Ухвала суду № 133188515, 08.01.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/9059/20

Провадження № 4-с/756/1/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,

секретаря судового засідання - Донеска А.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, стягувач - ОСОБА_2 , посадова особа органу державної виконавчої служби - начальник Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевська Ірина Ігорівна,-

в с т а н о в и в :

Заявниця, в особі представника Євсеєвого В.В. звернулась до суду зі скаргою на дії посадової особи Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (далі - Печерський ВДВС).

В обгрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_1 звернулась до Печерського ВДВС із клопотанням про закінчення виконавчого провадження № 73564546, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, однак отримала відмову.

Стягувач ОСОБА_2 заперечив щодо задоволення вимог заявниці та пояснив, що боржниця не забезпечує належні умови для спілкування сина з батьком. Крім того, представник стягувача ОСОБА_3 зазначив, що доводи ОСОБА_1 не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року під головуванням судді Яценко Н.О. скаргу прийнято до розгляду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 грудня 2024 року зазначену скаргу передано на розгляд судді-доповідача Примак-Березовської О.С.

Підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу скарги зазначено - звільнення з посади судді, у провадженні якої перебувала справа.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 грудня 2024 року скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду спочатку.

Заявниця та її представниця у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від представниці ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд скарги без їхньої участі, вимоги заяви підтримала в повному обсязі та просила такі задовольнити.

Стягувач ОСОБА_2 та його представниця ОСОБА_5 у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. До суду направили заяву про розгляд скарги без їхньої участі.

В судове засідання представник Печерського ВДВС не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, своїм процесуальним правом на подання пояснень чи заперечень не скористався.

Згідно з частиною 2 статті 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скраги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що з 24 лютого 2022 року по теперішній час ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_6 проживає у Королівстві Бельгія (територія Європейського Союзу), де останні на законних підставах отримали тимчасовий захист у зв`язку зі збройною агресією рф проти України.

У 2023 році стягувач звернувся до франкомовного суду першої інстанції Брюсселя із позовом про зобов`язання матері ОСОБА_1 повернути дитину ОСОБА_7 на територію України, однак рішенням франкомовного суду першої інстанції Брюсселя від 8 вересня 2023 року у задоволені зазначеного позову відмовлено.

Заявниця надала копію перекладу «Звіту про бесіду суду з ОСОБА_6 » від 8 вересня 2023 року франкомовного суду першої інстанції Брюселлю, зі змісту якого вбачається, що дитина не виявляє бажання спілкуватись з батьком.

Крім того, в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Вишгородська міська рада про визначення місця проживання дитини з батьком.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2023 року у задоволені заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову шляхом встановлення порядку спілкування сина ОСОБА_7 з батьком відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 9 листопада 2023 року ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_2 задоволено частково, визначено порядок спілкування батька з сином.

Постановою Верховного Суду від 1 травня 2024 року постанову Київського апеляційного суду від 9 листопада 2023 року змінено, зобов`язано матір дитини ОСОБА_1 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_2 шляхом відеозв`язку (у разі неможливості - телефонного зв`язку), в тому числі, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype, тривалістю у межах 1 години. За відсутності домовленості батьків про інше спілкування сина з батьком, таке спілкування має відбуватися у період часу з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за київським часом.

На підставі виконавчого документу - постанови Київського апеляційного суду від 9 листопада 2023 року постановою Печерського ВДВС відкрито виконавче провадження № 73564546 від 10 червня 2024 року.

Заявниця, в особі представника ОСОБА_8 звернулась до Печерського ВДВС із клопотанням про закінчення виконавчого провадження № 73564546 від 10 червня 2024 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», на підтвердження викладених обставин надала відповідні докази. Відповідь на таке звернення не надійшла.

ОСОБА_1 повторно звернулась до Печерського ВДВС із клопотанням про закінчення виконавчого провадження № 73564546 від 10 червня 2024 року, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Печерський ВДВС розглянув заяви боржниці, однак відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження № 73564546. В обгрунтування начальник відділу Печерського ВДВС Ярушевська І.І. зазначила, що доводи заявниці не підтверджуються належними та допустимими доказами, не надано підтверджень щоденного спілкування сина з батьком, а тому відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що з метою контролю за виконанням судового рішення у месенджері «Viber» створено чат сторін виконавчого провадження під назвою « ОСОБА_9 -наш син».

Під час перевірки виконання судового рішення, шляхом приєднання до чату «Матвій-наш син» у месенджері «Viber», державним виконавцем Печерського ВДВС встановлено, що протягом червня 2024 року та грудня 2024 року боржниця без поважних причин не виконала рішення суду, у зв`язку з чим постановами Печерського ВДВС від 9 грудня 2024 року та 16 грудня 2024 року на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700 грн та 3400 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Печерського ВДВС про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позом заявниці задоволено.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір`ю задоволено, визначено місце проживання дитини - ОСОБА_7 з матір`ю ОСОБА_1 . Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Вишгородська міська рада про визначення місця проживання дитини з батьком залишено без задоволення.

Крім того, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 травня 2025 року за клопотанням представника стягувача ОСОБА_3 зобов`язно ОСОБА_1 у тримісячний строк з моменту отримання нею та/або її представником копії ухвали подати звіт про виконання судового рішення, а саме: постанови Київського апеляційного суду від 9 листопада 2023 року, в редакції постанови Верховного Суду від 1 травня 2024 року.

На виконання ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 19 травня 2025 року боржниця надала звіт про виконання судового рішення, який прийнято ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 26 серпня 2025 року.

Зі змісту ухвали суду від 26 серпня 2025 року про прийняття звіту вбачається, що боржницею наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, зокрема, позицію дитини щодо такого спілкування, яка часто висловлює небажання спілкуватись з батьком, поведінку стягувача, який під час спілкування висловлює негативні емоції та образи і щодо дитини, і щодо його матері та близьких дитині людей, що відчужує дитину від нього. Суд дійшов висновку про те, що заходи, які вживаються боржницею є достатніми для своєчасного і повного виконання судового рішення.

У своїх запереченнях ОСОБА_2 пояснив, що підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні, оскільки боржниця перешкоджає спілкуванню дитини з батьком, що проявляється у ігноруванні повідомлень, аудіо- та відео- дзвінків стягувача, а також ОСОБА_1 налаштовує сина проти ОСОБА_2 , про що свідчать скріншоти зі спільного чату « ОСОБА_9 - наш син» у месенджері «Viber».

Заявниця у додаткових поясненнях зазначила, що нею вживаються усі необхідні заходи для виконання рішення суду, але таке виконання не може суперечити інтересам дитини, її гармонійну розвитку та її власним бажанням. Також ОСОБА_1 просила врахувати, що у всіх процесуальних документах стягувач стверджує про своє бажання спілкуватись з сином, однак при цьому сам створює все більше перешкод у такому спілкуванні.

У судовому засіданні встановлено, що батько ОСОБА_2 єдиний адміністратором чату «Матвій - наш син» у месенджері «Viber», він систематично блокує боржницю в цій групі, видаляє її номер і додає на свій розсуд, чим фактично створює свої додаткові умови і перешкоди щодо виконання судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»

Частинами 1, 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Положеннями статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

Згідно з частиною 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

Частинами 1, 2 статті 64-1 Закону передбачено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Згідно з частиною 5 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 6 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження.

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26 квітня 2001 року передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основу відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами статтей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частина 1 статті 89 ЦПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 1 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 9 статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 448 ЦПК України визначено, що скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частин 1 статті 451 за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Отже, оскільки встановлено, що заявницею вжито всіх можливих заходів щодо виконання зобов`язання про забезпечення щоденного спілкування сина з батьком, суд відхиляє доводи стягувача ОСОБА_2 щодо неналежного виконання ОСОБА_1 рішення суду як необгрунтовані.

Суд звертає увагу на сталість позиції дитини ОСОБА_7 щодо небажання спілкуватись з батьком, висловленої з моменту його опитування судом Королівства Бельгія при вирішення питання щодо повернення дитини в Україну, та її незмінність, що підтверджується матеріалами справи.

Верховний Суд, у постанові від 8 липня 2021 року у справі № 640/11833/19 висловив незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, що виконання рішення не може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватися зі стягувачем, оскільки це фактично є примушуванням дитини, що може призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 824/308/20-а.

Крім того, суд зазначає, що доводи ОСОБА_1 щодо добросовісного виконання рішення суду підтверджуються обставинами, викладеними у вищезазначених судових рішеннях, що має преюдиційне значення.

Враховуючи викладене, суд вбачає достатньо підстав для задоволення скарги заявниці в частині визнання неправомірним та скасування рішення начальника Печерського ВДВС Ярушевської І.І. про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про закінченя виконавчого провадження № 73564546.

Разом з цим, щодо вимог заявниці про зобов`язання уповноважених осіб Печерського ВДВС прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження, необхідно зазначає таке.

Суд не має права зобов`язувати посадових осіб органів Державної виконавчої служби вчинити такі дії, які згідно з Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватись лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, інакше це буде втручанням суду у дискреційні повноваження державного виконавця.

Таким чином, оскільки суд не може втручатись у діяльність органів виконавчої служби та зобов`язувати державного виконавця закінчити виконавче провадження, вимога заявниці в цій частині підлягає частковому задоволенню.

На підставі Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись статтями 13, 76, 77, 79, 80, 157, 158, 447-1, 448, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення начальника Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевської Ірини Ігорівни від 24 вересня 2024 року щодо відмови у задоволені клопотань ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження № 73564546.

Зобов`язати уповноважених осіб Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути клопотання ОСОБА_1 з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині ухвали суду.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА