Рішення № 133225594, 12.01.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2026 р. справа № 300/1114/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Коломийської окружної прокуратури Мартинюка Ігоря Івановича в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттютюн" про зобов`язання вчинити певні дії та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттютюн" до керівника Коломийської окружної прокуратури Мартинюка Ігоря Івановича в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Коломийської окружної прокуратури Мартинюк Ігор Іванович в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації (надалі, також позивач, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттютюн" (надалі, також відповідач, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом), в якому просить зобов`язати ПрАТ "Прикарпаттютюн" укласти з Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення: "Виробничі будинки тютюно- ферментаційного заводу (мур.)", охоронний номер 111140 (928), розташованого у селі Заболотів Коломийського району на вул. Млинська, 12.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території Коломийського району в селі Заболотів розташовані будівлі тютюно-ферментаційного заводу, які є пам`ятками архітектури місцевого значення. Відповідно до даних облікової документації та акту стану збереження пам`ятки, загальний стан даної пам`ятки є незадовільним, частково аварійним. Зважаючи на те, що пам`ятка перебуває у приватній власності відповідача, органами місцевого самоврядування, Заболотівською селищною радою неодноразово повідомлялося відповідача про необхідність укладення охоронного договору щодо даної пам`ятки, однак відповідач не вчинив жодних дій щодо укладення такого охоронного договору щодо пам`ятки, власником якої він є. Позивач звертає увагу, що укладення охоронного договору є обов`язком власника пам`ятки культурної спадщини загальнодержавного чи місцевого значення та підлягає виконанню особою, яка набуває у власність такий об`єкт. Зважаючи на те, що обов`язок відповідача щодо укладення охоронного договору є однозначним, просить позов задовольнити в повному обсязі (а.с. 1-9).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

21.03.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що включенню об`єкта культурної спадщини передує включення такого об`єкта до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. Крім того, звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази проведення оцінювання автентичності щойно виявленої пам`ятки архітектури та повідомлення відповідача про включення об`єкта до переліку щойно виявленої пам`ятки архітектури. Також відповідач вказує, що позивачем не надано доказів перегляду переліків щойно виявлених пам`яток архітектури місцевого значення та внесення відомостей про об`єкт архітектури до реєстру пам`яток місцевого значення. Зважаючи на те, що позивачем порушено порядок реєстрації тютюно-ферментаційного заводу як об`єкта пам`ятки архітектури місцевого значення та не виконано обов`язків щодо належного повідомлення позивача про належність такого об`єкта до пам`ятки архітектури місцевого значення, то позов відповідач вважає безпідставним. Зважаючи на це, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

27.03.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач звертає увагу на те, що відповідно до норм закону, під об`єктом культурної спадщини слід розуміти не тільки об`єкти культурної спадщини, відомості про які внесено до відповідного реєстру, а й ті, що перебувають на державному обліку, відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності новим законом. Також звертає увагу на помилковість кваліфікації позивачем даної пам`ятки як нововиявленого об`єкту культурної спадщини, оскільки даний об`єкт тривалий час перебуває на державному обліку та отримало статус пам`ятки архітектури місцевого значення. Також звертає увагу, що положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1760 не підлягають застосуванню, так як норми даної Постанови не поширюються на об`єкти, які є пам`ятками архітектури та взяті на державний облік до набрання чинності такою Постановою та новим Законом № 1805-ІІІ. З приводу відсутності інформації про об`єкт пам`ятки архітектури місцевого значення у державному реєстрі нерухомих пам`яток України позивач звертає увагу, що незважаючи на відсутність такої інформації, даний об`єкт є пам`яткою архітектури місцевого значення, яку взято на державний облік за законодавством, що діяло раніше.

09.04.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до змісту якої позивач за зустрічним позовом просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 18.06.1991 року № 112 "Про доповнення до переліку пам`яток містобудування та архітектури місцевого значення в частині пункту 415 Додатку до рішення № 112 від 18.06.1991 року, а саме пункт 415: охоронний номер 928, адреса м. Заболотів, назва пам`ятки, дата спорудження Виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу, ХІХ ст.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що віднесення об`єкта архітектури до пам`яток архітектури місцевого значення може бути здійснено шляхом внесення відомостей до відповідного державного реєстру. Однак такі відомості у державному реєстрі відсутні. Зазначає, що оскільки у відповідному державному реєстрі відомості про будівлі тютюно-ферментаційного заводу відсутні, то даний об`єкт є нововиявленою пам`яткою архітектури місцевого значення, який мав бути оцінений спеціально створеною експертною комісією з отриманням відповідного висновку та подальшого створення облікової документації. Також у матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача за первісним позовом про включення об`єкта до списку нововиявлених об`єктів архітектурної спадщини. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відсутні докази дотримання відповідним виконавчим органом обласної ради Інструкції "Про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам`ятників історії та культури", затвердженої наказом Міністерства культури СРСР № 203 від 13.05.1986 року та Порядку № 1760. Зважаючи на недоведеність правомірності дій відповідача за зустрічним позовом, просить позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити, а у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 зустрічну позовну заяву повернуто відповідачу у зв`язку з пропуском строку для подання такої зустрічної позовної заяви.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у щорічній відпустці з 21.04.2025 по 16.05.2025 згідно наказу від 04.04.2025 № 80-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 69), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

За наслідками апеляційного оскарження, 08.07.2025, Восьмим апеляційним адміністративним судом у складі колегії суддів прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттютюн" задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 про повернення зустрічної позовної заяви скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду, справу № 300/1114/25 передано для продовження розгляду до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 21.07.2025, про що свідчить штамп вхідної реєстрації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025 справу № 300/1114/25 передано на розгляд головуючому судді Главачу І.А.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 адміністративну справу за позовом керівника Коломийської окружної прокуратури Мартинюка Ігоря Івановича в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттютюн" про зобов`язання вчинити певні дії та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттютюн" до керівника Коломийської окружної прокуратури Мартинюка Ігоря Івановича в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення прийнято до розгляду.

08.08.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. Відповідач за зустрічним позовом звертає увагу, що скасування оскаржуваного наказу призведе до того, що пам`ятка архітектури місцевого значення втратить свій статус та не зможе бути захищена державою. Також зазначає, що відповідно до нового закону "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об`єкти культурної спадщини, які взяті на облік до набрання чинності новим законом та внесення про такі об`єкти відомостей до державного реєстру пам`яток, зберігають свій статус пам`яток культури, до внесення відповідних відомостей до відповідного реєстру. Також звертає увагу на недоведеність аргументів позивача за зустрічним позовом про підстави скасування оскаржуваного ним рішення. Зважаючи на це, просить у задоволенні зустрічного позову відмовити, а первісний позов задовольнити.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 155), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 155), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 155), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради № 112 від 18.06.1991 року було затверджено перелік пам`яток архітектури і містобудування місцевого значення, серед якого також адмінбудинок та виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу ХІХ століття, яким присвоєно охоронний номер 927 та 928 (зворотна сторона а.с. 89).

Виробничі будинки тютюново-ферментаційного заводу, розташовані в м. Заболотів, Снятинського району (теперішнього Коломийського району) Івано-Франківської області є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення, що підтверджується паспортом об`єкта культурної спадщини. Охоронний номер пам`ятки 111140 (928), взяте на державний облік за рішенням виконкому ОВК № 112 від 13.06.1991 року (а.с. 9-15).

Відповідно до Схеми планування території Івано-Франківської області, адмінбудинок та виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу належать до пам`яток містобудування та архітектури місцевого значення, охоронний номер 111139 (старий охоронний номер 927) та 111140 (старий охоронний номер 928) (а.с. 19-20).

03.07.2017 Державним науково-реставраційним управлінням Івано-Франківської області було проведено технічний огляд стану виробничих будинків тютюново-ферментаційного заводу, відповідно до якого загальний стан даної пам`ятки визначений як незадовільний, частково аварійний з детальною характеристикою стану всіх складових будівель. Стан території також охарактеризовано як незадовільний (а.с. 16-17).

Відповідно до даних інформаційної довідки № 413311356 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, майновий комплекс за адресою селище Заболотів, вулиця Млинська, буд. 12 належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Прикарпаттютюн", код ЄДРПОУ 00383107, право власності зареєстровано 10.07.2003 року (а.с. 18).

Розпорядженням Голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації делеговано районним державним адміністраціям повноваження до укладення охоронних договорів щодо пам`яток культури місцевого значення із власниками пам`яток щодо тих пам`яток, які розташовані в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць (а.с. 29).

25.03.2024 позивач звернувся до Коломийської районної військової адміністрації із листом № 09.53-57-864ВИХ-24 про надання інформації щодо наявності укладених охоронних договорів щодо пам`ятки архітектури місцевого значення виробничих будівель тютюново-ферментаційного заводу, розташованих у селищі Заболотів, вул. Млинська, 12 (а.с. 27).

26.03.2024 позивач звернувся до керівника управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації із листом-запитом № 09.53-57-872ВИХ-24 про надання інформації щодо того, чи загрожує безпека пошкодження, знищення чи руйнування, а також чи потребують проведення ремонтно-реставраційних робіт виробничі приміщення тютюно-ферментаційного заводу. Також просить надати інформацію щодо того, чи вживалися управлінням заходи щодо зобов`язання власника привести пам`ятку до належного стану (а.с. 21-22).

Листом № 112/01-012/054 від 04.04.2024 управління надало відповідь на лист Коломийської окружної прокуратури, в якому повідомило про те, що інформація про руйнування пам`ятки в управління відсутня та від районного органу з питань охорони спадщини чи органів місцевого самоврядування не надходила. Водночас управління звернуло увагу, що відповідним листом повідомлено уповноважених суб`єктів районних рад та органів місцевого самоврядування про необхідність здійснення заходів щодо забезпечення охорони пам`яток культурної спадщини на належній їм території (а.с. 23).

Листом № 692/01-009/019 від 12.04.2024 Коломийська РДА повідомила Коломийську прокуратуру про те, що охоронні договори щодо вказаної пам`ятки відсутні. Зазначила про те, що власника пам`ятки проінформовано про необхідність укладення відповідних договорів (а.с. 28).

05.06.2024 керівник Коломийської окружної прокуратури звернувся із листом № 09.53-57-1607ВИХ-24 до Коломийської районної військової адміністрації із схожим за змістом запитом, зокрема щодо надання інформації про стан пам`ятки архітектури місцевого значення (а.с. 24).

Листом № 1439/02-28 від 13.06.2024 Заболотівська селищна рада проінформувала позивача про те, що охоронні договори щодо даної пам`ятки відсутні та вказала про інформування власника про необхідність укладення такого договору (а.с. 26).

Листом № 1327/01-009/019 від 14.06.2024 Коломийська державна районна адміністрація надала відповідь на лист Коломийської районної прокуратури повідомила про те, що Заболотівською селищною радою проінформовано власника даної пам`ятки архітектури листом № 274/02-25 від 11.04.2024 про необхідність укладення охоронного договору із Коломийською райдержадміністрацією щодо визначених пам`яток архітектури місцевого значення, а саме адмінбудівлі та виробничих приміщень тютюново-ферментаційного заводу (а.с. 25).

15.11.2024 позивач звернувся до Коломийської районної військової адміністрації із листом № 09.53-57-3073ВИХ-24 про надання інформації щодо наявності укладених охоронних договорів щодо пам`ятки архітектури місцевого значення виробничих будівель тютюново-ферментаційного заводу, розташованих у селищі Заболотів, вул. Млинська, 12 (а.с. 30).

Листом № 2618/01-025/019 від 25.11.2024 Коломийська РДА повідомила Коломийську прокуратуру про те, що охоронні договори щодо вказаної пам`ятки відсутні. Зазначила про те, що власника пам`яти неодноразово проінформовано про необхідність укладення відповідних договорів (а.с. 31). До даного листа долучено копії повідомлень Заболотівської селищної ради, направлених відповідачу про необхідність укладення охоронного договору (а.с. 32-34).

18.02.2025 позивач звернувся до Коломийської районної військової адміністрації із листом № 53-407ВИХ-25, яким проінформувало Коломийську РВА про звернення до суду задля захисту інтересів держави у сфері захисту пам`ятки культури місцевого значення (а.с. 35).

Вважаючи бездіяльність відповідача за первісним позовом щодо укладення охоронного договору протиправною, з метою зобов`язати його укласти такий договір, позивач за первісним позовом звернувся до суду з цим позовом.

Вважаючи рішення про віднесення виробничих приміщень тютюно-ферментаційного заводу до пам`ятки архітектури місцевого значення, відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом.

Зважаючи на те, що відповідачем подано зустрічний позов, первинному вирішенню підлягає саме зустрічна позовна заява та заявлені зустрічні позовні вимоги.

Проаналізувавши зміст зустрічної позовної заяви, суд встановив, що позивач за зустрічним позовом не навів своїх аргументів щодо протиправності рішення виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів, оскільки у своїй зустрічній позовній заяві наводить аргументи, які ґрунтуються за положеннях Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" від 27.12.2001 № 1760, Наказу Міністерства культури України "Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини" від 11.03.2013 № 158, які набрали чинності та діяли значно пізніше, ніж Виконавчим комітетом Івано-Франківської обласної ради народних депутатів було прийнято оскаржуване позивачем за зустрічним позовом рішення № 112 від 18.06.1991 року.

Суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом, що наведені ним норми законодавства не застосовні до оскаржуваного ним рішення, оскільки таким нормам не надано зворотної дії в часі.

Також суд, в контексті оцінки правомірності прийнятого Виконавчим комітетом Івано-Франківської обласної ради народних депутатів звертає увагу позивача за зустрічним позовом на таке.

Так, пунктом 1 Розділу IХ "Особливості включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом" наказу Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158, у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501 (надалі, також Наказ № 501) передбачено, що Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України від 08.06.2000 № 1805-III "Про охорону культурної спадщини":

пам`яток всесоюзного, республіканського значення за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам`ятки до Реєстру за категорією національного значення;

інших пам`яток за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам`яток до Реєстру за категорією місцевого значення.

Пунктом 3 цього ж розділу Наказу № 501 передбачено, що у разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини" його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд дійшов висновку, що чинне законодавство в сфері охорони культурної спадщини не передбачає необхідності доведення підстав прийняття рішень про взяття на державний облік пам`яток, що були прийняті відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини", тобто до 12.07.2000.

Крім цього, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували історичну цінність спірної будівлі та підтверджували факт незаконного внесення її до переліку об`єктів культурної спадщини за категорією пам`ятки місцевого значення.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище правових норм у подібних спірних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 02.05.2023 справа № 460/1864/20, від 31.01.2024 справа № 400/2660/20, від 29.08.2024 справа № 640/28448/21.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до пункту 2 Розділу IХ Наказу № 501, Мінкультури приймає рішення про не включення об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, виключно у разі, якщо такий об`єкт не підлягає занесенню до Реєстру.

Не підлягають занесенню до Реєстру пам`ятки (пам`ятники, пам`ятні знаки), присвячені особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов`язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов`язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

Разом з тим, суд зауважує, матеріалами справи не підтверджено, що виробничі приміщення тютюно-ферментаційного заводу, як об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1805-III, підпадає під ознаки, які визначені абзацом 2 пункту 2 Розділу IХ Наказу № 501.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог зустрічної позовної заяви, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено факту протиправності оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів № 112 від 18.06.1991 року.

Водночас, доводи позивача за зустрічним позовом зводяться до того, що ним заперечується наявність у виробничих приміщень тютюно-ферментаційного заводу статусу пам`ятки культури місцевого значення у зв`язку із порушенням уповноваженим органом порядку внесення до Єдиного державного реєстру нерухомих пам`яток України (надалі, також реєстр), а саме неподанням до вищестоячого органу у визначений підзаконними нормативно-правовими актами строк відомостей про виробничі приміщення тютюно-ферментаційного заводу, а саме вказує на необхідність подання до 01.10.2019 року (як визначено наказом Міністерства культури України № 501 віл 27.06.2019) відповідних відомостей органу, який уповноважений приймати рішення про включення відповідних об`єктів до реєстру. Вказує на те, що оскільки відомості про такий об`єкт відсутні у реєстрі, то відповідно у нього відсутній обов`язок укладати охоронний договір щодо приміщень заводу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон № 1805-III) пам`ятка культурної спадщини (надалі, також пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

За правилами пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1805-III об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що спірний об`єкт було включено до переліку пам`ятників історії та архітектури місцевого значення рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів № 112 ще 18.06.0991 в період дії Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" (надалі, також Закон № 3600-IX).

За змістом статті 17 Закону № 3600-IX переліки пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

Таким чином, в силу приписів пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1805-III спірний об`єкт є пам`яткою культурної спадщини.

Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.10.2025 у справі № 440/8821/22.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 14 Закону № 1805-III Міністерство культури України наказом від 11.03.2013 № 158 "Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини" затвердило Порядок № 158, який визначає єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.

Надалі, у Порядок № 158 наказом Міністерства культури України № 501 від 27.06.2019 було внесено зміни та зобов`язано орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій до 01 жовтня 2019 подати Міністерству культури України:

1) переліки об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини", та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день набрання чинності цим наказом за формою, згідно з додатком до цього наказу;

2) копії рішень про взяття на державний облік об`єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України "Про Міністерство культури України".

Матеріали справи не містять доказів звернення уповноваженим суб`єктом до вищестоячого органу із поданням про внесення до реєстру нерухомих пам`яток відомостей про виробничі приміщення тютюно-ферментаційного заводу. Водночас, суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом на те, що нормами чинного законодавства не передбачено втрату пам`ятками архітектури місцевого значення їхнього статусу у випадку, якщо до 01 жовтня 2019 року відомості про них не було передано до Міністерства культури та інформаційної політики України. Суд робить висновок про те, що наявність чи відсутність звернення до вищестоячого органу, уповноваженого приймати рішення про внесення відомостей про пам`ятку культури до відповідного реєстру жодним чином не впливає на правовий статус такої пам`ятки та не позбавляє її захисту, передбаченого для об`єктів культурної спадщини.

Суд відхиляє посилання позивача за зустрічним позовом на норми законодавства, які врегульовують відносини щодо обліку та внесення до реєстру відомостей про щойно виявлені об`єкти культурної спадщини, оскільки в даній справі об`єкт архітектури не є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини, а має статус пам`ятки архітектури, яка набула свого статусу відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Зважаючи на вищевикладене, суд визнає виробничі приміщення тютюно-ферментаційного заводу об`єктом культурної спадщини місцевого значення, які підлягають охороні та захисту, відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".

З приводу первісно поданої позовної заяви, то для початку необхідно встановити наявність у позивача повноважень на подання цієї позовної заяви.

Згідно із статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 статті 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Частина 4 статті 23 Закону № 1697-VII, серед іншого, передбачає, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, погоджуючись із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, дійшла наступних висновків.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду вирішила, що наведені положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб".

Підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття апеляційної скарги до розгляду недостатньо.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 263/2038/16-а.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшов таких висновків.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, проте не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить:

забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території (пункт 1);

забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження (пункт 5);

організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт (пункт 8);

укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону (пункт 11).

Отже, Коломийська районна державна адміністрація є органом, який відповідно до визначених галузевих повноважень здійснює функції держави у спірних правовідносинах.

У спорах, що виникають з приводу укладення охоронного договору, належним позивачем є орган охорони культурної спадщини, яким є відповідне управління (або відділ) містобудування та архітектури виконкому міської ради або облдержадміністрації (її департамент), а відповідачем власник пам`ятки культурної спадщини. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 620/17968/21, від 24 січня 2025 року у справі № 560/5184/24.

Відповідно до абзацу 5 пункту 9 Постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" передбачено утворити в Івано-Франківській області Коломийський район (з адміністративним центром у місті Коломия) у складі територій Гвіздецької селищної, Городенківської міської, Заболотівської селищної, Коломийської міської, Коршівської сільської, Матеївецької сільської, Нижньовербізької сільської, Отинійської селищної, Печеніжинської селищної, Підгайчиківської сільської, П`ядицької сільської, Снятинської міської, Чернелицької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області" від 12.06.2020 № 714-р, утворено Заболотівську територіальну громаду з адміністративним центром у населеному пункті у селищі Заболотів.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що в силу норм Закону уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини відповідно до обставин даної справи є саме Коломийська районна державна адміністрація.

Використання об`єктів культурної спадщини у встановленому порядку та їх належне збереження для нинішнього і майбутніх поколінь становлять суспільний та державний інтерес, який охороняється законом.

Водночас судом, що уповноважений орган не здійснював належних та достатніх дій щодо укладання охоронного договору.

Своєю чергою, як встановлено судом першої інстанції, прокурор повідомив Коломийську РДА про намір звернутись до суду і остання не заперечує щодо цього.

У пункті 51 постанови від 24 січня 2025 року у справі № 560/5184/24 Верховний Суд зазначив, що звернення прокурора до суду з позовом до власника пам`ятки, який ухиляється від укладення охоронного договору, про зобов`язання укласти такий договір спрямовано на забезпечення охорони культурної спадщини України, тобто, відповідає інтересам держави, які прокурор має захищати у разі нездійснення або неналежним чином здійснення відповідним управлінням (або відділом) містобудування та архітектури виконкому міської ради або облдержадміністрації (її департамент) своїх повноважень.

Беручи до уваги, що у справі, яка розглядається, достатні та ефективні заходи по захисту інтересів держави Коломийська РДА не здійснила, прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", через що у нього виникли, передбачені законом підстави для звернення до суду з цим позовом.

Даний висновок суду узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 15.08.2025 у справі № 380/9422/21.

З приводу заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 4, 5 статті 54 Конституції України передбачають, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Законом України від 20 вересня 2006 року № 165-V "Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи" ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року (надалі, також Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих у кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини" № 1805-ІІІ від 08 червня 2000 року (з наступними змінами і доповненнями, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; предмет охорони об`єкта культурної спадщини характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою; щойно виявлений об`єкт культурної спадщини об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону; облікова документація документація, що формується в порядку обліку об`єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об`єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об`єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини", державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини визначено статтею 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Стаття 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачає, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Викладене свідчить про обов`язок для усіх власників пам`ятки чи її частини укласти охоронний договір з відповідним органом культурної спадщини після переходу права власності на нього.

Охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону № 1805-ІІІ є адміністративним договором. В силу приписів пункту 4 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 сформував висновок про те, що укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

На виконання вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" Кабінет Міністрів України 28 грудня 2001 року постановою № 1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (надалі, також Порядок № 1768).

Відповідно до пунктів 1, 2 та 5 Порядку № 1768 охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

В охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідний договір повинен бути укладено впродовж одного місяця або з моменту отримання такого об`єкту у власність, або, якщо статус щойно виявленого об`єкта культурної спадщини надано пізніше, з дня отримання власником повідомлення уповноваженого органу про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта.

Суд наголошує, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 826/4605/16, від 08 травня 2024 року у справі № 240/17530/23, від 28 листопада 2024 року у справі № 580/6572/22, від 20 січня 2025 року у справі № 120/10793/22.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2024 року Коломийська окружна прокуратура звернулася до Коломийської районної військової адміністрації із листом № 09.53-57-864ВИХ-24 про надання інформації щодо наявності укладених охоронних договорів щодо пам`ятки архітектури місцевого значення виробничих будівель тютюново-ферментаційного заводу, розташованих у селищі Заболотів, вул. Млинська, 12. Пізніше Коломийська окружна прокуратура повторно зверталася до Коломийської РДА із запитами про надання інформації щодо укладення охоронного договору, а саме листом від 05.06.2024 № 09.53-57-1607ВИХ-24, від 15.11.2024 № 09.53-57-3073ВИХ-24. 26.03.2024 Коломийська окружна прокуратура звернулася до керівника управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації із листом-запитом № 09.53-57-872ВИХ-24 про надання інформації щодо того, чи загрожує безпека пошкодження, знищення чи руйнування, а також чи потребують проведення ремонтно-реставраційних робіт виробничі приміщення тютюно-ферментаційного заводу. Також просить надати інформацію щодо того, чи вживалися управлінням заходи щодо зобов`язання власника привести пам`ятку до належного стану.

Зі змісту листів Коломийської РДА вбачається, що остання повідомила Коломийську окружну прокуратуру про відсутність охоронних договорів та надіслала відповідні запити до Заболотівської селищної ради для отримання відповідної інформації. Остання в свою чергу повідомила про інформування власника пам`ятки про необхідність укладення охоронного договору, зокрема в листах № 1439/02-28 від 13.06.2024, № 274/02-25 від 11.04.2024.

Як встановлено раніше, рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради № 112 від 18.06.1991 року було затверджено перелік пам`яток архітектури і містобудування місцевого значення, серед якого також адмінбудинок та виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу ХІХ століття, яким присвоєно охоронний номер 927 та 928.

Відповідно до даних інформаційної довідки № 413311356 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, майновий комплекс за адресою селище Заболотів, вулиця Млинська, буд. 12 належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Прикарпаттютюн", код ЄДРПОУ 00383107, право власності зареєстровано 10.07.2003 року. Як підставу виникнення права власності визначено наказ органу Фонду державного майна № 448 від 20.10.1999 (а.с. 18).

З врахуванням наведеного вище, право власності ПрАТ "Прикарпаттютюн" на даний об`єкт культурної спадщини підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Аргументам відповідача щодо відсутності у виробничих приміщень тютюно-ферментаційного заводу статусу об`єкта культурної спадщини судом надана оцінка вище в цьому рішенні. Водночас, відповідач за первісним позовом не заперечує проти того, що охоронний договір щодо виробничих приміщень тютюно-ферментаційного заводу ним укладено не було.

Суд зазначає, що ухилення власником пам`ятки архітектури місцевого значення від укладення охоронного договору порушує інтереси щодо збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд враховуючи ту обставину, що об`єкт нерухомого майна виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу ХІХ століття за адресою селище Заболотів, вулиця Млинська, буд. 12 є об`єктом культурної спадщини (пам`ятка архітектури місцевого значення), дійшов висновку про підставність позовних вимог у зв`язку з чим необхідним є укладення ПрАТ "Прикарпаттютюн" з уповноваженим структурним підрозділом Коломийської районної державної адміністрації охоронного договору на виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу ХІХ століття, що розташовані за адресою селище Заболотів, вулиця Млинська, буд. 12.

Покликання відповідача на неможливість укладення охоронного договору суд відхиляє, оскільки такі ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Зобов`язати ПрАТ «Прикарпаттютюн» укласти з уповноваженим структурним підрозділом Коломийської районної державної адміністрації охоронний договір на виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу ХІХ століття, що розташовані за адресою селище Заболотів, вулиця Млинська, буд. 12.

Копію рішення надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом Коломийська окружна прокуратура Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 03530483, бульв. Лесі Українки, буд. 47, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200) в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23806257, вул. Верещинського, буд. 17, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78203);

відповідач, позивач за зустрічним позовом Приватне акціонерне товариство «Прикарпаттютюн» (код ЄДРПОУ 00383107, вул. Млинська, буд. 12, с. Заболотів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78315).

Суддя Главач І.А.