Рішення № 133226156, 12.01.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 рокусправа № 640/402/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, ЄДРПОУ 00034022), Начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України Вюнніка Олександра Володимировича (вул. Дегтярівська, 28А, м. Київ), Заступника начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України полковника Борисенка Ярослава Анатолійовича (вул. Народного ополчення, 5А, м. Київ), Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 30, м. Київ, ЄДРПОУ 22991617) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

на розгляд Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Начальника Центрального управління інжерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України Вюнніка Олександра Володимировича, Заступника начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України полковника ОСОБА_3 , Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України з вимогами:

- визнати бездіяльність суб`єктів владних повноважень (Міністерства оборони України, начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 генерал-майора ОСОБА_4 , заступника начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України полковника ОСОБА_3 ) протиправною та зобов`язати Міністерство оборони України перевести квартирний (багатоповерховий) житловий будинок (гуртожиток) АДРЕСА_3 з нежитлового фонду Міністерства оборони України в житловий фонд Міністерства оборони України або ж перевести в житловий фонд Міністерства оборони України квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 у яких ми в цьому будинку постійно проживаємо для реалізації права на житло позивачів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передано судові справи Львівському окружному адміністративному суду.

30.01.2025 справа №640/402/21 надійшла на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду та, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, передана для розгляду головуючому судді Костецькому Н.В.

Ухвалою суду від 04.02.2025 прийнято до розгляду справу №640/402/21.

08.12.2025 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про зміну предмета позову, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єктів владних повноважень Міністерства оборони України, начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 генерал-майора ОСОБА_4 та заступника начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України полковника ОСОБА_3 яка полягає у необ`єктивному розгляді наших звернень по суті порушеного в них питання щодо переведення квартирного(багатоповерхового) житлового будинку (гуртожитку) АДРЕСА_3 або квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 цього будинку до житлового фонду Міністерства оборони України;

- зобов`язати Міністерство оборони України розглянути об`єктивно та у повній відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» питання щодо можливості переведення квартирного (багатоповерхового) житлового будинку(гуртожитку) АДРЕСА_3 з нежитлового фонду до житлового фонду Міністерства оборони України або можливості переведення до житлового фонду Міністерства оборони України квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , у яких позивачі постійно проживають, та прийняти за результатами такого розгляду мотивоване індивідуальне рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що проживають у будівлі № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ) у квартирах АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , які за їх власні кошти були переобладнані із частини нежитлових приміщень другого поверху будівлі №67 на підставі рішень керівного складу та посадових осіб Міністерства оборони України, прийнятих на протязі 2009 - 2012 років, щодо можливості переобладнання в житло (в тому числі і за рахунок власних коштів військовослужбовців) нежитлових приміщень трьох-поверхової будівлі №67 (штаб- санчастина), яка розташована у військовому містечку № НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 для проживання військовослужбовців та членів їх сімей.

Позивачі вважають, що відповідачами шляхом бездіяльності створились умови за яких позивачі не можуть реалізувати ні своє право на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке займають у будівлі Міністерства оборони України № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ), яка по факту є житловою, ні отримати жилі приміщення для постійного проживання (окремі квартири).

Вказують, що звернулись до Міністерства оборони України з письмовим зверненням від 20.10.2020 в якому просили перевести до державного житлового фонду Будівлю №67 для реалізації права на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке займають в цій будівлі. Однак, начальник Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 генерал-майор ОСОБА_4 листом від 25.11.2020 № 370/2/8081 повідомив про відсутність підстав для позитивного розгляду звернення позивачів.

Вважаючи, що звернення від 20.10.2020 до Міністерства оборони України було розглянуте не тим органом і посадовою особою, які наділені повноваженнями розглядати питання щодо переведення нерухомого військового майна, зокрема будівель, до житлового фонду Міністерства оборони України, позивачі звернулись вдруге через Урядовий контактний центр Урядова «гаряча лінія» 1545 з письмовим зверненням від 30.11.2020 до начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України Патюка С.С. в якому просили саме ним розглянути звернення від 20.10.2020.

Урядовий контактний центр Урядова «гаряча лінія» 1545 зареєстрував звернення від 30.11.2020 за № СИ-11657033 та 30.11.2020 надіслав до Міністерства оборони України для розгляду і надання відповіді. За результатами його розгляду, заступником начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України полковником ОСОБА_5 листом від 04.12.2020 № 503/31/632 запропоновано позивачам звернутись з питання переведення до державного житлового фонду Будівлі №67 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, Відповідач 3 запропонував позивачам звернутись до Відповідача 2, який раніше вже повідомив позивачів листом від 25.11.2020 № 370/2/8081 про те, що на цей час підстави для позитивного розгляду звернення відсутні.

Позивачі вважають, що своєю бездіяльністю і неспроможністю забезпечити житлом для постійного проживання відповідачі грубо порушують законні права позивачів на житло.

Представником Відповідача-1, Міністерство оборони України, подано до суду відзив, у якому щодо задоволення позову заперечує. Зазначає, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами (ч. 2 та ч. 3 ст. 326 Цивільного кодексу України).

Законами України «Про управління об`єктами державної влади», «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», «Про оборону України», «Про збройні Сили України» встановлено, що повноваження в частині управління військовим майном здійснюється центральним органом виконавчої влади - Міністерством оборони України.

Представник відповідача-1 вказує, що межах військового містечка № НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 розміщенні об`єкти нерухомого військового майна, зокрема: будівлі та споруди, в тому числі будівля «Штабу, санчастини» інвентарний номер №67 (по генплану), які в різні періоди були закріплені і використовувались різними військовими частинами Збройних Сил України, перебували у власності держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України.

Відповідно до Акту приймання (передачі) будинків, споруд і території військового містечка, затвердженого начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (правонаступник Центральне управління інженерно- інфраструктурного забезпечення командування Сил логістики Збройних сил України) від 17.11.2006, військова частина НОМЕР_5 передала, а Київське квартирно-експлуатаційне управління прийняло будинки, споруди військового містечка № НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 та вказані в акті будинки, споруди і технічну документацію прийнято в експлуатацію військовою частиною НОМЕР_6 .

Зауважує, що згідно з відомостями Індивідуальної картки обліку будівлі № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 (форма 400), Інвентаризаційної відомості казармено-житлового фонду по військовому містечку № НОМЕР_4 станом на 01.01.1988, 01.01.2012, та у абсолютно усіх послідуючих Інвентаризаційних відомостях за формою 402 спірна у справі будівля інвентарний номер 67(по генеральному плану) в межах військового містечка № НОМЕР_4 облікована як « ІНФОРМАЦІЯ_2 , санчастина» була збудована у 1976 році, відноситься до нежитлового фонду та перебуває у власності держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України. Будівля №67 «Штабу, санчастини» інвентарний номер 67 (по генеральному плану) в межах військового містечка № НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 належить до державної власності та не відноситься до державного житлового фонду.

Для часткового тимчасового вирішення житлового питання з розміщення сімей військовослужбовців, тимчасово виконуючий обов`язки Міністра оборони України своїм дорученням від 21.09.2009 № 9557/з погодив пропозиції щодо надання дозволу (в кожному випадку окремо за погодженням з Головним управлінням) на переобладнання нежитлових приміщень під житло для тимчасового проживання військовослужбовців та членів їх сімей. Прийняття рішення Міністром оборони України щодо тимчасового проживання військовослужбовців в переобладнаних нежитлових приміщеннях не передбачало та не надавало жодного права щодо зміни їх статусу, в тому числі переведення в житловий фонд. Крім того відповідно до рішення заступника Міністра оборони № 12115/з від 18.10.2012 надано дозвіл на переобладнання нежитлових приміщень під житло для тимчасового проживання військовослужбовців та їх членів сімей до вирішення питання надання службового або постійного житлового приміщення згідно з чергою квартирного обліку в Київському гарнізоні.

На думку представника відповідача-1, даний факт свідчить, що рішення на переобладнання будівлі надавались військовослужбовцям виключно і лише для тимчасового проживання (без зміни їх статусу, функціонального/цільового призначення) та до вирішення питання щодо надання службового або постійного житлового приміщення згідно з чергою квартирного обліку в гарнізоні.

Стверджує, що позивачі не надали доказів того, що вони дотрималися установленого законом порядку проведення переобладнання, реконструкції цього нежитлового приміщення у житлове, того, що зверталися до відповідних органів виконавчої влади (відділу містобудування та архітектури, органів державного архітектурно-будівельного контролю) за отриманням дозволу щодо можливості переобладнання чи реконструкції та зміни статусу (цільового призначення) цього приміщення, того що повідомляли про наміри здійснення таких дій, отримували відповідні документи, зокрема і згоду власника спірної будівлі щодо зміни статусу. Доказів того, що позивачі дотрималися процедури визначення готовності до експлуатації та оформлення відповідних дозвільних та проектних документів на приміщення до та після здійснення за власний рахунок «переобладнання» та процедури вирішення питань, пов`язаних із самовільним переобладнанням приміщень, позивачі не надали.

Вважає, що надання спірній нежитловій будівлі статусу можливе було лише після переобладнання цього будинку шляхом реконструкції відповідно до вимог СНиП, ДБН та положень законодавства, а не на підставі листування, що містяться в матеріалах справи. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач-2, начальник Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , щодо задоволення позову заперечив та надав пояснення, аналогічні поясненням, викладеним у відзиві представника відповідача-1. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач-3, заступник начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України полковник ОСОБА_3 , правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив, належним чином був повідомлений про прийняття до розгляду справи.

Відповідач-4, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. Зазначає, що позивачі тимчасово займають приміщенням в структурі об`єкта нежитлової нерухомості будівлі «Штабу, санчастини в межах військового містечка АДРЕСА_6 , яке не відноситься до житлового фонду, не призначене для постійного проживання у ній і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин (нежитлове приміщення), а питання про її переведення у житлове приміщення вирішується у порядку, визначеному відповідними уповноваженими органами державної влади, які вправі вирішувати ці питання, а не судом, що порушує визначену законом процедуру.

Вважає, що позивачі намагаються через суд у невстановлений спосіб незаконно змінити статус спірної будівлі, не врахувавши при цьому, що для переведення статусу будинку із нежитлового у житловий будинок - необхідно вчинити певні законодавчо обумовлені та імперативно встановлені дії. Зміна функціонального призначення та статусу будівлі та переведення її в житлову можливе лише і виключно після приведення встановленим порядком цих будинків (за рішенням власника) шляхом реконструкції до відповідних вимог ДБН та СНиП, з яких вбачається, що для здійснення переведення нежитлової будівлі у житловий будинок необхідно здійснювати реконструкцію приміщень та приведення їх у відповідності до Державних будівельних норм. В матеріалах справи не встановлено наявності відповідних висновків щодо можливості реконструкції спірної нежитлової будівлі в житловий будинок, виготовленої проектної документації на проведення такої реконструкції, виданого дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції тощо. Надана позивачами копія технічного паспорту 2014 року в якості доказу зміни статусу спірної будівлі з «Штабу, санчастини» на «житловий будинок» - не є належним документом зміни статусу вказаної будівлі встановленим порядком, так як і не може свідчити про наявність технічної документації для виконання реконструкції будівлі відповідно до законодавства. Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивачі, в спростування заперечень відповідачів 1, 2, 4, висловлених у відзивах на позовну заяву, подали до суду відповіді на відзив.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивачі проживають у будівлі № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ) у квартирах АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , які за їх власні кошти були переобладнані із частини нежитлових приміщень другого поверху будівлі №67 на підставі рішень керівного складу та посадових осіб Міністерства оборони України, прийнятих на протязі 2009 - 2012 років, щодо можливості переобладнання в житло (в тому числі і за рахунок власних коштів військовослужбовців) нежитлових приміщень трьох-поверхової будівлі №67 (штаб- санчастина), яка розташована у військовому містечку № НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 для проживання військовослужбовців та членів їх сімей.

20.10.2020 позивачі спільно із трьома іншими мешканцями будівлі АДРЕСА_7 звернулись до Міністерства оборони України зі зверненням щодо переведення до державного житлового фонду квартирного (багатоповерхового) житлового будинку АДРЕСА_8 , для реалізації права заявників на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у ньому.

За результатами розгляду вказаного звернення за дорученням в межах компетенції, листом начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 від 25.11.2020 №370/2/8081 заявників повідомлено, що на балансі Київського квартирно-експлуатаційного управління перебуває 2-й та 3-й поверхи будівлі №67 (штаб-санчастина), які входять до складу військового містечка № НОМЕР_4 (цілісний майновий комплекс) по АДРЕСА_3 , та які використовуються як тимчасове житло без статусу.

Заявникам роз`яснено, що відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках. Будівля №67 військового містечка №41 по АДРЕСА_3 не належить до вищезазначених житлових приміщень, внаслідок чого підстави для позитивного розгляду звернення відсутні.

Вважаючи, що звернення від 20.10.2020 до Міністерства оборони України було розглянуте не тим органом і посадовою особою, які наділені повноваженнями розглядати питання щодо переведення нерухомого військового майна, зокрема будівель, до житлового фонду Міністерства оборони України, позивачі 30.11.2020 подали звернення до Міністерства оборони України через Урядовий контактний центр (звернення №СИ-11657033).

За результатами розгляду вказаного звернення за належністю, листом заступника начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України полковника ОСОБА_7 від 04.12.2020 № 503/31/632 запропоновано позивачам, з метою вирішення порушеного питання, звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки п. 2 наказу Міністерства оборони України від 27.12.2019 №674 на Генеральний штаб Збройних Сил України покладені завдання з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення щодо утримання, використання та списання у встановленому порядку військового майна, яке перебуває на бухгалтерському обліку квартирно-експлуатаційних відділів та частин. У листі також зазначено, що відповідно до директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 05.11.2019 №Д-322/1/10дск Київське квартирно-експлуатаційне управління, квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) з 01.01.2020 підпорядковані Командуванню Сил логістики Збройних Сил України.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у необ`єктивному розгляді звернень по суті порушеного в них питання, позивачі звернулись до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Згідно ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Частинами 1, 3, 4 ст. 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів (ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР).

Відповідно до матеріалів справи, позивачі 20.10.2020 та 30.11.2020 звертались до Міністерства оборони України зі зверненнями щодо переведення до державного житлового фонду квартирного (багатоповерхового) житлового будинку АДРЕСА_3 (літ. «Г»), що розташований у вивільненому військовому містечку АДРЕСА_6 , для реалізації права заявників на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у ньому.

Листом начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 від 25.11.2020 №370/2/8081, наданим у відповідь на звернення від 20.10.2020, позивачів повідомлено про відсутність підстав для позитивного розгляду їх звернення, оскільки будівля № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 не належить до житлових приміщень, які є об`єктами приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Листом заступника начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України полковника ОСОБА_7 від 04.12.2020 № 503/31/632, наданим у відповідь на звернення від 30.11.2020, позивачам запропоновано з метою вирішення порушеного питання, звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у підпорядкуванні якого перебуває Київське квартирно-експлуатаційне управління, на бухгалтерському обліку якого знаходяться 2-й та 3-й поверхи будівлі №67 по АДРЕСА_3 .

Суд встановив, що порушене позивачами питання неналежного розгляду їх звернення до Міністерства оборони України щодо будівлі №67 військового містечка № НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 , вже було предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі №826/14377/18, яка розглядалась Окружним адміністративним судом міста Києва.

У вказаній справі ОСОБА_1 та інші позивачі просили суд, зокрема, визнати неправомірними дії Міністерства оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України щодо ненадання повної та об`єктивної відповіді на звернення від 03.12.2017 щодо підтвердження що будівля АДРЕСА_7 з 2014 року є державним житловим фондом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2020 у справі №826/14377/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та інших позивачів до Міністерства оборони України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах захисту прав військовослужбовців Трохименка Олега Владиславовича, про визнання неправомірними дії, зобов`язання вчинити дії.

У вказаному рішенні Окружний адміністративний суд міста Києва зробив висновки про те, що Міністерством оборони України (лист начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 27.12.2017 №303/1/4/15/29) було надано обґрунтовану відповідь на звернення позивачів від 03.12.2017, а у відповіді зазначено, що будівля №67 військового містечка №41 не належить до житлового фонду та відсутні підстави для її переведення в такий статус.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В ході розгляду даної справи судом не встановлено протиправної бездіяльності Міністерства оборони України, начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 та заступника начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України полковника ОСОБА_7 , яка полягає у необ`єктивному розгляді звернень позивачів від 20.10.2020 та від 30.11.2020 по суті порушеного питання щодо переведення квартирного(багатоповерхового) житлового будинку (гуртожитку) АДРЕСА_3 або квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 цього будинку до житлового фонду Міністерства оборони України, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України Вюнніка Олександра Володимировича, Заступника начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України полковника ОСОБА_3 , Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 12.01.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович