Рішення № 133206173, 12.01.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11414/25

Провадження № 2/711/491/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

02.12.2025 позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», в особі представника Канак М.С., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 73784895 від 07.09.2024 у розмірі 20 918,85 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.09.2024 між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 73784895, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики. 27.03.2025 між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 4 від 23.04.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, ТОВ «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 20 918,85 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 636,85 грн. - сума заборгованості за відсотками; 11 232,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 1 050,00 грн. - комісія за надання позики. Всупереч умов Договору позики відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення права грошової вимоги відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідачки позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики № 73784895 в сумі 20 918,85 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 636,85 грн. - сума заборгованості за відсотками; 11 232,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 1 050,00 грн. - комісія за надання позики.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В позовній заяві ОСОБА_2 просила проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, клопотань про відкладення або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Відповідно до частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.09.2024 між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) в електронній формі укладено Договір позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73784895, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання позики.

Згідно з пунктами 2.1.-2.4 Договору сума позики 7 000,00 грн; строк позики/строк договору - 30 днів; процентна ставка/день 0,250% (фіксована); комісія за надання позики від суми наданої позики 15,00% (що у грошовому виразі складає 1 050,0 грн); дата надання позики 07.09.2024; дата повернення позики 06.10.2024; денна процентна ставка/день 0,750%; проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70%; пеня/день 2,7%; орієнтовна реальна річна процентна ставка 1186,17%; орієнтовна загальна вартість позики 8 575,00 грн.

З розрахунку заборгованості за договором № 73784895 від 07.09.2024, сформованого ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів», встановлено, що ОСОБА_1 частково сплачувала заборгованість за договором, зокрема 28.10.2024 та 28.11.2024 здійснила платежі у розмірі 3 228,95 грн., які були зараховані позикодавцем як сплата пені та відсотків за користування позикою. Надалі відповідачка оплати за договором не здійснювала, внаслідок чого станом на 23.04.2025 утворилася заборгованість у розмірі 20 918,85 грн.

27.03.2025 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено Договір факторингу № 27/03/25, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Перелік боржників, підстави виникнення прав грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, відображаються у відповідному реєстрі боржників, складеному за формою згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печаткою акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

23.04.2025 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено Додаткову угоду № 2 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, якою сторони домовились про загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно реєстрів боржників № 3 від 23.04.2025, № 4 від 23.04.2025 та ціну продажу.

Згідно акту прийому - передачі реєстру боржників № 4 від 23.04.2025 за Договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» та клієнт ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали даний акт про те, що на виконання п. 1.2 Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю № 3 кількістю 4 019, після чого, з урахуванням п. 1.2 Договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно з платіжною інструкцією № 6 від 29.04.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кошти у розмірі 3 586 471,84 грн., призначення платежу: плата за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди № 2 від 23.04.2025 до договору факторингу № 23/03/25 від 27.03.2025.

Відповідно до Реєстру боржників № 4 від 23.04.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором № 73784895 від 07.09.2024 у сумі 20 918,85 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 636,85 грн. - сума заборгованості за відсотками, 11 232,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 1 050,00 грн. - комісія за надання позики.

Станом на час розгляду справи судом, доказів, що свідчать про погашення відповідачкою зазначеної заборгованості, суду не надано.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані наступними правовими нормами.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1, 2 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що між 07.09.2024 ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73784895, на підставі якого відповідачка отримала позику у розмірі 7 000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою комісії за надання позики у розмірі 15,00% (1 050,00 грн.) та відсотків за користування позикою у розмірі 0,250% (525,00 грн.). Відповідачка не повернула позику у встановлений договором строк, а також не сплатила комісію за надання позики та відсотки за користування позикою, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Позивач стверджує, що розмір заборгованості за Договором позики № 73784895 від 07.09.2024 становить 20 918,85 грн., в тому числі: 8 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 636,85 грн. - заборгованість за відсотками, 11 232,00 грн. - заборгованість за пенею; 1 050,00 грн. - комісія за надання позики. На підтвердження розміру заборгованості позивач надав розрахунок, сформований первісним кредитором, згідно з яким відповідачці нібито було надано позику в загальному розмірі 8 000,00 грн. (7 000,00 грн. - 07.09.2024 та 1 000,00 грн. - 08.09.2024), а процентна ставка була збільшена з 0,25% до 1,00% на день.

Проте, суд критично оцінює наданий позивачем розрахунок, оскільки згідно з пунктом 2.1 Договору, сума позики становить 7 000,00 грн. Фіксована процентна ставка погоджена сторонами у розмірі 0,250% на день. Будь-яких додаткових угод, доказів акцепту відповідачкою нових умов щодо збільшення суми кредиту чи зміни процентної ставки позивачем не надано.

Шляхом математичних розрахунків, проведених на підставі погоджених сторонами умов договору, судом встановлено, що за 30 днів користування позикою розмір відсотків становить 525,00 грн (7 000,00 грн. * 0,25% * 30).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, зокрема те, що відповідачка отримала позику, однак у передбачений у договорі строк її не повернула, а також не сплатила комісію за надання позики та відсотки за користування нею, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом позики у розмірі 7 000,00 грн., комісією за надання позики у розмірі 1 050,00 грн. та відсотками у розмірі 525,00 грн.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за пенею суд зазначає наступне.

В договорі позики № 73784895 від 07.09.2024 сторони погодили нарахування пені у розмірі 2,70% в день.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування,до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.11.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 03.02.2026.

Таким чином, враховуючи, що на момент укладення договору та розгляду справи на території України діє воєнний стан, позивач не мав права нараховувати відповідачці пеню, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 73784895 від 07.09.2024 встановлено, що відповідачка в рахунок погашення заборгованості сплатила 6 457,90 грн. Сплачені відповідачкою кошти зараховані позикодавцем як погашення пені (4 752,00 грн.) та відсотків (1 705,90 грн.).

Оскільки нарахування пені заборонено законом, кошти, які фактично надійшли від відповідачки, не можуть бути зараховані в рахунок неіснуючого (незаконного) зобов`язання. Відповідно до принципу справедливості та верховенства права, ці кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення основних складових боргу:

Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 73784895 від 07.09.2024 у розмірі 2 117,10 грн. (8 575,00 6 457,90).

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 2 117,10 грн., що складає 10,12% від загальної ціни позову (20 918,85 грн.), то із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 306,45 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ) заборгованість за Договором позики № 73784895 від 07.09.2024 у розмірі 2 117,10 грн. та судовий збір у розмірі 306,45 грн., а всього 2 423,55 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Г. В. Булгакова