Рішення № 133221574, 12.01.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/13648/25

Провадження №2/524/1290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2026 року Суддя Автозаводського районного суду м Кременчука Предоляк О.С. розглянувши в місті Кременчуці в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В

У жовтні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначають, що 03.12.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03.12.2024-100000417, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн., строком на 140 днів з дати його надання. Фіксована незмінна процентна ставка1,0% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, комісія за надання кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 1200 грн.Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.87% (денна процентна ставка) = (7336,39/ 6000)/ 140 х 100%.

Свої зобов`язання за кредитним договором фінансова установа виконала належним чином, надавши позичальнику кредит у розмірі 6000 грн., що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.

Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 18 600 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 грн., заборгованість по процентам в розмірі 8400 грн., по комісії в розмірі 1200 грн., по неустойці у розмірі 3000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 03.12.2024-100000417 від 03.12.2024 року у розмірі у розмірі 18 600грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 21.10.2025 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

08.12 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Гонтарем В.М. подано відзив на позов. Просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Зазначає, що позивачем належними доказами не доведено факт укладення 03.12.2024 року ОСОБА_1 кредитного договору. Зокрема до позову не долучено первинну бухгалтерську документацію у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості перевірити розрахунок заборгованості, наданий позивачем.

15.12.2025 року позивачем надано відзив на позов. Наполягає на задоволенні позову. Зазначає, що договір укладений у електронній формі у відповідності до ч 11 ст 13 ЗУ «Про споживче кредитування» шляхом ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору, наданням заявки кредитного договору та надсиланням відповідачем відповіді позичальника. На підтвердження укладення електронного кредитного договору позивач долучив довідку, що підтверджує факт надсилання одноразового ідентифікатора на номер телефону наданий відповідачем та подальшого перерахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.12.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03.12.2024-100000417, який складається із пропозиції про укладення кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» (оферти), додатку до анкети та заявки відповідача ОСОБА_1 від 03.12.2024 року, її відповіді про прийняття пропозиції (акцепт) та підтвердження укладення електронного договору.

Даний договір містить відмітку про підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е229, надісланим кредитодавцем позичальнику у вигляді смс-повідомлення на його мобільний номер, який вказувався ним при реєстрації на сайті.

Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн., строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 21.04.2025 року. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1,0% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту20% від суми кредиту та дорівнює 1200 грн. Умовами договору передбачена неустойка у розмірі 60 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання.

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.87% (денна процентна ставка) = (7336,69 / 6000)/ 140 х 100%. Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. (п.п. 10,11 договору).

Згідно із розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача за кредитним договором складає 18600 грн., з яких: 6000 грн. заборгованість за кредитом, 8400 грн. заборгованість за процентами, 1200 грн. комісії та 3000 грн. неустойка.

Статтею 11 ЦК Українипередбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Pd ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями525,526 ЦК Українивизначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 610 Цивільного Кодексу Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зіст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульованоЗаконом України «Про електронну комерцію»таЗаконом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно дост. 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зіст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис»електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис»передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям

пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Позивачем до позовної заяви додано копії документів, які складають укладений з відповідачем кредитний договір № 03.12.2024-100000417 від 03.12.2024 року, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е229

Відповідач ОСОБА_1 ідентифікований через систему Bank ID/

Факт укладення договору належним чином підтверджений та відповідає вимогамЗакону України «Про електронну комерцію». Договір містить усі істотні умови, необхідні для даного виду правочину.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основної суми боргу (тіло) кредиту у розмірі 6000 грн. є доведеними та підлягають задоволенню.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у розмірі 8400 грн.

Відповідно до умов кредитного договору № 03.12.2024-1000000417 від 03.12.2024 відповідач отримала грошові кошти у розмірі 6000 грн.строком на 140 днів, тобто до 21.04.2024 року.

Згідно п. 10 договору денна процентна ставка становить 0.87% за кожний день користування кредитом протягом всього строку на який надається кредит.

Таким чином, розмір процентів які відповідач повинен сплатити за умовами кредитного договору становить 7336, 39 грн. (6000 х 0,87 / 140 х 100%)

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по сплаті комісії у розмірі 1200грн. суд зазначає наступне.

Частинами 1,3ст.509ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому, держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗакономУкраїни «Про споживче кредитування»-10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статі12 Закону.

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягаєЗаконУкраїни «Про споживче кредитування»

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 7 договору позичальнику встановлено плату за надання кредиту.

Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті договору у графіку щомісячних платежів як 20% від суми кредиту.

Враховуючи те, що відповідачу встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку про те, що застосованими є нормативні приписи, відповідно до яких нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (ч.8ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії по сплаті кредиту у сумі 1200 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 3000 грн. неустойки за кожен день неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні»з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на час ухвалення судом рішення.

Відповідно доЗакону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»,розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість за неустойкою у відповідача за кредитним договором від 03.12.2024 року виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що неустойка у розмірі 3000 грн. стягненню з відповідача не підлягає, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором № 03.12.2024-100000417 від 03.12.2024 року має становити 13336,39 грн., з яких: 6000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 7336,39 грн. заборгованість за процентами.

За таких обставин,позов ТОВ«Споживчий центр`підлягає до часткового задоволення, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором № 03.12.2024-100000417 від 03.12.2024 у розмірі 13336,39 грн.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов задоволено частково з відповідача на користь позивача з відповідача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1736,89 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-81,89,141,178,258,259,263-265,268,273,275,279 ,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за договором № 03.12.2024-100000417 від 03.12.2024 року у розмірі 13336,39 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6000 грн.; заборгованість за процентами у розмірі 7336,39 грн., а також кошти у повернення сплаченого судового збору в розмірі 1736, 89 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня складення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032 м. Київ, вул. Саксаганського , буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833);

Відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена Предоляк