Ухвала суду № 133219078, 12.01.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/477/21 Провадження № 2/613/2/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,

представника першого відповідача Захарова А.М.,

представника другого відповідача Савочки А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Богодухові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 613/477/21 за позовом ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебувала зазначена цивільна справа.

Позивач у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не подав.

Враховуючи викладене, судом було поставлено на обговорення питання про залишення позовної заяви без розгляду.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти залишення позову без розгляду заперечували, вважали за можливе продовжити розгляд справи за відсутності позивача з ухваленням рішення по суті справи.

Представник другого відповідача зазначив, що позивач тривалий час не з`являється в судові засідання, зловживає своїми процесуальними правами та не виконує своїх процесуальних обов`язків. Протягом чотирьох років інтереси ОСОБА_1 представляв представник, який після чотирьох років розгляду справи припинив участь у судовому засіданні, що унеможливило розгляд справи. Відмітив, що особисто позивач ОСОБА_1 протягом тривалого строку розгляду справи жодного разу не з`явився у судове засідання, що унеможливлює з`ясування його позиції по суті спору та ставить під сумнів його обізнаність про наявність даної справи у провадженні суду. Вказав, що стороною другого відповідача були понесені судові витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи, а також на правничу допомогу, які мають бути компенсовані під час прийняття рішення по суті справи. Вважав, що принципи справедливості і доцільності судового розгляду вимагають, щоб даний спір був остаточно вирішений, що можливе лише з ухваленням рішення по суті, для чого слід викликати особисто ОСОБА_1 в судове засідання та з`ясувати його позицію. Невирішення позову по суті створює умови для повторної подачі позову аналогічного змісту.

Поряд з цим, з представником другого відповідача було заявлено клопотання в порядку ст.142 ЦПК України про стягнення з позивача судових витрат, понесених стороною другого відповідача.

Вислухавши думку представників відповідачів, розглянувши питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За приписами ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до вимог ч.3 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, виходячи з положень ст.ст.223, 257 ЦПК України, позовна заява залишається судом без розгляду у разі сукупності певних умов, а саме належне повідомлення позивача про час та місце проведення судового розгляду; позивач повторно не з`явився у судове засідання; від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

При наявності сукупності зазначених умов, причини повторної неявки у судове засідання позивача, який належним чином був повідомлений про місце і час слухання справи, правового значення не мають.

Тобто, позовна заява при повторній неявці в судове засідання належним чином повідомленого позивача залишається без розгляду незалежно від причин його неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

З викладеного вище також убачається, що наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є саме залишення позовної заяви без розгляду. Процесуальним законом не передбачено можливості розгляду справи за відсутності позивача або його представника, яким не подано заяви про розгляд справи за його відсутності.

Слід відзначити, що позивач, який переважно найбільш зацікавлений у розгляді справи, повинен демонструвати своєю поведінкою сумлінність реалізації своїх процесуальних прав та виконання обов`язків. Неявка позивача або його представника у судове засідання, у відповідності до ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, позбавляє суд можливості проведення розгляду справи чи відкладення розгляду справи незалежно від причин неявки, зобов`язуючи залишити позовну заяву без розгляду.

Наслідки, передбачені ч.5 ст.223 ЦПК України та п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, застосовуються судом в усіх випадках повторної неявки позивача до суду, незалежно від поважності причин його відсутності.

Позивач не прибув у судові засідання, призначені на 05.12.2025, 09.01.2026, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судові засідання, призначені на 05.12.2025, 09.01.2026, не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у заяві від 04.12.2025 повідомив, що його повноваження як представника у цій справі припинені за рішенням позивача ОСОБА_1 ..

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи особисто або у відповідності до вимог ч.5 ст.130 ЦПК України, жодного разу протягом 4 років розгляду справи не прибув у судове засідання.

Поряд з цим, починаючи з 29.05.2025, ОСОБА_1 особисто отримував повідомлення про вручення поштових відправлень з повістками про виклик у кожне судове засідання, а відтак, достовірно був обізнаний про наявність на розгляді суду даного спору, однак, особисто до суду не прибув, клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав.

З огляду на викладене, суд вважає помилковими доводи представника другого відповідача про те, що ОСОБА_1 не обізнаний про розгляд судом даної справи, та не вбачає підстав для повторного його виклику в судове засідання.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2021 року по справі справа № 227/2751/19 (провадження № 61-16065св20) зазначено, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.

Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 21 вересня 2020 рокуу справі № 658/1141/18.

Беручи до уваги, що позивач повторно не з`явився в судове засідання, не повідомив суд про причини неявки та не надав жодних доказів на підтвердження неможливості прибути, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, суд вважає, що даний позов слід залишити без розгляду.

Залишення заяви без розгляду не позбавляє особу права повторного звернення до суду за захистом своїх прав у загальному порядку згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України.

У судовому засіданні до закінчення розгляду справи представником другого відповідача в порядку, передбаченому ст.142 ЦПК України, було заявлено клопотання про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу та проведення експертизи.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч.6 ст.142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Разом з тим, суд зауважує, що за приписами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких було б можливо остаточно встановити розмір витрат на правничу допомогу, а відтак, і загальний розмір судових витрат, понесених стороною другого відповідача, суд позбавлений можливості вирішити питання про стягнення судових витрат з позивача на користь другого відповідача безпосередньо даною ухвалою.

Водночас, з огляду на положення ч.6 ст.142, ч.8 ст.141 ЦПК України, сторона другого відповідача не позбавлена можливості подати до суду докази, які підтверджують розмір понесених судових витрат, для вирішення судом питання про їх розподіл в порядку, пеередбаченому ч.6 ст.142 ЦПК України.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2021 року за заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Колєсніка І.А. про забезпечення позову було накладено арешт на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 6320888303:00:001:0072, за цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства.

За приписами ч.ч.9, 10 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову у вигляді арешту на земельну ділянку, вжиті ухвалою суду від 20.04.20211, підлягають скасуванню.

Керуючись ст. 142, ч.ч.9, 10 ст.158, ст. 223, п.3 ч.1 ст.257, ст.ст.258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності на земельну ділянку- залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, він має право звернутися до суду повторно.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2021 року у вигляді арешту на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 6320888303:00:001:0072.

Роз`яснити, що заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили ухвалою суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали складено 12.01.2026.

Суддя О.С. Сеник