Рішення № 133206645, 05.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19731/24

Провадження №: 2/755/98/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Омега», Департаменту патрульної поліції, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М.С., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Омега» (далі - ПрАТ «АК «Омега») на користь його довірителя страхове відшкодування у розмірі 92 423,98 грн, з Департаменту патрульної поліції (далі - ДПП) матеріальні збитки, спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі

78 339,55 грн, а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати, які включають вартість судового збору у розмірі 1 707,64 грн, витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі

4 000 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 червня 2023 року о 22:25 год. в м. Києві по вул. Раїси Окіпної, 4 мало місце зіткнення автомобіля «Mini Cooper», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та службовим автомобілем «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. За фактом настання ДТП працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення лише відносно ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням вимог п. 2.3б, п. 3.2, п. 3.4 та п.11.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) за статтею 24 КУпАП. Відносно іншого учасника - ОСОБА_2 , матеріали про адміністративне правопорушення не складались. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль «Mini Cooper», номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди належить на праві власності позивачу. В той час як власником автомобіля марки «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , є Департамент патрульної поліції України, що підтверджується даними вказаними в схемі ДТП.

На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «АК «Омега», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

№ 208387418, який був діючим на момент ДТП. Ліміт страхового відшкодування 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року у справі № 755/8239/23, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 210279 від 02 червня 2023 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Зазначена постанова є чинною та набрала законної сили.

За результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом не вдалося встановити обставини порушення ОСОБА_1 п. 2.3б, п. 3.2, п. 3.4 та п. 11.4 ПДР України. Висновком експерта не підтверджено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 та наслідками ДТП, що, в свою чергу, виключало доведеність його вини у скоєнні ДТП.

02 червня 2023 року з метою визначення вартості матеріального збитку, спричиненого ОСОБА_1 в результаті аварійного пошкодження автомобіля «Mini Cooper», номерний знак НОМЕР_1 , останній звернувся до суб`єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 22 січня 2021 року № 38/21, дійсний до 22 січня 2024 року) та отримав висновок щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 02 червня 2023 року № 378/06-23. Зазначив, що за результатами проведеного дослідження вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Mini Cooper», державний номер НОМЕР_1 становить 17 763 грн 53 коп.

Враховуючи те, що позивачу внаслідок ДТП було завдано шкоди у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу та постановою суду у справі № 755/8239/23 вина ОСОБА_1 у спричиненні ДТП не встановлена та відсутній причинно-наслідковий зв`язок між його діями та наслідками ДТП, а тому слід вважати винуватцем ДТП іншого учасника події, оскільки ДТП сталася під час виконання ОСОБА_2 службових обов`язків. Позовні вимоги просив задовольнити.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Клопотання представника позивача задоволено, витребувано в Департаменту патрульної поліції України інформацію.

20 грудня 2024 року представник Департаменту патрульної поліції - Бобошко О.П., на виконання вимог ухвали суду направив витребувані судом копії документів.

09 січня 2025 року представник відповідача ПрАТ «АК «Омега» - Карагаєв П.А., подав відзив на позов з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього у її заподіюванні. Наголошував на тому, що постанова Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року має преюдиційне значення лише в частині невстановлення в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, проте жодним чином не встановлює вину ОСОБА_2 . Зауважив, що не може бути прийняте до уваги посилання позивача на те, що вина водія ОСОБА_2 у вчиненні ДТП підтверджується висновком експерта від 02 липня 2024 року

№ СЕ-19/111- 24/14884-ІТ. Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», неприпустимо призначати експертизу у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду (зокрема, щодо вини, неосудності особи тощо). Оскільки в матеріалах справи відсутні протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 та постанова суду про визнання його винним у вчиненні ДТП 02 червня 2023 року, слід дійти висновку про відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно із пунктом 32.1 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Враховуючи викладене, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 не настала, а обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування не виник.

Крім того, звертав увагу, що позивач у встановлений Законом строк не здійснив волевиявлення на одержання компенсації, не звернувся з вимогою про виплату страхового відшкодування, що згідно із пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є безумовною підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Також представник відповідача вказував, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Враховуючи викладене, вважав, що розумним розміром витрат на правову допомогу для даної справи є сума 10 000 грн, у зв`язку з чим просив зменшити заявлені позивачем витрати на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

14 січня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив з викладенням своїх міркувань, з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та зауважив, що доводи ПрАТ «АК «Омега» з приводу того, що матеріали справи не містять протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 та постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування, є необґрунтованими з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц міститься висновок, що непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

В даному випадку, невідповідність дій ОСОБА_2 ПДР України встановлена постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року у справі № 755/8239/23, зі змісту якою вбачається, що згідно висновку експерта від 02 липня 2024 року № СЕ-19/111-24/14884-ІТ в даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля «Mini Cooper», номерний знак НОМЕР_4 невідповідность вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору могли перебувати в причинному зв`язку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається. В діях водія автомобіля «Mini Cooper», номерний знак НОМЕР_4 , вбачаються невідповідності вимогам п.п. (б) п. 12.9 Правил дорожнього руху України, однак дані невідповідності не перебувають у причинному зв`язку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди. В діях водія автомобіля «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 вбачається невідповідність вимогам п. 3.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, Дніпровським районним судом міста Києва від 127 серпня 2024 року було встановлено, що в момент дорожньо-транспортної пригоди в діях водія автомобіля «Toyota Corolla», номерний знак

НОМЕР_2 вбачаються невідповідності вимогам п. 3.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, представник позивача зауважив, що попереднє звернення потерпілої особи до страховика не є обов`язковим і потерпілий має право одразу звернутись до суду з вимогою про відповідне відшкодування страховиком.

Також наголошував, що аналізуючи чинне законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, Верховний Суд дійшов висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції складено протоколи про адміністративне правопорушення серії № 436365 та № 210279 від 02 червня 2023 року відносно ОСОБА_5 .

Вказаний протокол перебував на розгляді суду до 27 серпня 2024 року. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року у справі № 755/8239/23 (набула законної сили 07 вересня 2024 року) провадження у справі про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 210279 від 02 червня 2023 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Після дорожньо-транспортної пригоди позивач звертався до представників ПрАТ «Акціонерна Компанія «Омега», які повідомили, що заяву про виплату страхового відшкодування позивач має можливість подати після закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення і встановлення винної у ДТП особи.

Після отримання постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року у справі № 755/8239/23 позивач повторно звертався в телефонному режимі до ПАТ «АК «Омега» з метою вирішення питання про виплату страхового відшкодування, на що йому було повідомлено, що у зв`язку з відсутність постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, ОСОБА_7 не має права на подання заяви та отримання страхового відшкодування.

Враховуючи зазначене, позивач змушений звертатись до суду з метою отримання страхового відшкодування.

14 січня 2025 року представник відповідача - Департаменту патрульної поліції України - Бобошко О.П., подав відзив на позов з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На обґрунтування відзиву представник зазначив, що як вбачається із матеріалів справи позивачем долучено звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу від 02 червня 2023 року № 378/06-23 та у своїй позовній заяві зазначає, що йому завдано матеріальних збитків на суму і за основу ставить вищевказаний звіт. Однак відповідач не погоджується з даною вимогою, оскільки звіт про оцінку є лише попередній оцінюваний документ, в якому заначено про можливу, але не кінцеву суму. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17, у якій зазначено, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, зокрема, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 30 червня 2021 року у справі № 523/7115/18 зазначив про таке: «Висновок експерта, а саме Звіт від 29 грудня

2017 року № 1712231, яким встановлено вартість матеріальної шкоди в розмірі 209 828,30 грн не містить відомостей про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду». Враховуючи те, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не було доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про стягнення майнової шкоди в розмірі 110 828,30 грн, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому правомірно відмовив у задоволенні позову у цій частині».

З огляду на викладені обставини, звіт від 02 червня 2023 року № 378/06-23 про визначення вартості матеріального збитку не відповідає вимогам до належності та достовірності доказу, визначених статтями 76, 78 ЦПК України, а отже не може враховуватися судом при прийнятті рішення по суті спору.

Також представник Департаменту патрульної поліції звертав увагу суду на те, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 (провадження № 61-19661св20) зазначено, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Проте до матеріалів справи позивач не долучив документи, а саме: акт виконаних робіт, квитанцію або/та платіжну інструкції або інший документ про перерахування коштів на рахунок суб`єкта господарювання, який наділений повноваженням щодо відновлення транспортних засобів, щодо відновлення транспортного засобу.

Щодо витрат на правову допомогу представник відповідача зазначив, що важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, вважав розмір витрат на професійну правову допомогу необґрунтованим, суттєво завищеним зважаючи на обсяг наданих послуг. Отже, виходячи з вищевикладеного, перелік послуг наданих адвокатським об`єднанням «Мельниченко та партнери», не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, не вказано витрат часу по кожному із виду робіт, а отже відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу в розмірі

30 000,00 грн. Враховуючи те, що адвокатом не надано жодного підтверджуючого документа, що позивач поніс витрати пов`язані із професійною правничою допомогою в розмірі 30 000,00 грн, така вимога є недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

14 січня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив з викладенням своїх міркувань, з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та зауважив, що доводи Департаменту патрульної поліції вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц (провадження

№ 61-28918св18) дійшов висновку, що «визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Таким чином, твердження про те, що без підтвердження факту проведення відновлювальних робіт розмір збитку є необґрунтованим, не відповідає положенням чинного законодавства.

Законодавство України не містить положень, які б ставили право потерпілої особи на відшкодування вартості відновлювального ремонту в залежність від факту проведення відновлювального ремонту та/або придбання нових запчастин.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження розміру збитку позивачем надано висновок щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 02 червня 2023 року № 378/06-23.

Вказаний висновок складено відповідно до положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

В свою чергу, будь-яких доказів на спростування висновків, викладених у висновку № 378/06-23, Департаментом патрульної поліції не надано.

28 січня 2025 року на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи - ОСОБА_2 , в яких останній заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , вказуючи, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року у справі № 755/8239/23 було закрито провадження відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, позивачем не було вжито заходів щодо направлення матеріалів справи на доопрацювання та встановлення вини в діях ОСОБА_2 , тобто адміністративний матеріал відносно нього не складався.

Також зауважив, що позивачем долучено звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу від 02 червня 2023 року № 378/06-23, який позивач ставить за основу при визначенні вартості збитків зазначених у позовній заяві. Проте звіт про оцінку є лише попередній оцінюваний документ, в якому заначено про можливу, але не кінцеву суму. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17.

Крім того, наголошував на тому, що позивачем не надано доказів підтвердження фактичного здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та фактичного здійснення витрат на такий ремонт. Позивач не долучив документи, а саме акт виконаних робіт, квитанцію або/та платіжну інструкції або інший документ про перерахування коштів на рахунок суб`єкта господарювання, який наділений повноваженням щодо відновлення транспортних засобів, щодо відновлення транспортного засобу.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Судом встановлено, що 02 червня 2023 року о 22:25 год. в м. Києві по вул. Раїси Окіпної, 4 мало місце зіткнення автомобіля «Mini Cooper», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та службовим автомобілем «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок настання ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 02 червня 2023 року о 22 год. 25 хв. в м. Києві по вул. Раїси Окіпної, 4, керуючи автомобілем «Mini Cooper», номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не зреагував на її зміну, здійснивши обгін, перетнувши лінію 1.3 не надав перевагу в русі автомобілю «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_5 , який рухався попереду з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору та увімкненим звуковим сигналом поданим завчасно, в результаті чого допустив зіткнення зі службовим автомобілем «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень двох автомобілів з матеріальними збитками.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва у справі від 27 серпня 2024 року

№ 755/8239/23, провадження у справі відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП України було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова є чинною та набрала законної сили.

Протокол про адміністративне правопорушення за фактом настання даної дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП працівниками поліції не складався, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності або про відсутність складу адміністративного правопорушення не приймалась.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, розглядаючи спір щодо відшкодування шкоди, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі перевіряти обставини ДТП, обговорювати вину особи і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до ДТП, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18) та Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 722/1384/15-ц (провадження

№ 61-19660св18) та від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтями 1187, 1188 ЦК України.

Зокрема, статтею 1188 ЦК України врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки кожному з їх володільців за рахунок іншого із них.

Відповідно до цієї статті шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Загальні положення про оцінку доказів встановлені у параграфі 1 глави 5 ЦПК України.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такі випадки встановлені, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка регулює підстави звільнення від доказування.

Таким чином, стаття 82 ЦПК України встановила, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є обов`язковою для суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої прийнята постанова, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, в постанові Верховного Суду від

04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц).

Верховний Суд зауважив, що встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись судом на загальних підставах.

Отже, відсутність у матеріалах справи судового рішення, яким ОСОБА_2 було би притягнуто до відповідальності за вчинення ДТП, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів статті 82 ЦПК України таке рішення є обов`язковим для суду, проте не є єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.

Так, у межах даної справи про адміністративне правопорушення було призначено судову експертизу.

Відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи від 02 липня 2024 року № СЕ-19/111-24/14884-ІТ в діях водія автомобіля «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 вбачаються невідповідності вимогам пункту 3.1 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди. З урахуванням перегляду відеофайлів «Video 2023-06-06 at 20.15.39.mp4» та «Video 2023-06-06 at 20.09.59.mp4», пояснення працівників поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , щодо обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, є неспроможними з технічної точки зору.

Враховуючи, що відповідачами не заявлялись клопотання про проведення судових експертиз в рамках даного судового розгляду, не долучались висновки експертів за результатами проведених з власної ініціативи експертиз, за таких обставин, судом на загальних підставах, покладаючи в основу рішення долучений позивачем висновок експерта від 02 липня 2024 року № СЕ-19/111-24/14884-ІТ та з урахуванням постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року

№ 755/8239/23, встановлено вину водія ОСОБА_2 у настанні у дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02 червня 2023 року по вул. Раїси Окіпної, 4 в м. Києві.

Також не заслуговує на увагу твердження представника відповідача з приводу неможливості прийняття до уваги судом посилань позивача щодо підтвердження факту вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП висновком експерта від 02 липня 2024 року № СЕ-19/111-24/14884-ІТ, оскільки відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від

30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», неприпустимо призначати експертизу у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду (зокрема щодо вини, неосудності особи тощо), з огляду на те, що судом на вирішення судової експертизи були поставлені питання не пов`язані з правом, а виключно з обставинами та механізмом виникнення ДТП, невідповідності в діях водіїв вимогам ПДР та причинно-наслідковий зв`язок з виниклою ДТП.

В ході судового розгляду також встановлено, що власником автомобіля марки «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 є Департамент патрульної поліції, що підтверджується даними вказаними в схемі дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 208387418, забезпечено транспортний засіб - автомобіль марки «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 . Поліс укладено між страховиком ПрАТ «АК «Омега» та страхувальником - Департаментом патрульної поліції України.

Представником позивача зазначалось, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну вказаний у розмірі 130 000,00 гривень, що не заперечувалось представником відповідача.

Правовідносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорт них засобів», що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Положеннями статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до приписів статей 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорт них засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 провадження № 14-95цс20 зроблено такі висновки.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорт них засобів»).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Суд не приймає до уваги аргумент представника відповідача ПрАТ «АК «Омега» щодо відсутності у позивача права на отримання страхового відшкодування у зв`язку зі спливом річного строку на звернення до страхової компанії з відповідною вимогою про виплату страхового відшкодування. Відсутні правові підстави вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ПК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій нормі.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, шо припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі (зазначена вище правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «АК «Омега» матеріальних збитків завданих внаслідок ДТП в межах суми страхового ліміту.

Щодо заявлених позивачем вимог до Департаменту патрульної поліції, слід зазначити таке.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2019 року в справі № 355/1394/16-ц, виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Схожі за змістом висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №640/4185/15-ц, від 05 травня 2018 року у справі № 910/14685/17.

Сукупність встановлених судом обставин, зокрема, перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції, що підтверджується довідкою виданою т.в.о. старшого інспектора відділу кадрового забезпечення УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції В. Гайовим від 18 грудня 2024 року, згідно з якою старший лейтенант ОСОБА_2 дійсно проходить службу в управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції з 07 листопада

2015 року та з 03 серпня 2021 року перебуває на посаді інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 3 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП в м. Києві ДПП; керування ОСОБА_2 автомобілем «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 , фактичним володільцем якого є Департамент патрульної поліції, що підтверджується письмовими поясненнями наданими ОСОБА_2 в ході оформлення ДТП; копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 ; витягом з наказу начальника ДПП генерала поліції 3-го рангу Є. Жукова від 16 січня

2023 року № 102, згідно з яким поліцейського патрульної поліції ОСОБА_2 закріплено за службовим автомобілем «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 , свідчать про те, що під час зазначеної ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 , перебував у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції та виконував свої трудові (службові) обов`язки, покладені ним роботодавцем.

Виходячи із положень статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Для покладання на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків). Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Така ж правова позиція висловлена й у висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 25 листопада 2020 року (справа № 760/28302/18-ц) та від 02 листопада 2020 року (справа

№ 133/1238/17).

На підставі викладеного суд дійшов висновку що вимоги позивача до Департаменту патрульної поліції є обґрунтованими.

Щодо розміру завданих матеріальних збитків, суд зазначає таке.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

При цьому, в Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 02 червня 2023 року № 378/06-23, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 22 січня 2021 року № 38/21, дійсний до 22 січня 2024 року) на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ що оцінюється, марки «Mini Cooper», номерний знак НОМЕР_1 , становить

- 99 408,47 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Mini Cooper», номерний знак НОМЕР_1 без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на дату ДТП 02 червня 2023 року становить - 170 763,53 грн; ринкова вартість КТЗ марки «Mini Cooper», номерний знак НОМЕР_1 без урахування аварійних пошкоджень на дату ДТП 02 червня 2023 року становить - 608 666,90 грн; розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ марки «Mini Cooper», номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням зносу, зменшений на суму податку на додану вартість на дату ДТП 02 червня 2023 року становить - 92 423,98 грн.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Суд вважає безпідставними твердження представника Департаменту патрульної поліції щодо невідповідності звіту від 02 червня 2023 року № 378/06-23 вимогам незалежності та достовірності доказів, визначених статтями 76, 78 ЦПК України, та необгрунтованим посилання на те, що позивачем не надано доказів фактичного здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та фактичного здійснення витрат на такий ремонт, що на думку представника ДПП є єдиним належним доказом понесених збитків, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України, реальними збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц дійшов висновку, що «визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від

24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада

2003 року за № 1074/839.

Відтак, на підтвердження розміру завданого збитку представником позивача надано висновок щодо вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 02 червня 2023 року № 378/06-23, в той час як представниками відповідачів не було надано висновків щодо вартості збитку на противагу поданій позивачем позиції. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль марки «Mini Cooper», номерний знак НОМЕР_1 був відремонтований власником, що, в свою чергу, також не позбавляло можливості відповідачів ініціювати питання проведення відповідної експертизи в ході судового розгляду, однак таким правом не скористався жоден із відповідачів.

Отже, оскільки відповідно до абзацу 2 пункту 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в разі якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму податку на додану вартість, розмір страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 має визначатися виходячи з вартості запасних частин, які підлягають заміні під час відновлювального ремонту автомобіля, без урахування ПДВ.

Отже, з ПрАТ «АК «Омега» підлягає стягненню страхове відшкодування, згідно висновку щодо вартості матеріального збитку від 02 червня 2023 року № 378/06-23 у розмірі - 92 423,98 грн.

Приймаючи до уваги, що вартість збитків, які зобов`язане відшкодувати ПрАТ «АК «Омега», в межах ліміту, з урахуванням ПДВ, становить 92 423,98 грн, а вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 170 763,53 грн, з роботодавця винної особи підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, яке зобов`язане відшкодувати ПрАТ «АК «Омега» яка дорівнює 78 339,55 грн

(170 763,53 грн - 92 423,98 грн).

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити таке.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача подано копію договору про надання правової допомоги від 25 вересня 2024 року № 422/24, акт приймання-передачі від 03 лютого 2025 року та платіжну інструкцію від 25 вересня 2024 року № 0.0.3910844556.1 про сплату за надання правової допомоги за договором від 25 вересня 2024 року № 422/24 у розмірі

30 000,00 грн.

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 вказано, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору про надання правової допомоги № 422/24 клієнт зобов`язується оплатити послуги бюро вартістю 30 000 грн, які клієнт зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів, з дня моменту підписання договору.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу з підстав вказаних відповідачами у заявлених ними клопотаннях та приходить до висновку про стягнення правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених вимог з відповідачів на користь позивача в загальному розмірі 30 000,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат які здійснені позивачем в зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 1 707,64 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Ураховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно.

Відповідно до частин шостої-дев`ятої статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, що для отримання висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 02 червня 2023 року № 378/06-23, з метою захисту порушених прав, позивачем було сплачено кошти у розмірі 4 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15 червня 2023 року № 4, вимога про відшкодування вартості витрат на проведення вищевказаної оцінки в розмірі 4 000,00 грн також підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повним обсягом.

На підставі наведеного, керуючись статтями 1187, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 4, 5, 10, 18, 80, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Омега», Департаменту патрульної поліції, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Компанія «Омега» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 92 423,98 грн (дев`яносто дві тисячі чотириста двадцять три гривні 98 копійок).

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, спричинені дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 78 339,55 грн (сімдесят вісім тисяч триста тридцять дев`ять гривень 55 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Компанія «Омега» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 924,17 грн (дев`ятсот двадцять чотири гривні 17 копійок), витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 2 164,80 грн (дві тисячі сто шістдесят чотири гривні 80 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 236,00 грн (шістнадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 00 копійок).

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 783,47 грн (сімсот вісімдесят три гривні 47 копійок), витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 1 835,20 грн (одна тисяча вісімсот тридцять п`ять гривень 20 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 764,00 грн (тринадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне Акціонерне Товариство «Акціонерна Компанія «Омега», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21626809, адреса місця знаходження: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 48-Г, літ. «А».

Відповідач - Департамент патрульної поліції, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40108646, адреса місця знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду виготовлено 05 січня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова