Постанова № 133186282, 09.01.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18005/24

Провадження № 2-а/369/115/25

РІШЕННЯ

Іменем України

09.01.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу № 369/18005/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла позовна заява ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 6 роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Клочка Олександра Миколайовича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3271447 від 15.10.2024 року (далі Постанова), якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Суть адміністративного правопорушення, як вбачається з Постанови, полягала у тому, що 15.10.2024 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Nissan, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений (червоний) сигнал світлофора, чим порушив вимоги пп. е) п. 8.7.3. Правил дорожнього руху України, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306. За результатами розгляду інспектором патрульної поліції Клочком О.М. було винесено постанову серії ЕНА № 3271447 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

У позовній заяві Позивач заперечує факт проїзду регульованого пішохідного переходу на заборонений сигнал світлофора.

Позивач наголошує, що інспектор патрульної поліції не забезпечив повного і всебічного з`ясування обставин, чим порушив вимоги ст.ст. 245, 280 КУпАП.

Крім того, під час розгляду справи інспектор патрульної поліції допустив порушення процесуальних прав Позивача, зокрема права на правничу допомогу, гарантованого статтею 268 КУпАП, відмовивши у можливості скористатися допомогою адвоката.

Позивач посилається на принцип презумпції невинуватості (постанова Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а) та зазначає, що всі сумніви щодо події правопорушення мають тлумачитися на користь особи, яка притягується до відповідальності.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.11.2024 року відкрито провадження у справі № 369/18005/24, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25.11.2024 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС суду Департаментом патрульної поліції подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що доданий до відзиву відеозапис підтверджує факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, а інспектор діяв відповідно до наданих повноважень, у межах чинного законодавства, а Постанова винесена правомірно.

Інспектором було забезпечено Позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП при розгляді справи. За таких обставин відсутні підстави для скасування зазначеної Постанови з мотивів, наведених в позовній заяві.

02.12.2024 року Позивач подав відповідь на відзив, у якій повторно зазначив, що у Відповідача відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт руху Позивача на транспортному засобі на заборонений (червоний) сигнал світлофора.

Щодо можливості скористатися послугами адвоката у телефонному режимі, Позивач зазначив, що така форма не може вважатися належною реалізацією права на правничу допомогу, оскільки адвокат об`єктивно позбавлений можливості досліджувати докази.

Того ж дня Позивач подав до суду заяву про визнання встановленою обставиною ненадання інспектором Клочком О.М. можливості скористатися допомогою адвоката на підставі ч. 9 ст. 80 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Рішення відповідача постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та статтею 6 КАС України.

Статтею 7 КУпАП, гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події правопорушення та вини особи.

Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

У відповідності до ч. 2 ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст.122 КУпАП розглядають та накладають стягнення органи внутрішніх справ (Національна поліція).

Нормою ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст.7 цього Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», визначені основні повноваження поліції. Поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.ч. 1 і 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване відповідачем не в автоматичному режимі.

Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху.

Згідно з пп. е) п. 8.7.3. Правил дорожнього руху, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Позивач вказав, що не проїжджав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, які підтверджують наявність або відсутність події правопорушення. Сам по собі факт винесення постанови без інших доказів не може вважатись достатнім підтвердженням вини.

Відеозапис правопорушення (Прокопенко факт вчинення.MP4), який долучено до Відзиву, судом оцінюються критично, оскільки із зазначеного відео у суду відсутня можливість встановити порушення (вчинення протиправних дій) Позивачем пп. е) п. 8.7.3. Правил дорожнього руху, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Суд вважає, що інспектор Клочко О.М. порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Крім того, Ухвалою від 01.11.2024 року судом було витребувано у Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ернста, буд. 3) відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора, БК) інспектора 1 взводу 6 роти 1 бат пол-1 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Клочка Олександра Миколайовича, який був здійснений ним під час складання оскаржуваної Постанови щодо ОСОБА_1 .

Як вбачається з доданого до Відзиву відеозапису, останній надано не в повному обсязі відеозапис переривається на частині процесуальної дії з розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (складання Постанови).

Тобто Департаментом патрульної поліції не виконано вимоги ст. 80 КАС України.

Тому суд, на підставі ч. 9 ст. 80 КАС України, вважає за можливе визнати встановленими ненадання інспектором Клочком О.М. Позивачу можливості скористатися юридичною допомогою адвоката, що є порушенням ст. 268 КУпАП.

З урахуванням положень ст. 268 КУпАП, Позивач мав гарантоване законом право на юридичну допомогу адвоката. Однак, інспектор Клочко О.М. позбавив Позивача можливості реалізувати це право, що слід розцінювати як істотне процесуальне порушення.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Презумпція невинуватості поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана Постанова не відповідає вимогам статей 251, 283 КУпАП, обґрунтування Позивача знайшли своє підтвердження під час дослідження доказів, Департаментом патрульної поліції не надано належних, допустимих та достовірних доказів на спростування обставин на які посилається Позивач, як на підставу своїх вимог, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Належним способом відновлення прав ОСОБА_1 на захист яких був поданий цей адміністративний позов, є скасування постанови серії ЕНА № 3271447 від 15 жовтня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 122, 222, 251, 258, 276, 283, 284 КУпАП, статтями 5, 19, 20, 72, 77, 90, 241-246, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити повністю.

Постанову серії ЕНА № 3271447 від 15 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ернста, буд. 3; ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.01.2026 року.

Суддя А.В. Янченко