Рішення № 133226802, 12.01.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2026 року м. Рівне№460/15617/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» (далі Позивач) до Рівненської митниці (далі Відповідач), в якому Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2025/000021/1 від 30.04.2025.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що з метою митного оформлення товарів декларант подав до митного органу МД разом документами, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Проте, митний орган надіслав декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів із зазначенням про наявність у поданих документах неточностей. Позивач вказує, що жодних розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах не було, а тому вимога митного органу про надання додаткових документів є необґрунтованою та безпідставною. У подальшому митним органом винесені Рішення про коригування митної вартості, яким митну вартість товарів скориговано за другорядним резервним методом визначення митної вартості. Позивач вказує, що митний орган безпідставно поставив під сумнів увесь поданий пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи; митним органом не доведено обставин, які свідчили б про існування обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товарів за ціною договору; надані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували правильність числових значень митної вартості товарів; тому рішення митного органу є протиправним та підлягає скасуванню. Просив задовольнити позов повністю.

Стислий виклад заперечень Відповідача.

Відповідач зазначає, що подані декларантом до митного оформлення документи містили неточності, що слугувало безумовною підставою для витребування додаткових документів, які не надані у повному обсязі. Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України та за результатами проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно винесене Рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості товарів. Рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 15.09.2025 клопотання Рівненської митниці про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання залишене без задоволення.

За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» зареєстроване як юридична особа 07.07.2022; види діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» (Покупець) та нерезидентом фірмою «Dalian Kaifulong Foods Co., LTD.» (КНР) (Постачальник) укладений Контракт від 03.03.2023 №PF/DKF001 (далі Контракт) (а.с. 26).

Відповідно до умов Контракту Постачальник поставляє товари, найменування та асортимент яких зазначені в рахунках-фактурах, а Покупець приймає і оплачує товари;

Пунктом 4.2. Контракту визначено, що умови оплати вказані в рахунках-проформах або рахунках-фактурах до цього Контракту.

За змістом п. 4.3 Контракту загальна вартість Контракту складається з вартості всіх рахунків-проформ або рахунків-фактур. Вартість окремих поставок по цьому Контракту повинна бути вказана в рахунках-проформах або рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною Контракту. Даний Контракт реалізується (товари поставляються і оплачуються, відповідно) поетапно у відповідності до попереднього рахунку-проформи або рахунку-фактури до Контракту.

Пунктом 6.3. Контракту визначено, що Постачальник повинен здійснити поставку товару Покупцю на умовах ІНКОТЕРМС 2020, зазначених у відповідному рахунку-проформі або рахунку-фактурі до цього Договору.

З метою митного оформлення придбаного товару декларантом 30.04.2025 подано до митного органу МД №25UA204130007172U1 щодо товару консервовані гриби без додавання оцту чи оцтової кислоти в скляних банках: опеньки натуральні відбірні без оцту в скляних банках 12х580 мл по 12 банок в упаковці 1008 упаковок; числа вага нетто 6048,00 кг; не містить ГМО; Торговельна марка DREAM VALLEY; країна виробництва Китай; виробник «Dalian Kaifulong Foods Co., LTD.».

Митну вартість товарів визначено за методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митним органом сформоване Повідомлення про те, що у документах, наданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до частини 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, не містяться всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, та виявлені окремі розбіжності або неточності, а саме:

пунктом 6.4 Контракту від 03.03.2023 №PF/DKF001 передбачено специфікацію, проте остання до митного оформлення не надана.

в Інвойсі від 30.07.2024 № KFL2024IE11 зазначено реквізити рахунку проформи №KFLEU-2406, що до митного оформлення не наданий;

до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оплати рахунків щодо транспортно експедиційних послуг від 25.10.2024 № 144, від 31.10.2024 № UAIM0388547 та договори щодо транспортно експедиційних послуг, на підставі яких були надані послуги за вищезазначеними рахунками;

наданий документ, що заявлений як «Прайс-лист» від 01.01.2024 б/н не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки він містить інформацію лише щодо продажу товарів, які зазначені в Інвойсі від 30.07.2024 № KFL2024IE11, та адресується імпортеру оцінюваного товару, що наштовхує на спеціальну ціну для імпортера оцінюваного товару;

до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 03.08.2024 №090820240000308988 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей, зазначених у даній митній декларації. Також копія митної декларації країни відправлення від 03.08.2024 №090820240000308988 не містить відміток митниці відправлення.

Декларанту надіслане електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи:

1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця;

3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4) банківські платіжні документи, що стосуються оплати рахунків щодо транспортно експедиційних послуг від 25.10.2024 № 144, від 31.10.2024 № UAIM0388547;

5) договори щодо транспортно експедиційних послуг на підставі яких були надані послуги за рахунками щодо транспортно експедиційних послуг від 25.10.2024 № 144, від 31.10.2024 № UAIM0388547;

6) специфікацію;

7) рахунок проформу №KFLEU-2406;

8) копію митної декларації країни відправлення від 03.08.2024 №090820240000308988 з відмітками митниці відправлення та її переклад.

Рівненською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2025/000021/1 від 30.04.2024 (далі Рішення №UA204000/2025/000021/1), яким митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Графа 33 Рішення №UA204000/2025/000021/1:

І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані до митного оформлення документи є неповними та містять розбіжності:

пунктом 6.4 Контракту від 03.03.2023 №PF/DKF001 передбачено специфікацію, проте остання до митного оформлення не надана.

в Інвойсі від 30.07.2024 № KFL2024IE11 зазначено реквізити рахунку проформи №KFLEU-2406, що до митного оформлення не наданий;

до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оплати рахунків щодо транспортно експедиційних послуг від 25.10.2024 № 144, від 31.10.2024 № UAIM0388547 та договори щодо транспортно експедиційних послуг, на підставі яких були надані послуги за вищезазначеними рахунками;

наданий документ, що заявлений як «Прайс-лист» від 01.01.2024 б/н не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки він містить інформацію лише щодо продажу товарів, які зазначені в Інвойсі від 30.07.2024 № KFL2024IE11, та адресується імпортеру оцінюваного товару, що наштовхує на спеціальну ціну для імпортера оцінюваного товару;

до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 03.08.2024 №090820240000308988 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей, зазначених у даній митній декларації. Також копія митної декларації країни відправлення від 03.08.2024 №090820240000308988 не містить відміток митниці відправлення.

Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі стосовно числових значень складових митної вартості.

II. Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 30.01.2025 №25UA500500002848U3 1,88 дол.США/кг (товар за МД від 30.01.2025 №25UA500500002848U3 «Гриби та трюфелі, приготовлені або консервовані без додання оцту чи оцтової кислоти: - арт. 100010029-03164, гриби опеньки мариновані 12/580мл - 68400 шт.; - арт. 100010024-03165, гриби асорті мариновані 12/580мл - 27600 шт. Торговельна марка: LORADO. Виробник: Dalian Xinglong Food Co., Ltd. Країна виробництва: CN»).

III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком:

висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

виписку з бухгалтерської документації продавця;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

банківські платіжні документи, що стосуються оплати рахунків щодо транспортно експедиційних послуг від 25.10.2024 № 144, від 31.10.2024 № UAIM0388547;

договори щодо транспортно експедиційних послуг на підставі яких були надані послуги за рахунками щодо транспортно експедиційних послуг від 25.10.2024 № 144, від 31.10.2024 № UAIM0388547;

специфікацію;

рахунок проформу №KFLEU-2406;

копію митної декларації країни відправлення від 03.08.2024 №090820240000308988 з відмітками митниці відправлення та її переклад.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 30.01.2025 №25UA500500002848U3 1,88 дол.США/кг.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 11370,24 дол.США (1,88 дол.США/кг * 6048 кг), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 472600,61 грн (11370,24 дол.США * 41,5647 UAH/USD)».

Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 01.05.2025№25UA204130007197U6, у відповідності до положень ч.7 ст.55 МКУ, сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 99384,42 грн.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення Рішення №UA204000/2025/000021/1, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Стаття 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МК України): «Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари».

Частина перша статті 51 МК України: «Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу».

Частина перша статті 52 МК України: «Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою».

Частина друга статті 52 МК України: «Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації».

Частина перша статті 53 МК України: «У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення».

Частина друга статті 53 МК України: «Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».

Вказані норми МК України визначають обов`язок декларанта подати до митного органу достовірні відомості щодо визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частина перша статті 54 МК України: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості».

Частина друга статті 54 МК України: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу».

Частина перша статті 58 МК України: «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів».

Частина друга статті 58 МК України: «Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні».

Частина п`ята статті 54 МК України: «Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю».

Частина третя статті 53 МК України: «У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».

Отже, підставами для витребування у декларанта додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, є:

документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

наявність у документах ознак підробки;

документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

При цьому, частина третя статті 53 МК України не визначає такої підстави для витребування додаткових документів, як наявність у поданих декларантом документах «неточностей».

Норми МК України визначають, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Норми МК України також свідчать про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно (достовірно) визначив митну вартість товару.

Зазначені митним органом підстави для витребування додаткових документів та підстави для коригування митної вартості товарів не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки декларант надав усі належні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості товарів.

При витребуванні у декларанта додаткових документів Рівненською митницею не зазначено, які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, які ознаки підробки наявні у цих документах і з чого це слідує, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Опис підстав для витребування у декларанта додаткових документів фактично дублюється в графі 33 оскаржуваного Рішення №UA204000/2025/000021/1.

В оскаржуваному Рішенні №UA204000/2025/000021/1, як підставу для коригування митної вартості товарів, митний орган зазначив: «наданий документ, що заявлений як «Прайс-лист» від 01.01.2024 б/н не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки він містить інформацію лише щодо продажу товарів, які зазначені в Інвойсі від 30.07.2024 № KFL2024IE11, та адресується імпортеру оцінюваного товару, що наштовхує на спеціальну ціну для імпортера оцінюваного товару».

Щодо таких доводів митного органу суд зазначає, що перелік документів (обов`язкових для надання митному органу), які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 МК України.

Прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців; жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів; прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на невідповідність чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Правова позиція щодо коригування митної вартості товару з підстав невідповідності прайс-листа викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 та від 02.10.2025 у справі № 140/12559/23 (адміністративне провадження № К/990/19014/24).

Митним органом не зазначено того, яким чином зміст документа «Прайс-лист» від 01.01.2024 б/н у спірному випадку вплинув чи міг вплинути на складові числових значень митної вартості товарів.

В оскаржуваному Рішенні №UA204000/2025/000021/1, як підставу для коригування митної вартості товарів, митний орган зазначив: «до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 03.08.2024 №090820240000308988 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей, зазначених у даній митній декларації. Також копія митної декларації країни відправлення від 03.08.2024 №090820240000308988 не містить відміток митниці відправлення».

Щодо таких доводів митного органу суд зазначає, що за приписами статті 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, митні органи можуть вимагати надання декларантом перекладу документа українською мовою лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, зокрема, перевірки числових значень складових митної вартості товарів.

У поданій експортній митній декларації від 03.08.2024 №090820240000308988 містяться відомості про кількість товару, одержувача, інвойс, та загальну вартість товару за рахунком (інвойсом), який співпадає із заявленим Позивачем у митних деклараціях.

Ці фактичні обставини повністю підтверджують фактурну вартість товару, зазначену в товаросупровідних документах, поданих до митного оформлення.

У спірному випадку, твердження Відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв`язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві.

Правова позиція щодо надання декларантом перекладу митної декларації країни відправлення викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 (касаційне провадження № К/9901/49462/18).

Суд зазначає, що такий документ, як митна декларація країни відправлення, не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, та який є обов`язковим для надання митному органу відповідно до частини другої статті 53 МК України.

В оскаржуваному Рішенні №UA204000/2025/000021/1, як підставу для коригування митної вартості товарів, митний орган зазначив: «пунктом 6.4 Контракту від 03.03.2023 №PF/DKF001 передбачено специфікацію, проте остання до митного оформлення не надана».

Суд зазначає, що специфікація не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у ній міститися лише інформація про найменування, кількість, вагу, матеріал, технічні характеристики та інші важливі дані, необхідні для ідентифікації та класифікації товару. Специфікація не має жодного значення для числових визначень митної вартості.

Такий документ, як специфікація, не є обов`язковим для надання документом відповідно до частини другої статті 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Відтак, суд дійшов висновку, що не надання специфікації не є обґрунтованою підставою, як для витребування в декларанта додаткових документів, так і коригування з цієї причини митної вартості товарів.

В оскаржуваному Рішенні №UA204000/2025/000021/1, як підставу для коригування митної вартості товарів, митний орган зазначив: «в Інвойсі від 30.07.2024 № KFL2024IE11 зазначено реквізити рахунку проформи №KFLEU-2406, що до митного оформлення не наданий».

Щодо таких доводів митного органу суд зазначає, що за приписами пункту 3 частини першої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

При цьому, проформа це попередній комерційний документ, який містить відомості про ціну товару та може бути оформлений на товари, що не відвантажені, для узгодження основних характеристик та умов поставки.

Остаточні дані щодо кількості та вартості товарів фіксуються в комерційному інвойсі, який супроводжує вантаж.

Оскільки на день митного оформлення товарів Продавець склав Інвойс від 30.07.2024 № KFL2024IE11 з чітко визначеними кількісними та вартісними характеристиками товарів, тому таких документ, як проформа, жодним чином не впливає на заявлену митну вартість товарів, а Інвойс від 30.07.2024 № KFL2024IE11 був наданий митному органу.

В оскаржуваному Рішенні №UA204000/2025/000021/1, як підставу для коригування митної вартості товарів, митний орган зазначив: «до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оплати рахунків щодо транспортно експедиційних послуг від 25.10.2024 № 144, від 31.10.2024 № UAIM0388547 та договори щодо транспортно експедиційних послуг, на підставі яких були надані послуги за вищезазначеними рахунками».

З матеріалів справи слідує, що декларант надав митному органу документи, що стосуються транспортування товарів та докази оплати таких послуг:

Договір транспортного експедирування №МШ-ПФ001 від 19.04.2024 щодо морського перевезення товарів та навантажувально-розвантажувальних робіт за межами України;

Рахунок на оплату №144 від 25.10.2024 на суму 64979,45 грн: вартість перевезення 43553,57 грн, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт 18948,90 грн; транспортно-експедиційні послуги в межах митної території України 2064,15 грн;

Договір №26-12/22-PF від 26.12.2022, відповідно до якого здійснено наземну доставку контейнера (залізницею);

Рахунок №UAІМ0388547 від 31.10.2024 на суму 74302,20 грн (вартість наземного (залізничного) перевезення товарів в контейнері CMAU2306436).

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України №984/21296 від 18.06.2012, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Відповідно до підпункту 6 частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд зазначає, що МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

Надані декларантом документи: Договір транспортного експедирування №МШ-ПФ001 від 19.04.2024 щодо морського перевезення товарів та навантажувально-розвантажувальних робіт за межами України; Рахунок на оплату №144 від 25.10.2024 на суму 64979,45 грн: вартість перевезення 43553,57 грн, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт 18948,90 грн; транспортно-експедиційні послуги в межах митної території України 2064,15 грн; Договір №26-12/22-PF від 26.12.2022, відповідно до якого здійснено наземну доставку контейнера (залізницею); Рахунок №UAІМ0388547 від 31.10.2024 на суму 74302,20 грн (вартість наземного (залізничного) перевезення товарів в контейнері CMAU2306436), повністю підтверджують розмір витрат на транспортно-експедиційні послуги.

Приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Зазначивши про вищенаведені розбіжності, відповідач не зазначає як це впливає на визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору.

Частина шоста статті 54 МК України: «Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості».

Частина сьома статті 54 МК України: «У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично».

Частина перша статті 55 МК України: «Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів».

Частина друга статті 55 МК України: «Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду».

Частина перша статті 256 МК України: «Відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом».

Частина дванадцята статті 264 МК України: «У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів».

Отож, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Проте, оскаржуване Рішення №UA204000/2025/000021/1 не містить інформації про те, які саме основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів відповідно до переліку частини другої статті 53 МК України, не були подані; не вказано причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору; які конкретні розбіжності містили подані декларантом документи, що впливали саме на визначення митної вартості товарів та стосувалися числових значень складових митної вартості товарів.

Митний орган не надав доказів на підтвердження обставин, що декларантом зазначено не всі складові числового значення митної вартості товарів, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В оскаржуваному Рішенні №UA204000/2025/000021/1 також зазначено, митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 30.01.2025 №25UA500500002848U3 1,88 дол.США/кг.

Щодо таких доводів митного органу суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж заявлена декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролюючим органом митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

При цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товарів (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 883/21195) затверджені: форма рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; Перелік додаткових складових до ціни договору (далі Правила).

Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»:

«У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні».

При здійсненні коригуванням митної вартості товару за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), митний орган повинен довести, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною МД не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Разом з тим, оскаржуване Рішення №UA204000/2025/000021/1 не містить ані порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Частина перша статті 57 МК України: «Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний».

Частина друга статті 57 МК України: «Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції)».

Частина третя статті 57 МК України: «Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу».

З системного аналізу наведених норм МК України вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У даному випадку декларантом надані митному органу усі належні документи, які підтверджували числові значення складових митної вартості товару, а контролюючий орган не обґрунтував наявності у поданих документах розбіжностей чи неповноти відомостей, що зазначені у них.

Суд констатує, що оскаржуване Рішення №UA204000/2025/000021/1 не відповідає критерію «обґрунтованості».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень».

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення - Рішення №UA204000/2025/000021/1, у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси Позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Розподіл судових витрат.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3028,00 грн, сплачена відповідно до Платіжної інструкції від 30.07.2025 №550.

В прохальній частині позову Позивач просить суд стягнути на його користь витрати на послуги перекладача у розмірі 2580,00 грн.

За приписами пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Понесені Позивачем витрати на письмовий переклад документів на українську мову підтверджуються рахунком ФОП ОСОБА_1 № 67 від 05.05.2025 за послуги перекладу, на суму 2580,00 грн та платіжною інструкцією № 551 від 30.07.2025 на суму 2580,00 грн.

Тому, така сума витрат підлягає стягненню на користь Позивача.

У прохальній частині позову Позивач також просить суд стягнути на його користь суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Наведені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій № R(81)7Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» (on measures facilitating access to justice), яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Також у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.

У пункті 1 Резолюції № (78)8 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації» (on legal aid and advice) зазначено, що ніхто не може бути в силу перешкод економічного характеру позбавлений можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, повноважних виносити рішення по цивільних, господарських, адміністративних, соціальних чи податкових справах. З цією метою кожна особа має бути наділена правом на необхідну правову допомогу в судовому провадженні. При розгляді питання, чи така допомога є необхідною, слід враховувати: а) фінансові можливості та зобов`язання відповідної особи; b) очікувані судові витрати.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані належні докази (документи), оформлені в установленому законодавством порядку.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що вартість послуг (робіт) адвоката розмір гонорару визначається двома способами: (1) фіксований розмір гонорару, який визначається під час укладення договору та зазначається безпосередньо у тексті такого договору (у такому разі оформлення додаткових документів щодо вартості послуг розміру гонорару не потребується); (2) розмір гонорару визначається на підставі договору та розрахунку вартості послуг шляхом оформлення актів, додаткових угод тощо.

Проте, у спірному випадку Позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката. Суду наданий лише Ордер на надання правничої допомоги серії ВО №1097266.

Тому, правові підстави для стягнення на користь Позивача витрат на правничу допомогу адвоката відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» (вулиця Дмитрівська, 44 А, поверх 6, кімната 11, місто Київ, 01054; код ЄДРПОУ 44860440) до Рівненської митниці (вулиця Соборна, 104, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ ВП 43958370) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2025/000021/1 від 30.04.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» суму судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» суму витрат, пов`язаних з перекладом документів, у розмірі 2580 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці.

У стягненні витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 12 січня 2026 року

Суддя К.М. Недашківська