Ухвала суду № 133193467, 08.01.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 січня 2026 року № 320/61306/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про розгляд справи за правилами загального провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства енергетики України, в якому просить:

- визнати, що Державний комітет України по нафті і газу (ДКУ) на момент видання наказу від 11 березня 1994 року № 85 не набув статусу юридичної особи у встановленому законом порядку, зокрема через відсутність його державної реєстрації як юридичної особи;

- визнати протиправним та таким, що суперечить закону і не може застосовуватись з моменту його прийняття наказ Державного комітету України по нафті і газу від 11 березня 1994 року № 85;

- визнати дії Державного комітету України по нафті і газу щодо видання наказу від 11 березня 1994 року № 85 такими, що порушують майнові права позивача як співвласника державного майна, зокрема державного підприємства «Полтавагаз» (ЄДРПОУ 03351912);

- стягнути з державного бюджету на мою користь грошову суму розміром 100 000 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди яка виникла внаслідок дій Державного комітету України по нафті і газу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 прийнято до провадження адміністративну справу та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивачем через систему «Електронний суд» подано заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яка обґрунтована ціною позову у розмірі 100 000 000 грн грн, що є перевищенням 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зазначене клопотання суд дійшов наступних висновків.

Згідно частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною четвертою статті 12 КАС України передбачено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1цього Кодексу.

Частиною третьою статті 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно приписів частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відтак, заява позивача про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін повинно бути обґрунтованим та містити достатні мотиви неможливості розгляду цієї справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Однак, у поданій позивачем заяві не наведено обґрунтованих доводів неможливості вирішення цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд зауважує, законодавство України не містить чіткого визначення, що таке «завдана шкода».

Водночас, статтею 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено загальні правила відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а статтею 23 ЦК України відшкодування моральної шкоди.

Так, відповідно до частини першої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою вказаної норми визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга).

З системного аналізу наведеного регулювання слід дійти висновку, що поняття «шкода» є родовим та включає в себе збитки (матеріальні) та моральну шкоду.

В силу приписів частини другої статті 22 ЦК України склад збитків складають матеріальні втрати внаслідок знищення або пошкодження майна (реальні збитки) та реальні, але не отримані внаслідок деліктної поведінки іншого суб`єкта доходи (упущена вигода).

Відтак відшкодування шкоди (збитків) за своїм змістом є компенсацією матеріальних або моральних втрат особи, які настали внаслідок порушення її права.

З аналізу змісту позовних вимог у даній справі вбачається, що позивач просить відновити його майнові права як співвласника державного майна, що за своїм правовим та фактичним змістом не охоплюється інститутом відшкодування завданої шкоди, як матеріальної так і моральної.

Таким чином, предмет позову у даній справі не відповідає змісту правового регулювання приписів частини четвертої статті 12 КАС України.

На думку суду, подана заява не містить належних підстав, що зумовлюють необхідність розгляду справи саме в судовому засіданні, та що об`єктивно перешкоджають розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у ній доказів та заяв по суті справи.

При цьому, сторона може реалізувати своє право на викладення у письмовій формі своїх вимог, заперечень, аргументів, пояснень та міркувань, подавши суду заяви по суті справи або додаткові пояснення щодо окремого питання (стаття 159 КАС України), а також подати додаткові докази (статті 79 КАС України) або звернутися до суду із клопотанням про витребування додаткових доказів (стаття 80 КАС України).

Суд також звертає увагу, що усні пояснення учасників справи не належать до засобів доказування згідно із частиною другою статті 72 КАС України.

Відтак, дана справа є справою незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому відсутні підстави для розгляду цієї справи в судовому засіданні за участю сторін, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального провадження - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Колеснікова І.С.