Ухвала суду № 13318887, 07.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-21885/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді -          Черпіцької Л.Т.

Суддів -Бим М.Є.

Гордійчук М.П.

Гончар Л.Я.

Васильченко Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за касаційною скаргоюДержавної податкової інспекції в м. Суми напостанову господарського суду Сумської області від 12 червня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року у справі№ АС17/333-08

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Автодім Суми”

доДержавної податкової інспекції в м. Суми

провизнання нечинним податкового повідомлення –рішення ВСТАНОВИЛА:

У травні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю “Автодім Суми” звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання неправомірними дії керівника ДПІ в м. Суми та визнання нечинним у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 05.05.2008р. №0000272312/0/32485 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 187500,00 грн., з яких 125000,00 грн. за основним платежем та 62500,00 грн. фінансової санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі помилкових висновків працівників ДПІ, викладених за результатами перевірки в Акті, про нібито фактичні порушення податкового законодавства з боку підприємства позивача, керівником ДПІ в місті Суми було прийнято завідомо незаконне повідомлення-рішення про донарахування 125000,00 грн., що на думку позивача не відповідає чинному законодавству і нормативно-правовим актам України.

Постановою господарського суду Сумської області від 12 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 05.05.2008р. №0000272312/0/32485 про визначення податкового зобов‘язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 187500,00 грн., з яких 125000,00 грн. за основним платежем та 62500,00 грн. фінансової санкції. В іншій частині провадження у справі закрито.

Суди вмотивували свої висновки тим, що відповідач неправомірно донарахував позивачу податок на додану вартість в розмірі 125000,00 грн. Закриваючи провадження в іншій частині позовних вимог відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суди виходили з того, що керівник ДПІ в м. Суми не є суб’єктом владних повноважень.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція в м. Суми звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції в м. Суми не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною податковою інспекцією в м. Суми за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «Автодім Суми»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 31.12.2007р. складено акт від 14.04.2008 р. №4201/2312/32463048/119, яким встановлено порушення позивачем пп. 4.1.1. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності нарахування податку на прибуток, що призвело до заниження валових доходів і відповідно завищення від’ємного значення об‘єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 416200 грн. 00 коп.; п. 7.4.1. п.7.4. п.7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 109400 грн. 00 коп.; пп.. 6.3.2 п.6.3. ст. 6, п.8.1. ст.8, п.19.2. ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в наслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 80 грн. 69 коп.; п. 1.2. ст.1, п. 3.2. п.3.4. ст. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.2003 р. №451 відповідно до п.п. «б»п.19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в наслідок чого підприємству рекомендовано надати уточнену довідку за формою 1-ДФ.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті, позивач надіслав на адресу відповідача заперечення від 22.04.2008р., на які відповідач, в свою чергу, відповів листом №31734/2312/10 від 25.04.2008р, яким уточнено суму донарахування ПДВ –125000,00 грн.

На підставі зазначеного вище акта перевірки та листа з уточненням відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 05.05.2008р. №0000272312/0/32485 на суму податкового зобов‘язання 187500,00 грн., з яких 125000,00 грн. за основним платежем та 62500,00 грн. фінансової санкції. Відповідач зазначив в акті перевірки, що позивач не мав підстав для віднесення до складу податкового кредиту у липні 2007р. суми податку на додану вартість у розмірі 125000,00 грн. за податковою накладною від 31.07.2007 р. №7025, виданою ТОВ «Автодом Пассаж», посилаючись на відсутність у позивача видаткової накладної на автомобілі у сумі 750000,00 грн., яка свідчила б про факт оприбуткування автомобілів, а також платіжного доручення банку у сумі 750000,00 грн., яке свідчило б про факт списання коштів з розрахункового рахунку позивача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що 02.07.2007р. позивач уклав з ТОВ «Автодом Пассаж»договір поставки №1/2007, за яким ТОВ «Автодом Пассаж»на умовах повної попередньої оплати, приймає на себе зобов’язання про поставку автомобілів марки Megane»в кількості 10 штук, а позивач був зобов’язаний вчасно здійснити попередню оплату у відповідності до отриманих рахунків-фактур, а по факту поставки автомобілів, прийняти їх.

На виконання умов договору №1/2007 позивач здійснив оплату отриманих рахунків-фактур, а саме: №0707002 від 20.07.2007р. на загальну суму 375000 грн. 00 коп. –23 липня 2007 р. (платіжне доручення №98) в сумі 345000 грн. 00 коп.; №0707003 від 23.07.2007 р. на загальну суму 573760 грн. 00 коп. - 25 липня 2007 р. (платіжне доручення №72) в сумі 568000 грн. 00 коп.

Листом №1/07-89 від 31.07.2007 р. позивач уточнив призначення платежу за платіжним дорученням №6 від 06.07.2007 р. в сумі 220000 грн. 00 коп., згідно з яким 30000 грн. 00 коп. було зараховано в оплату рахунку №0707002 від 20.07.2007 р.; 5760 грн. 00 коп. –рахунку №0707003 від 23.07.2007 р.; решта грошових коштів, а саме: 184240 грн. 00 коп. –залишено для використання за призначенням –в оплату за автомобілі, отримані по договору №06112701 від 27.11.2006 р., укладеного між цими ж сторонами.

Згідно даних бухгалтерського обліку, заборгованість позивача на користь ТОВ «Автодом Пассаж»по балансовому рахунку 631 станом на 01.07.2007 р. становить 997870 грн. 91 коп., у тому числі: договір по договору №06080101 від 01.08.2006 р. –85000 грн. 00 коп.; договір від 01.11.2006 р. –2240 грн. 29 коп.; по договору №06112701 від 27.11.2006 р. –910630 грн. 62 коп.

Крім того, відповідно до даних бухгалтерського обліку та податкових накладних від ТОВ «Автодом Пассаж»позивач отримав податкові накладні на загальну суму 2120800 грн. 00 коп., тому судом встановлено, що позивач правомірно включив дану суму до складу податкового кредиту за липень 2007р.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Частиною 5 ст. 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»визначено, що обов'язковий реквізит електронного документа –обов’язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Згідно ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа, який містить у собі обов’язкові реквізити, у тому числі електронний цифровий підпис автора, а копією електронного документа є візуальне подання його на папері.

Інструкцією про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансового-господарських та бухгалтерських документів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 08.11.2005 р. №493, передбачено, що при вилученні … копій документів зазначені копії у встановленому порядку засвідчуються платником податків, що перевіряється…».

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач неправомірно донарахував позивачу податок на додану вартість в розмірі 125000,00 грн.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судова колегія вважає касаційну скаргу безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Сумської області від 12 червня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

Судді: