Рішення № 133233402, 12.01.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/2793/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І. ,

з секретарем судового засідання Щипською І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», від імені та в інтересах якого діє представник за довіреністю Столітній Михайло Миколайович, звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить на підставі ст.ст. 514, 516, 526, 530, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6267147 від 13.01.2023 року у загальному розмірі 64955,50 грн., з яких: сума кредиту - 16300 грн., 48655,50 грн. - проценти за користування кредитом, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 13.01.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено електронний Договір № 6267147 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 16300 грн (п.1.3. кредитного договору); строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (08.01.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Так, укладаючи Кредитний договір, сторони передбачили нарахування процентів на наступних умовах: п.1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 16300 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 . Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором 25.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.09/2023-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», відповідно до укладеного Договору факторингу № 25.09/2023-Ф від 25.09.2023 року, перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі: сума кредиту - 16300 грн., сума процентів за користування кредитом 29193,30 грн, всього 45493,30 грн. Після укладення Договору факторингу № 25.09/2023-Ф Позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів (25.09.2023-23.11.2023) в межах строку договору відповідно до наступного: 16300 грн.*1,99%=324,37 грн.*60 календарних днів=19462,20 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 16300 грн. - тіло кредиту, 29193,30 грн. - нараховані проценти, та нараховані Позивачем проценти за 60 календарних днів - 19462,20 грн., всього 64955,50 грн.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Жодна зі сторін не направила клопотання про розгляд справи з викликом у судове засідання.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.01.2023 між ТОВ «Авентус Україна» і відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 6267147 про надання споживчого кредиту за допомогою ІТС, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. На умовах, встановлених договором, кредитор надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Підпунктами 1.3-1.5.1 розділу 1 договору визначено, що сума кредиту (загальний розмір) становить 16300 грн. Строк кредиту - 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день.

Згідно з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору, загальна вартість кредиту складе 128207,65 грн., реальна річна процентна ставка складе 13458,45 % річних.

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту стандартна процентна ставка становить 726,35 % річних (1,99% в день) та застосовується у межах строку кредиту. Знижена процентна ставка становить 0,995% в день. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 договору.

За умовами договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С1976, 13.01.2023 року о 10:16 год. Факт перерахування кредитних коштів в розмірі 16300 грн. на картковий рахунок відповідача, вказаний ним у договорі, підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» та листом АТ КБ «Приватбанк». Зокрема на виконання ухвали суду від 09.08.2024 року АТ КБ «ПриватБанк» листом за вих.№20.1.0.0.0/7-240821/31328 від 22.08.2024 року було повідомлено, що на ім`я Клієнта ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 13.01.2023 року здійснено переказ коштів на суму 16300 грн.

Із сформованої ТОВ «Авентус Україна» картки обліку договору (розрахунок заборгованості) № 6267147 від 13.01.2023 року, позичальник: ОСОБА_1 , вбачається, що загальна сума заборгованості за станом на 24.09.2023 року склала 45493,30 грн., з яких: 16300 грн. - сума кредиту, решта 29193,30 грн.- сума процентів за користування кредитом.

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовано надані позивачем докази укладення ним 13.01.2023 року договору № 6267147 про надання споживчого кредиту та отримання за ним грошових коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданою позикою (повністю або частково) відповідачем ОСОБА_1 суду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

25.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.09/2023-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.

Як вбачається із додатку №1 до договору факторингу № 25.09/2023-Ф від 25.09.2023 року витягу з реєстру боржників, ТОВ «Авентус Україна» відступило, а ТОВ «ФК Фінтраст Україна» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 6267147 із залишком заборгованості всього 45493,30 грн., з яких: сума кредиту - 16300 грн., сума процентів за користування кредитом- 29193,30 грн.

Окрім того, позивач у позовній заяві зазначив, що згідно з п.1.5.1 кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Відповідач не здійснив оплату процентів згідно з графіком платежу та не повернув тіло кредиту. Позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів (25.09.2023 - 23.11.2023) в межах строку договору, а саме: 19462,20 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості позивача ТОВ «ФК Фінтраст Україна», заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором № 6267147 про надання споживчого кредиту від 13.01.2023 року складає: 16300 грн - тіло кредиту, 29193,30 грн - нараховані проценти, 19462,20 грн. - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів, а всього 64955,50 грн.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з приписами п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Як встановлено судом, договір № 6267147 про надання споживчого кредиту від 13.01.2023 року був підписаний відповідачем по справі ОСОБА_1 після ідентифікації та верифікації за допомогою системи BankID НБУ, з використанням мобільного застосунку/сайту ТОВ «Авентус Україна» та за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора: С1976, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису договору позики за допомогою одноразового ідентифікатора С1976 суду не надано.

Згідно з положеннями ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановлено, що згідно з умовами укладеного відповідачем ОСОБА_1 договору № 6267147 про надання споживчого кредиту від 13.01.2023 року, останній отримав від ТОВ «Авентус Україна» в якості позики грошові кошти в сумі 16300,00 грн., однак своїх зобов`язань за вказаним договором щодо повернення позики та сплати відсотків за користування нею не виконував належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 45493,30 грн., з яких: сума кредиту - 16300 грн, сума процентів за користування кредитом 29193,30 грн. Разом з цим позивач у позовній заяві зазначив, що згідно з п.1.5.1 кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Відповідач не здійснив оплату процентів згідно з графіком платежу та не повернув тіло кредиту. Позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів (25.09.2023 - 23.11.2023) в межах строку договору, а саме: 19462,20 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що проценти за користування кредитом це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.

Відповідно до положень ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобов`язань за договором позики, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості та її розміру.

Згідно з ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору № 6267147 про надання споживчого кредиту від 13.01.2023 року, укладеного між первісним кредитором ТОВ «Авентус Укарїна» та відповідачем ОСОБА_1 , а також договору факторингу за яким вимоги за кредитним договором перейшли до позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Отже, обставин набуття позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права вимоги заборгованості за договором № 6267147 про надання споживчого кредиту від 13.01.2023 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно з умовами цього договору розмірі відповідачем не спростовано.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем у справі своїх зобов`язань за договором № 6267147 про надання споживчого кредиту від 13.01.2023 року щодо повернення суми позики та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування грошовими коштами) та приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованості за вказаним вище договором позики в загальному розмірі 64955,50 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконує свої грошові зобов`язання, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно достатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 10000 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем ТОВ «ФК Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М. 10.07.2023 року укладено договір № 10/07-2023 про надання правової допомоги.

Відповідно до ордеру серії АІ № 1655147 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» доручило адвокату Столітньому М.М. представляти інтереси товариства у Овруцькому районному суді Житомирської області.

ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» замовило, а адвокат Столітній М.М. виконав послуги професійної правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6267147 від 13.01.2023 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , на загальну суму послуг 10000 грн., що підтверджується звітом про надання правової допомоги до договору № 10/07-2023 від 10.07.2023 року. Відповідно до виставленого рахунку про оплату по замовленню № 3831/10/07 від 10.07.2024 року, позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» зобов`язаний оплатити адвокату Столітньому М.М. вартість наданих послуг професійної правничої допомоги у цій справі в розмірі 10000 грн.

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено про те, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом Столітнім М.М. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» задоволено, а відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення судових витрат, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ст.ст.42,61 Конституції України, ст.ст.2, 15, 207, 526, 530, 536, 546, 610-612, 625, 633-634, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822, 03150, м.Київ, вул.Загородня, буд.15, офіс.118/2) заборгованість за договором № 6267147 про надання споживчого кредиту від 13.01.2023 року в розмірі 64955,50 грн., з яких: тіло кредиту - 16300 грн., сума процентів за користування кредитом - 29193,30 грн., нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів (з 25.09.2023 по 23.11.2023) - 19462,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822, 03150, м.Київ, вул.Загородня, буд.15, офіс.118/2) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн та судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У випадку набрання рішенням законної сили відповідач вправі звернутися в суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення в порядку, передбаченому ст.435 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 12.01.2026 року.

Суддя: В. І. Вачко