Рішення № 133193050, 22.12.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 року Справа № 280/9221/25 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Прус Я.І.,

за участю представника відповідача Михайловського Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Запорізької міської ради

про оскарження рішень, дій чи бездіяльності

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі ВК ЗМР, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача № 738/5 від 07.10.2025 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: перехрестя шосе Харків- Сімферополь та вул. Молочна (на підставі акту обстеження території від 07.11.2024 № 0293)».

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві вказує, що відповідно до змісту оскаржуваного рішення ВК ЗМР вирішено усунути наслідки порушення Правил шляхом демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, яка розміщена без відповідних дозвільних документів. Зауважує, що відповідачем помилково визначено приміщення № 2 - торговельний зал, загальною площею 20,1 кв.м, що є невід`ємною частиною торговельного комплексу літ. А, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в як тимчасову споруду, демонтаж приміщення неможливий без порушення цілісності нерухомого майна позивача та посягає на його право приватної власності. Наголошує, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2019 у справі 705/6569/16-а об`єкти самочинного будівництва підлягають знесенню виключно за рішенням суду, а тому виконавчий комітет міської ради не наділений повноваженнями на винесення рішень щодо демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Тим більше, на думку позивача, відповідач не наділений повноваженнями на винесення рішень щодо знесення інших об`єктів будівництва - нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано у встановленому законом порядку. Зазначає, що спірний об`єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , має площу 20,1 кв.м. та є частиною торговельного комплексу літ. А, з огляду на все вище викладене, спірний об`єкт має ознаки об`єкту нерухомого майна, а не тимчасової споруди. Порядок знесення самочинного будівництва (об`єкта нерухомого майна) відрізняється від демонтажу тимчасової споруди. При цьому, знесення самочинного будівництва с крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Ухвалою суду від 20.10.2025 заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково, зупинено дію спірного рішення ВК ЗМР від 07.10.2025 №738/5 «Про усунення порушень Типових правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: перехрестя шосе Харків - Сімферополь та вул. Молочна (на підставі акту обстеження території від 07.11.2024 №0293) до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Ухвалою судді від 21.10.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання у справі на 06 листопада 2025 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 05 листопада 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» подав відзив (вх. №55716), в якому із посиланням на приписи Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Типові правила благоустрою території населеного пункту, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 №310, пояснює, що в результаті обстеження території за адресою: перехрестя шосе Харків-Сімферополь та вул. Молочна було виявлено порушення п. 5 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та п. 9 розділу 8 Типових правил благоустрою території населеного пункту. Наголошує, що Департамент управління активами Запорізької міської ради повідомив, що за зазначеною адресою був укладений договір оренди землі від 29.03.2015 №20150700010041 на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:061:0028 з ФОП ОСОБА_2 строком до 28.01.2020 для розташування кіоску №232-Ш, отже ЗМР не приймала рішення про передачу в оренду земельної ділянки за зазначеною адресою позивачу. Департамент архітектури та містобудування ЗМР повідомив, що за зазначеною адресою паспорт прив`язки не зареєстровано, що свідчить, що тимчасова споруда розміщена всупереч діючого законодавства. При цьому, стверджує, що відповідач має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою. Разом з тим, оскаржуване рішення не є рішенням про знесення, оскільки таким лише запропоновано власнику об`єктів в добровільному порядку виконати роботи щодо усунення наслідків порушення Типових правил шляхом демонтажу об`єкта, та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою, а у випадку невиконання демонтажу у добровільному порядку, виконання цього рішення доручено департаменту муніципального управління (п. 2, 3 оскаржуваних рішень). Оскаржуване позивачем рішення не містить обов`язкових приписів для нього, а носить рекомендаційний характер, оскільки згідно п.2 оскаржуваних рішень відповідач пропонував власнику об`єктів в добровільному порядку забезпечити демонтаж тимчасової споруди. З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити.

06 листопада 2025 року вирішено відкласти підготовче засідання по справі на 25 листопада 2025 року.

12 листопада 2025 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх. №56826), у якій додатково зауважує, що з фотоматеріалів, доданих до акту обстеження, вбачається, що начебто тимчасова споруда, де розміщений магазин «Leprekon» розташована в рівень з будівлею торгівельного комплексу і мж ними відсутня відстань. Також звертає увагу, що з фотоматеріалів, доданих до акту обстеження, вбачається край ще однієї тимчасової споруди, яка як раз і розташована окремо від будівлі торгівельного комплексу і знаходиться трохи позаду. Така тимчасова споруда дійсно там знаходиться і наразі є покинутою та занедбаною. Враховуючи зазначене, вважає, що при складенні Акту обстеження території № 0293 від 07.11.2024 була допущена помилка, і на фотоматеріалах зображена частина об`єкту нерухомого майна замість дійсно розміщеної поряд тимчасової споруди. Наголошує, що не можна погодитись з доводами відповідача про те, що «матеріали справи не містять доказів того, що спірна споруда належить до об`єктів нерухомого майна». Відповідачем до відзиву не було додано жодного доказу щодо наявності факту скасування запису про право власності ОСОБА_1 на павільйон-магазин у складі торговельного комплексу літ. А, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 103,8 кв.м. або щодо скасування права оренди земельної ділянки 2310100000:07:061:0052 площею 0,0138 га. Крім того, зазначає, що у разі, якщо відповідач вважає, що ОСОБА_1 здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, то йому слід було б обрати інший спосіб захисту свого права, а саме - пред`явити до суду вимогу про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимогу про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У будь-якому разі, знесення самочинно збудованого об`єкту здійснюється за рішенням суду. Відповідач не наділений повноваженнями на винесення рішень щодо знесення інших об`єктів будівництва (крім тимчасових споруд), зокрема, нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано у встановленому законом порядку. На думку позивача, не можна погодитись з доводами відповідача щодо відсутності у позивача порушеного права. Документи, надані позивачем повною мірою підтверджують, наявність у нього права власності на спірний об`єкт, як і те, що спірний об`єкт є частиною нерухомого майна.

Представником відповідача до суду надані заперечення на відповідь на відзив (вх. №58324 від 19.11.2025), у яких додатково наголошує, що до акту від 07.11.2024 №0293 дійсно долучені фотоматеріали на яких зображено тимчасова споруда з написом «LEPREKON». Разом з тим, до акту також долучена і план схема, згідно з якою вбачається місце розташування спірної споруди на земельній ділянці з кадастровим номером 231010000:07:061:0028, яка не має власної поштової адреси, а знаходиться на перехрестя шосе Харків-Сімферополь та вул. Молочна, біля земельної ділянки позивачки. Дія оскаржуваного рішення не направлена на нерухоме майно позивачки, а направлено виключно на тимчасову споруду, що розташована поруч з ним. Звертає увагу суду, що на фотоматеріалах, які долучені до акту, а також на тих, що долучені позивачем добре видно, що спірна споруда розміщена на тротуарній плитці, не має власного фундаменту та не пов`язана зі стінами торгівельного комплексу позивачки. Ще раз підтверджує, що спірна споруда не відноситься до нерухомого майна позивачки, та не належить їй на прав власності, доказів зворотного матеріали справи не містять. Ще раз звертає увагу, що посягань на майно позивачки немає, дія оскаржуваного рішення направлена на тимчасову споруду, що розміщена поруч з нерухомим майном позивачки.

У підготовчому засіданні, призначеному на 25 листопада 2025 року, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 грудня 2025 року.

У період з 09.12.2025 до 17.12.2025 головуючий суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі наказу від 08.12.2025 № 406 «Про надання відпустки». Розгляд справи призначений на 22 грудня 2025 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, 19 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою (вх. №63754) про розгляд справи без участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі на підставах, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві та запереченнях, долучених до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

У період з 26.12.2025 по 07.01.2026 головуючий суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі наказу голови суду про надання їй відпустки.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників учасників справи, судом встановлені наступні обставини.

21 травня 2019 року на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та зареєстрованому в реєстрі за № 913, ОСОБА_1 придбала у гр. ОСОБА_3 павільйон-магазин у складі торговельного комплексу літ. А, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Молочна, буд. 71в, загальною площею 103,8 кв.м.

Придбаний павільйон-магазин розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:07:061:0052 площею 0,0138 га, що на підставі Договору оренди землі №202107000100104 від 11.10.2021, укладеного із Запорізькою міською радою, перебуває у користування позивача до 28 лютого 2036 року.

02 жовтня 2019 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області було зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за№ ЗП141192751488. Зазначеною декларацією було зареєстровано реконструкцію павільйон-магазин у складі торговельного комплексу літ. А, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Молочна, буд. 71в - монтаж внутрішніх, стінових перегородок та виконання внутрішнього та зовнішнього оздоблення. Загальна площа павільйону-магазину після реконструкції склала 139,7 кв.м.

Згідно з даними Технічного паспорту торговельного комплексу літ. А, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Молочна, буд. 71в, від 10.10.2019 вбачається наступне - будівля має чотири приміщення:

- приміщення № 1 - торговельний зал, загальною площею 112,7 кв.м.;

- приміщення № 2 - торговельний зал, загальною площею 20,1 кв.м.;

- приміщення № 3 - кімната персоналу, загальною площею 4,9 кв.м.;

- приміщення № 4 - вбиральня, загальною площею 2,0 кв.м.

На підставі Договору № 01/07/23-МО від 01.07.2023 приміщення № 2, - торговельний зал, загальною площею 20,1 кв.м. було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» в оренду.

Старшими інспекторами відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, на підставі наказу начальника КП «Муніципальна варта», було здійснено перевірку стану благоустрою території м. Запоріжжя, за адресою: перехрестя шосе Харків-Сімферополь та вул. Молочна. За результатами обстеження виявлено факт розміщення за вказаною адресою металевої конструкції для провадження підприємницької діяльності.

16 жовтня 2025 року до приміщення магазину «Leprekon», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, на перехресті шосе Харків-Сімферополь та вул. Молочна, прийшли представники ЗМР та залишили продавцю Повідомлення від 16.10.2025, у якому запропоновано власнику тимчасової споруди (без ідентифікаційних даних такого власника) запропоновано добровільно виконати роботи по звільненню території міста від самовільно розміщеного об`єкту - тимчасової споруди, розташованої на перехресті шосе Харків-Сімферополь та вул. Молочна, шляхом її демонтажу та приведення місця розташування у належний стан з відновленням його благоустрою.

На запити КП «Муніципальна варта», Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради повідомив, що за зазначеною адресою паспорт прив`язки не зареєстровано (лист від 04.11.2024 №03-09/4192).

Разом з тим, Департамент управління активами Запорізької міської ради листом від 28.10.2024 №7025/01/01-07/9876 повідомив, що за зазначеною адресою був укладений договір оренди землі від 29.03.2015 №20150700010041 на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:061:0028 з ФОП ОСОБА_2 строком до 28.01.2020 для розташування кіоску №232-Ш.

На підставі зібраної інформації, 07.11.2024 старшими інспекторами відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради Ревенком О.С. та Бондарєвим В. М. складено акт обстеження території №0293.

Керуючись Законами України «Про благоустрій населених пунктів», «Про місцеве самоврядування в Україні», Типовими правилами благоустрою території населеного пункту, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 №310, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, рішенням ВК ЗМР від 27.06.2023 № 378 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту», було прийнято оскаржуване рішення ВК ЗМР від 07.10.2025 № 738/5 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: перехрестя шосе Харків-Сімферополь та вул. Молочна (на підставі акту обстеження території від 07.11.2024 №0293)».

В рішенні відповідача № 738/5 від 07.10.2025 зазначено:

1. Усунути наслідки порушень Типових Правил шляхом демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, яка розміщена без відповідних дозвільних документів, на об`єкті благоустрою м. Запоріжжя за адресою: , який розміщений без відповідних дозвільних документів, на об`єкті благоустрою м. Запоріжжя за адресою: перехрестя шосе Харків-Сімферополь та вул. Молочна.

Звільнення об`єкту благоустрою від зазначеного об`єкту здійснювати шляхом демонтажу та його транспортування до місця зберігання.

Під демонтажем необхідно розуміти комплекс заходів, які передбачають відокремлення об`єкту, розміщеного без відповідних дозвільних документів, а також майна, що знаходиться в цьому об`єкті, від місця його розташування або основи, тощо (у тому числі від`єднання від інженерних мереж при необхідності), транспортування на місце подальшого зберігання, тощо.

2. Власнику об`єкту, вказаного у пункті 1 цього рішення, розміщеною без відповідних дозвільних документів, пропонувати самостійно, протягом семи календарних днів з дня розміщення районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району оголошення на об`єкті щодо прийняття рішення стосовно його демонтажу, виконати роботи щодо усунення наслідків порушень Типових Правил шляхом демонтажу об`єкта, та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою.

3. У разі невиконання цього рішення власником об`єкту, вказаного у пункті 1 цього рішення, розміщеного без відповідних дозвільних документів, виконання цього рішення доручити департаменту муніципального управління ЗМР.

Підставою для прийняття вказаного рішення відповідач зазначив факт виявлення об`єкта, що встановлений без достатніх правових підстав та дозвільних документів.

Вважаючи спірне рішення відповідача № 738/5 від 07.10.2025 протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 7 п. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України від 06.09.2005 №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон №2807-IV).

За визначенням, наведеним у ст. 1 указаного Закону, благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 10 Закону №2807-IV визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Крім того, відповідно до п.5 ч.2 ст.10 Закону №2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Відповідно до ст. 34 Закону №2807-IV Правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.

Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Правила не можуть передбачати обов`язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 №310 затверджені Типові правила благоустрою території населеного пункту.

Судом встановлено, що в результаті обстеження території за адресою: перехрестя шосе Харків-Сімферополь та вул. Молочна було виявлено порушення п. 5 ст. 16 Закону №2807-IV та п. 9 розділу 8 Типових правил благоустрою території населеного пункту.

Так, відповідно до приписів п. 5 ст. 16 Закону №2807-IV, на об`єктах благоустрою забороняється, зокрема самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Водночас, за приписами п. 9 розділу 8 Типових правил благоустрою території населеного пункту, не допускається користування Тимчасовими спорудами (ТС), а також пересувними елементами вуличної торгівлі, якщо їх власники не дотримуються вимог нормативно-правових актів та нормативно-технічних документів щодо благоустрою прилеглої території та забезпечення належного утримання та використання інженерного обладнання.

Тимчасова споруда (далі по тексту ТС) для здійснення комерційної діяльності це одноповерхова будова, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасовою спорудою також може бути закритий модульний, садовий павільйон площею не більше 30 квадратних метрів (стаціонарна ТС).

Виділяють також пересувну ТС це будівля відкритого типу для тимчасового перебування людей, де може бути розташоване торговельне обладнання, холодильний прилавок, стійка, контейнер, торговельний автомат або інші засоби для сезонної роздрібної торгівлі та підприємницької діяльності.

Розміщення тимчасових споруд регулюється як законами, так і Постановами Кабінету міністрів України, та іншими нормативно-правовими актами, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджених відповідною радою. Проте, якщо такі правила не затверджені питання розміщення регулюється Типовими правилами та Порядком, що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 (далі - Порядок №244).

Пункт 2.1. Порядку №244 передбачає, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).

При цьому, суд звертає увагу, що не важливо, чи перебуває земельна ділянка в приватній власності, чи ділянка в оренді або постійному користуванні, для розміщення ТС і здійснення підприємницької діяльності замовник повинен отримати паспорт прив`язки ТС.

Пунктом 2.30. Порядку №244 встановлено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорту прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу.

Згідно з п. 2.31. Порядку №244 розміщення ТС самовільно забороняється.

Аналізуючи вказані вище норми, єдиною підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив`язки, розміщення тимчасових споруд самочинно, тобто без паспорта прив`язки, заборонено. У випадку розміщення тимчасової споруди з порушенням наведеного вище законодавства, ця споруда має бути демонтована.

Такий самий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №161/13645/16-а.

Аналізуючи наведені вище положення пп. 7 пункту «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 2 ст. 10 Закону №2807-IV, а також положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка передбачає, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», приходимо до висновку, що питання благоустрою, в тому числі і щодо здійснення демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд (як частини забезпечення благоустрою) та порядку його проведення, відноситься до компетенції виконавчого комітету.

Тобто, відповідач має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №465/249/15-а, від 27.01.2020 у справі №465/249/15-а, від 13.03.2020 у справі №161/14543/16-а, від 28.05.2020 у справі №644/3036/17, від 10.08.2020 у справі №161/13062/18, від 11.08.2020 у справі №161/13492/16-а, від 03.12.2020 у справі №161/13645/16-а, від 15.05.2020 у справі №712/10988/16-а.

Це узгоджується з також правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постановах від 07.07.2022 у справі №200/4397/19-а, від 13.11.2018 у справі №910/2145/18, від 27.11.2018 у справі № 910/2686/18 та від 12.12.2018 у справі №826/10330/17, в яких зазначено, що дії з демонтажу є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою), а також з висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №209/5369/15, про те, що демонтаж самовільно встановлених позивачем тимчасових споруд (у тому випадку тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності) переслідує легітимну мету контролю органами місцевого самоврядування благоустрою населеного пункту.

Так, позивач зазначає, що знесення об`єктів нерухомого майна здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Суд наголошує, що дійсно, знесення об`єктів нерухомого майна, у разі здійснення самочинного будівництва, за змістом ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 376 ЦК України, здійснюється у порядку, передбаченому цими нормами, а саме виключно на підставі рішення суду. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що спірна споруда належить до об`єктів нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що придбаний павільйон-магазин розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:07:061:0052 площею 0,0138 га, що на підставі Договору оренди землі №202107000100104 від 11.10.2021 перебуває у користування Позивача до 28 лютого 2036 року.

Натомість, згідно з актом обстеження території 0293 від 07.11.2024 факт розміщення тимчасової споруди встановлений за адресою: перехрестя шосе Харків-Сімферополь та вул. Молочна. При цьому, Департамент управління активами Запорізької міської ради повідомив, що за зазначеною адресою був укладений договір оренди землі від 29.03.2015 №20150700010041 на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:061:0028 з ФОП ОСОБА_2 строком до 28.01.2020 для розташування кіоску №232-Ш.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем помилково долучено до акту фотоматеріали спірної частини нерухомого майна позивача.

Однак, суд не приймає такі пояснення, оскільки вони не ґрунтуються на обставинах справи з огляду на таке.

Так, до акту від 07.11.2024 №0293 долучені фотоматеріали, на яких зображено тимчасова споруда з написом «LEPREKON». Разом з тим, до акту також долучена і план схема, з якої вбачається місце розташування спірної споруди на земельній ділянці з кадастровим номером 231010000:07:061:0028, яка не має власної поштової адреси, а знаходиться на перехрестя шосе Харків-Сімферополь та вул. Молочна, біля земельної ділянки позивача.

Отже, дія оскаржуваного рішення не направлена на нерухоме майно позивача, а направлено виключно на тимчасову споруду, що розташована поруч з ним.

Судом з фотоматеріалів, які долучені до акту, встановлено, що на них добре видно, що спірна споруда розміщена на тротуарній плитці, не має власного фундаменту та не пов`язана зі стінами торгівельного комплексу позивач, що ще раз підтверджує, що спірна споруда не відноситься до нерухомого майна позивача та не належить їй на прав власності. Доказів зворотного матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.

Як зазначалось раніше, п. 2.31. Порядку №244 заборонено самовільне розміщення ТС.

Самовільним, в розумінні Порядку №244, вважається розміщення тимчасової споруди без отримання паспорту прив`язки.

Матеріали справи не містять доказів отримання позивачкою паспорту прив`язки на тимчасову споруди.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій (прийняттям оскаржуваних рішень чи допущенням оскаржуваної бездіяльності) не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 23.12.2019 у справі № 712/3842/17, від 27.02.2020 у справі № 500/477/15-а, від 21.06.2023 у справі №480/4849/21 тощо.

Застосовуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд зазначає, що позивачем не доведено, що невиконання рішення ВК ЗМР № 738/5 від 07.10.2025 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: перехрестя шосе Харків- Сімферополь та вул. Молочна (на підставі акту обстеження території від 07.11.2024 № 0293)» будь-яким чином стосується (зачіпає) індивідуально виражені права чи інтереси позивача.

Зокрема, до суду не надано доказів належності позивачу на праві власності або користування території, на якій самовільно розміщенні металеві конструкції, або самих металевих конструкцій, або будь-яких інших доказів, які б доводили, що виконання рішення ВК ЗМР № 738/5 від 07.10.2025 має наслідком порушення прав чи законних інтересів позивача.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 206, ЄДРПОУ 02140892) про оскарження рішень, дій чи бездіяльності відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 08.01.2026.

Суддя І.В. Батрак