Рішення № 133207741, 09.01.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5661/25

Провадження № 2/185/324/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря судового засідання Мельник А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з даним позовом в якому просили суд: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 120 600,00 грн страхове відшкодування пов`язане з втратою годувальника для неповнолітньої дитини; 26 800,00 грн відшкодування моральної шкоди; 10 000,00 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 120 600,00 грн страхове відшкодування пов`язане з втратою годувальника; 26 800,00 грн відшкодування моральної шкоди; 10 000,00 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

В обґрунтування позову представник позивачів зазначила, що 27.08.2023 року близько 22 год. 30 хв. водій ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Богдан 211040», р.н. НОМЕР_1 у м. Павлограді допустив дотичний наїзд на бордюр біля правого краю проїзної частини, внаслідок чого пошкодив праве переднє колесо керованого автомобіля, після допустив наїзд на електровелосипед «Дорожник Люкс» під керуванням велосипедиста ОСОБА_5 , після чого продовжив рух далі і в районі електроопори № 17 допустив наїзд передньою частиною керованого автомобіля «Богдан 211040» р.н. НОМЕР_1 на задню частину велосипеда «Україна» під керуванням велосипедиста ОСОБА_6 , після скоєного водій ОСОБА_4 покинув місце ДТП. В результаті ДТП велосипедист ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 . За фактом ДТП СУ ГУНП в Дніпропетровській області 28.08.2023 р. внесено відомості до ЄРДР за № 12023041370001501 за ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України. Станом на день подачі позову розпочато судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 286-1, ч.1 ст. 135 КК України. Внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано матеріальної та моральної шкоди близьким родичам загиблого, а саме синам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Богдан 211040», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AP 3483475 чинного на дату ДТП. 05.12.2023 року представник позивачів повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся із заявами на виплату страхового відшкодування. Відповідач надав відповідь про те, що за наявних у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» документів вбачається, що водій транспортного засобу «Богдан 211040», р.н. НОМЕР_1 , не притягувався до відповідальності за порушення ПДР, що спричинило смерть ОСОБА_6 та його вина у настанні ДТП від 27.08.2023 року не підтверджена жодним доказом, відповідно не має правових підстав для прийняття рішення стосовно виплати страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю кінцевого процесуального документу з компетентного органу (вирок/постанова/ухвала суду) про прийняте рішення в кримінальному провадженні за фактом події, яка відбулася 27.08.2023 року. Станом на дату подання позову відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування. Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Богдан 211040», р.н. НОМЕР_1 застрахована у відповідача, то обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну позивачам, відповідно до Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., покладається на відповідача, як на страховика. У зв`язку зі смертю ОСОБА_6 право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди мають його сини та мати ОСОБА_7 . Батько загиблого ОСОБА_8 помер, про відділом ДРАЦС 08.02.2024 внесено відповідний запис. На момент ДТП загиблий одруженим не був. Отже загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 80 400,00 грн, виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування, частка яка припадає на кожного становить 26 800,00 грн (1/3 частка від загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди). Відшкодування пов`язане із втратою годувальника, яка підлягає стягненню з відповідача на користь синів загиблого, становить 241 200,00 грн (по 120 600,00 грн), мінімально гарантованого розміру страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника.

Ухвалою суду від 30.05.2025 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача надав відзив на позов, вказав, що у відповідача відсутній обов`язок виплатити страхове відшкодування, оскільки відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування є наявність вини Страхувальника, тобто ОСОБА_4 у вчиненні ДТП. Однак станом на дату розгляду справи судом ОСОБА_4 до адміністративної або кримінальної відповідальності за вчинення ДТП у встановленому законом порядку притягнутий не був. Щодо стягнення моральної шкоди зазначив, що позивачем не доведено, що наразі це є виключний перелік осіб, які мають претендувати на виплату страхового відшкодування. З поданих представником позивача доказів вбачається, що офіційного доходу у померлого на день настання смерті не було. Більш того у загиблого не було офіційного доходу, тобто постійного, стабільного отримання коштів, які б він систематично надавав би своїй мамі. Тому не вбачається за можливе констатувати за яких об`єктивних обставин загиблий міг утримувати фінансово позивача, не маючи для цього жодних офіційно підтверджених джерел. Суду не надано доказів перебування позивача на утриманні свого батька та їх потреби у матеріальній допомозі. Вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 09.01.2026 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання представник позивачів адвокат Чабан І.В. не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивачів.

Представник відповідача адвокат Пилипець А.Ю. в судове засідання не з`явився, у відзиві просив розглянути справу без його участі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, справа розглянута за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, визначив, дослідив та встановив наступні докази, обставини та відповідні правовідносини.

У відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 27.08.2023 року близько 22 год. 30 хв. водій ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Богдан 211040», р.н. НОМЕР_1 у м. Павлограді допустив дотичний наїзд на бордюр біля правого краю проїзної частини, внаслідок чого пошкодив праве переднє колесо керованого автомобіля, після допустив наїзд на електровелосипед «Дорожник Люкс» під керуванням велосипедиста ОСОБА_5 , після чого продовжив рух далі і в районі електроопори № 17 допустив наїзд передньою частиною керованого автомобіля «Богдан 211040» р.н. НОМЕР_1 на задню частину велосипеда «Україна» під керуванням велосипедиста ОСОБА_6 . Після скоєного водій ОСОБА_4 покинув місце ДТП. В результаті ДТП велосипедист ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди були внесені відомості 28.08.2023 до ЄРДР за № 12023041370001501 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України.

Досудове розслідування по кримінальному провадженню завершено, обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12023041370001501 від 28.08.2023 відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України передано до суду.

Згідно даних Державного реєстру судових рішень кримінальне провадження за № 12023041370001501 від 28.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України прийнято до провадження суддею Павлоградського міськрайонного суду Мельником Ю.А., призначено судове засідання.

На день ухвалення рішення по даній справі судом, рішення по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України судом не прийнято.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «Богдан 211040», р.н. НОМЕР_1 була застраховано в ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AP3483475 чинного на дату ДТП.

Ліміт відповідальності ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» за полісом № AP3483475 на одного потерпілого становить 320 000,00 грн.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є сином ОСОБА_6 , матір`ю записана згідно свідоцтво про народження ОСОБА_1 , свідоцтво серія НОМЕР_3 .

Неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_6 , матір`ю записана згідно свідоцтво про народження ОСОБА_1 , свідоцтво серія НОМЕР_4 .

Як зазначають позивачі у позові померлий ОСОБА_6 на момент смерті у шлюбі не перебував.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і є законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 .

Згідно відповіді Залізничного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові від 01.05.2024 року наданої Адвокатському об`єднанню АО «Автопоміч Україна», за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, виявлено актовий запис про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_7 . Смерть ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції в Дніпропетровській області 08.02.2014 року.

24.11.2023 року представником позивачів на адресу ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» було подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяви про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП від 27.08.2023 року.

Згідно довідки ПФУ про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (як законний представник) знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за період з 24.09.2023 по 30. 04.2024 року в розмірі 18 656,76 грн.

ОСОБА_3 є студентом 1 курсу факультету організації спортивної діяльності в одноборствах, ігрових і силових видах спорту (14 група, спеціальність 017 «Фізична культура і спорт», спеціалізація «важка атлетика», денна форма навчання з використанням дистанційних технологій, бюджетна форма навчання) Харківської державної академії фізичної культури. Строк навчання до 30.06.2028 року. (довідка № 195 від 09.05.2025)

Як зазначають позивачі у позові до моменту звернення до суду з позовом страхове відшкодування не виплачено.

Правовідносини між сторонами урегульовано нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Відповідно до пункту 33.1.4 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону.

Згідно з підпунктами 37.1.1-37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З огляду на презумпцію вини завданої шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18).

Встановивши, що шкода, пов`язана із смертю потерпілого ОСОБА_6 , була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відсутність набравшого законної сили рішення суду у кримінальній справі із висновками стосовно вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду. Оскільки відповідачем не доведено тих обставин, що потерпілий ОСОБА_6 передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком, отже наявні підстави для задоволення позову.

За змістом статей 1166, 1187 ЦК України в разі завдання джерелом підвищеної небезпеки шкоди смертю фізичної особи такі дії визнаються неправомірними за винятком двох випадків: 1) коли шкоди було завдано внаслідок непереборної сили; 2) коли шкоди було завдано внаслідок умислу потерпілого. При цьому наявність зазначених обставин має довести володілець джерела підвищеної небезпеки або особа, відповідальна за нього.

Відповідачем в цій справі вказаних обставин не доведено.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що законний представник неповнолітнього в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та син потерпілого просили стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 26 800 грн. на кожного.

Пунктом 27.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_6 є його діти : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та мати потерпілого - ОСОБА_7 .

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 6 700 грн. Отже загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 80 400,00 грн, виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування, частка яка припадає на кожного становить 26 800,00 грн (1/3 частка від загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди)

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачів страхового відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в розмірі 26 800 грн. на кожного з синів потерпілого.

Щодо стягнення відшкодування пов`язаного із втратою годувальника.

Згідно з пунктами 27.1-27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

У потерпілого, на день його смерті, на утриманні перебували такі члени сім`ї: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на час смерті батька був малолітнім, син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на час смерті батька був неповнолітнім.

В розумінні вищенаведеної норми ЦК України, сини загиблого є особами, які мають право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю батька.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частиною 2 статті 1200 ЦК України встановлено, що особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 6 700 грн.

Згідно п. 27.2 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону становить 241 200,00 грн, а саме : 36 х 6 700,00 грн = 241 200 грн.

Таким чином з відповідача на користь синів потерпілого підлягає стягненню шкода по втраті годувальника, в сумі 241 200,00 грн, (по 120 600,00 грн), мінімально гарантованого розміру страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника.

Щодо доводів відповідача про відсутність обов`язку виплатити страхове відшкодування у зв`язку з відсутністю будь-якого судового рішення по кримінальному провадженню щодо вини ОСОБА_4 суд прийшов до наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21), на яку, зокрема посилається заявник у касаційній скарзі, та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).

Отже суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності будь-якого судового рішення по кримінальному провадженню щодо вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована.

Суд врахувавши недоведеність умислу потерпілого чи дії непереборної сили, з урахуванням осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням осіб які перебували на утриманні потерпілого на підставі наведених норм права дійшов висновку про доведеність підстав для стягнення страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника та моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг.

Судом встановлено, що 30.11.2023 року між Адвокатським об`єднанням «Автопоміч України» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 укладено договори про надання правничої допомоги № Ж 227, № 219, надано детальний розрахунок робіт виконаних для надання правничої (правової) допомоги від 21.05.2025 року на загальну суму 20 000 грн., тобто на 10 000 грн. на кожного позивача.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На думку суду, понесені позивачами витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 20 000,00 грн є неспівмірними складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

З огляду на викладене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню на суму 6 000,00 грн, тобто 3 000 грн на кожного позивача, що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Враховуючи що позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2 948,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 :

- страхове відшкодування пов`язане з втратою годувальника для неповнолітньої дитини в розмірі 120 600 грн;

- моральну шкоду в розмірі 26 800 грн.

а всього 147 400 (сто сорок сім тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

СтягнутиПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_3 :

- страхове відшкодування пов`язане з втратою годувальника для неповнолітньої дитини в розмірі 120 600 грн;

- моральну шкоду в розмірі 26 800 грн.

а всього 147 400 (сто сорок сім тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000 ( три тисячі) гривень.

СтягнутиПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000 ( три тисячі) гривень.

СтягнутиПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь держави судові витрати в розмірі 2 948 (дві тисячі дев`ятсот сорок вісім) гривень 00 копійок.

В іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня її проголошення (складення).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», ЄДРПОУ 22868348, адреса : м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102.

Суддя С. Г. Юдіна