Ухвала суду № 133186377, 09.01.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2833/25

Провадження № 2-а/375/1/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

09 січня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

секретаря судового засідання Потапенко А.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Рокитнянського районного суду Київської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6124128 від 10 листопада 2025 року за частиною 3 статті 140 КУпАП.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 17 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі.

29 грудня 2025 року та 7 січня 2026 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції через систему "Електронний суд" надійшли заяви про закриття провадження у справі, оскільки постанову серії ЕНА № 6124128 від 10 листопада 2025 року за частиною 3 статті 140 КУпАП - скасовано, а справу закрито.

9 січня 2026 року через канцелярію суду позивач подав клопотання про поверненення витрат на судовий збір в розмірі 605,60 грн та просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.

В судовому засіданні позивач не заперечував, проти задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку із скасуванням постанови у справі про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2025 року, що була предметом спору та підтримав подане клопотання про поверненення витрат на судовий збір в розмірі 605,60 грн та стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заяву з додатками представника відповідача, заслухавши думку позивача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 800/369/17, зазначено, що у розумінні пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

Отже, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.

Предметом спору в даній справі є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі.

Відповідачем до матеріалів справи долучено рішення заступника командира батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції А Міщука від 26 листопада 2025 року, згідно якого постанова ЕНА № 6124128 від 10 листопада 2025 року за частиною 3 статті 140 КУпАП, яка є предметом спору - скасована, а справу закрито.

Суд зауважує, що відповідач в межах своєї компетенції вчинив всі залежні від нього дії визначені законодавством спрямовані на скасування оскаржуваної постанови у встановленому законом порядку, тому в цій частині права позивача є відновленими.

Будь - які наступні дії відповідача не можуть вплинути на факт виконання відповідачем свого обов`язку, визначеного законодавством.

З викладеного вбачається, що відповідачем самостійно усунуто порушення, які були підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.

Також на момент розгляду справи відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання протиправними дій цього відповідача, тому наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн, який відповідно до наведеної вище норми підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду з позовом позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн, як вартість наданих послуг згідно акту виконаних робіт - наданих адвокатом юридичних послуг від 19 листопада 2025 року до договору про надання правничої допомоги від 17 листопада 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Частина 1 статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З аналізу наведених норм процесуального закону слідує, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування в повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правничої допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.

Однак, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути підлягає зменшенню виходячи із принципу співмірності, що також визначено частиною 5 статті 134 КАС України.

Суд вважає, що визначена сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем в розмірі 4000,00 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню, враховуючи дискреційні повноваження суду, до 2000,00 грн та стягує визначену суму за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав наведених вище.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 238, 241-243, 248, 293, 294 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6124128 від 10 листопада 2025 року за частиною 3 статті 140 КУпАП винесеної відносно ОСОБА_1 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, сплачений за квитанцією ID: 2908-9936-0793-0939 від 19 листопада 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати у виді витрат на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено 9 січня 2026 року.

Суддя Олена БАНАХ-КОКУС