Рішення № 133192255, 08.01.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 рокуСправа №160/29736/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Відділу № 4 у місті Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , (далі - позивач) до Відділу № 4 у місті Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною відмову Відділу №4 у місті Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області у розробці та видачі паспорта-книжечки громадянина України ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Відділ №4 у місті Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області розробити та видати відповідно до Положення від 26.06.1992 №2503-ХІІ паспорт-книжечку громадянина України ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та зобов`язати представників відповідача (уповноважених посадових осіб) не вносити персональні данні ОСОБА_1 до електронно-цифрових реєстрів (по типу ЭДДР, УНЗР та інші...);

- стягнути на користь ОСОБА_1 судовий сбір та правничу допомогу з відповідача в розмірі 1212,00 грн та 11 550,00 грн;

- зобов`язати відповідача не посилатися на підзаконний акт МВС №456 та не забороняти громадянам України у праві на розробку та видачу паспорта-книжечки, що порушують приписи Закону - на підставі рішення ВП ВС справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є матір`ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . По досягненню дитиною 16-річного віку, ОСОБА_1 зі своїм сином ОСОБА_2 звернулись до Відділу № 4 у місті Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області із заявою про оформлення і видачу паспорту громадянина України виключно у вигляді книжечки та з проханням не вносити персональні данні ОСОБА_1 до електронно-цифрових реєстрів. Проте, відповідач відмовив у видачі такого паспорту, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302. Позивач вважає, що відповідач порушує права та інтереси дитини, відмовляючи в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 14.11.2025 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

05.11.2025 від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти доводів позивача та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, обґрунтовуючи наступним. На виконання вимог постанови КМУ від 25 березня 2015 р. № 302, Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Водночас відповідач зауважує, що лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки носить роз`яснювальний характер щодо дотримання законодавчо встановленого порядку звернення за адміністративною послугою. Також представник зауважує, що при видачі паспорта-книжечки не передбачено внесення даних до Єдиного державного демографічного реєстру.

18.11.2025 електронною поштою на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Оскільки зазначений документ не був скріплений електронним підписом, 19.11.2025 суд ухвалив його повернути заявнику без розгляду.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

По досягненню дитиною 16-річного віку, ОСОБА_1 зі своїм сином ОСОБА_2 звернулись до Відділу № 4 у місті Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області із заявою про оформлення і видачу паспорту громадянина України виключно у вигляді книжечки, посилаючись положення Закону України від 18.01.2001 №2235-ІІІ «Про громадянство України» та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Листом від 18.09.2025 №Д-67/6/1217-25/1217/11933-25 Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який затверджено у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591. З метою документування паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно подати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи, перелік яких визначено розділом ІІІ Тимчасового порядку.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.ч. 1-2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ч.2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до підпункту а) пункту 1 частини першої ст. 13 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

За приписами частин першої-четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Разом з тим, Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503-ХІІ).

Відповідно до п.п. 3, 5, 6, 8 Положення №2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Отже, чинним Положенням №2503-ХІІ про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

- з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови №302).

Постановою № 302 також передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону №2297-VI).

Частинами 5 та 6 ст. 6 Закону №2297-VI визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неналежну якість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Також реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Отже, норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII звужують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки за відсутності безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у старій формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №Пз/9901/2/18 (806/3265/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 вказано на ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Отже, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, ця справа є типовою та у силу приписів ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у цій справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові.

При цьому, безпідставними суд вважає посилання відповідача на положення абз. 5 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №302 та Тимчасовий порядок №456 в якості відмови позивачу у видачі паспорта, що викладена у листі.

03.04.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №398 «Про внесення зміни до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302», відповідно до якої п. 3 Постанови №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», доповнивши його абзацом такого змісту:

«Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456).

Згідно із пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку №456 цей порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 «;Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».

Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку №456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає, зокрема, рішення суду.

Отже, пункт 3 Постанови №302 та Тимчасовий порядок №456 підлягає застосуванню лише у випадку оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі рішення суду, відтак, суд не бере до уваги посилання відповідача у листі вих. № К-710/6/1201-23/1201.4.1/19266-23 від 06.10.2023 на вказані нормативно-правові акти, оскільки вони до спірних правовідносин щодо розгляду заяви позивача не застосовуються.

Разом з цим, приписи Положення №2503-ХІІ, які є чинними поряд з положеннями Тимчасового порядку, не передбачають обов`язку громадянина подавати для одержання паспорта громадянин судового рішення про зобов`язання органу ДМС оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

Щодо доводів представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що заява щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, надана відповідачу без долучення передбачених документів та у довільній формі, не є підставою для видачі паспорта будь-якого зразка, у тому числі і у формі книжечки, суд зазначає наступне.

Із поданої у якості додатку до відзиву заяви позивача про видачу паспорта, вбачається, що вона складена позивачем не «у довільній формі», як про те стверджує представник відповідача, а у формі заповнення шаблону наданого відповідачем.

При цьому, у формі в якості додатків до заяви зазначено: дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см для оформлення бланку паспорту, копія свідоцтва про народження, копія паспорта одного з батьків, законного представника.

Отже, враховуючи вищевикладене, твердження представника відповідача є хибними.

Крім того, суд звертає увагу суду на лист відповідача від 18.09.2025 №Д-67/6/1217-25/1217/11933-25, згідно змісту якого причиною відмови у видачі паспорта у формі книжечки є не неподанням позивачем повного переліку документів, зокрема, через неможливість оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року без рішення суду. На виконання пункту 3 постанови Кабiнету Міністрів України вiд 25 березня 2015 року № 302 наказом Міністерства внутрiшнiх справ України вiд 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення i видачi паспорта громадянина України, який зареєстровано у Mіністерстві юстицiї України 14 червня 2019 року за № 620/33591 (далi - Тимчасовий порядок), набрав чинностi з дня його офiцiйного опублiкування - 21.06.2019. Зазначений Тимчасовий порядок визначає процедуру подання документiв, їх розгляд i прийняття рiшення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка1994 року особi, щодо якої прийнято рiшення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина Украiни зразка 1994 року, засвiдчене в установленому порядку.

Так, доводи щодо неподання позивачем документів не були зазначені у листі відповідача, як підстави для відмови у видачі паспорта у формі книжечки, а отже не можуть братися до уваги під час дослідження правомірності дій відповідача щодо не видачі позивачу паспорта у формі книжечки.

Таким чином, за відсутності доказів не подання позивачем у якості додатків до заяви про видачу паспорта документів, не зазначення про це як про причину відмови у видачі паспорта у формі книжечки у листі, а зазначення іншої причини неможливість оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року без рішення суду, поряд з відсутністю у формулярі заяви про видачу паспорта граф для опису додатків та неподання відповідачем опису отриманих від позивача документів, така обставина не доведена належними та допустимими доказами, а навпаки спростовується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови відповідачем у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт №2503-ХІІ є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, для належного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт №2503-ХІІ.

Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт без надання згоди на обробку персональних даних не підлягають задоволенню, оскільки при видачі паспорта у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, не передбачено автоматизованої обробки персональних даних особи та їх внесення до Єдиного державного демографічного реєстру.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також враховуючи, що обґрунтованих мотивів відмови у видачі позивачу паспорта у формі книжечки відповідачем не вказано та законні підстави такої відмови відсутні, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

При цьому, сплачений за подання адміністративного позову судовий збір згідно квитанції № 1.352855067.1 від 13.10.2025 в сумі 1212,00 грн підлягає поверненню в порядку, передбаченому статтею 7 Закону України «Про судовий збір», за клопотанням особи, яка його сплатила.

Стосовно розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 11 550,00 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Суд зауважує, що позовна заява була подана за особистим підписом позивача без зазначення відомостей про представника, копії додатків завірені особисто позивачем, матеріали справи не містять відомостей щодо отримання позивачем професійної правової (правничої) допомоги. Зокрема, такими документами можуть бути: договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі або виконання послуг, рахунок на оплату, квитанція про оплату, ордер тощо.

З переліку додатків до позовної заяви вбачається, що позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надається тільки «5. Квитанції про оплату «Судового сбору» 1212,00 грн. та «Правничу допомогу» 15 550, 00 грн».

Разом з тим, до позову додано копію платіжної інструкції АТ КБ Приватбанк від 15.05.2025 на суму 15050,00 грн, згідно якої платником є ОСОБА_1 , у графах «отримувач» та «код отримувача» вказано прочерки, у графі рахунок отримувача міститься 16-цифровий номер картки, призначення платежу зазначено «Переказ власних коштів. За правничу допомогу.»

За таких обставин, суд доходить висновку, що з наданих позивачем документів не вбачається наявність отримання позивачем професійної правової (правничої) допомоги у цій справі.

Таким чином, оскільки, документів позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано, тому у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно ч. 5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу № 4 у місті Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області (49127, м.Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 51, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Відділу №4 у місті Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області в оформленні та видачі паспорта-книжечки громадянина України ОСОБА_2 .

Зобов`язати Відділ №4 у місті Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець