Ухвала суду № 133213979, 09.01.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/10919/25

Провадження № 1-кс/461/155/26

УХВАЛА

09.01.2026 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові погоджене прокурором клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42025140000000243 від 13.11.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42025140000000243 від 13.11.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

Клопотання вмотивоване наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , який відповідно до свідоцтва № 636 від 25.04.2012, виданого Волинською обласною КДКА, має право на зайняття адвокатською діяльністю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та протиправного збагачення, вимагав та 01.12.2025 близько 21 год. 00 хв. одержав від ОСОБА_5 першу частину неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, 08.12.2025 приблизно о 15 год 50 хв одержав від ОСОБА_5 другу частину неправомірної вигоди в сумі 2500 доларів США, тобто одержав від ОСОБА_5 для себе неправомірну вигоду в загальному розмірі 3500 доларів США за вплив на прийняття посадовими особами ВП «Лікарня Князя Лева» КНП «Львівське ТМО «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», які згідно з приміткою до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про складання і видачу виписки про перебування ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні у зазначеному медичному закладі без фактичного перебування останнього на такому лікуванні та за вплив на прийняття членами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (надалі - ЕКОПФО) Державного некомерційного підприємства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» у складі головуючого члена ОСОБА_6 та членів команди ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які згідно з приміткою до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про встановлення ОСОБА_5 3 групи інвалідності.

Так, 08.11.2025 приблизно об 11 год 00 хв ОСОБА_4 , перебуваючи біля автосалону за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська 226, зустрівся із ОСОБА_5 з метою надання консультації щодо встановлення останньому групи інвалідності у зв`язку із наявними захворюваннями. У ході спілкування ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_4 , що з 2010 року має проблеми зі здоров`ям, зокрема, проблеми з хребтом, у зв`язку із чим йому встановлено діагноз «Ускладнений полісегментарний остеохондроз, спондильоз, деформуючий, спондилоартроз грудного, поперекового відділів хребта в стадії загострення». Враховуючи зазначене, ОСОБА_5 повідомив, що хоче отримати рішення ЕКОПФО щодо встановлення йому групи інвалідності та просить роз`яснити, чи достатньо даного діагнозу та наявної медичної документації для встановлення інвалідності.

Під час вказаної зустрічі у ОСОБА_4 виник умисел на одержання від ОСОБА_5 неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття членами ЕКОПФО ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» рішення про встановлення ОСОБА_5 3 групи інвалідності, а також за здійснення впливу на прийняття посадовими особами ВП «Лікарня Князя Лева» КНП «Львівське ТМО «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» рішення про складання і видачу необхідної для цього виписки про перебування останнього на стаціонарному лікуванні у зазначеному медичному закладі без фактичного перебування ОСОБА_5 на такому лікуванні, після чого ОСОБА_4 , перебуваючи у вищевказаному місці, висловив ОСОБА_5 протиправну вимогу щодо надання йому неправомірної вигоди у загальному розмірі 6000 доларів США за здійснення такого впливу.

ОСОБА_5 , будучи поставленим в умисно створені ОСОБА_4 умови, за яких він вимушений надати йому неправомірну вигоду з метою отримання 3 групи інвалідності у зв`язку із наявними захворюваннями, погодився на таку протиправну вимогу ОСОБА_4 .

У подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 24.11.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб забезпечив оформлення для ОСОБА_5 електронного направлення № 1570-0161-3616-1695.

Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 01.12.2025, посадовими особами ВП «Лікарня Князя Лева» КНП «Львівське ТМО «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» складено виписку із медичної карти стаціонарного хворого №8240 від 28.11.2025, згідно з якою, ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі, незважаючи на те, що останній фактично не перебував на такому лікуванні.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, 01.12.2025 о 21 год 00 хв, перебуваючи біля автомобіля марки «Toyota Venza», д.н.з. НОМЕР_1 , на паркувальному майданчику ТЦ «ВАМ» за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62, під час зустрічі з ОСОБА_5 отримав від останнього медичні документи на підтвердження існування хвороби, що надає право на оформлення групи інвалідності, а також одержав від останнього першу частину неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, що станом на 01.12.2025, згідно з курсом НБУ, становило 42 266 грн, за вплив на прийняття посадовими особами ВП «Лікарня Князя Лева» КНП «Львівське ТМО «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», які згідно з приміткою до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про складання і видачу виписки про перебування ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні у зазначеному медичному закладі без фактичного перебування останнього на такому лікуванні та за вплив на прийняття членами ЕКОПФО Державного некомерційного підприємства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» у складі головуючого члена ОСОБА_6 та членів команди ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які згідно з приміткою до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про встановлення ОСОБА_5 3 групи інвалідності.

У подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 08.12.2025 приблизно об 11 год 00 хв, з використанням мобільного додатку «WhatsApp» зателефонував ОСОБА_5 на його абонентський номер НОМЕР_2 та повідомив про необхідність з`явитись о 14 год 00 хв до ЕКОПФО Державного некомерційного підприємства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 5, та при цьому висловив протиправну вимогу про надання йому другої частини неправомірної вигоди в сумі 2500 доларів США за вплив на прийняття посадовими особами ВП «Лікарня Князя Лева» КНП «Львівське ТМО «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», які згідно з приміткою до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про складання і видачу виписки про перебування ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні у зазначеному медичному закладі без фактичного перебування останнього на такому лікуванні та за вплив на прийняття членами ЕКОПФО рішення про встановлення ОСОБА_5 3 групи інвалідності.

Цього ж дня приблизно о 13 год 00 хв ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, перебуваючи поблизу будинку №7 на вул. Чернігівській у м. Львові, зустрівся із ОСОБА_5 , передав останньому його медичні документи та виписку із медичної карти стаціонарного хворого №8240 від 28.11.2025, які необхідні для пред`явлення членам ЕКОПФО під час оцінювання повсякденного функціонування особи та встановлення групи інвалідності, надав ОСОБА_5 вказівки щодо його поведінки під час проведення цього оцінювання, а також запевнив у подальшому прийнятті членами ЕКОПФО позитивного рішення про встановлення йому групи інвалідності.

Після цього 08.12.2025, близько 13 год 07 хв, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 на виконання вказівки ОСОБА_4 прибув до ЕКОПФО Державного некомерційного підприємства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 5, де за результатами огляду ОСОБА_5 членами ЕКОПФО Державного некомерційного підприємства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» у складі головуючого члена ОСОБА_6 та членів команди ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прийнято рішення про встановлення ОСОБА_5 3 групи інвалідності терміном на 1 (один) рік.

У подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, 08.12.2025 приблизно о 15 год 50 хв, перебуваючи у автомобілі марки «Hyundai Kona», д.н.з. НОМЕР_3 , припаркованому на вул. Чернігівській, поблизу будинку № 7, у місті Львові, одержав від ОСОБА_5 для себе другу частину неправомірної вигоди у сумі 2500 доларів США, що станом на 08.12.2025, згідно курсу НБУ, становило 105 142 грн, за вплив на прийняття посадовими особами ВП «Лікарня Князя Лева» КНП «Львівське ТМО «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», які згідно з приміткою до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про складання і видачу виписки про перебування ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні у зазначеному медичному закладі без фактичного перебування останнього на такому лікуванні, та за вплив на прийняття вищевказаними членами ЕКОПФО Державного некомерційного підприємства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького», які згідно з приміткою до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про встановлення ОСОБА_5 3 групи інвалідності.

08.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про те, що він підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

08.01.2026 в порядку п.6 ч.1 ст.615 КПК України затримано ОСОБА_4 , в ході особистого обшуку якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки iPhone 17 Pro Мах, синього кольору, мобільний телефон марки iPhone 17 Pro Мах, білого кольору та мобільний телефон марки iPhone 16 Pro, золотого кольору. Оглядом вказаних телефонів встановлено, що такі мобільні пристрої містять систему логічного захисту (паролі), при цьому, затриманий ОСОБА_4 відмовився повідомити паролі до таких телефонів та їх ідентифікуючі характеристики.

Слідчий зазначає, що з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, на даний час в органу досудового розслідування існує сукупність підстав вважати, що вилучені мобільні телефони є речовими доказами у вказаному вище кримінальному провадженні, оскільки містять інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється в ході проведення досудового розслідування, зокрема містити вхідні та вихідні дзвінки і листування з особами які можуть бути причетні до вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення чи іншого злочину, а також на вказаних мобільних телефонах можуть бути збережені файли, щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема медичні документи ОСОБА_5 .

Крім цього, вилучені мобільні телефони ОСОБА_4 наддадуть можливість використовувати їх як докази у цьому кримінальному провадженні, проведенню відповідних криміналістичних експертиз, крім цього унеможливить зміну або знищення їх, що дозволить в подальшому встановити та перевірити факти вчинення кримінального правопорушення та наддасть інформацію необхідну для розслідування вказаного провадження.

09.01.2026 вищевказані речі визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відтак з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, слідчий просить накласти арешт на дане майно з метою збереження речових доказів.

Слідчий в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання про накладення арешту на майно без його участі. Клопотання підтримав повністю та просив задовольнити.

Власник майна ОСОБА_4 та його представник в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву про розгляд клопотання про накладення арешту на майно без їхньої участі. Проти задоволення клопотання заперечували.

Дослідивши надані матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, слідчий суддя встановив наступне.

13.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025140000000243 внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369-2 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025140000000243 від 13.11.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

08.01.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про те, що він підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

08.01.2026 в порядку п.6 ч.1 ст.615 КПК України затримано ОСОБА_4 , в ході особистого обшуку якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки iPhone 17 Pro Мах, синього кольору, мобільний телефон марки iPhone 17 Pro Мах, білого кольору та мобільний телефон марки iPhone 16 Pro, золотого кольору.

09.01.2026 вищевказані речі постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження, і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.

На переконання слідчого судді, вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Слідчим доведено, що вищевказані мобільні телефони марки iPhone 17 Pro Мах, синього кольору; марки iPhone 17 Pro Мах, білого кольору; марки iPhone 16 Pro, золотого кольору є засобами вчинення кримінального правопорушення та є предметами, що зберігали на собі сліди його вчинення тобто відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки, в сукупності з іншими отриманими в ході досудового розслідування доказами, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме обставин вчинення кримінального правопорушення, осіб, причетних до його скоєння, часу та способу його вчинення.

Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні. Вилучене майно необхідне для проведення експертизи на предмет виявлення у ньому інформації, що може мати значення для досудового розслідування.

Клопотання слідчого про арешт майна, відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора.

Завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням може бути виконане. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Підставами накладення арешту є необхідність проведення експертиз, тому необхідно забезпечити зберігання даних речових доказів шляхом накладання арешту.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.

Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.

Слідчим доведено, що вилучена техніка може бути використана як доказ факту і обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а також може містити інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення та причетних осіб.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою збереження речових доказів, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню.

Поряд з цим, ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва № 636 від 25.04.2012, виданого Волинською обласною КДКА, має право на зайняття адвокатською діяльністю

Згідно з ч.1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема:

1) забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності;

2) забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов`язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом;

3) проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя;

4) забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов`язаних із здійсненням адвокатської діяльності;

5) адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості;

6) життя, здоров`я, честь і гідність адвоката та членів його сім`ї, їх майно перебуває під охороною держави, а посягання на них тягнуть відповідальність, передбачену законом;

7) адвокату гарантується право на забезпечення безпеки під час участі у кримінальному судочинстві в порядку, встановленому законом;

8) забороняється залучати адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов`язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці;

9) забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом;

10) забороняється внесення подання слідчим, прокурором, а також винесення окремої ухвали (постанови) суду щодо правової позиції адвоката у справі;

11) забороняється втручання у правову позицію адвоката;

12) орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов`язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону;

13) повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя;

14) забороняється притягати до кримінальної чи іншої відповідальності адвоката (особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю) або погрожувати застосуванням відповідальності у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності згідно із законом;

15) не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у медіа, якщо при цьому не порушуються професійні обов`язки адвоката;

16) забороняється ототожнення адвоката з клієнтом;

17) дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку.

За таких обставин слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що огляд інформації на арештованих мобільних телефонах повинен здійснюватись з урахуванням та виключно в межах вимог ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого про арешт майна - задоволити.

Накласти арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права відчужувати, користуватись та розпоряджатись майном, яке 08.01.2026 вилучено в ході затримання ОСОБА_4 в порядку п.6 ч.1 ст.615 КПК України, а саме:

- мобільний телефон марки iPhone 17 Pro Мах, синього кольору;

- мобільний телефон марки iPhone 17 Pro Мах, білого кольору;

- мобільний телефон марки iPhone 16 Pro, золотого кольору.

Огляд інформації на арештованих мобільних телефонах може бути проведений з урахуванням та виключно в межах вимог ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_1