Рішення № 133192130, 08.01.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8339/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач2, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу в частині призову та направлення для проходження військової служби за мобілізацією;

зобов`язання в/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працює у Акціонерному товаристві «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу третього розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Ковель Рівненського регіону регіональної філії «Львівська залізниця». Дана посада підлягає бронюванню відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 №493 згідно з переліком посад і професій.

АТ «Укрзалізниця» є підприємством, яке визначено головним об`єктом національної економіки у сфері залізничної логістики для безперебійного функціонування в умовах воєнного стану та виконання завдань і замовлень органів державної влади та органів військового управління відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №181-р.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 27.01.2025 №100 АТ «Укрзалізниця» підтверджено статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

На підставі наказу Мінекономіки та відповідного подання роботодавця позивачу 12.02.2025 було видано посвідчення №70/2025 про бронювання, яке надає відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та воєнний стан.

14.02.2025 АТ «Укрзалізниця» надіслала лист на адресу 5 Відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 з повідомленням щодо зарахування ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік.

26.06.2025 працівники ТЦК та СП затримали позивача, доставили до мобілізаційного пункту ІНФОРМАЦІЯ_5 , де направили його на ВЛК. Наступного дня, 27.06.2025, позивача направили до в/ч НОМЕР_1 , де без вручення наказу про призов він був зарахований до списків особового складу.

Позивач вважає незаконним призов на військову службу під час мобілізації, оскільки станом на дату призову він був заброньованим і чинність його бронювання підтверджена відповіддю АТ «Укрзалізниця» від 11.07.2025 №18.

З огляду на викладене позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.33).

Представник відповідача2 у поданому до суду через систему «Електронний суд» відзиві на позов (а.с.38-42) позовні вимоги не визнав та вказав, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

Наказ командира в/ч НОМЕР_1 №185 від 27.06.2025 є актом індивідуальної дії, після видання якого виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153/2008).

Оскаржуваний позивачем наказ в частині, що його стосується, є актом одноразового застосування та вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан.

З наведених підстав представник відповідача2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

У відповіді на відзив позивач зазначив, що наявність у нього бронювання в період з 12.02.2025 по 12.02.2026 є саме тією підставою, яка свідчить про незаконність наказу про призов на військову службу за мобілізацією, оскільки відповідно до Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XIІ) він мав відстрочку від призову до 12.02.2026 та не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Просив позов задовольнити (а.с.47-50).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 залучено до участі у справі як співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі відповідач3, ІНФОРМАЦІЯ_7 ) (а.с.75-76).

Представник відповідача3 у відзиві на адміністративний позов (а.с.99-104) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що доказом бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_1 є відомості про бронювання, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Станом на 27.06.2025, тобто на момент фактичної мобілізації позивача ОСОБА_1 , відомості про його бронювання в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів були відсутні, що підтверджується витягом з цього реєстру, який додається, у якому зокрема зазначено, що 19.06.2025 було анульовано бронювання ОСОБА_1 .

Оскільки у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_4 були відсутні документи та відомості про бронювання позивача, мобілізація у даному випадку була здійснена на законних підставах.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_7 на момент винесення 27.06.2025 наказу про мобілізацію позивача діяв відповідно до законодавства, оскільки не мав підстав вважати позивача заброньованим.

У відповіді на відзив ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач зазначив, що відповідач не надав жодних документів, що підтверджували б факт або підстави припинення дії бронювання. Оскільки немає підтвердження законності розбронювання, варто вважати, що анулювання відбулося незаконно та безпідставно, а ІНФОРМАЦІЯ_7 , використавши інформацію з «Оберегу», застосував її як інструмент для незаконної мобілізації позивача (а.с.112-113).

Інші заяви по суті справи не надходили.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 12.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_2 №Р70/2025 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на дванадцять місяців з дня оформлення відстрочки від призову (а.с.25).

14.02.2025 роботодавцем позивача скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлення №Р70/2025 для зарахування ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік (а.с.24).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.06.2025 №212-мп «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 призвано на військову службу та відправлено до військової частин НОМЕР_3 (поіменний список від 27.06.2024 №106) (а.с.106).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №185 від 27.06.2025 солдата ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_9 , зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення (а.с.44).

Не погоджуючись з діями відповідачів щодо призову на військову службу під час мобілізації та зарахування до особового складу військової частини, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в чинній редакції).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною другою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за №389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII).

Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктами 1, 4 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 передбачено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі також триває.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та на дату прийняття рішення у цій справі на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені правові підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Мету бронювання військовозобов`язаних визначено у статті 24 Закону №3543-XII, відповідно до якої бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Організацію і порядок бронювання військовозобов`язаних врегульовано статтею 25 Закону №3543-XII.

Згідно з приписами статті 25 Закону бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють або проходять службу:

1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування на посадах:

державної служби категорії «А», голів обласних, районних, районних у місті (у разі створення) рад, сільських, селищних, міських голів - усі військовозобов`язані;

державної служби категорій «Б», «В», в органах місцевого самоврядування - не більше 50 відсотків кількості військовозобов`язаних цих категорій у зазначених органах;

2) в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цієї частини), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

3) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);

4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.

16.05.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №560 (набрала чинності 18.05.2024), якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

Як передбачено пунктом 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Як передбачено абзацом 20 пункту 60 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заброньованим за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 додатка 5, надається на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. №76 (Офіційний вісник України, 2023 р., №15, ст. 940; 2024 р., №107, ст. 6790), або на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями відповідно до переліків посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. №45, - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 р. №12 і від 7 червня 2024 р. №674.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 №650 затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Порядок №650), який визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу, зокрема тих, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - установи).

Відповідно до пункту 2 Порядку №650 заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).

Згідно з пунктом 3 Порядку №650 органи державної влади, інші державні органи подають до Міноборони (СБУ, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони) для погодження списки за відповідними сферами управління, галузями національної економіки, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями. Список подається в електронній формі засобами Порталу Дія (у разі наявності технічної можливості) відповідно до Порядку бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу, або у паперовій та/або електронній формі за формою згідно з додатком 1 разом з відповідним обґрунтуванням та довідкою про кількість військовозобов`язаних за формою згідно з додатком 2. Достовірність інформації, внесеної до додатків 1 і 2, може уточнюватись органом, до якого їх подано, шляхом надсилання запиту про надання підтвердних документів.

Порядок бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 27.01.2023 №76 (далі - Порядок №76) визначає механізм бронювання під час дії воєнного стану військовозобов`язаних за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час.

Згідно з пунктом 1 вказаного Порядку №76 цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:

в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування (далі - державні органи);

в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, БЕБ, ДСНС, Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому цього пункту), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (далі - критично важливі підприємства);

на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - критично важливі установи);

у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна відповідно до укладених міжнародних договорів України;

в операторах протимінної діяльності, які проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).

Згідно з пунктом 3 Порядку №76 бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія.

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).

Строк дії відстрочки не може перевищувати 12 місяців - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах п`ятому та сьомому пункту 1 цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку №76 бронюванню підлягають всі військовозобов`язані працівники критично важливих підприємств, критично важливих установ, які визначені Мінстратегпромом критично важливими для функціонування економіки в особливий період, у сфері оборонно-промислового комплексу.

Пунктом 14 Порядку №76 передбачено, що для цілей бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, засобами Порталу Дія Мінекономіки формує та веде Єдиний перелік органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов`язаних (далі - Єдиний перелік), до якого включаються державні органи та органи, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку, критично важливі підприємства, критично важливі установи.

Мінекономіки вносить до Єдиного переліку державні органи та органи, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку. Відповідний державний орган, який прийняв рішення про визначення підприємств, установ, організацій критично важливими підприємствами, критично важливими установами, вносить до Єдиного переліку такі критично важливі підприємства та критично важливі установи, крім юридичних осіб - релігійних організацій.

Бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється засобами Порталу Дія за списками, які формуються керівником державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженою ним особою (пункт 25 Порядку №76).

Відповідно до пунктів 29, 30 Порядку №76 протягом 72 годин з моменту формування списку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично у разі, коли військовозобов`язаний:

перебуває на військовому обліку;

перебуває у трудових відносинах з державним органом, критично важливим підприємством, критично важливою установою;

уточнив персональні дані, зазначені у пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»;

не перебуває у розшуку.

Інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.

Підстави анулювання наданої відстрочки визначені у пункті 31 Порядку №76 і такими є:

1) закінчення строку її дії;

2) завершення критично важливим підприємством виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань;

3) позбавлення підприємства, установи, організації статусу критично важливого підприємства, критично важливої установи державним органом, який прийняв рішення про визначення їх критично важливою установою;

4) ліквідації органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи;

5) звільнення військовозобов`язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи (крім звільнення з посади з подальшим призначенням на іншу посаду в межах одного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи);

6) тимчасового припинення дії трудового договору військовозобов`язаного з критично важливим підприємством, критично важливою установою;

7) обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування засобами Порталу Дія;

8) обґрунтованого подання керівника критично важливого підприємства, критично важливої установи, але не частіше ніж один раз на п`ять календарних днів засобами Порталу Дія;

9) надання відстрочки з інших причин, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

10) припинення укладеного договору (контракту) або закінчення строку призначення - для працівників спеціалізованих установ ООН, міжнародних судових органів, міжнародних та неурядових організацій та установ, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна відповідно до укладених міжнародних договорів України;

11) невиконання оператором протимінної діяльності протягом шести місяців робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) за сертифікованим процесом (процесами) на основі інформації, поданої Центром протимінної діяльності;

12) невідповідності військовозобов`язаного умовам, зазначеним в абзаці третьому пункту 8 цього Порядку;

13) звільнення з посади священнослужителя (за заявою ДЕСС в електронній формі про анулювання бронювання військовозобов`язаного працівника, що формується на основі інформації, поданої юридичною особою - релігійною організацією);

14) виключення суб`єкта господарювання з переліку, зазначеного в абзаці шістнадцятому пункту 5 цього Порядку, або працівника суб`єкта господарювання із складу бригади, зазначеної в абзаці шістнадцятому пункту 5 цього Порядку.

Цей перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).

Пунктом 5 Порядку №1487 передбачено, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1487 для забезпечення та організації належного функціонування системи військового обліку в державі Міноборони визначає:

показники та критерії з оцінювання стану військового обліку;

перелік спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після здобуття яких жінки за власним бажанням беруться на військовий облік військовозобов`язаних, крім тих, які здобули освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю, за умови придатності до проходження військової служби за станом здоров`я та віком;

перелік спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями;

перелік військово-облікових спеціальностей (крім СБУ).

В силу пункту 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов`язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Пункт 79 Порядку №1487 встановлює, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки серед іншого:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів тощо.

Пунктами 80, 81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов`язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов`язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.

Взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

В той же час додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила), пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

- перебувати на військовому обліку:

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу);

за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

- у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану:

мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Як встановлено судом, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №181-р «Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні» АТ «Укрзалізниця» залучене до здійснення заходів правового режиму воєнного стану відповідно до Плану запровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану в Україні.

Відповідно до даних мобільного застосунку «Резерв+» станом на 25.02.2025 позивач перебував на обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_4 , є заброньованим, строк дії відстрочки до 12.02.2026 (а.с.11).

З листа виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» Рівненського регіону регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 11.07.2025 №18 слідує, що ОСОБА_1 працює на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу третього розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Ковель Рівненського регіону регіональної філії «Львівська залізниця» та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_1 був заброньований (посвідчення №70 від 14.02.2025), повідомлення про те, що йому анульовано посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, на підприємство, де він працює, не надходило (а.с.15).

Отже, встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач з 12.02.2025 перебуває на спеціальному військовому обліку як військовозобов`язаний, який заброньований критично важливим підприємством (АТ «Укрзалізниця») строком на 12 місяців, тобто до 12.02.2026.

Разом з тим, станом на 08:28 год. 26.06.2025 в мобільному застосунку «Резерв+» наявна інформація про виключення позивача з військового обліку як не військовозобов`язаного, станом на 17:19 год. 26.06.2025 позивач значиться як знятий з військового обліку, а станом на 21:30 год. цього ж дня позивач перебуває на обліку як військовозобов`язаний без зазначення інформації про наявність бронювання (а.с.12-14).

Згідно з наданою ІНФОРМАЦІЯ_7 інформацією із застосунку «Оберіг» (а.с.107) позивачу анульовано бронювання 19.06.2025 на підставі постанови КМУ №45 від 21.05.2025 з причини невиконання мобілізаційного завдання (замовлення) підприємством.

Суд зауважує, що визначені у пункті 31 Порядку №76 підстави анулювання наданої відстрочки є вичерпними і серед таких підстав відсутня підстава невиконання мобілізаційного завдання (замовлення) підприємством.

Також суд зазначає, що текст постанови КМУ №45 від 21.05.2025 у загальному доступі відсутній, а ІНФОРМАЦІЯ_7 як уповноважений орган на ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не надав належних та допустимих доказів того, що вказаним нормативним актом анульовано бронювання саме позивача. При цьому слід наголосити на тому, що оскільки бронювання здійснюється за іменними списками, тому анулювання бронювання повинно відбуватись також поіменно.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про те, що станом на дату мобілізації позивача останній мав бронювання, яке не було анульоване АТ «Укрзалізниця» - підприємством із статусом критично важливого, відтак внесена в систему «Оберіг» інформація не відповідала дійсності, внаслідок чого позивач був незаконно мобілізований та призваний на військову службу.

Таким чином, суд виснуває, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.06.2025 №212-мп в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до в/ч НОМЕР_3 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог, заявлених до в/ч НОМЕР_1 , про зобов`язання прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Разом з тим, визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками зміну його правового статусу та протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Відтак, суд дійшов висновку, що з метою повного захисту порушених прав позивача наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 27.06.2025 №185 в частині зарахування позивача до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 слід визнати протиправним та скасувати і зобов`язати відповідача2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Обираючи такий спосіб захисту прав позивача, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Щодо посилання відповідачів 2 та 3 на те, шо оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, які на час вирішення справи вичерпали свою дію внаслідок мобілізації позивача, суд зазначає наступне.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09.04.2019 у справі №9901/611/18 та від 18.09.2019 у справі №9901/801/18.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.10.2021 у справі №9901/26/21, від 03.11.2021 у справі №9901/226/21, від 02.02.2022 у справі №9901/256/21, від 16.03.2023 у справі №9901/494/21, від 06.04.2023 у справі №990/152/22, від 14.09.2023 у справі №990/73/23.

Суд зазначає, що можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ТЦК наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу (встановлена непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача, що ним (позивачем) фактично і було зроблено у даній справі, а тому застосування правових норм щодо оскарження індивідуально-правових актів є помилковим.

Враховуючи викладене, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 27.06.2025 №212-мп в частині призову ОСОБА_1 на військову службу та наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 27.06.2025 №185 в частині зарахування позивача до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 є юридично значимими, оскільки мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки ОСОБА_1 та покладають на нього обов`язок щодо проходження військової служби в особливий період.

З цих підстав суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що оскаржувані накази є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, які станом на час вирішення справи вичерпали свою дію та є реалізованим.

Саме на підставі вказаних наказів ОСОБА_1 розпочав проходження військової служби з призначенням його на конкретну посаду.

При цьому, законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, куди її направлено відповідним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 27.06.2025 №185 в частині, що стосується зарахування позивача до складу військової частини, та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 27.06.2025 №212-мп в частині призову позивача на військову службу є ефективним засобом захисту порушених прав позивача, оскільки, в іншому випадку права позивача не будуть захищені, що не відповідає завданню адміністративного судочинства.

В свою чергу, відсутність у статті 26 Закону №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.

Суд зазначає, що стаття 26 Закону №2232-XII встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

У даному ж випадку, звернувшись до суду, ОСОБА_1 оскаржував правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову позивача на військову службу та наказу командира в/ч НОМЕР_1 про зарахування останнього до особового складу даної військової частини.

В абзаці третьому підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Відтак, правовим наслідком скасування оскаржуваних наказів є те, що вказані накази не породжують правових наслідків від моменту їх прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану.

При цьому суд враховує, що Верховним Судом в постанові 11.04.2024 у справі №520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

Наведеним спростовуються доводи представників відповідачів про безповоротну дію мобілізації.

Протилежні ж висновки призвели б до неможливості відновлення порушеного права незаконно мобілізованих осіб.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, та беручи до уваги зібрані та досліджені в судом докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.06.2025 №212-мп в частині призову ОСОБА_1 на військову службу та наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 27.06.2025 №185 в частині зарахування позивача до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 ; зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини позивача.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким здійснено протиправну мобілізацію позивача, судовий збір в сумі 968,96 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.06.2025 №212-мп в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2025 №185 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення з 27.06.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.)

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач1: ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );

Відповідач2: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 );

Відповідач3: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій