Рішення № 133192312, 07.01.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 рокуСправа №160/18939/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

30.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач) в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 через відділення поштового зв`язку, протиправними дії щодо визначення як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , здійснити перерахунок розміру пенсії в порядку передбаченому ст. 27, 42, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04 липня 2013 року, виключити з кола осіб, яким не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії, виплатити компенсацію втрати частини доходу з 07 жовтня 2009 року за невиплату пенсії, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що представником позивача було направлено до відповідача заяву про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок із зазначенням реквізитів особистого банківського рахунку позивача, при цьому рішенням оформленим листом відмовлено. Представник позивачів вважає рішення, бездіяльність та дії відповідача щодо невиплати позивачам пенсії на особистий банківський рахунок протиправними, дискримінаційними та такими, що суперечать чинному законодавству. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 09.07.2025 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 відкрито провадження у справі № 160/18939/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем, на виконання ст. 162 КАС України, не надіслано до суду відзиву на адміністративний позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що до серпня 1996 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала в АДРЕСА_1 , отримувала пенсію за вислугу років. Надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку з чим виплату пенсії припинено.

09.08.2019 представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсій.

Листом № 1694/02-09/21 від 27.08.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській відмовило ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за вислугу років.

23.09.2019 року представник позивача звернувся до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020р. по справі № 160/9328/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 09.08.2019р.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року в адміністративній справі № 160/9328/19 змінено.

Викладено четвертий та п`ятий абзаци резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області перерахувати та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.08.2021 року повідомлено, що виплата пенсії буде проводитись через відділення поштового зв`язку № 51931.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року по справі № 160/24921/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за віком на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником. 0

05.03.2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та зокрема, просив: пенсію виплачувати в АТ «Ощадбанк» відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.07.2024 року повідомлено, що пенсія за липень не була зарахована на рахунок в АТ "Ощадбанк" у зв`язку з невідповідністю рахунка реквізитам по ПІБ.

В зв`язку з цим виплата пенсії починаючи з серпня 2024 року буде здійснюватись через підприємство поштового зв`язку 51931.

14.05.2025 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та просив:

1. Повідомити стан виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року по справі № 160/24921/23.

2. Повідомити підстави не здійснення перерахунку розміру пенсії.

3. Перерахувати розмір пенсії в порядку передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням постанов КМУ щодо перерахунку пенсій.

4. Надіслати на адресу представника довідку про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по травень 2025 року.

5. Надіслати виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з 07.10.2009 року по травень 2025 року з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії з врахуванням всіх законодавчих актів та постанов КМУ щодо перерахунку пенсій.

6. Виплатити компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії та за невиплату пенсії у встановленому Законом розмірі.

7. Пенсію виплачувати в АТ «Ощадбанк» відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.06.2025 року повідомлено, що в липні 2024 року виплата пенсії нарахована на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок, відкритий в банківській установі АТ Ощадбанк, за заявою від 21.02.2024, яку було подано її представником 05.03.2024. Дата виплати 18 число. Банківською установою АТ Ощадбанк пенсія за липень 2024 року не була зарахована на банківський рахунок ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю рахунка реквізитам та ПІБ, тому з вересня 2024 року виплата пенсії проводиться через підприємство поштового зв`язку № 51931, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом від 30.07.2024 № 0400-010403-8/156790. Інформація про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з серпня 2021 року по квітень 2022 року надана в таблиці. З вересня 2024 року по квітень 2025 року пенсія нараховувалась, але за звітними даними підприємства поштового зв`язку № 51931 пенсія не отримана по причині відсутній. Одночасно повідомляємо, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі № 160/24921/23 не містить зобов`язань щодо нарахування та виплати компенсації.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Як зазначено у вказаному Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави для припинення виплати пенсії як перебування пенсіонера за кордоном.

Отже з 7 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися в будь-якому разі незалежно від місця проживання пенсіонера.

І саме з цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

За правилами ч.2 ст.49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Аналіз норм пенсійного законодавства вказує на те, що особа, яка має право на виплату пенсії та здійснила визначені законом дії на реалізацію свого права щодо поновлення виплати пенсії, має право на таке поновлення незалежно від місця свого проживання або перебування.

Приписами ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок та поновлення виплати пенсії здійснюється на підставі особисто поданої пенсіонером заяви, також, заяву про перерахунок та поновлення виплати пенсії може бути подано пенсіонером через свого повноважного представника.

Згідно із пунктом 1.1 наведеного вище Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно із абз.1 п.1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Отже наведені норми містять положення, що дозволяють звернення пенсіонера з заявою про поновлення виплати пенсій не особисто, а через законного представника.

Право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України. Тобто, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.

Підсумовуючи, суд зазначає, що позивач, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України і пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Стосовно вимог позивача здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківській рахунок за заявою поданою представником, суд зазначає, що Порядок № 1596, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 22.09.2016, визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.

Уповноваженими банками, згідно з пунктом 2 Порядку №1596 є банки, визначені переможцями конкурсу на право виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ через поточні рахунки відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1231.

Виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (пункт 4 Порядку №1596).

Як зазначено в пункті 6 Порядку №1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Згідно із нормами пунктів Порядку №1596:

- між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін (пункт 9);

- заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку(пункт 10);

- органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках (пункт 12).

- списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів (пункт 13);

- на підставі складених документів органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів (пункт 14).

Таким чином, норми статті 47 Закону № 1058-ІV визначають можливість виплати пенсії через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 6 Порядку №1596 визначено, що пенсіонери самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Пунктом 10 Порядку №1596 визначено, що заява про виплату пенсії подається:

- одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України;

- приймається органом Пенсійного фонду від установи уповноваженого банку.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав до суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача, суд вважає, що позивачем була дотримана вимога щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок від установи уповноваженого банку.

Вирішуючи питання компенсації втрати частини доходів, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 49 Закону №1058-ІV передбачено поновлення виплати пенсії в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.

Відповідно до статті 46 Закону №1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Оскільки відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивача, а у випадку поновлення виплати пенсії підлягає застосуванню стаття 46 Закону №1058-ІV, яка, зокрема передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з дати припинення з компенсацією втрати частини доходів.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача щодо визначення як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону №1058-IV для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Порядок перерахунку пенсії, призначеної за Законом №1058-IV визначений ст. 42 цього Закону.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 42 Закону №1058-IV пенсії, в редакції чинної на дату 01.10.2009 року, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, за винятком випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідач повинен був врахувати та застосувати норми Закону №1058-IV, якими передбачено, що розмір пенсії, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону (стаття 27 Закону), а перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (стаття 43 Закону).

В порушення наведених вище вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідачем після поновлення виплати позивачу пенсії не здійснюється підвищення розміру пенсії позивача у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

За таких обставин позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо визнання протиправними дії щодо призначення пенсії в "твердому розмірі", тобто визначення як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок пенсії та зобов`язати виключити зі складу осіб, яким не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн.

Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 968,96 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 через відділення поштового зв`язку, протиправними дії щодо визначення як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , здійснити перерахунок розміру пенсії в порядку передбаченому ст. 27, 42, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04 липня 2013 року, виключити з кола осіб, яким не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії, виплатити компенсацію втрати частини доходу з 07 жовтня 2009 року за невиплату пенсії, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Рищенко