Ухвала суду № 133205615, 08.01.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 08.01.2026Справа № 554/3614/25 Провадження № 1-кс/554/1024/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання старшого слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023170550000570 від 12.05.2023 року щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого, не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,

в с т а н о в и л а:

До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023170550000570 від 12.05.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307, ч.2 ст.306, ч.1 ст.310, ч.1 ст.263 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 , діючи всупереч вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 22.12.2006 та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом незаконного придбання, перевезення, зберігання з метою збуту наркотичного засобу - канабісу, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2024 № 653, яка набрала чинності 16.08.2024, зі змінами до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 N?770, виключено з Переліку особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено та віднесено до категорії наркотичних засобів обіг яких є обмеженим, не пізніше 21 жовтня 2025 року вчинив злочин за наступних обставин.

У невстановлені слідством день та час, ОСОБА_5 незаконно придбав у невстановленої особи наркотичний засіб - канабіс, який перевіз до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав з метою подальшого збуту.

21.10.2025 за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками поліції проведено санкціонований обшук, у ході якого виявлено та вилучено поліетиленовий білий пакет з написом «ANDI» з вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору з характерним запахом коноплі, яка згідно висновку експерта № CE-19/117-25/23460-НЗПРАП від 30.10.2025 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, масою 592,166 г; сушені гілки (стебла) речовини рослинного походження зеленого кольору з характерним запахом коноплі, які згідно висновку експерта N? CF-19/117-25/23463-НЗПРАП від 28.10.2025 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, масою 172,7 г; прозорий поліетиленовий мішок із застібкою з вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору з характерним запахом коноплі, яка згідно висновку експерта N? СЕ-19/117-25/23464-ЗПРАП від 27.10.2025 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, масою 606,7 г; три пластикові контейнери (два з помаранчевою кришкою та один з червоною кришкою), у яких находиться речовина рослинного походження зеленого кольору з характерним запахом коноплі, які згідно висновку експерта N? CE-19/117-25/23456-НЗПРАП від 03.11.2025 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, масою 115,264 г; 2 поліетиленові пакети чорного кольору з вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору з характерним запахом коноплі, яка згідно висновку експерта N? CE-19/117-25/23455-НЗПРАП від 03.11.2025 є наркотичним засобом обіг, якого обмежено - канабісом, масою 125,5 г; темно-зелений поліетиленовий пакет з вмістом речовини рослинного походження з характерним запахом коноплі, яка згідно висновку експерта N? СЕ-19/117-25/23458-НЗПРАП від 29.10.2025 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, масою 688,8 г; один контейнер з написом «ДРЕК» з червоною кришкою, у якому знаходиться речовина рослинного походження зеленого кольору з характерним запахом коноплі, яка згідно висновку експерта N? CE-19/117-25/23462-НЗПРАП від 29.10.2025 с наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, масою 156,523 г; один контейнер з червоною кришкою з написом «За двором», у якому находиться речовина рослинного походження зеленого кольору з характерним запахом коноплі, подрібнене, яка згідно висновку експерта N? CE-19/117-25/23453-НЗПРАП від 30.10.2025 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, масою 104,475 г; один контейнер з чорною кришкою з написом на етикетці «До шашлику» з речовиною рослинного походження зеленого кольору з характерним запахом коноплі, подрібнена, яка згідно висновку експерта N? CE-19/117-25/23459-ЗПРАП від 29.10.2025 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, масою 34,399 г; 8 стебел рослин зеленого кольору з характерним запахом коноплі, які згідно висновку експерта N? CE-19/117-25/23461-НЗПРАП від 29.10.2025 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, масою 12638,572 г.

Вказаний вище наркотичний засіб, обіг якого обмежений - канабіс, загальною масою 15235,099 г, що згідно таблиці N? 1 про невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров?я України від 01.08.2000 N? 188 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров?я України від 29.07.2010 N? 634) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 року за N? 512/4733 є особливо великим розміром, ОСОБА_5 незаконно придбав, перевіз та зберігав з метою подальшого незаконного збуту наркозалежним особам із рук в руки.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні наркотичного засобу в особливо великому розмірі з метою збуту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Постановою керівника Полтавської обласної прокуратури строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений до 3-х місяці, а саме до 21.01.2026 включно.

08.01.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом обшуку від 21.10.2025 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 ; висновками експертів за результатами проведення судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Посилаючись на обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, існування ризиків, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.01.2026 року, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання покладених на нього обов`язків та запобігти існуючим ризикам, а також відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України не визначати альтернативний розмір застави.

В судовому засіданні, перед початком розгляду клопотання по суті, захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про відмову від здійснення захисту підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки 08.01.2026 року останнім було укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатом ОСОБА_4 .

Прокурор ОСОБА_3 , підозрюваний ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_4 не заперечували проти прийняття відмови адвоката ОСОБА_7 від здійснення захисту підозрюваного ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Встановлено, що згідно доручення на надання безоплатної правничої домоги від 08.01.2026 року підозрюваному ОСОБА_5 було призначено адвоката ОСОБА_7 .

Разом із цим, 08.01.2026 року підозрюваним ОСОБА_5 було укладено договір про надання правничої допомоги № б/н із адвокатом ОСОБА_4 .

Відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" якщо особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до цього Закону, надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.47 КПК України захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов`язків, зокрема у випадку, якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, слідчим суддею було прийнято відмову адвоката ОСОБА_7 від здійснення захисту підозрюваного ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні, що зафіксовано в журналі судового засідання.

Позиції учасників судового провадження щодо поданого слідчим клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив його задовольнити в повному обсязі з викладених у ньому підстав.

Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання, вважаючи, що пред`явлена ОСОБА_5 підозра є необґрунтованою, оскільки матеріали клопотання не містять жодного доказу, які б вказували наявність у ОСОБА_5 мети збуту вилученого в нього канабісу. Адвокат вказала, що підозрюваний зберігав канабіс для власного вживання без мети його подальшого збуту. Також захисник зазначила, що ОСОБА_5 є законослухняним та соціально-адаптованим, працевлаштованим, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, на утриманні має малолітнього сина, який має інвалідність, догляд за яким він здійснює самостійно, а також матір похилого віку. Крім того, адвокат наголосила на тому, що ОСОБА_5 після проведення обшуку за місцем його мешкання 21.10.2025 року не вчиняв жодних дій з метою ухилення від слідства чи суду та не чинив перешкод досудовому розслідуванню, а навпаки неодноразово самостійно звертався до слідчого щодо подальших його дій у кримінальному провадженні як його учасника, цікавився розслідуванням. З урахуванням викладеного, захисник вважала, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, які зазначені в клопотанні, а також того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, тому просила застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема особисте зобов`язання, домашній арешт чи заставу в розмірі 150000 грн.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

За змістом положень статті 131 КПК України запобіжні заходи застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Частиною 1 статті 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України (ч.2 ст.177 КПК України).

Згідно з ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Слідчим суддею встановлено, що 08.01.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023170550000570 від 12.05.2023 року постановою керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_8 продовжено до трьох місяців, а саме до 21.01.2026 року.

Положеннями п.4 ч.2 ст.183 КК України передбачено, що до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (серед інших, рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Мюррей проти Об`єднаного Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Системний аналіз положень КПК України свідчить про те, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання стосовно доведеності/не доведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації її діяння відповідно до норм КК України, позаяк вони підлягають вирішенню за результатами судового розгляду по суті обвинувального акта.

На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів визначає, чи є вірогідною причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (за стандартом «обґрунтованої підозри»), щоб застосувати до неї запобіжний захід.

На переконання слідчого судді, викладені у клопотанні слідчого та повідомленні про підозру фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення у сукупності з наданими слідчим матеріалами досудового розслідування могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.307 КК України, а тому пред`явлена підозра є обґрунтованою.

Надані стороною кримінального провадження докази на даному етапі є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його діянь не є предметом розгляду слідчим суддею на даній стадії.

Оцінюючи доводи сторони обвинувачення на предмет обґрунтованості ризиків, слідчий суддя звертає увагу на те, що той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним спроб протидії кримінальному провадженню у формах, що виражені в ч.1 ст.177 КПК України. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Виходячи саме з такого розуміння положень ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя, усупереч твердженням сторони захисту, вважає, що під час розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України, посилання на які міститься у клопотанні слідчого.

Так, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується можливістю притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для підозрюваного наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.307 КК України, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , є особливо тяжким злочином, його санкцією передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тому існує об`єктивна ймовірність того, що з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_5 може вдатися до дій, що передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час є невстановленим місце придбання та виготовлення наркотичного засобу, який виявлено та вилучено за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 , а тому, перебуваючи на волі, останній може вчинити будь-які дії направлені на знищення вказаних предметів та речей, що матимуть доказове значення по даному кримінальному провадженню.

Підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, що обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 відомі свідки у даному кримінальному провадженні, у тому числі поняті, які брали участь під час проведення обшуку та інші підозрювані у цьому ж провадженні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з якими ОСОБА_5 упродовж тривалого часу міг налагодити стійкі злочинні зв?язки.

Окрім цього, на даний час не встановлено повне коло осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення у тому числі місце придбання та виготовлення наркотичного засобу, а перебуваючи на волі підозрюваний може вплинути на позицію захисту інших підозрюваних у кримінальному провадженні.

Підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків чи рішень, а також продовжити злочинну діяльність як самостійно, так і через інших осіб.

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

У відповідності до вимог статті 178 КПК України слідчий суддя, окрім вищезазначеного, враховує також дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, вік та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків у місці проживання, наявність на утриманні малолітнього сина ОСОБА_13 , 2016 року народження, який має інвалідність, матері похилого віку (65 років), яка має захворювання, репутацію, майновий стан, а також те, що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Оцінивши наведені обставини у своїй сукупності, слідчий суддя дійшла висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним запобіганню встановленим ризикам. Водночас, застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у світлі конкретних обставин не зможе знівелювати існуючі ризики, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Зокрема, особисте зобов`язання не можливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину; особиста порука - неможливо застосувати, оскільки жодна особа не звернулась до органу досудового розслідування та прокуратури з метою поручитись за підозрюваного; домашній арешт - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вищевказаним ризикам.

Отже, надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор, а також про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.

Відтак, установлені у кримінальному провадженні факти та обставини вказують на наявність визначених законодавцем правових підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Разом із цим, слідчий суддя враховує, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч.3 ст.183 КПК України).

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Сторона обвинувачення згідно прохальної частини клопотання просила не визначати підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, посилаючись на п.5 ч.4 ст.183 КПК України, яким передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Проте слідчий суддя звертає увагу на те, що згідно з цією нормою не визначення альтернативного розміру застави є правом слідчого судді, а не обов`язком, і таке рішення приймається із врахуванням наявних ризиків порушення процесуальної поведінки підозрюваного та сукупності всіх обставин, визначених статтею 178 КПК України.

На переконання слідчого судді, ризики позапроцесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 за обставин цієї справи хоча і є досить вірогідними та виправдовують застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте ступінь їх реального настання з урахуванням вищезазначених обставин, які характеризують особу підозрюваного, а також того факту, що з моменту проведення обшуку (21.10.2025 року) до даного судового розгляду (08.01.2026 року) підозрюваний не вчиняв жодних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню, не ухилявся від слідства, а навпаки, як учасник кримінального провадження, цікавився ходом досудового розслідування, що не оспорювалося прокурором у судовому засіданні, н е є настільки високим, щоб таке тримання під вартою було безальтернативним.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях стверджує, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки. З іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого безальтернативного ув`язнення підозрюваного.

На підставі викладеного, враховуючи характеристику особи підозрюваного, його майновий стан, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, та в той же час відповідає вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України і не є завідомо непомірним для останнього.

При цьому в разі внесення застави слід покласти на підозрюваного такі обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця навчання, роботи; утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими в кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

Разом із цим, враховуючи, що слідчий суддя приходить до висновку про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а на утриманні останнього знаходиться малолітня дитина, відносно якого він не позбавлений батьківських прав, слідчий суддя вважає необхідним відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про соціальний захист дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», Постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року повідомити орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області про тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, у межах своєї компетенції, а саме ОСОБА_13 , 2016 року народження, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із матір`ю підозрюваного.

Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 182, 194, 196, 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и л а:

Клопотання слідчого - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку тримання під вартою, передбаченого ч.1 ст.197 КПК України, строком на 14 днів, який обчислювати з 16 год 04 хв 08 січня 2026 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 21 січня 2026 року, 16 год 04 хв.

Визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA398201720355289002000015950, призначення платежу - застава, прізвище, ім?я, по-батькові особи, за кого вноситься застава, сума застави, дата внесення застави, № ухвали суду та назва суду.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов?язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими в кримінальному провадженні.

Роз?яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув?язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув?язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов?язаний виконувати покладені на нього обов?язки, пов?язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв?язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про соціальний захист дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», Постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року повідомити орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області про тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, у межах своєї компетенції, а саме ОСОБА_13 , 2016 року народження, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із матір`ю підозрюваного.

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Повний текст ухвали складено 09 січня 2026 року о 16 год. 00 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1