Рішення № 133206653, 05.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2275/25

Провадження №: 2/755/105/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (далі - ТОВ «ФК «Суперіум») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 16 листопада 2023 року № 5382 в загальному розмірі 17 614,08 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 724,37 грн, заборгованість за процентами - 13 889,70 грн, та судові витрати у сумі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Суперіум» укладено Договір позики № 5382, відповідно до умов якого товариство зобов`язувалося надати позичальнику грошові кошти у сумі 15 000,00 грн для задоволення особистих потреб на умовах строковості, зворотності та платності. Загальний розмір кредиту за договором позики складав

16 800,00 грн, з урахуванням плати за оформлення договору позики, яка складає 8,5 % від розміру позики. Плата за користування позикою складається зі сплати проценту від загальної суми позики за кожен день користування позикою у розмірі 0,23 % від загальної суми позики за календарний день користування позикою, а також комісії за управління (обслуговування) позикою, що складає 0,1 % від загальної суми позики за кожний день користування позикою починаючи з 7 місяця користування позикою.

За весь період дії договору позики позичальником сплачено 1 500,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору позики, станом на 03 січня 2025 року у відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у загальному розмірі 17 614,08 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 3 724,37 грн, заборгованості за відсотками - 13 889,70 грн, заборгованості за комісією - 0,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 17 614,08 гривень та судові витрати.

Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що двічі направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв`язку «Укрпошта» про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі

№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 році у справі № 2-6236/11 сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Також 03 листопада 2025 року на офіційному веб-сайті Судової влади України розміщено оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/2275/25 за позовом ТОВ «ФК «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідачеві роз`яснено процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи встановлено, що 16 листопада 2023 року ОСОБА_1 заповнила заяву на отримання позики за договором позики від 16 листопада 2023 року № СL5382, у якій просила надати їй позику у сумі 15 000,00 грн строком на 24 місяці згідно з паспортом позики за договором позики від

16 листопада 2023 року № 5382, де зазначила власні персональні дані та надала згоду на використанні при вчиненні правочинів відтворення підпису уповноваженої особи та печатки товариства за допомогою засобів механічного чи іншого копіювання, електронного підпису чи іншого аналога підпису та печатки згідно оферти викладеної на сайті, доручила позикодавцю перерахувати суму позики на її картковий рахунок в АТ «Таскомбанк».

16 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Суперіум» укладено договір позики

№ 5382, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язувався надати Позичальнику грошові кошти у сумі 15 000,00 грн (для задоволення особистих потреб на умовах строковості, зворотності та платності. Загальний розмір кредиту за Договором позики складав 16 800,00 грн, з урахуванням суми, зазначеної в

п. 3.3 Договору позики (пункт 1.1 договору).

Так у пункті 3.3 договору сторони погодили, що плата за оформлення договору позики, яка складає 12 % від розміру Позики, зазначеної у п. 1.1. Сума позики, визначена у пункті 1.1 договору, та сум плати за оформлення цього договору позики, відповідно до пункту 3.3 договору, формують загальну суму позики (пункт 3.5 договору).

Позика надається шляхом перерахування Позикодавцем грошових коштів у національній валюті України гривня, на поточний рахунок (платіжна карта «VISA» та «MASTERCARD») відкритий на ім`я позичальника в банківській установі на території України (за виключенням поточних рахунків для виплат по заробітній платі або пенсії, інших соціальних виплат), наданий та особисто зазначений позичальником у договорі (пункт 1.2 Договору)

Відповідно до пункту 2.1 договору, позика надається не пізніше наступного робочого дня з дня підписання Сторонами цього Договору та отримання Позикодавцем підписаного Позичальником примірнику цього Договору та завіреної належним чином копії паспорту та облікової картки платника податків Позичальника.

Строк кредитування визначений пунктом 3.1 договору позики та становить 30 календарних місяців з моменту (дати) зарахування суми Позики на рахунок Позичальника, зазначений у пункті 1.3 Договору.

Відповідно до пунктів 3.6, 3.8, 3.9, 3.10 Договору, плата за користування кредитом складається з: фіксованого проценту від загальної суми Позики за кожен день користування Позикою. Проценти за користування позикою встановлюються на рівні 0,23 % від загальної суми Позики за календарний день та нараховується за кожний день користування Позикою. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 82,8 % річних від загальної суми позики. Орієнтовна сукупна вартість позики за договором становить 35 228,64 грн.

Згідно умов Договору погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами, розмір яких визначений умовами пункту 3.13 Договору (пункт 5.1 Договору).

До договору також додано графік платежів по договору позики від 16 листопада 2023 року № 5382, який містить інформацію про періодичність та розмір платежів за договором позики. Дата видачі кредиту - 16 листопада 2023 року, дата останнього платежу - 16 листопада 2025 року. До сплати - сума кредиту 16 800,00 грн, в тому числі комісія 1800,00 грн, проценти за користування кредитом - 18 428,64 грн, реальна річна процентна ставка - 161,97 грн, загальна вартість кредиту - 35 228,64 грн.

Також до матеріалів справи долучено паспорт позики за договором позики від 16 листопада

2023 року № 5382, який містить інформацію про істотні умови кредитування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Суперіум» укладено договір позики від 16 листопада 2023 року № 5382, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Таким чином, договір позики від 16 листопада 2023 року № 5382 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Відповідачем не спростовано факту укладення договору позики від 16 листопада 2023 року

№ 5382, власного розрахунку заборгованості не надано. Договір чи його окремі положення у судовому порядку не оспорювалися та недійними не визнавалися.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

На підтвердження виконання ТОВ «ФК «Суперіум» зобов`язань за договором до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію від 16 листопада 2023 року № 890 про переказ коштів у сумі 15 000,00 грн згідно кредитного договору № 3582 від 16 листопада 2023 року, ОСОБА_1 .

Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору від

16 листопада 2023 року № 5382 ТОВ «ФК «Суперіум» 16 листопада 2023 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 15 000,00 грн на її банківський рахунок, зазначений у тесті договору позики.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором від

16 листопада 2023 року № 5382 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 29 січня 2025 року складала 17 614,08 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 724,37 грн, за відсотками - 13 889,70 грн, за комісією - 0,00 грн.

Суд враховує, що до матеріалів справи не долучено детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором від 16 листопада 2023 року № 5382, з інформацією про щомісячні нарахування та сплату позичальником грошових коштів на виконання зобов`язань за договором.

Судом встановлено, що відповідачем факту отримання коштів за договором позики від 16 листопада 2023 року № 5382 не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано. Також матеріали справи не містять відомостей про виконання відповідачем умов договору щодо погашення всієї суми заборгованості.

Відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті

77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд наголошував на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі. Відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, не спростував його (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 308/3956/15-ц).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19).

Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 у справі № 209/3103/21).

Таким чином, позивачем доведено факт укладення договору позики від 16 листопада 2023 року

№ 5382 на погоджених умовах кредитування, факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Відповідач, в свою чергу, не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання договірних зобов`язань. За таких обставин суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 724,37 грн та заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 13 889,70 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли часткове підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до квитанції про сплату від 31 січня 2025 року № 49 позивачем сплачено судовий збір у сумі - 2 422,40 грн.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Суперіум» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89 141, 229, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за договором позики від 16 листопада 2023 року № 5382, що складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 3 724,37 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 13 889,70 грн, що разом складає 17 614,08 грн (сімнадцять тисяч шістсот чотирнадцять гривень

08 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42024152 адреса місцезнаходження: узвіз Вознесенський, буд. 23-А, прим. № 35, м. Київ, 04053.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 05 січня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова