Рішення № 133227325, 12.01.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 р. № 520/9878/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кодом 71040000 (Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, проводять незалежну професійну діяльність або єдиний внесок) заборгованість зі сплати єдиного внеску за грудень 2014 року в сумі 1 218 грн 00 коп., за період з січня 2015 року по червень 2016 року в сум 2 535 грн 90 коп., за період з січня 2017 року по грудень 2017 року в сумі 8 448 грн 00 коп., за період з січня 2019 року по грудень 2018 року в сумі 11 016 грн 72 коп., за період з січня 2020 року по листопад 2020 року в сумі 8 495 грн 30 коп.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кодом 71040000 (Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, проводять незалежну професійну діяльність або єдиний внесок) заборгованість зі сплати єдиного внеску за грудень 2014 року в сумі 1218 грн 00 коп., за період з січня 2015 року по червень 2016 року в сум 2 535 грн 90 коп., за період з січня 2017 року по грудень 2017 року в сумі 8 448 грн 00 коп., за період з січня 2019 року по грудень 2018 року в сумі 11 016 грн 72 коп., за період з січня 2020 року по листопад 2020 року в сумі 8 495 грн 30 коп.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Щодо клопотання відповідача у відзиві справу розглянути за участю представника ГУ ДПС, повідомивши про дату, місце та час розгляду справи в суді першої інстанції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно ч.5 ст.12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (ч.4 ст.12 КАС України).

Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

З аналізу наведених вище норм права слідує, що питання розгляду справи за правилами загального або спрощеного провадження вирішується саме судом під час відкриття провадження у справі, враховуючи складність справи та інші обставини, які є підставою для визначення форми адміністративного судочинства.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, суд виходив з положень статті 12 КАС України.

При цьому, враховуючи предмет даного адміністративного позову, суд не встановив обставин, передбачених ч.4 ст.12 КАС України для призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Будь-яких інших обставин для розгляду справи за правилами загального позовного провадження судом, також, не встановлено, а представником відповідача у клопотанні не наведено.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч.ч.5, 7 ст.262 КАС України).

За правилами ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Під час відкриття провадження у справі та після відкриття провадження судом не встановлено обставин, які вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, які є незначної складності.

Суд наголошує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні) не позбавляє та не обмежує учасників справи у наданні письмових заяв по суті та додаткових письмових пояснень у порядку, визначеному вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, які досліджуються судом разом із іншими матеріалами справи у встановленому чинним КАС України порядку з урахуванням принципів адміністративного судочинства.

Таким чином, відповідачі та позивач наділені правом під час усього розгляду справи звертатися до суду із відповідними клопотаннями, заявами, додатковими поясненнями, подавати докази, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засідання з викликом сторін.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач з 08.07.2023 здійснював підприємницьку діяльність та був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

В адміністративному позові позивач посилається на те, що з 01.08.2013 по 30.06.2015 як платник податків перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.07.2015 по 24.01.2025 - на загальній системі оподаткування.

24.01.2025 позивач втратив статус фізичної особи-підприємця, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис від 24.01.2025 №24560000000006677.

У 2014 році позивач здійснював підприємницьку діяльність та самостійно визначав та сплачував єдиний внесок. 3 кінця 2014 року фактично підприємницьку діяльність позивач не здійснював та дохід не отримував.

У період з 27.11.2014 по 25.01.2016 позивач працював на ТОВ «Донснаб-Агротехника» і у вказаний період за нього єдиний внесок сплачувало підприємство, що підтверджується інформацією, яка міститься в довідці форми ОК-5.

З 01.02.2016 позивач працює на ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5», яка сплачує за позивача єдиний внесок, що також відображено у довідці форми ОК-5.

16.06.2021 Головним управління ДПС у Харківській області винесено вимогу №Ф-3206-53-У про стягнення з позивача заборгованості зі сплати Єдиного внеску (недоїмки) за період з березня 2014 року по листопад 2020 року у розмірі 44 330 грн 05 коп.

Позивач вважає, що указана вимога прийнята за відсутності підстав для нарахування заборгованості зі сплати Єдиного внеску (недоїмки), у зв`язку з чим звернувся до Головного управління ДПС у Харківській області з заявою від 28.03.2025 про виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кодом 71040000 (Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, проводять незалежну професійну діяльність або єдиний внесок) заборгованості зі сплати єдиного внеску за грудень 2014 року в сумі 1 218 грн 00 коп., за період з січня 2015 року по червень 2016 року в сум 2 535 грн 90 коп., за період з січня 2017 року по грудень 2017 року в сумі 8 448 грн 00 коп., за період січня 2019 року по грудень 2018 року в сумі 11 016 грн 72 коп., за період з січня 2020 року по листопад 2020 року в сумі 8 495 грн 30 коп.

Листом від 08.04.2025 Головне управління ДПС у Харківській області зазначило, що нарахування за кодом бюджетної класифікації 71040000 є правомірними та підлягають сплаті.

Вважаючи, що вказана відмова є неправомірною, є такою, що порушує права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон України № 2464-VI).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 цього Закону недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи підприємці, у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI).

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац 1 пункту 1 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VI).

Також, платниками єдиного внеску, як зазначено у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI, є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VI).

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI у редакції, яка діяла до 31 грудня 2017 року, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому, у редакції статті 9, яка діє з 01 січня 2018 року встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності в незалежності від отримання доходу від такої діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно частини 3 статті 9 Закону України № 2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону України № 2464-VI передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

За правилами частини 1, 4 статті 25 Закону, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо необґрунтованості нарахування заборгованості за несплату єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності з огляду на те, що перебував у трудових відносинах з ТОВ «Донснаб-Агротехника» та ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19, положеннями Закону України № 2464-VI не врегульовані відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи підприємця.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції у згаданій постанові сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах Державної податкової служби і зареєстровані як фізичні особи підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, як підкреслив Верховний Суд, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , з 08.07.2013 здійснював підприємницьку діяльність та був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

У період з 01.08.2013 по 30.06.2015 як платник податків позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.07.2015 по 24.01.2025 - на загальній системі оподаткування.

24.01.2025 позивач втратив статус фізичної особи-підприємця, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис від 24.01.2025 №24560000000006677.

Як убачається з довідки форми ОК-5, у період з 27.11.2014 по 25.01.2016 позивач працював на ТОВ «Донснаб-Агротехника» і у вказаний період єдиний внесок за позивача сплачувало товариство.

З 01.02.2016 позивач працює на ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5», яке сплачує єдиний внесок за позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що за позивачем рахується податкова вимога №Ф-3206-53-У про стягнення заборгованості зі сплати Єдиного внеску (недоїмки) за період з березня 2014 року по листопад 2020 року у розмірі 44 330 грн 05 коп., видана ГУ ДПС у Харківській області.

Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (надалі - Порядок №5) зобов`язує контролюючий орган відобразити у інтегрованій картці позивача як платника податків зменшення суми податкового боргу з фізичних осіб у розмірі, який вона прагнула скасувати в судовому порядку з урахуванням штрафів та пені, на підставі судового рішення, яке визнає відсутність такого податкового боргу.

Відповідно до приписів статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно зі статтею 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом.

Підпунктом 2 пункту 1 розділу VI Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12.01.2021 № 5 передбачено, що первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є:

інформація Казначейства про надходження;

подана платниками звітність, у тому числі уточнена (зменшення суми податкового боргу / заборгованості зі сплати єдиного внеску за рахунок зменшення платником сум грошових зобов`язань / сум єдиного внеску);

декларація з податку на додану вартість із заявленою сумою від`ємного значення у рахунок погашення боргу, сумою до відшкодування з державного бюджету на поточний рахунок платника податків;

скарга (заява) платника податків або ухвала суду про відкриття провадження у справі, інформацію про які внесено після настання граничного строку сплати грошових зобов`язань / сум єдиного внеску, визначених податковим органом;

рішення податкового органу, прийняте за результатами оскарження в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення / вимог та рішень щодо єдиного внеску, яким скасовується або зменшується сума грошового зобов`язання та пені / сума єдиного внеску;

рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили;

договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) / графік погашення розстрочених (відстрочених) сум заборгованості зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) на підставі рішення суду або відповідно до закону, яким передбачено розстрочення (відстрочення);

рішення про списання безнадійного податкового боргу, прийняте за наявності підстав, визначених статтею 101 розділу II Кодексу;

рішення про списання безнадійного податкового боргу, прийняте за наявності підстав, визначених статтею 97 розділу II Кодексу;

рішення про прощення (списання) податкового боргу (заборгованості з платежів до бюджетів), прийняте згідно з відповідним законом або на виконання рішення суду (у тому числі у справі про банкрутство), що набрало законної сили;

рішення про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску, прийняте за наявності підстав, визначених законодавством про збір та облік єдиного внеску;

рішення про скасування пені.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку №5 для забезпечення ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів, єдиного внеску в ІКС ДПС відкриваються ІКП за кожним кодом класифікації доходів бюджету / технологічним кодом єдиного внеску щодо кожного платника, територіального органу ДПС, що відповідає місцю обліку платника або обліку об`єкта оподаткування, коду території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 листопада 2020 року № 290 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12 січня 2021 року № 3).

ІКП містить інформацію про первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Під час проведення облікової операції в ІКП зазначаються дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.

Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для фіксації та відображення в ІКП первинних показників оперативного обліку та первинних показників оперативного обліку, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.

Усі вартісні первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку в ІКП проводяться у гривнях або доларах США / євро (стосовно платників, які зареєстровані відповідно до пункту 208-1.2 статті 208-1 розділу V Кодексу) з двома десятковими знаками.

Первинні показники оперативного обліку в ІКП відображаються в хронологічному порядку. Водночас кожний первинний показник оперативного обліку фіксується в окремому рядку із зазначенням коду та його короткого опису з посиланням на реквізити первинних документів, дати його проведення з подальшим автоматичним розрахунком в ІКП первинних показників оперативного обліку.

Для організації оперативного обліку кожній ІКП присвоюється код, який її ідентифікує в ІКС ДПС та не може бути присвоєний іншій ІКП.

Реквізитами ІКП є:

податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) (далі - серія (за наявності) та номер паспорта);

найменування - для юридичної особи або прізвище (за наявності), ім`я, по батькові (за наявності) - для фізичної особи;

код виду бюджету;

код класифікації доходів бюджету / технологічний код класифікації єдиного внеску;

дата відкриття ІКП;

дата закриття ІКП;

код територіального органу ДПС, у якому відкрито ІКП;

код та назва адміністративно-територіальної одиниці;

сума первинного показника оперативного обліку та облікової операції;

код первинного показника оперативного обліку;

дата проведення первинного показника оперативного обліку.

Під час відкриття, ведення, передачі, закриття ІКП використовується інформація про платників із реєстраційних даних.

Податковому органу, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.

Податковому органу, в якому перебуває платник за неосновним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за неосновним місцем обліку, для внесення відповідної інформації.

Згідно з пунктами 4 - 5 розділу І Порядку № 5 відображення/занесення первинних показників у підсистемах ІКС ДПС здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми ІКС ДПС забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП первинних показників оперативного обліку забезпечує структурний підрозділ, що здійснює облік платежів.

Дії працівників територіальних органів ДПС під час відображення в ІКС ДПС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

Згідно з пп 1 п. 4 розділу V Порядку №5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних ІКС ДПС вносять дані до ІКС ДПС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених ІКС ДПС із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в ІКС ДПС підлягають матеріали, які зареєстровані в ІКС ДПС, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Аналіз положень вказаного Порядку № 5 свідчить про те, що, оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо правильного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.

Верховним Судом у постановах від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 805/4374/15-а, від 25 березня 2020 року у справі № 826/9288/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 813/1760/18, від 01 липня 2020 року у справі № 640/8980/19, від 17 червня 2021 року у справі № 520/7599/19, від 25.03.2020 у справі № 826/9288/18 викладено таку правову позицію: «У разі визнання вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску протиправною з огляду на відсутність у суб`єкта господарювання податкового боргу, вимога про здійснення коригування відомостей в ІКП є також обґрунтованою, оскільки дані ІКП повинні відображати його дійсний стан розрахунків з бюджетом».

Суд зазначає, що податкова вимога №Ф-3206-53-У від 16.02.2021 не є відкликаною, не є скасованою, за матеріалами справи позивачем вимога не оскаржується, тобто наявний податковий борг у розмірі 44 330 грн 05 коп. по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Протилежного судом не встановлено, позивачем не доведено.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кодом 71040000 (Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, проводять незалежну професійну діяльність або єдиний внесок) заборгованість зі сплати єдиного внеску за грудень 2014 року в сумі 1 218 грн 00 коп., за період з січня 2015 року по червень 2016 року в сум 2 535 грн 90 коп., за період з січня 2017 року по грудень 2017 року в сумі 8 448 грн 00 коп., за період з січня 2019 року по грудень 2018 року в сумі 11 016 грн 72 коп., за період з січня 2020 року по листопад 2020 року в сумі 8 495 грн 30 коп., суд вважає передчасними, оскільки обов`язок щодо внесення змін до інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску (позивача) у відповідача виникне лише після погашення (зменшення) суми податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску у спосіб, передбачений ПК України, Порядком від 12.01.2021 № 5 - набрання законної сили рішення суду про скасування вимоги, відкликання, скасування податкової вимоги, тобто у результаті адміністративного чи судового оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 січня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях