Ухвала суду № 133205316, 08.01.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1142/23

Номер провадження 6/530/1/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2026 м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ситник О.В.,

при секретарі Тараненко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зіньків заяву Акціонерного товариства «ПриватБанк» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа № 530/1142/23 за заявою представника Акціонерного товариства «ПриватБанк» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви зазначав, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 09.01.2024 позовні вимоги АТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ 'ПриватБанк' заборгованість за кредитним договором в сумі 51934,55 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ 'ПриватБанк' судовий збір в сумі 2684 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 09.01.2024 скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитом в розмірі 15167,37 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2055,67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку виконало постанову Полтавського апеляційного суду від 06.08.2024, на підтвердження чого до заяви надаються відповідні докази.

Стосовно розміру проведеного зарахування однорідних (грошових) вимог на виконання судового рішення по справі, зазначаємо наступне.

Порядок оподаткування доходiв фiзичних осiб врегульовано розділом IV Податкового кодексу України (далі також - Кодекс), згiдно з п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фiзичних осiб є, зокрема фiзична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела iх походження в Україні, податковий агент.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохiд.

Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включаються, зокрема: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового вiдшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково вiдшкодовуються згiдно iз законом за рахунок бюджету або звiльняються вiд оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (п.п. (г) п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу). пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.2 та 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу) (п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згiдно з п.п. 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пасивні доходи - доходи, отримані у вигляді, зокрема, процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, iнших процентів (у тому числі дисконтних доходів).

Згідно з п.п. «а» пп.164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю; б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання; Згідно з пп. 174.4.1 п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника ПДФО під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування, тобто банківська установа.

Отже, податковий агент, згідно п.п. 14.1.180 Податкового кодексу України зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Податкового кодексу України. При цьому, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України. Відповідно абз. «а» п. 176.2 ст. 176 особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, а також присудженні судом відшкодування будь-яких витрат платника податків, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим Кодексом України. Аналогічні роз`яснення надані АТ КБ ПриватБанк в індивідуальній податковій консультації Державної податкової служби України від 13.09.2024 року, де, зокрема, зазначено: Враховуючи викладене, доходи, наведенi у вашому зверненні, якi нараховуються (оплачуються) юридичною особою на користь фізичних осіб на пiдставi рiшення суду, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковуються на загальних підставах. При цьому АК КБ ПриватБанк як юридична особа є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фiзичних осiб i військового збору за рахунок доходів, нарахованих на пiдставi рiшення суду, незалежно від того, яким чином здійснюється виконання рішення суду, зокрема у вигляді безспірного списання або при добровільному виконанні судового рішення. (індивідуальна податкова консультація додається). Враховуючи вказане вище, в якості добровільного виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 06.08.2024 проведено взаємозалік на суму 1582,87 грн. (2055,67 грн. грн. згідно судового рішення за вирахуванням 18 % - ПДФО та 5 % - військового збору).

Сторони справи в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник Зіньківського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 3 ст. 432 ЦПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 09.01.2024 позовні вимоги АТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ 'ПриватБанк' заборгованість за кредитним договором в сумі 51934,55 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ 'ПриватБанк' судовий збір в сумі 2684 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 09.01.2024 скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитом в розмірі 15167,37 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2055,67 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку виконало постанову Полтавського апеляційного суду від 06.08.2024, на підтвердження чого до заяви додані відповідні докази.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину судового провадження відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а, отже, принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно доч.ч.1,2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових відносяться: припинення зобов`язання внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язання переданням відступного, зарахуванням за домовленістю сторін, прощення боргу.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги 5 ЦК України.

Процесуально-правові підстави,як роз`яснено у Інформаційному листі, підготовленому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року необхідно звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Згідно абзаців 30, 31, пункту 11 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року зазначається, що : «Деякі суди під час задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження відкликали раніше виданий виконавчий лист та видавали новий. При цьому суди не враховували, що у разі заміни сторони виконавчого провадження новий виконавчий лист не видається.»

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

Отже, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку виконало постанову Полтавського апеляційного суду від 06.08.2024, суд приходить до переконання про необхідність визнання виконавчого документу по справі №530/1142/23 про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2055,67 грн. таким, що не підлягає виконанню повністю.

Керуючись ст.ст. 247, 258-261, 268, 353, 432 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Заяву представника Акціонерного товариства «ПриватБанк» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Визнати виконавчий документ по справі №530/1142/23 про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2055,67 грн. таким, що не підлягає виконанню повністю.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО. В. Ситник