Рішення № 133206158, 12.01.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9392/25

Номер провадження2/711/233/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В., Дмитренка О.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Хорошуна С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 34432 грн та витрати на сплату судового збору (вхідний №40266/25, а.с.2-7).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 07.10.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101042722 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору, він є самостійним кредитним договором (правочином), що містить усі істотні умови, укладений у порядку, спосіб та формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійсним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього Договору (у т.ч. Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством) або окремих умов цього кредитного договору (індивідуальної частини) не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього Договору (індивідуальної частини) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір (індивідуальну частину) і без включення до нього умов, що визнані недійсними, нікчемними, неукладеними.

Хронологія вчинення дій щодо укладення Кредитного договору у формі електронного правочину, інформація з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про надсилання відповідачем SMS на номер відповідача та інформацією з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину містяться у Кредитному договорі, у розділі «Порядок укладення договору».

Підсумовуючи викладене, позивач у позові зазначає, що відповідач уклав договір про споживчий кредит № 101042722 від 07.10.2020 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000 грн.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача, то ТОВ «Діджи Фінанс» як позивач обгрунтовує це тим, що 26.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №02Т, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», зокрема, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №101042722 від 07.10.2020.

З огляду на викладене ТОВ «Діджи Фінанс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №101042722 від 07.10.2020 в сумі 34 432 грн, з яких: 7200 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 27 232 грн - заборгованість за відсотками, а також судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 40 хв 10 листопада 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.42-43).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2025 року розгляд справи був відкладений до 09 год 00 хв 08 грудня 2025 року (а.с.61).

05 грудня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Хорошуном С.А. (доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2,9-23,26-29 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» №004-2311313 від 28.11.2025, а.с.70) подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого сторона відповідача просить суд частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7200 грн та відсотки за користування кредитом у розмірі 50% від суми отриманого тіла кредиту, що становить 4000 грн (вхідний №49478, а.с.72-75).

Відзив на позовну заяву представник відповідача обгрунтовує тим, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору№101042722 від 07.10.2020 та отримання кредитних коштів у розмірі 8000 грн, однак не погоджується з розміром відсотків, що нарахований позивачем у розмірі 27 232 грн, з огляду на таке.

Відповідач отримав кредит в розмірі 8000 грн, а нараховані відсотки, які бажає стягнути позивач, складають 27232 грн, тобто перевищують отриманий кредит в 3,4 рази.

У цьому контексті представник відповідача звертає увагу суду на те, що розмір відсотків (5% в день згідно п.5.3 кредитного договору №101042722) є несправедливим та таким, що порушує права ОСОБА_1 як споживача, оскільки відповідач є особою з інвалідністю 3 групи, якому протипоказана важка праця, психоемоційні навантаження, перебування на висоті, біля рухомих механізмів, вогню, водоймищ, а тому відповідачу дуже важко знайти роботу та отримувати кошти для проживання. Також відповідач не має реєстрації місця проживання та не має у власності нерухомого майна. Єдине джерело для проживання - це допомога від держави особам з інвалідністю в розмірі 2361 грн/місяць.

У зв`язку з цим, представник відповідача, підсумовуючи зазначає про те, що стягнення таких явно завищених відсотків у порівнянні з розміром кредиту буде непосильним фінансовим тягарем для відповідача. Правовим обгрунтуванням означеному твердженню є положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Також представник відповідача у відзиві зазначає про те, що позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

І на сам кінець, представник відповідача у відзиві на позовну заяву, керуючись правовим висновком, що викладений в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №679/1103/23, вважає, що наявні підстави для зменшення загального розміру процентів за користування відповідачем кредитними коштами до 50% від суми кредиту, тобто до 4000 грн.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.12.2025 продовжено процесуальний строк на подачу відповідачем відзиву на позовну заяву до 05 грудня 2025 року; долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву разом із доданими до нього засобами доказування; розгляд справи відкладений до 14 год 20 хв 22 грудня 2025 року (а.с.83-84).

15 грудня 2025 року представником ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. до суду подана відповідь на відзив, згідно прохальної частини якої, цей учасник справи просить суд, зокрема задовольнити у повному обсязі позовні вимоги позивача.

Заперечення проти відзиву на позов представник позивача обгрунтовує тим, що відповідачем здійснювалося часткове погашення боргу за кредитним договором № 101042722 від 07.10.2020, що підтверджується деталізованим розрахунком заборгованості (відомість про щоденні нарахування та погашення) за кредитом у гривні, який міститься в матеріалах справи.

Також представник відповідача акцентує увагу суду на тому, що згідно п. 2.2.1 Кредитного договору, позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2, 1.6. договору відповідно.

Згідно із пунктом 2.2.3 Кредитного договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п.1.5.2 Кредитного договору процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

Незважаючи на інші умови Кредитного договору сторони домовились, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 договору, в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.

Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Згідно з п. 7.1. Кредитного договору, цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань…

Підсумовуючи викладене, представник позивача у відповіді на відзив зазначає про те, що оскільки відповідач порушив умови кредитного договору № 101042722 від 07.10.2020, не повернувши вчасно кредит, а тому за умовами п. 2.2.3. Кредитного договору, відбулася автопролонгація, яка не може перевищувати 60 днів.

Таким чином, у відповідності до вищезазначених пунктів Кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами Кредитного договору строку, розраховувався за формулами:

1. у період з 08.10.2020 по 23.10.2020 підлягають сплаті проценти у розмірі 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 8 000,00 (сума кредиту) * 0,02 (2,00/100) * 16 (днів) = 2 560,00 грн (п. 1.5.2 Кредитного договору № 101042722 від 07.10.2020);

2. 29.10.2020 відбулося погашення заборгованості, а тому в період із 30.10.2020 по 13.11.2020 підлягають сплаті проценти у розмірі 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 7 200,00 (сума кредиту) * 0,02 (2,00/100) * 15 (днів) = 2 160,00 грн. (п.п. 1.5.2, 2.3.1 Кредитного договору № 101042722 від 07.10.2020);

3. у період з 24.10.2020 по 29.10.2020 та з 14.11.2020 по 12.01.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає:

а) 8 000,00 (сума кредиту) * 0,05 (5,00/100) * 6 (днів) = 2 400,00 грн. (п.п. 1.6, 2.2.3 Кредитного договору № 101042722 від 07.10.2020);

б) 7 200,00 (сума кредиту) * 0,05 (5,00/100) * 60 (дні) = 21 600,00 грн. (п.п. 1.6, 2.2.3 Кредитного договору № 101042722 від 07.10.2020).

Таким чином, представник позивача у відзиві зазначає про те, що у конкретному випадку відбулася автопролонгація, а тому строк кредитування міг бути продовженим на 60 днів (до 12.01.2021), а відповідно проценти за користування кредитом слід нараховувати на 16 днів (строк початкового кредитування) + 81 днів (15 днів продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах + 66 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах).

У зв`язку з цим, наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між відповідачем та ТОВ «Мілоан».

Судове засідання, що було призначене о 14 год 20 хв 22 грудня 2025 року, не відбулося у зв`язку з виникненням технічних проблем з фіксуванням судового засідання технічними засобами через відсутність інтернет зв`язку про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.96). Розгляд справи відкладений до 11 год 00 хв 07 січня 2026 року.

Представник позивача Романенко М.Е. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету як безпосередньо позивача, так і його представника Романенка М.Е. , що були отримані цими учасниками справи 23.12.2025 (а.с.99, 99 зворот). Водночас представник позивача Романенко М.Е. , в п.2 прохальної частини відповіді на відзив, виявив волю на розгляд справи у відсутність представника позивача (а.с.91).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Хорошун С.А., в судовому засіданні, що відбулося 07.01.2026, позовні вимоги визнали частково, а саме: 7200 грн - заборгованості за тілом кредиту, та 4000 грн - заборгованості зі сплати процентів, у задоволенні позовних вимог в іншій частині просили суд відмовити з підстав, що викладені у відзив. Крім того відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав факт сплати коштів за пролонгацію дії кредитного договору в розмірі 800 грн, а також сплату 800 грн у рахунок погашення тіла кредиту.

07 січня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 30 хв 12 січня 2026 року.

Суд, заслухавши вступне слово представника відповідача ОСОБА_1 та його представник адвоката Хорошуна С.А., дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції представників позивача та відповідача, висловлені письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №101042722 (індивідуальна частина) (далі - Договір №101042722).

Пунктом 1.1 Договору №101042722 передбачено, що позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата), у встановлений п.1.4. договору термін, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

У пунктах 1.2-1.4 Договору №101042722 сторони обумовили параметри та умови кредиту, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума кредиту становила 8000 грн; кредит надається строком на 16 днів з 07.10.2020; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 23 жовтня 2020 року.

Згідно п.1.5 Договору №101042722, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 2560.00 грн. в грошовому виразі та 730.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 10560.00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі

Також зі змісту п.1.5.2 та 1.6 Договору №101042722 суд встановив, що проценти за користування кредитом: 2560.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

Пунктом 2.2.3 Договору №101042722 передбачено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

Незважаючи на інші умови договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору.

Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Із п. 2.3.1 Договору №101042722 суд встановив, що позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці нижче: 1) строк продовження, днів: 3 - максимальний розмір комісії 3% від поточного залишку за кредитом; 2) строк продовження, днів: 7 - максимальний розмір комісії 5% від поточного залишку за кредитом; 3) строк продовження, днів: 15 - максимальний розмір комісії 10% від поточного залишку за кредитом.

Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 договору (п.2.3.2 Договору №101042722).

Із п.2.4.1 Договору №101042722 суд встановив, що позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору.

Крім того зі змісту п.6.1, 6.5 Договору №101042722 встановлено, що цей договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через веб-сайт tengo.com.ua та/або відповідний мобільний додаток. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (а.с.22-24).

Як у відзиві на позов, так і в судовому засіданні представник відповідача адвокат Хорошун С.А., а також і безпосередньо відповідач ОСОБА_1 , беззаперечно визнали той факт, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем як позичальником 07.10.2020 був укладений Договір №101042722.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У суду не виникло обґрунтованого сумніву щодо добровільності визнання відповідачем факту укладення 07.10.2020 Договору №101042722.

Із письмового доказу, що міститься на а.с.9, а саме: анкети-заяви на кредит №101042722, із розділу «Процес оформлення та розгляду заяви 101042722» якої суд встановив, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено ТОВ «Мілоан» Договір №101042722, ідентифікований кредитодавцем. Акцепт договору позичальником (підписання договору) мав місце 07.10.2020.

Також суд встановив, що разом із Договором №101042722 відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов п. 6.3 означеного правочину, погодився з графіком платежів за договором як додатком №1 до Договору №101042722 шляхом підписання безпосередньо Договору №101042722 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.25).

Із платіжного доручення №24423071 від 07.10.2020 судом встановлено, що означеного дня ТОВ «Мілоан» здійснило перерахування коштів у сумі 8000 грн згідно Договору №101042722 на банківську картку № НОМЕР_1 (а.с.26).

Як у відзиві на позов, так і в судовому засіданні представник відповідача адвокат Хорошун С.А., а також і безпосередньо відповідач ОСОБА_1 , беззаперечно визнали той факт, що відповідачем як позичальником було отримано на картковий рахунок 8000 грн кредитних коштів на підставі укладеного 07.10.2020 Договору №101042722.

У суду не виникло обґрунтованого сумніву щодо добровільності визнання відповідачем факту отримання суми кредиту в розмірі 8000 грн на виконання укладеного 07.10.2020 Договору №101042722.

Крім того, із безпосередньо дослідженої судом відомості про щоденні нарахування та погашення, що підготовлена ТОВ «Мілоан», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 07.10.2020 надано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 8000 грн та, починаючи з 08.10.2020 до 23.10.2020 включно позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 160 грн; з 24.10.2020 до 29.10.2020 включно - по 400 грн, згідно п.1.6 Договору №101042722; у період часу з 30.10.2020 до 13.11.2020 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 144 грн згідно п.1.5.2 Договору №101042722; у період з 14.11.2020 до 12.01.2021 - по 360 грн, згідно п.1.6 Договору №101042722.

Також із означеного письмового доказу суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 здійснив погашення як тіла кредиту, так і відсотків за його ним користування, а саме: 29.10.2020 в сумі 2288 грн, що зараховані первинним кредитодавцем наступним чином: 800 грн - на погашення тіла кредиту, 1488 грн - на сплату відсотків по кредиту. Крім того, із означеного засобу доказування суд встановив, що позичальник 29.10.2020 сплатив ТОВ «Мілоан» 800 грн комісії за пролонгацію Договору №101042722 (а.с.12-13).

Суд, безпосередньо дослідивши договір відступлення прав вимоги №02Т від 26.01.2021 (а.с.14-18) встановив, що означеного дня між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено означений правочин, відповідно до 1.1. якого на умовах, встановлених цим договором, кредитор (ТОВ «Мілоан») передає (відступає) новому кредиторові (ТОВ «Діджи Фінанс») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошові вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (п.1.2 договору про відступлення прав вимог, далі - Договір №02Т).

Факт оплати ТОВ «Діджи Фінанс» ТОВ «Мілоан» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно Договору №02Т від 26.01.2021 судом встановлено із досліджених у судовому засіданні платіжних інструкцій №658 від 26.01.2021 та №675 від 02.02.2021, відповідно до яких ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало ТОВ «Мілоан» сукупно 329 367,39 грн плати за укладення Договору №02Т від 26.01.2021, що узгоджується із вартістю означеного «портфеля заборгованості», що викладена у п.7.1 означеного правочину (а.с.30).

Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №02Т від 26.01.2021 судом встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), згідно умов кредитного договору №101042722 від 07.10.2020, у сумі 34 432 грн, з яких: 7200 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, та 27 232 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.11).

Також у судовому засіданні, що відбулося 07.01.2026, суд дослідив довідку ГУ ПФУ в Черкаській області, зі змісту якої встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, яка за період з липня до жовтня 2025 року сукупно склала 9444 грн (а.с.76).

Із довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ № 457891 від 27.03.2019, якою документований відповідач ОСОБА_1 , суд встановив, що останній є особою з інвалідністю ІІІ групи безтерміново; відповідачу протипоказана важка фізична праця, психоемоційні навантаження, перебування на висоті, біля рухомих механізмів, вогню, водоймищ (а.с.77).

Крім того з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №455051639 від 04.12.2025 суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 не має на праві приватної власності жодного об`єкту нерухомості (а.с.79).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Договором №101042722 на підставі договору відступлення прав вимоги №02Т від 26.01.2021.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Договору №101042722, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі 8000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Договору №101042722 у строки, передбачені цим правочином, як первинному кредитодавцю ТОВ «Мілоан», так і його правонаступнику в означених правовідносинах - ТОВ «Діджи Фінанс».

Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.2 Договору №101042722, була отримана відповідачем шляхом перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_1 . Крім того, юридичний факт часткового виконання договірних зобов`язань, зокрема, сплата відповідачем як позичальником 29.10.2020 грошових коштів у рахунок погашення як тіла кредиту, так і відсотків, безмовно свідчать про наявність договірних відносин між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» як кредитодавцем.

У судовому засіданні, що відбулося 07.01.2026, представник відповідача адвокат Хорошун С.А., а також і безпосередньо відповідач ОСОБА_1 , беззаперечно визнали той факт, що відповідачем як позичальником було отримано на картковий рахунок 8000 грн кредитних коштів на підставі укладеного 07.10.2020 Договору №101042722.

У суду не виникло обґрунтованого сумніву щодо добровільності визнання відповідачем факту отримання суми кредиту в розмірі 8000 грн на виконання укладеного 07.10.2020 Договору №101042722.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Договором №101042722 як первинному кредитодавцю ТОВ «Мілоан», так і його правонаступнику в означених правовідносинах ТОВ «Діджи Фінанс», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 7200 грн в рахунок погашення тіла кредиту (з урахуванням сплачених відповідачем 29.10.2020 800 грн; 8000 грн - 8000 грн = 7200 грн) підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 27 232 грн, суд зазначає про таке.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У п.1.3, 1.4 Договору №101042722 сторони обумовили, що кредит надається строком на 16 днів з 07.10.2020; термін повернення кредиту … та процентів за користування кредитом (дата платежу): 23.10.2021.

Пунктами 1.5.2 та 1.6 Договору №101042722 передбачено, що проценти за користування кредитом: 2560.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

Пунктом 2.2.3 Договору №101042722 передбачено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

Незважаючи на інші умови договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору.

Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Із п. 2.3.1 Договору №101042722 суд встановив, що позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці нижче: 1) строк продовження, днів: 3 - максимальний розмір комісії 3% від поточного залишку за кредитом; 2) строк продовження, днів: 7 - максимальний розмір комісії 5% від поточного залишку за кредитом; 3) строк продовження, днів: 15 - максимальний розмір комісії 10% від поточного залишку за кредитом.

З аналізу означених пунктів Договору №101042722 суд зробив висновок, що його сторони домовилися про те, що у період строку кредитування, тобто з 07.10.2020 до 23.10.2020, ОСОБА_1 має сплачувати ТОВ «Мілоан» відсотки в розмірі 2,0% від суми кредиту щоденно; надалі, у випадку сплати позичальником відповідного розміру комісії, строк дії Договору №101042722 пролонгується на пільгових умовах від 3 до 15 днів, у період якого ОСОБА_1 має сплачувати ТОВ «Мілоан» відсотки в розмірі 2,0% від суми кредиту щоденно; загальний строк пролонгації дії Договору №101042722 не може перевищувати 60 днів, у період якого позичальник сплачує кредитодавцю відсотки за користування кредитом за базовою процентною ставкою 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Договору №101042722, зокрема, п.1.3, 1.4, п.1.5.2, 1.6, 2.2.3, 2.3.1 та 2.4.1, встановив, що їх розмір визначений неправильно з огляду на таке.

Так, за період строку кредитування (з 08.10.2020 до 23.10.2020, що відповідає 16 календарним дням) розмір відсотків, які мав сплатити позикодавцю відповідач, становить:

1) з 08.10.2020 до 23.10.2020 включно - 2560 грн (8000 грн х 0,02 = 160 грн; 160 грн х 16 днів = 2560 грн);

2) оскільки у день закінчення строку дії Договору №101042722, тобто 23.10.2020, відповідач не повернув кредитодавцю тіло кредиту та відсотки за користування сумою кредиту, тобто позичальник продовжив користуватися кредитом, тому, керуючись п.2.2.3 Договору №101042722, означений правочин пролонгувався на 60 днів у зв`язку з чим первинний кредитодавець ТОВ «Мілоан» здійснив нарахування відсотків за користування сумою кредиту з призми процентів за стандартною (базовою) ставкою, тобто 5,0%/день. У зв`язку з цим, розмір відсотків за період з 24.10.2020 до 29.10.2020 включно, тобто за 6 днів, складає 2400 грн (8000 грн х 0,05 = 400 грн; 400 грн х 6 днів = 2400 грн).

3) оскільки 29.10.2020 відповідач сплатив ТОВ «Мілоан» комісію в розмірі 10% від залишку боргу за кредитом, що у наслідку пролонгувало строк дії Договору №101042722 (на підставі п. 2.3.1) на 15 днів, тобто до 13.11.2020, зі сплатою відсотків, розмір яких обумовлений у п.1.5.2 Договору №101042722. Водночас як встановлено судом із відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.12-13), відповідач 29.10.2020 також сплатив кредитодавцю 800 грн у рахунок погашення тіла кредиту, тобто, починаючи з 30.10.2020 тіло кредиту становить 7200 грн (8000 грн - 800 грн (сплачено 29.10.2020). Отже, починаючи з 30.10.2020 до 13.11.2020 включно розмір щоденних відсотків складав 144 грн (7200 грн х 0,02 = 144 грн), а за весь строк пролонгації дії Договору №101042722 на підставі п.2.3.1 складає 2160 грн (144 грн х 15 днів), що узгоджується із умовами п.1.5.2, 2.3.1 Договору №101042722.

4) після закінчення строку пролонгації Договору №101042722 на пільгових умовах (п.2.3.1), мало місце застосування первинним кредитодавцем умов щодо максимального строку пролонгації означеного правочину, тобто на 60 днів, на стандартних (базових) умовах, що передбачали сплату позичальником відсотків у розмірі 5%/день від фактичного залишку кредиту, оскільки позичальник продовжував користуватись сумою кредиту, не повернувши її кредитодавцю, станом на день закінчення строку пролонгації на пільгових умовах (п.2.3.1 Договору №101042722). Водночас суд звертає увагу учасників справи, що оскільки ТОВ «Мілоан» уже застосовувало до спірних правовідносин положення п.2.2.3 Договору №101042722 (у період з 24.10.2020 до 29.10.2020), то максимальний строк пролонгації означеного правочину складав 54 дні, оскільки положення п.2.2.3. Договору №101042722 не передбачають право кредитодавця щоразу пролонговувати дію означеного правочину на 60 календарних днів. Отже, починаючи з 14.11.2020 до 06.01.2021 розмір щоденних відсотків складав 360 грн (7200 грн х 0,05 = 360 грн), а за весь строк пролонгації дії Договору №101042722 на підставі п.2.2.3 складає 19 440 грн (360 грн х 54 дні), що узгоджується із умовами п.1.6 та 2.2.3 Договору №101042722.

Нарахування первісним кредитором відсотків за користування кредитом з 07.01.2021 до 12.01.2021 (а.с.12-13) є неправомірним, адже суперечить умовам Договору №101042722 щодо строків пролонгації Договору №101042722 (п.2.2.3).

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу учасників справи, що за весь строк дії Договору №101042722 з урахуванням його пролонгації згідно положень, передбачених п.2.3.1, загальний розмір відсотків, що мав би сплатити відповідач первинному кредитодавцю, складає 26 560 грн. Оскільки, як встановлено судом, відповідач сплатив ТОВ «Мілоан» відсотки в загальній сумі 1488 грн, що мало місце 29.10.2020 (а.с.12), то розмір недоплачених відсотків згідно умов Договору №101042722 складає 25 072 грн (26 560 грн - 1488 грн).

Отже, сума відсотків, що судом визнається вмотивованою та обгрунтованою на умовах Договору №101042722, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , є саме 25 072 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як правонаступника ТОВ «Мілоан» в означених кредитних правовідносинах.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Договором №101042722, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Суд відхиляє обгрунтування представника відповідача щодо підстав заперечень проти позовної вимоги позивача в частині розміру відсотків з призми несправедливого та такого, що порушує права відповідача як споживача, розміру відсотків в сумі 5,0%/день з огляду на таке.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно); починаючи з 20.08.2024 та надалі - 1%.

Оскільки ТОВ «Мілоан» здійснювало нарахування позичальнику відсотків за користування кредитними коштами з призми максимальної відсоткової ставки 5%/день в період до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, тому позивач дотримався положень Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд дійшов висновку про помилковість тверджень представника відповідача щодо зменшення процентів за користування сумою кредиту до 50% від розміру тіла кредиту з призми того, що відповідач є особою з інвалідністю 3 групи, не має місця реєстрації проживання та єдиним його джерелом доходу є допомога від держави в розмірі 2361 грн, оскільки означені обставина не обумовлені сторонами у Договорі №101042722 як такі, що є підставою для або зменшення розміру відсотків, або їх не нарахування в цілому. У цьому контексті суд звертає увагу відповідача, що означені цим учасником справи обгрунтування щодо зменшення розміру відсотків, також не обумовлені ані положеннями ЦК України, ані Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того суд відхиляє твердження представника відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин висновку, що викладений в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №679/1102/23, з огляду на таке.

Диспозицією ч. 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу означеної процесуальної норми слід зробити висновок, що не кожна постанова Верховного Суду підлягає застосуванню до конкретних правовідносин, а лише застосовується та постанова, у якій Верховний Суд зробив висновок щодо правильного застосування норми права (частини, статті тощо), яка регулює спірні правовідносини, за умови аналогічного предмету і підстав позову, а також встановлених судом фактичних обставин справи.

Підтвердженням означеного висновку є ряд постанов Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20), у п.47 якої вказано, що під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 12.02.2025 в справі №679/1103/23, на яку посилається представник відповідача Хорошун С.А. у відзиві на позовну заяву, слід констатувати, що цим судовим рішенням Верховний Суд скасував постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року а, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Водночас, згідно усталеної практики Верховного Суду, будь-який висновок, викладений у постанові суду касаційної інстанції, якою направлено справу на новий розгляд, не є висновком в розумінні ч.4 ст.263 ЦПК України щодо застосування конкретної норми права, оскільки направлення справи на новий розгляд ще не означає остаточного вирішення відповідної справи, а отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у ній. За результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження судами доказів у справі та неповного встановлення на їх підставі обставин, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у ній.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 червня 2023 року в справі № 521/4328/16 (провадження № 61-4268св23), від 15 листопада 2023 року в справі №757/43585/17-ц (провадження № 61-1008св23) та від 22 листопада 2023 року в справі №619/1384/21 (провадження № 61-8064св23).

Отже, посилання представника відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 в справі №679/1103/23, є помилковим.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заперечення представника відповідача проти позовної вимоги про стягнення розміру відсотків не грунтуються ані на умовах Договору №101042722, ані на положеннях як ЦК України, так і Закону України «Про споживче кредитування», а тому розмір відсотків, що визнаний судом обгрунтованим і відповідає досягнутим домовленостям сторін Договору № НОМЕР_3 , складає 25072 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору, то суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Водночас ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої судом платіжної інструкції в національній валюті №101042722 від 19.09.2025 встановлено, що позивачем сплачено 2422,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8) в рахунок оплати судового збору за подачу позовної заяви (а.с.28).

Водночас із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 34 432 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково, в розмірі 32 272 грн (7200 грн (тіло кредиту) та 25072 грн (нараховані та несплачені відсотки)), що складає 93,73% від ціни позову (32 272/ 34 432), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 270,52 грн, тобто 93,73% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2422,40 грн х 0,9373).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення із відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 512, 514, 516, 517, 527, 530, 610, 626-628, 638, 1046, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.8, 12 п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 244, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №101042722 від 07 жовтня 2020 року в розмірі 32 272 (тридцять дві тисячі двісті сімдесят дві) гривні, з яких: 7200 (сім тисяч двісті) гривень - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), та 25 072 (двадцять п`ять тисяч сімдесят дві) гривні - сума заборгованості за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 52 (п`ятдесят дві) копійки.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 12 січня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПУО: 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко