Рішення № 133192517, 09.01.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 рокуСправа №160/15613/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

28.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» (далі Позивач) до Львівської митниці (далі Відповідач), в якій Позивач просить Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці№UA209000/2025/000163/2 від 12.05.2025 р. про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA209190011821U8.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним було надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару за ціною договору (контракту). На думку Позивача, у митного органу були відсутні підстави для витребування додаткових документів та застосування другорядних методів визначення митної вартості.

Ухвалою суду від 30.05.2025 було відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 17.06.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції митний орган зазначив, що подані декларантом документи містили розбіжності та не давали змоги ідентифікувати товар і перевірити правильність визначення митної вартості, зокрема щодо повноти оплати товару згідно з умовами контракту.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» (Покупець) та компанією «Triangle Tyre Co., LTD» (Продавець, Китай) укладено Контракт №TRI2612 від 26.12.2024.

Предметом контракту є постачання на умовах FOB Quingdao, Китай (відповідно до Інкотермс 2010) позивачу шин вантажних, в асортименті та кількостях, зазначених у відповідних специфікаціях.

Відповідно до умов даного Контракту, найменування, кількість, ціна товару, умови поставки та оплати узгоджуються сторонами у відповідних Специфікаціях, які є невід`ємними частинами Контракту.

На виконання умов Контракту Позивачем було здійснено поставку товару, для митного оформлення якого до Львівської митниці було подано електронну митну декларацію (МД) від 12.05.2025 №25UA209190011851U1. Митну вартість товару було визначено декларантом за основним методом за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості разом з декларацією було подано: зовнішньоекономічний договір, специфікації, інвойс №12252000788-1 від 07.03.2025, банківські платіжні документи, автотранспортну накладну (CMR) та інші супровідні документи.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів автоматизованою системою управління ризиками було згенеровано форми митного контролю, які передбачають витребування документів, що підтверджують митну вартість товару.

За результатами перевірки документів відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості, оскільки документи, подані декларантом, містили розбіжності та не підтверджували всі складові митної вартості.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 49 МК України митною митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.1 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (контракту).

Водночас, ч.3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Положеннями статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України встановлено, що ??метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Суд зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є підставою для витребування додаткових документів та, у разі їх ненадання або наявності у них розбіжностей, для відмови у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю.

Аналізуючи матеріали справи та доводи сторін, суд звертає увагу на наступне.

Позивачем до митного оформлення надано Контракт №TRI-2612, умови якого передбачають, що конкретна кількість товару, його ціна, умови поставки та оплати узгоджуються сторонами та зазначаються у Специфікаціях (додатках до контракту).

В рамках спірної поставки до митного оформлення Позивачем було надано Специфікацію №2 та Специфікацію №2-4. Відповідно до змісту обох зазначених специфікацій, сторонами погоджено умову оплати 100% попередня оплата (prepayment) партії товару.

Як на доказ оплати товару, Позивач посилається на SWIFT-повідомлення та платіжні інструкції, згідно з якими оплата була здійснена за Специфікацією №2. Позивач стверджує, що номенклатура товарів у Специфікації №2 включала в себе номенклатуру товарів, зазначених у Специфікації №2-4, яка нібито є частиною загальної партії.

Проте, суд критично оцінює такі твердження Позивача, оскільки вони суперечать фактичним даним, що містяться в документах, та умовам самого Контракту, з огляду наступне.

Судом встановлено суттєві розбіжності між переліком товарів у Специфікації №2 (за яку здійснено оплату) та Специфікацією №2-4 (за якою фактично надійшов товар). Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, товар, зазначений у Специфікації №2-4 заявлений у кількості 310 шт., в той час як у Специфікації №2 цей же (або аналогічний за описом) товар заявлений у кількості 480 шт..

Зазначені розбіжності роблять неможливим ідентифікацію товару та визначення ціни, що була фактично сплачена саме за ту партію товару, яка переміщується через митний кордон за спірною митною декларацією.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У даному випадку, SWIFT-повідомлення посилається на Специфікацію №2, але товар надходить за Специфікацією №2-4, яка має інші цінові та кількісні показники. Це розриває прямий причинно-наслідковий зв`язок між здійсненим платежем та оцінюваним товаром.

Кожна з наданих специфікацій містить самостійну умову про 100% попередню оплату. При цьому, в Специфікації №2-4 відсутні будь-які застереження або посилання на те, що вона є лише частиною партії товару, передбаченої Специфікацією №2, або що оплата за неї вже врахована в рамках іншої специфікації. За відсутності додаткових угод або листів-роз`яснень від продавця, такі документи сприймаються як окремі господарські операції, що вимагають окремої оплати.

Доказів здійснення оплати саме за Специфікацією №2-4, яка була підставою для поставки декларованого товару і вимагала 100% передоплати, позивачем ні митному органу під час оформлення, ні суду надано не було.

Суд погоджується з позицією відповідача, що зазначені розбіжності роблять неможливим співставлення цих документів та ідентифікацію партій товару. Відсутність чіткого зв`язку між здійсненим платежем (за Специфікацію №2) та поставленим товаром (за Специфікацією №2-4) унеможливлює перевірку складових митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті, є основою для розрахунку митної вартості за першим методом. У даному випадку, через відсутність доказів оплати саме за Специфікацією №2-4 (як того вимагають умови самої Специфікації) та неможливість зарахування платежу за Специфікацією №2 в рахунок Специфікації №2-4 через розбіжності в номенклатурі, митний орган був позбавлений можливості встановити реальне числове значення ціни, фактично сплаченої за оцінюваний товар.

Вказані обставини обґрунтовано викликали сумніви митного органу в числових значеннях складових митної вартості та правильності її визначення.

На думку суду наявність у документах, поданих декларантом, розбіжностей, які не дозволяють ідентифікувати вартість товару або умови оплати, є самостійною та достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості.

Щодо інших аргументів позивача про наявність транспортних та страхових документів, суд зазначає, що вони не спростовують виявлених митним органом розбіжностей у ключовому елементі митної вартості ціні товару. Наявність формального пакету документів не є безумовною підставою для митного оформлення за заявленою вартістю, якщо зміст цих документів має суттєві вади та суперечності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що декларантом не було надано всіх необхідних документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, та не усунуто розбіжності, виявлені митним органом. У митного органу при прийнятті оскаржуваного рішення були підстави ставити під сумнів заявлену митну вартість та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні докази правомірності оскаржуваного рішення, довівши наявність обґрунтованих сумнівів та розбіжностей у поданих позивачем документах, які позивачем не спростовані.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко