Рішення № 133227080, 12.01.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року Справа № 480/7526/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7526/24 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична-особа підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до головного управління ДПС у Сумській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової Служби у Сумській області №204718280706 від 26.02.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової Служби у Сумській області №204818280706 від 26.02.2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено фактичну перевірку, якою встановлено проведення в магазині ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 розрахункових операцій при реалізації тютюнових виробів без застосування режиму програмування найменування товарів, без зазначенням в розрахункових документах кодів товарних підкатегорій згідно УКТЗЕД.

Крім того, що перевіркою електронних копій розрахункових документів РРО зазначених п. 2.1.1. акту встановлено проведення розрахункових операцій при продажу алкогольних напоїв без зазначення в роздрукованих документах - касових чеках цифрового штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) якою маркований алкогольний напій. Тобто створення касового чеку (касових чеків), що не відповідає встановленим вимогам щодо форми та змісту розрахункових документів, передбачених Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №12 від 21.01.2016 року на загальну суму 27797,00 грн.

На порушення вимог Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних-осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 496 від 03.09.2021 року ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано форму ведення обліку товарних запасів, визначену зазначеним порядком.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України М265/95-ВР від 06.04.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в результаті реалізації у період з 27.04.2023 року по 31.01.2024 року включно не облікованих у встановленому законом порядку товарів у загальній сумі 198 774,00 грн., що підтверджується даними фіскальних звітних чеків.

На підставі акту перевірки №1123/18/21/РРО/ НОМЕР_1 від 02.02.2024 року, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №204718280706 від 26.02.2024 року, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 41671,50 грн; №204818280706 від 26.02.2024 року, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 198 774,00 грн.

Позивач вважає, що фактична перевірка проведена всупереч встановленому законом порядку та за відсутності правових підстав, у зв`язку з чим податкові повідомлення- рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки в наказі №172-кп від 23.01.2024 року підстава проведення перевірки відповідно до вичерпного переліку підстав, з яких може проводитися фактична перевірка, встановленого нормами п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, не зазначена.

Вищезазначений наказ не містить в собі інформації, яка свідчить про можливі порушення вимог законодавства, а лише констатує факт доцільності проведення фактичних перевірок з метою контролю дотримання вимог діючого законодавства.

В наказі №172-кп від 23.01.2024 року ГУ ДПС в Сумській області не зазначено ні конкретної підстави для проведення перевірки, ні дати її початку та тривалості, ні періоду діяльності, який мав перевірятися.

Позивач вважає, що процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.

Щодо виявленого перевіркою порушення, зазначеного у податковому повідомленні- рішенні №204818280706 від 26.02.2024 року позивач зазначає, що відповідачем не було взято до уваги форму обліку товарних запасів, у зв`язку з тим, що документ знаходився в електронній формі.

Крім того, позивач зазначає, що оскільки в графі 8 форму обліку товарних запасів не зазначено загальну вартість товару відповідно до первинного документа про вибуття товарів, перевіряючі дійшли помилкового висновку про не ведення нею обліку товарів. В свою чергу, позивач стверджує, що оскільки вона здійснює продаж товарів через реєстратор розрахункових операцій, у графі 8 проставляються прочерки.

Позивач наголошує, що під час проведення фактичної перевірки нею надавалися документи, які підтверджують облік (в електронній формі) та походження товарів, які знаходився на реалізації в магазині. Однак, на момент проведення перевірки, надані документи не були взяті до уваги перевіряючими, та у акті податковим органом протиправно зазначено, що протягом проведення фактичної перевірки не надано для огляду документи що підтверджують облік товарів, у зв`язку із чим встановлено факт реалізації товарів без наявності документів на суму 198 774,00 грн.

Щодо виявленого перевіркою порушення, зазначеного у податковому повідомленні- рішенні №204718280706 від 26.02.2024 року, позивач зазначає, що висновок відповідача в Акті перевірки, що позивачем здійснювалися розрахункові операції через РРО при продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів з роздрукуванням невідповідних розрахункових документів (не зазначення в розрахункових документах кодів товарних підкатегорій згідно УКТ ЗЕД та штрихового коду марки акцизного податку) є помилковим, оскільки в ході перевірки факту здійснення такої операції не відбулось, контрольної закупки цього товару представники контролюючого органу не проводили, жодного з розрахункових документів, які б підтверджували твердження контролюючого органу про відсутність на таких одного з обов`язкових реквізитів до акту не додано.

Позивач, вважає, що перелік розрахункових документів не є тотожним поняттю самого документу, як доказу встановленого порушення. Ці порушення відповідачем були встановлені не в ході перевірки, а на підставі роздрукованих документів у формі таблиць.

Алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів.

Таким чином, на дату початку дії змін до Положення №13 у частині обов`язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (01 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 01 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).

Обов`язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.

Після затвердження акцизної марки нового зразка в обігу перебували, як алкогольні напої марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015 року (без штрихових кодів), так і з акцизними марками нового зразка, введеними в обіг з 01.05.2020 року (з нанесеним штриховим кодом).

В свою чергу, акт перевірки не містить доказів про те, яке акцизне маркування було на алкогольних напоях, що реалізовувались, старого чи нового зразка, а відсутність маркування маркою акцизного податку алкогольного напою або маркування алкогольних напоїв марками старого зразка (без штрихового коду) унеможливлює відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки.

При цьому, законодавством України не передбачено обов`язку зазначати на розрахункових документах серію та номер марки акцизного податку при продажу алкогольних напоїв, що марковані марками старого зразка.

Судом відкрито провадження у цій справі та визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував та зазначив, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 за місцем розташування господарського об`єкту (відділу магазину за адресою: АДРЕСА_1 ) була призначена згідно наказу ГУ ДПС у Сумській області від 23.01.2024 № 172-кп «Про проведення фактичної перевірки», на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Кодексу, згідно наявної інформації, що міститься в Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, яка свідчить про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення розрахункових операцій (незазначення у фіскальних касових чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями).

Зокрема, згідно наявної інформації, що міститься в СОД РРО виявлені непоодинокі факти про можливі порушення порядку здійснення розрахункових операцій пов`язаних з проведенням розрахункових операцій з реалізацією алкогольних напоїв без створення та видачі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, у зв`язку з невідображенням (незазначенням) обов`язкових реквізитів фіскального касового чеку щодо цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, що може свідчити про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2 та 11 статті 3 Закону № 265.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Кодексу, в. о. начальника ГУ ДПС у Сумській області було прийнято рішення про організацію та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності.

У преамбулі наказу міститься посилання як на юридичні підстави проведення перевірок - посилання на норми ПК України, так і фактичні - вказівка на проведення перевірки з метою з метою контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Щодо виявленого перевіркою порушення, зазначеного у податковому повідомленні- рішенні№ 204818280706 від 26.02.2024 року, відповідач зазначає, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання (пункт 11 розділу II Порядку № 496).

При цьому відповідач зазначає, якщо ФОП реалізується підакцизний товар, вимоги Порядку № 496 щодо ведення обліку на загальних підставах, поширюються стосовно всіх видів та категорій товарів, які перебувають у продажу на господарському об`єкті такого ФОП. Тобто, згідно загальних норм пункту 12 статті 3 Закону № 265, за наявності обов`язку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, необхідно здійснювати облік всіх товарів, які знаходяться в продажу, без винятку.

В той же час, в ході проведення фактичної перевірки на вимогу посадових осіб контролюючого органу Позивачем не було надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів , що реалізовані через програмний реєстратор розрахункових операцій за фіскальним номером 3001045975 у місці продажу (магазин у АДРЕСА_1 ,) за період з 27.04.2023 по 31.01.2024 фактичний обсяг проведених розрахунків від реалізації товарів (), які не обліковані у визначений законодавством спосіб згідно Порядку № 496 склав 198 774,00 гривень.

Тобто склад правопорушення, передбаченого ст. 20 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність як за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, так і ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу.

Щодо виявленого перевіркою порушення, зазначеного у податковому повідомленні- рішенні № 204718280706 від 26.02.2024 року, відповідач зазначає, що контрольна стрічка реєстратора розрахункових операцій містить копії розрахункових документів, що підтверджують виконання (проведення) розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, саме у тому вигляді якому їх було сформовано та видано особі, яка безпосередньо отримує або повертає товар.

Пунктом 11 статті 3 Закону № 265 визначено, що зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) є обов`язковою умовою при проведенні розрахункових операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

З урахуванням вимог чинного законодавства, алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання, а відповідно, з 01.01.2022 суб`єкти господарювання зобов`язані забезпечити сканування (введення даних) марок акцизного податку на всіх алкогольних напоях маркованих марками акцизного податку (у т. ч. марками акцизного податку старого зразка) для подальшого відображення її реквізитів у розрахунковому документі.

Фактичною перевіркою проведеною посадовими особами ГУ ДПС у Сумській області за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою розташування господарського об`єкту (відділу магазину): АДРЕСА_1 було встановлено, що розрахункові операції пов`язані з реалізацією підакцизних товарів проводились через реєстратор розрахункових операцій типу МІМ-Т 400МЕ, заводський номер ПБ4101903439, фіскальний номер 3001045975 без відображення у касових чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Тобто ФОП ОСОБА_1 не створювалися / не роздруковувалися та як наслідок не видавалися відповідні розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій пов`язаних з реалізацією алкогольних напоїв, у зв`язку з невідображенням обов`язкових реквізитів фіскального касового чеку.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується та наполягає на позовних вимогах.

Відповідач своїм правом щодо надання заперечення на відповідь на відзив, не скористався.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Сумській області керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК) згідно наказу від 23.01.2024 № 172-кп «Про проведення фактичної перевірки» у період з 30.01.2024 по 02.02.2024 було проведено фактичну перевірку за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарського об`єкту (зокрема відділу магазину за адресою: АДРЕСА_1 ), через який здійснює (проводить) діяльність ФОП ОСОБА_1 , юридична (податкова) адреса: АДРЕСА_2 .

Фактичну перевірку проведено з метою контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримандя роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами фактичної перевірки складено акт, який зареєстровано в ГУ ДПС у Сумській області 02.02.2024 № 1123/18/21 /РРО/ НОМЕР_2 та у відповідності до статті 86 Кодексу направлений засобами поштового зв`язку за юридичною (податковою) адресою ФОП ОСОБА_1 супровідним листом ГУ ДПС у Сумській області від 02.02.2024 № 879/6/18-28-07-06-05. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0600084277794 матеріали перевірки отримані Підприємцем 06.02.2024 року.

Фактичною перевіркою встановлено недотримання ФОП ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2, 11 та 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), у частині проведення розрахункових операцій пов`язаних з реалізацією алкогольних напоїв без створення та видачі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, у зв`язку з невідображенням обов`язкових реквізитів фіскального касового чеку та порушення порядку ведення обліку товарних запасів.

На підставі акту перевірки №1123/18/21/РРО/ НОМЕР_1 від 02.02.2024 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №204718280706 від 26.02.2024 року, яким за порушення пп. 1, 2 та 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 41 671,50 грн;

- №204818280706 від 26.02.2024 року, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 198 774,00 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.

Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, законодавства з питань регулювання виробництва та обігу підакцизних товарів (продукції), у тому числі товарів (продукції), що підлягають маркуванню, законодавства з питань застосування Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

У цій справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава) (а.с. 17).

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, щодо регулювання виробництва та обігу підакцизних товарів (продукції), у тому числі товарів (продукції), що підлягають маркуванню, застосування Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 дійшов висновку, що застосована законодавцем у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у складі Судової палати у зазначеній постанові вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Верховний Суд у згаданій постанові зазначає, якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

З огляду на викладене, Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Верховний Суд сформулював такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена Управлінням податкового аудиту доповідна записка № 129/18-28-07-06-06 від 15 січня 2024 року (а.с. 90 - 91).

Так, відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Сумській області в ході проведення доперевірочного аналізу встановлено можливі порушення податкового та іншого законодавства, допущені суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ): згідно інформації, яка міститься в Системі обліку даних РРО виявлені непоодинокі факти проведення (здійснення) розрахункових операцій без зазначення в касових чеах реєстратора розрахункових операцій типу МІNІ-Т 400МЕ, фіскальний номер 3001045975, який використовується ФОП ОСОБА_1 за адресою розташування відділу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: АДРЕСА_1 , цифрового значення штрихового коду марки акцизного збору (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, витяги з СОД РРО та електронні копії касових чеків додатні до доповідної записки (а.с. 92 - 94).

Під час розгляду справи судом не встановлено, що зазначена доповідна записка Управління податкового аудиту мала істотні недоліки, не утримувала в собі достатньої інформації, що була в наявності/отримана відповідачем в установленому законодавством порядку від державного органу, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та не могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Перевіряючи питання дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, суд виходить з того, що у Наказі № 172-кп від 23 січня 2024 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 82,3 ст.82 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами), згідно наявної інформації, що міститься в Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (незазначення у фіскальних касових чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного збору (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями)».

Тобто, зі змісту цього Наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), так і фактична. У зазначеному Наказі фактичну підставу деталізовано шляхом посилання на отриману інформацію щодо можливого порушення, зазначено сферу, щодо якої її отримано, тобто має місце конкретизація фактичної підстави. Відповідно, твердження позивача про зворотнє не відповідають дійсності. Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому підстави вважати таку перевірку незаконною через неналежне оформлення наказу, відсутні.

Отже, у контексті висновків, які викладені вище, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні достатні докази на підтвердження наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача. Зміст спірного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам. Таким чином, висновок позивача про не зазначення контролюючим органом підстави для проведення фактичної перевірки є хибним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №204818280706 від 26.02.2024 року, судом встановлено наступне.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що на порушення вимог Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних-осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 496 від 03.09.2021 року ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано форму ведення обліку товарних запасів, визначену зазначеним порядком.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України М265/95-ВР від 06.04.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за змінами та доповненнями в результаті реалізації у період з 27.04.2023 року по 31.01.2024 року включно не облікованих у встановленому законом порядку товарів загальній сумі 198 774,00 грн., що підтверджується даними фіскальних звітних чеків.

Відповідно до п. 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Тобто, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів. Для підтвердження ведення такого обліку суб`єкт господарювання під час проведення перевірки зобов`язаний надати контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 було затверджено «Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку».

Наведений Порядок №496 визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Згідно з п. 2 Порядку № 496 визначено:

документи, які підтверджують облік та походження товарівФорма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП. У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;

товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).

Згідно з п. 1 Розділу II Порядку № 496, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації».

Згідно з п. 2 Розділу ІІ Порядку № 496 форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Згідно з пунктом 11 розділу II Порядку № 496 форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

З огляду на викладене, документами, які підтверджують облік та походження товарів, є встановлена Порядком № 496 Форма ведення обліку товарних запасів, а також первинні документи. Форма обліку та первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.

Таким чином, перелічені вище норми зобов`язують суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці третьому п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування, тому передбачене абзацом третім пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР виключення на неї не поширюється. Відповідно, вона мала обов`язок надати контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які знаходяться у місці продажу на момент перевірки.

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Так, відповідно до ст. 20 Закону № 265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.11.2025 у справі №160/20114/24.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Поряд з цим у постановах від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23, від 06 грудня 2024 року у справі № 440/2331/24 Верховний Суд вказував, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу».

В цих же судових рішеннях Верховний Суд виснував, що платник податків не зобов`язаний зберігати безпосередньо у місці продажу облікові документи на товари, які вибули з місця продажу (реалізовані, списані тощо), тому вимога контролюючого органу надати документи, що стосуються товарів, які вибули, виходить за межі повноважень контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки.

Отже суб`єкт господарювання має надати до перевірки облікові та первинні документи саме на ті товари, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Правила і пункту 85.2 статті 85 ПК України, і абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР покладають саме на платника податків обов`язок надати усі документи, пов`язані з предметом перевірки, якими у спірному випадку є документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). За таких обставин у випадку належної обізнаності платника податків та/або його уповноваженої особи про проведення контролюючим органом фактичної перевірки добросовісний платник податків повинен був надати відповідні документи саме на товар, що знаходився на час проведення фактичної перевірки у місці продажу.

У справі, що розглядається, перевірка була проведена у період з 30 січня 2024 року по 02 лютого 2024 року (а.с.18 - 20). За змістом акта фактичної перевірки, в зв`язку із ненаданням під час перевірки Форми ведення обліку товарних запасів, передбаченої Порядком №496, контролюючим органом зроблено висновок про реалізацію ФОП ОСОБА_1 у період з 27.04.2023 по 31.01.2024 включно необлікованих у встановленому Законом порядку товарів в загальній сумі 198774,00 грн, що підтверджується даними фіскальних звітних чеків. При цьому ГУ ДПС не висувалася вимога про проведення інвентаризації на господарському об`єкті, при тому, що підпункт 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України надає контролюючим органам право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Також з матеріалів перевірки суд вбачає, що посадові особи ГУ ДПС під час проведення перевірки не встановлювали перелік товарів, який знаходився на місці продажу під час перевірки, та перелік товарів, які вибули з обігу. Доводів протилежного в цій частині відповідачем не надавалося.

За таких обставин та з урахуванням наведених вище підходів Верховного Суду встановлення ГУ ДПС за результатами фактичної перевірки податкового правопорушення у вигляді ненадання облікових документів на товари, перебування яких у місці продажу на момент перевірки не було встановлено, є неправомірним.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.11.2025 у справі №160/20114/24.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що в межах встановлених у цій справі обставин не було підстав для застосування фінансової санкції у розмірі 198774,00 грн на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР, відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення №204818280706 від 26.02.2024 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 204718280706 від 26.02.2024 року, судом встановлено наступне.

Фактичною перевіркою проведеною посадовими особами ГУ ДПС у Сумській області за місцем провадження (здійснення) діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою розташування господарського об`єкту (відділу магазину): АДРЕСА_1 було встановлено, що розрахункові операції пов`язані з реалізацією підакцизних товарів проводились через реєстратор розрахункових операцій типу МІNI-Т 400МЕ, заводський номер ПБ4101903439, фіскальний номер 3001045975 без відображення у касових чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За змістом статті 3 Закону про РРО суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2).

проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями (пункт 11).

Абзацом дев`ятнадцятим статті 2 Закону про РРО визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону про РРО форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 (далі також - Положення).

Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

За змістом пункту 1 статті 17 Закону про РРО у разі встановлення в ході перевірки факту:

- проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);

- непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;

- невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання,

застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Верховний Суд у постанові від 16 травня 2024 року у справі №520/4564/23 (на яку є посилання в касаційній скарзі) наголосив, що аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону про РРО встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з таких обов`язків:

1) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки;

2) непроведення розрахункової операції через РРО;

3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону про РРО, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону про РРО. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 вказаного Закону.

При цьому, якщо звернути увагу на об`єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону про РРО відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.

У цій справі Позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону про РРО а саме за видачу розрахункового документа, який не містить одного з обов`язкових реквізитів розрахункових документів/електронних розрахункових документів (цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку).

Також в означеній вище постанові Верховний Суд наголосив, що законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні змісту, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Тобто, законодавець визначив обов`язок, за невиконання якого не встановив відповідальність, визначену статтею 17 Закону про РРО.

Безумовно, до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків до відповідальності за пунктом 1 статті 17 Закону про РРО, а саме, як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Виключенням з цього правила, можна вважати, видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов`язкових реквізитів, що встановлені у наведеному Положенні, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.

Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом, наведеному у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 та від 11 вересня 2025 року у справі №580/7450/24.

Як свідчать установлені судом обставини й не заперечується сторонами, до Позивача застосовані штрафні санкції за відсутність в розрахунковому документі цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 Податкового кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 520/4564/23 указав, що аналіз, податкового законодавства України, свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.

Пунктом 3 розділу І Положення передбачено, що встановлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов`язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.

Верховний Суд у постанові від 2 лютого 2023 року № 500/6845/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм Положення необхідно розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону про РРО.

У постановах від 07 серпня 2025 року у справі № 280/6835/23 та від 16 вересня 2024 року у справі 280/6832/23, від 11 вересня 2025 у справі №580/7450/24 Верховний Суд вказав, що відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону про РРО.

У постанові від 27 березня 2025 року у справі №280/6830/23 Верховний Суд виснував, що розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного вище Положення, тому відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальних касових чеках на товари (послуги) є свідченням створення суб`єктом господарювання невідповідних розрахункових документів, відповідно, проведення розрахункових операцій через РРО тягне за собою застосування фінансової санкції, передбаченої Законом про РРО.

Отже, узагальнивши зміст наведених вище правових позицій, суд зазначає, що законодавство безпосередньо не визначає відповідальності саме за відсутність цифрового зазначення марок акцизного податку на фіскальних розрахункових документах, водночас відсутність такого реквізиту на фіскальних чеках, в яких зазначено про реалізацію підакцизних товарів, свідчить про проведення розрахункових операцій без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту. Саме за останнє правопорушення Законом про РРО й передбачена відповідальність.

Щодо твердження позивача, що в ході перевірки факту здійснення таких операцій не відбулось, контрольної закупки підакцизного товару представники контролюючого органу не проводили, жодного з розрахункових документів, які б підтверджували твердження контролюючого органу про відсутність на таких одного з обов`язкових реквізитів до акту не додано, судом зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2025 року у справі №160/20070/23 дійшов висновку, що контролюючий орган та його посадові особи наділені повноваженнями здійснювати перевірку даних та інформації, відображених у фіскальних чеках минулих періодів та витягнутих з РРО щодо дотримання правил продажу підакцизних товарів у межах проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання, виходячи з вимог підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статті 16 Закону № 481/95-ВР, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, Закону України «Про ціни і ціноутворення», тому перевірка даних фіскальних чеків минулих періодів, витягнутих з РРО, під час проведення фактичних перевірок відповідає повноваженням відповідача та приписам наведеного законодавства.

Також суд зазначає, що відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону № 265/95-ВР, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну. Терміни "система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій" і "контролюючий орган" для цілей цього Закону вживаються у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.

Відповідно до підпункту 14.1.278 пункту 14.1 статті 14 ПК України система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. Користувачам-покупцям (споживачам) через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 цього Кодексу, забезпечується можливість: контролю справжності та достовірності розрахункових документів, що зберігаються в СОД РРО. Порядок функціонування СОД РРО визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Механізм функціонування СОД РРО щодо отримання від РРО та ПРРО визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України визначений Порядком № 477.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 477).

Сервер додатків забезпечує взаємодію інформаційних систем ДПС з базою даних СОД РРО (пункт 5 розділу ІІ Порядку № 477).

Згідно із підпунктом 2 пункту 6 розділу ІІ Порядку № 477 база даних призначена для зберігання даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі даних про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти.

Верховний Суд вже аналізував наведені вище норми права у спорах з подібними правовідносинами та у постановах від 30 жовтня 2025 у справі №160/6719/24, від 07 серпня 2025 року у справі № 280/6835/23, від 22 липня 2025 року у справі № 440/2936/24, від 29 травня 2025 року у справі № 280/2549/24 тощо сформулював такі висновки. Інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека. Використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Таким чином, відповідач під час проведення фактичної перевірки мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) обов`язкових реквізитів розрахункового документа, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у періоді, що перевірявся.

З матеріалів справ судом встановлено, що факт вчинення позивачем зазначеного порушення підтверджується переліком касових чеків, зазначених в додатку 2 до акту перевірки (а.с. 22). Також до відзиву відповідачем були додані електронні копії зазначених касових чеків (а.с. 92 - 95).

Щодо твердження позивача, що після затвердження акцизної марки нового зразка в обігу перебували, як алкогольні напої марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015 року (без штрихових кодів), так і з акцизними марками нового зразка, введеними в обіг з 01.05.2020 року (з нанесеним штриховим кодом), а маркування алкогольних напоїв марками старого зразка (без штрихового коду) унеможливлює відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що реалізовані позивачем алкогольні напої марковані марками акцизного податку старого зразка. Також матеріалами справи не підтверджено, що протягом спірного періоду на реалізації у позивача перебували алкогольні напої марковані марками акцизного податку старого зразка.

Таким чином, виходячи із викладеного вище суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області суму судового збору у розмірі 1 987,74 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 21.08.20241 року (а.с. 76).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №204818280706 від 26.02.2024 року, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 198 774,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13,м. Суми, Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 43995469) суму судового збору в розмірі 1 987,74 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят сім гривень 74 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек