Ухвала суду № 133187146, 05.01.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3579/25

1-кс/569/29/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного -адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру від 28.10.2025 вручену ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024180000000562 від 23.07.2024 року, -

в с т а н о в и в:

Адвокат ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області із зазначеною скаргою.

В обгрунтування скарги зазначає, що 28 жовтня 2025 року старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Рівненській області майор поліції ОСОБА_6 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12024180000000562 від 23.07.2024 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, повідомила ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини, вчинених повторно, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, вчинених організованою групою як виконавець, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Вказане повідомлення про підозру, сторона захисту, важає таким, що підлягає скасуванню, оскільки таке повідомлення про підозру є незаконним, необґрунтованим, суперечливим за змістом, побудованим виключно на припущеннях та інформації, яка не підтверджена допустимими та належними доказами, а тому підлягає скасуванню в порядку ст. 303-306 КПК України.

Крім того вказуєть, що повідомлення про підозру значною мірою ґрунтується на довільних припущеннях слідства, зокрема на твердженні, що під час проведення негласних слідчо-розшукових дій у розмовах між підозрюваним та іншими особами нібито використовувалися слова «п`ятка», «мала», «велика», «полка» які, на думку слідчої, стосуються психотропних речовин. Таке тлумачення не підтверджене жодними доказами, ані експертними, ані лінгвістичними, ані будь-якими іншими об`єктивними даними. Слідство не встановило, що такі слова взагалі мають відношення до наркотичних засобів, не описало, у якому контексті вони використовувалися, не провело експертизи щодо їхнього можливого значення, не довело, що ця лексика у конкретній організованій групі використовувалася як код. Більше того, сам факт використання певних узагальнених сленгових слів без прив`язки до будь-якої події, дати, місця чи факту передачі речовини не створює жодної доказової цінності. Між тим, матеріали кримінального провадження не містять жодного прямого доказу, який би підтверджував, що саме підозрюваний ОСОБА_4 мав реальний зв`язок із придбанням, зберіганням або збутом психотропних речовин. З огляду на це підозра побудована виключно на припущеннях, які відповідно до ст. 94 КПК України не можуть використовуватися як підстави для повідомлення про підозру.

Додатково зазначають, що аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що підозра фактично ґрунтується не лише на припущеннях щодо значення окремих слів у проведених негласних слідчо-розшукових діях, але й на попередньому притягненні підозрюваного ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України. Така обставина сама по собі не може і не повинна розцінюватися як доказ причетності до інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Попередня судимість або наявність кримінального провадження в минулому не є допустимим критерієм для встановлення факту вчинення нового кримінального правопорушення та не свідчить про схильність особи до злочинної поведінки. Використання такої інформації як фактичної підстави для формування повідомлення про підозру свідчить про упередженість органу досудового розслідування та суперечить принципам презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 17 КПК України та ст. 62 Конституції України.

Досудове розслідування повинно ґрунтуватися не на припущеннях щодо характеру особи, не на формальних посиланнях на її минуле, а на реальних, конкретних і належних доказах події злочину та участі підозрюваного у його вчиненні. Втім, у повідомленні про підозру відсутні будь-які фактичні дані, які б підтверджували придбання, зберігання чи збут психотропних речовин саме підозрюваним, а замість цього простежується спроба необґрунтовано ототожнити його з іншими учасниками організованої групи лише через загальні обставини минулого кримінального провадження. Такий підхід прямо порушує вимоги ст. 94 КПК України щодо об`єктивної оцінки доказів та заборони покладати підозру на припущення.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник скаргу підтримали, просили її задоволити з підстав необгрунтованості оголошеної ОСОБА_4 підозри.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги вказавши на те, що оголошена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України є цілком обґрунтованою, підтвердженою наявністю письмових доказів у вказаному кримінальному провадженні, і містить всі обов`язкові елементи (складові), визначені абз. 2 ч. 1 ст. 277 КПК України.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги та надані слідчим матеріали, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Так, згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) основним завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з положеннями ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено главою 26 КПК України (ст. 303-308 цього Кодексу).

Пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 276-278 КПК України, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Підтвердженням цього є положення п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України.

Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, і містити відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

За змістом ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст. 279 КПК України).

Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

В КПК України відсутній конкретний перелік підстав для скасування повідомлення про підозру. Однак з аналізу положень статей 276-278 КПК України можна виділити три види підстави для скасування повідомлення про підозру: 1) неналежний суб`єкт складення та вручення повідомлення про підозру: повідомлення про підозру складено слідчим, однак немає відмітки про погодження прокурором (дане повідомлення про підозру є недійсним з моменту його здійснення); зміст повідомлення не містить дату його складання, підпис слідчого або прокурора, який здійснив повідомлення про підозру, або в повідомленні не зазначені права підозрюваного; підозра вручена не уповноваженою особою (підозру має право вручити тільки прокурор, у порядку, визначеному ст.481 КПК); 2) порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру: підставою для скасування повідомлення про підозру також є порушення порядку його вручення, (зокрема факт, що на момент вручення підозри, по кримінальному провадженню закінчився строк досудового розслідування); порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру (процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення уповноваженою особою); 3) необґрунтованість підозри: повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст. 277 КПК, не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу крім порушення вимог КПК є грубим порушенням права на захист; аналіз змісту повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому злочину кримінального правопорушення; матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди, на цій підставі повідомлення про підозру є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру здійснюється за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024180000000562 від 23.07.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.

В межах даного кримінального провадження, за вищевказаних обставин, 28.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК України, із системного аналізу якої вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі умовно можна поділити на такі етапи:

1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з частиною першою статті 276 КПК України;

2) етап об`єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст. 277 КПК, та його підписання;

3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст.278 КПК України.

Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, має забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст. 2 КПК України, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

У той же час підозра повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов`язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України). Якщо про підозру повідомляється особа у разі обрання щодо неї запобіжного заходу, у клопотанні слідчого також уже мають бути такі достатні докази, оскільки КПК України встановлює, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України). Підставою для ймовірного висновку про причетність особи до вчинення злочину та повідомлення особи про підозру є також сам собою факт затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України). Цим фактом і обґрунтовується виникнення припущення про вчинення кримінального правопорушення певною особою, яке має бути перевірене під час кримінального процесуального доказування для її спростування або підтвердження та трансформації в обвинувальне твердження, що знайде своє відображення в обвинувальному акті.

Розгляд скарги на повідомлення слідчого, прокурора про підозру покладено на слідчого суддю місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. 318-380 КПК України, з урахуванням глави 26 КПК України (ч. 1 ст. 306 КПК України).

У свою чергу, п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначає, що до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Суд зауважує, що КПК України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте положення п. 3 ч. 1 ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України в їх системному зв`язку вказують на те, що можливість оскарження повідомлення про підозру пов`язана виключно з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а не з будь-якими іншими.

Тобто під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення їй про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Також, згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права в кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Як вбачається з матеріалів справи, за своїм змістом повідомлена ОСОБА_4 28 жовтня 2025 року підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконливого висновку, що ОСОБА_4 причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. При цьому, вказане повідомлення про підозру містить усі обов`язкові та передбачені ст. 277 КПК України відомості.

Обґрунтування і доводи скарги захисника ОСОБА_5 зводяться до того, що, на її думку та думку підозрюваного, відсутній сам по собі факт вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, проте ці доводи є невмотивованими і такими, що не узгоджуються з приписами кримінального процесуального закону.

Наявні в матеріалах кримінального провадження № 12024180000000562 докази, у їх сукупності свідчать про наявність підстав для повідомлення про підозру на момент вчинення відповідної процесуальної дії та відповідність тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», який закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.

Крім того, для вирішення питання стосовно обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи недоведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри за наведених в скарзі підозрюваного обставин і підстав є неможливий.

Виходячи зі змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження. Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "К.Г. проти Німеччини", "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи пред`явлення обвинувачення.

Таким чином, доводи представника скаржника про те, що повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення не містить обґрунтування та встановлених фактів підозри, на даний час є безпідставними, керуючись при цьому висновками ЄСПЛ у справі «Фокс, Кампбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», де зазначено, що «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «обґрунтованість підозри, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 року, § 57).

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

Крім того, обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення («Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства», № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32, рішення від 30 серпня 1990 року). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку («Merabishvili проти Грузії», № 72508/13, параграф 184, рішення від 28 листопада 2017 року). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні кримінального провадження до суду.

При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Під час вирішення питання щодо скасування повідомлення про підозру оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи недоведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Кількість доказів, та самі докази, які вказують на обґрунтованість повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення, на даний час матеріали кримінального провадження містять достатньо, і даних, які б викликали сумнів щодо обґрунтованості та законності повідомлення останньому про підозру у кримінальному провадженні не вбачається.

З урахуванням викладеного, повідомлення про підозру від 28.10.2025 ОСОБА_4 , було вручено відповідно до вимог ст. 278 КПК України, таким чином, відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, скарга задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 2,7, 276, 303 - 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру від 28.10.2025 вручену ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024180000000562 від 23.07.2024 року - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя -