченого обов`язку утриматися від спілкування зі свідками. Стосовно запобігання спробі вчинити інше кримінальне правопорушення - вважав цей ризик не доведеним. Просив змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме, у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

Суд, дослідивши подані прокурором клопотання: про допит свідка в порядку ч. 9 ст. 352 КПК України та про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Частиною 9 ст. 352 КПК України передбачено, що у виняткових випадках для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального провадження чи самого свідка постановляє вмотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них. У разі якщо існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 336 КПК України, у разі необхідності забезпечення безпеки осіб, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження).

З огляду на наведене, суд доходить висновку про необхідність допиту свідка ОСОБА_6 , стосовно якого застосовані заходи забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, з використанням технічних засобів з приміщення Великобагачанського районного суду Полтавської області у спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію, зі створенням акустичних перешкод та із забезпеченням сторонам кримінального провадження можливості ставити запитання і слухати відповіді на них.

Вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначає наступне.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 листопада 2025 року дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 продовжено строком на 60 днів до 17 січня 2026 року включно з можливістю внесення застави.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно з положеннями ч.2 ст. 177 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 , 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Судом встановлено існування ризику переховування від суду, оскільки ОСОБА_5 може безперешкодно покинути територію м.Миргорода та Миргородського району, так як не має власної сім`ї, отже міцних соціальних зв`язків, місця роботи, джерела доходів або майна у значних розмірах, які б утримували його за місцем мешкання. Таким чином, відсутні фактори, які могли б попередити спроби переховування обвинуваченого, якому інкриміновано вчинення ряду злочинів (у тому числі тяжких) у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Також існує ризик незаконного впливу на свідків в кримінальному процесі, оскільки свідки ще не допитані, проживають на території м. Миргорода. Крім того, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень повторно.

За таких обставин, застосування більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не буде сприяти повному та об`єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку.

Таким чином, на даний час будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час, можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Суд також зазначає, що згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При продовженні строку запобіжного заходу судом також враховується, що надана стороною захисту медична документація, а саме: виписка з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ТБ 09 № 2/17/1-416 від 12.12.2016; довідка Поліклінічного відділення для дорослих КНП «Миргородської ЦРЛ» №317 від 10.09.2020, видана ОСОБА_5 ; результати Комп`ютерної томографії органів грудної клітки пацієнта ОСОБА_5 , датовані 27.08.2020; виписка з історії хвороби № 1335/153 відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, датована 26.03.2021; консультаційний висновок лікаря невропатолога від 31.03.2021; результати магнітно-резонансної томографії головного мозку пацієнта ОСОБА_5 , дата дослідження - 02.04.2021; витяг №78 із медичної картки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, датований 16.10.2024; не може бути взята до уваги, оскільки не містить актуальних даних стосовно стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 та протипоказань перебування його в умовах ізоляції на час розгляду відповідного клопотання.

Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено та стороною захисту в судовому засіданні не надано.

За таких обставин суд вважає, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належного запобігання настанню вказаних ризиків, отже клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки, в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.

Термін дії запобіжного заходу спливає 17 січня 2026 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, суд вважає що раніше визначений розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-317,352,376 КПК України, суд -

П о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про допит свідка в порядку ч.9 ст. 352 КПК України - задовольнити.

Провести допит у судовому засіданні, призначеному на 14 год. 00 хв. 19 лютого 2026 року, свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (анкетні дані змінено), стосовно якого застосовані заходи забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 352 КПК України, з використанням технічних засобів, у спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію, зі створенням акустичних перешкод та із забезпеченням сторонам кримінального провадження можливості ставити запитання і слухати відповіді на них.

Допит свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно якого застосовані заходи забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, провести в режимі відеоконференції з приміщення (кімнати для допиту учасників судового провадження, щодо яких вжито заходів безпеки) Великобагачанського районного суду Полтавської області (38300, Полтавська область, Миргородський район, смт. Велика Багачка, вул. Шевченка, буд. 69).

В порядку ч. 3 ст. 23 КПК України доручити прокурору забезпечити участь свідка у судовому засіданні.

Копію ухвали вручити прокурору для організації виконання.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строком на 60 днів до 09 березня 2026 року включно з можливістю внесення застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим ОСОБА_5 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ код ЗКПО 26304855, МФО 820172, отримувач ТУ ДСА України в Полтавській області.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою суду протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області, має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавської установи виконання покарань № 23.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Полтавської установи виконання покарань № 23 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Строк дії обов`язків у разі внесення застави визначити два місяці з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

СуддяОСОБА_1