Рішення № 133192344, 09.01.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 рокуСправа №160/34961/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

09.12.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, з вимогами про:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 05.12.2025 №045550029648;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком період роботи з 10.07.1984 по 01.10.1984 та з 29.08.1989 по 01.02.1990 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.06.1982;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2025 року про призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.11.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням ГУ ПФУ у Київській області, прийнятим за принципом екстериторіальності 05.12.2025 № 045550029648, позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою від 10.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Копія ухвали від 10.12.2025 вважається врученою відповідачу у день її постановлення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

26.12.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що необхідний страховий стаж, визначений частиною другою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в період з 01.01.2025 по 31.12.2025 становить від 22 до 32 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2027 по 31.12.2027 від 15 до 24 років. Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку- на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж особи становить 21 рік 9 місяців 16 днів. Позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до частини другої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Право на пенсійну виплату набуде 21.03.2027. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

30.12.2025 засобами поштового зв`язку від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 16 березня 2021 року за № 339/35961 в Міністерстві юстиції України зареєстровано постанову правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1, якою затверджено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1). Відтак, вищезгаданою постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1, зокрема, передбачено можливість застосування екстериоріального призначення та перерахунку пенсій. Порядок приймання, оформлення і розгляд документів відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1. Відповідно до пункту 4.1. заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ГУ (далі - Закон №1058) визначає принципи і засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України 28.11.2025. Пенсійний вік, визначений частиною другою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 63 роки. Вік заявника 63 роки. Необхідний страховий стаж, визначений частиною другою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в період з 01.01.2025 по 31.12.2025 становить від 22 до 32 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2027 по 31.12.2027 від 15 до 24 років. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 28.11.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

05.12.2025 ГУ ПФУ у Київській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення № 045550029648, яким відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою від 24.06.1982 НОМЕР_1 : з 10.07.1984 по 01.10.1984, оскільки виправлена дата наказу про прийняття на роботу; з 29.08.1989 по 01.02.1990, оскільки виправлена дата звільнення з роботи.

Також в рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 21 рік 09 місяців 16 днів.

Враховуючі вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Отже між сторонами виник спір з приводу не зарахування певного періоду до страхового стажу, у зв`язку з чим позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійний вік, визначений частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 60 років.

Необхідний страховий стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 32 роки.

Частинами першою і другою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2027 по 31.12.2027 від 15 до 24 років.

У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 років.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Далі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Абзацом 5 ч. 3 ст. 21 Закону № 1058-IV визначено, що відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення страхового стажу визначено ст. 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо незарахування періодів роботи з 10.07.1984 по 01.10.1984, оскільки виправлена дата наказу про прийняття на роботу, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 №58, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №58).

Відповідно пункту 1.1. Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За змістом пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції №58).

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції №58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.10. Інструкції №58 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення.

Відповідно до пункту 2.26 Інструкції №58, запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункту 4.1. Інструкції №58).

За приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Так, згідно з записом №4 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 24.06.1982, позивач 10.07.1984 був прийнятий для проходження виробничої практики електромонтажником 2 розряду, а 01.10.1984 був звільнений по закінченню виробничої практики. При цьому, у даті наказу про прийняття на роботу «10.07.84» в трудовій книжці, міститься незначне виправлення в цифрі «07» шляхом повторного наведення ручкою цифри «7». Разом з цим, зазначена дата наказу про прийняття на роботу містить чітко і без будь-яких закреслень число, місяць та рік звільнення, а саме « 28.09.84». Також міститься відбиток печатки підприємства.

На переконання суду, незначне виправлення у даті наказу про звільнення з роботи позивача шляхом повторного наведення ручкою цифри « 7», саме по собі, як єдиний недолік, в спірному випадку не може бути свідченням про недостовірність вказаного запису у трудовій книжці ОСОБА_1 та відсутність у позивача стажу роботи з 10.07.1984 по 01.10.1984.

Що стосується не зарахування стажу роботу з 29.08.1989 по 01.02.1990, оскільки виправлена дата звільнення з роботи, суд зазначає наступне.

Згідно з записом №17 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 24.06.1982, позивач 01.02.1990 був звільнений з роботи за власним бажанням. При цьому, у даті звільнення з роботи «01.02.1990» міститься незначне виправлення в цифрі «9». Разом з цим, зазначена дата звільнення з роботи містить чітко і без будь-яких закреслень число, місяць та рік звільнення, а саме «01.02.1990». Також міститься відбиток печатки виробничого кооперативу.

На переконання суду, незначне виправлення у даті про звільнення з роботи позивача в цифрі « 9» саме по собі як єдиний недолік, в спірному випадку не може бути свідченням про недостовірність вказаного запису у трудовій книжці ОСОБА_1 та відсутність у позивача стажу роботи з 29.08.1989 по 01.02.1990 в виробничому кооперативі.

Суд зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі №120/1089/19-а.

Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Отже, твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірний період як підстави для не зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до частини 4 пункту 1.8 Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія.

Отже, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов`язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Окрім цього, орган пенсійного фонду не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.

В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з з 10.07.1984 по 01.10.1984 та з 29.08.1989 по 01.02.1990, тому слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 05.12.2025 №045550029648.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у визначений судом спосіб.

Вирішуючи питання відносно розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн.

Отже, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути 986,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 05.12.2025 №045550029648.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком період роботи з 10.07.1984 по 01.10.1984 та з 29.08.1989 по 01.02.1990 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.06.1982.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2025 року про призначення пенсії за віком.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., Фастівський р-н, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10, код ЄДРПОУ 22933548) судові витрати у сумі 986,96 грн (дев`ятсот вісімдесят шість гривень 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез