Ухвала суду № 133208811, 08.01.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/6881/25

Провадження № 2/642/2276/25

УХВАЛА

Іменем України

08 січня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого-судді - Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря - Степанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові заяву представника позивача адвоката Хана Антона Олександровича про відшкодування витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірська 18» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати внесків в ОСББ,-

в с т а н о в и в:

26.12.2025 Представник позивача подав до суду заяву із доказами понесених судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 5 500,00грн.

31.12.2025 представником відповідача подане клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в якому представник відповідача просила суд зменшити витрати на правничу допомогу до 2000,00грн. В обґрунтування заяви зазначила, що позивачу не могло бути надано правову допомогу щодо підготовки позовної заяви у сумі 3 500,00 грн., коли зміст позовної заяви, з викладеною правовою позицією вже існував у позивача такого ж змісту станом на 28.02.2025, окрім зазначеного абзацу і інших сум стягнень, подача позовної заяви здійснювалася самим Позивачем, а тому дійсні витрати, які позивач міг понести щодо підготовки позовної заяви складають 2000,00 грн. Частина послуг у кількості 1.000 з ціною 1000,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки Позивачем до суду окрім позовної заяви та заяви про відшкодування судових витрат, більш ніяких клопотань або інших заяв до суду надано не було. Заява в порядку ст. 137, ст. 141 ЦПК України, яка складається з одного абзацу щодо приєднанням до матеріалів справи доказів витрат на професійну правову допомогу яким Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо судових витрат відповідно до практики Верховного суду не підлягає задоволенню. Також представник відповідача зазначила, що ОСББ «Панасівська слобода» не є стороною по даній справі, а тому такі витрати на представництво інтересів ОСББ «Панасівська слобода» за поданою позовною заявою відносно ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки не відносяться до витрат на професійну правову допомогу за результатом розгляду даної справи. Сума стягнення за професійну правову допомогу, яку Позивач просить стягнути з Відповідача у розмірі 5 500,00 грн перевищує суму стягнення за самою позовною заявою 5 460,00 грн., що є непропорційним до предмету розгляду спору та неспівмірним зі складністю справи, та є бажанням Позивача збагатитися за рахунок Відповідача по справі, який є добросовісною стороною по справі, яка сплатила усю суму заборгованості , як тільки отримала позовну заяву.

Суд, дослідивши заяву представника позивача та надані документи, клопотання представника відповідача, приходить такого висновку.

03.11.2025 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірська 18» (Місцезнаходження юридичної особи: 61098, Харківська обл., м. Харків, вул. Холодногірська, буд. 18, ідентифікаційний код юридичної особи: 44819696) заборгованість у сумі 5 468,61 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 24.12.2025 провадження у справі було закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірська 18» сплачену суму судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та в частині задоволення клопотання представника відповідача адвоката Дзюби Інни Михайлівни про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірська 18» витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. відмовлено.

У вказані ухвалі судом не вирішено питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки представником позивача в заяві від 08.12.2025 зазначено, що ОСББ «Холодногірська 18» має намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з частиною шостою статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

В обґрунтування витрат на правову допомогу представником позивача 26.12.2025 до суду надано договір про надання правової допомоги № 01-10/2025-юрц від 23.10.2025, укладений між позивачем та адвокатом Ханом А.О.; додаткову угоду до договору № 01-10/2025-юрц від 23.10.2025 про надання правової допомоги від 24.12.2025; акт до договору № 01-10/2025-юрц від 23.10.2025 дачі-прийняття робіт, рахунок-фактуру № РФ-1 від 24.12.2025 за договором № 01-10/2025-юрц від 23.10.2025 про надання правової допомоги та додаткової угоди до цього договору від 24.12.2025, детальний розрахунок наданої адвокатом Ханом А.О. правової допомоги від 24.12.2025, ксерокопія ордеру.

Суд визнає надані стороною позивача докази на підтвердження витрат на правничу допомогу належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Згідно ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Сторона відповідача надала до суду заяву, в якій заперечувала проти стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 500,00грн., посилаючись на те, що сума таких витрат не є співмірною складності справи, а поданий представником позивача звіт не підтверджує реальний розмір понесених позивачем витрат, не заперечували проти стягнення з відповідала витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00грн.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, чи будуть оплачені лише в майбутньому (ВС КЦС справа №686/28627/18 від 27.07.2022 р.) Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

При цьому, аналогічні правові висновки сформульовані ВС КЦС у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 та ін. Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі ОП КГС у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 та у ВС КАС від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18. Так, питання складу та порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу однаково врегульоване в цивільних, адміністративних та господарських процесуальних правовідносинах.

Крім того - згідно практичних рекомендацій: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками - ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що заявник мав сплатити їх або буде зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання.

Компенсації підлягають не лише фактично сплачені витрати. Якщо сторони договору про надання правничої допомоги домовилися про оплату витрат у майбутньому, ці суми також мають бути відшкодовані. І надання до суду банківських документів про сплату адвокатського гонорару не є обов`язковою умовою для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Про це говорять постанови ВС від 26.06.2019 у справі №813/481/18, від 2.10.2019 у справі №815/1479/18, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 року у справі №463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено( п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України).

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Пунктом 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.1 ст.26, вказаного Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Подібні висновки вказані в постанові ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, в додаткових постановах ВП ВС від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, додатковій постанові ОП КГС ВС від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21, постанові КГС ВС від 27 лютого 2024 року у справі № 910/6416/22, від 15 серпня 2024 року у справі № 91018756/23, постановах КЦС ВС від 11 січня 2023 року у справі № 479/475/21, від 20 грудня 2023 року у справі № 754/7992/20; від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 зазначено, що треба враховувати, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства,навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах зауважувала, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, правові позиції у цій категорії справ усталені, а також ту обставину, що адвокатом подано до суду кілька аналогічних позовних заяв, які практично є ідентичними за змістом, обґрунтуванням та викладеними обставинами, розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, у справі проведено лише одне судове засідання, в якому сторони не заперечували проти закриття провадження у справі, оскільки відповідачем добровільно сплачена сума заборгованості, тобто справа по суті не розглядалася, також в матеріалах справи наявна лише одна заява, подана представником позивача, не рахуючи заяву представника позивача про долучення доказів після постановлення ухвали.

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, зі складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі та її категорії, часу витраченого адвокатом на надання правничої допомоги та участь у судових засіданнях, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, суті позову, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати на суму до 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 142, 260 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірська 18» витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 ( дві тисячі ) гривень 00 копійок.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу складено 08.01.2026.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірська 18», код ЄДРПОУ 44819696, місцезнаходження: м. Харків, вул. Холодногірська, б. 18.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя: В.Г. Пашнєв