Рішення № 133218937, 06.01.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1283/25

Номер провадження 2/383/74/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,

при секретарі судового засідання - Могиленко В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 08.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №8697663, підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. За умовами кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 6000 грн. 00 коп. строком на 360 днів (з 08.04.2025 року по 02.04.2026 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95%, яка нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, зі сплатою комісії за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1035 грн. 00 коп.). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 300 грн. за кожен день понадстрокового користування.

Позивач на виконання умов кредитного договору виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6000 грн. 00 коп. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес».

У зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 24222 грн. 00 коп., яка складається з: 6000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 5187 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами, 1035 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією, 12000 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею/неустойкою.

Посилаючись на викладене позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 24222 грн. 00 коп., а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп., та на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн. 00 коп.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів (а.с.38-39).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про проведення розгляду справи за відсутності позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.73).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим конвертом з відміткою установи поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.52) та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.75). Двічі подавав до суду заяви про перенесення розгляду справи на іншу дату для вирішення питання в позасудовому порядку (а.с. 64, 76). За заявою відповідача судове засідання, призначене на 18.11.2025 року було відкладено на іншу дату та час. Отже, враховуючи вказане вище, відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не прибув до суду без поважних причин, відзиву на позовну заяву не надав, хоча судом встановлено відповідачу достатній строк та надано об`єктивну можливість подати до суду як обґрунтовані заперечення по суті позовних вимог, так і вирішити питання щодо кредитної заборгованості в позасудовому порядку, однак, зазначеним правом відповідач не скористався.

Згідно ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі № 918/539/16.

З приводу чергової неявки в судове засідання відповідача та можливості продовження розгляду справи за його відсутності, суд врахувавши обставини справи, дійшов переконання про можливість розгляду та закінчення розгляду справи за відсутності відповідача, оскільки його відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів.

З огляду на викладене вище, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд за згодою представника позивача розглядає справу за відсутності відповідача та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8697663 (далі - кредитний договір), який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 115868 (а.с.8-15).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі - кредит), на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

Згідно п.2.1.1 кредитного договору мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктом 2.2 кредитного договору визначені параметри та умови кредиту: сума кредиту 6000 грн.; строк кредитування 360 днів; розмір першого обов`язкового платежу 2745 грн.; дата сплати першого обов`язкового платежу 07.05.2025 року; тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія; комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1035 грн.); дата надання кредиту 08.04.2025 року; дата повернення кредиту 02.04.2026 року; процентна ставка/день (фіксована) 0,95; неустойка 300 грн./день.

Відповідно до п.6.1 за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2 договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 календарних днів з дати надання кредиту у складі першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4 п. 2.2 та п.п. 2.2.5 п. 2.2 договору.

Згідно п.6.2 кредитного договору за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником відповідно до умов договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту, визначений п.п. 2.2.8 п. 2.2 договору. Розмір комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе кредитодавець під час розгляду заявки та надання кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої заявки та укладення договору. Послуга для позичальника полягає в аналізі заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання кредиту.

Пунктом 6.13 кредитного договору визначено, що у разі прострочення позичальником сплати першого обов`язкового платежу /мінімального обов`язкового платежу (що включають в себе нараховану комісію за надання кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або сплати суми кредиту) на шістдесят другий календарний день, кредитодавець має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще не настав. В такому разі позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості.

Згідно п.9.6 кредитного договору якщо позичальником не сплачено/сплачено не в повному обсязі перший обов`язковий платіж/мінімальний обов`язковий платіж (платежі), за договором нараховується неустойка у розмірі, визначеному п.2.2 договору, починаючи з першого дня прострочки та закінчуючи датою оплати несплаченого/сплаченого не в повному обсязі першого обов`язкового платежу/мінімального обов`язкового платежу (платежів) та неустойки.

У пунктах 5.5, 5.6 кредитного договору зазначено, що він укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору виникають цивільні права та обов`язки. Договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

Укладення договору між кредитодавцем та позичальником підтверджується довідкою про ідентифікацію, відповідно до якої ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні договору №8697663, одноразовий ідентифікатор 115868, час відправки ідентифікатора позичальнику 08.04.2025 року 01:10:20, електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор chernaks3@gmail.com (а.с.15 зворот).

Позивач на виконання умов кредитного договору №8697663 від 08.04.2025 року виконав свої зобов`язання, за посередництвом ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» перерахував 08.04.2025 року на карту відповідача № НОМЕР_1 кошти в розмірі 6000 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 22.08.2025 року №КД-000045061 та платіжною інструкцією (а.с.16).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 22.08.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором №8697663 від 08.04.2025 року становить 24222 грн. 00 коп., яка складається з: 6000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 5187 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами, 1035 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією, 12000 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею/неустойкою (а.с.6-7).

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

З огляду на викладене вище, враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд приходить до висновку, що укладення кредитного договору №8697663 від 08.04.2025 року узгоджується з вимогами ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною першою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, встановивши укладення відповідачем кредитного договору №8697663 від 08.04.2025 року та отримання кредитних коштів, враховуючи неналежне виконання ОСОБА_1 умов цього договору та наявність, у зв`язку з цим, заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 11187 грн. 00 коп., з яких: 6000 грн. 00 коп. - сума кредиту, 5187 грн. 00 коп. - проценти за користування кредитом, яка підтверджується розрахунком позивача, яка відповідачем не спростована.

Щодо стягнення заборгованості за пенею/неустойкою суд дійшов наступного висновку.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 року у справі №706/68/23, дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24.02.2022 року введено військовий стан строком на 30 діб, який у подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ продовжувався та правовий режим воєнного стану діє до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоча умовами кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником неустойки, проте згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники у період воєнного стану звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку із викладеним, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею/неустойкою в сумі 12000 грн. 00 коп.

Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з абз.4 ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №496/3134/19 від 13 липня 2022 року викладено правовий висновок про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

Пунктами 2.2.8, 6.2 кредитного договору передбачена комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1035 грн.

Натомість судом відзначається, що такі послуги є обов`язком позивача за кредитними договором, тобто не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику, а тому такі умови є нікчемними.

Згідно частини другої статті 14 Закону України «Про споживче кредитування» визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача. Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Отже, нарахування комісія за надання кредиту, а саме за аналіз заявки та надання пропозицій з укладення кредитного договору, а швидке прийняття рішення щодо надання кредиту здійснене всупереч вимогам ч. 2 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин положення пунктів 2.2.8, 6.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволені вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 1035 грн. 00 коп.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції в національній валюті №а83918 від 03.10.2025 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп. (а.с.1).

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відтак, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір пропорційно до суми задоволених судом вимог в сумі 1114 грн. 30 коп.

Крім того, відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Позивач просив стягнути з відповідача 4500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надані: договір про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025 року, укладений між адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна» та позивачем з додатками №№1,2 (а.с.17 зворот - а.с.21); акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а.с.22-23); витяг з акту №1-МК від 08.09.2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025 року (а.с.21 зворот); платіжну інструкцію від 18.09.2025 року №89f60f про перерахування позивачем на рахунок отримувача - адвоката Ткаченко Юлія Олегівна оплати правничої допомоги згідно договору №20-08/25 від 20.08.2025 року (а.с.23 зворот).

З врахуванням вищевикладене, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, та враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково, доказів неспівмірності витрат на правову допомогу відповідачем до суду не надано, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2070 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за договором кредитної лінії №8697663 від 08.04.2025 року у розмірі 11187 (одинадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 00 коп., яка складається з наступного: 6000 грн. 00 коп. - сума кредиту, 5187 грн. 00 коп. - проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 1114 (одна тисяча сто чотирнадцять) грн. 30 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2070 (дві тисячі сімдесят) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», код ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження: площа Арсенальна, 15, м. Київ, п.і. 01010.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 12.01.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко