Рішення № 133185993, 08.01.2026, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1534/25

Провадження № 2/288/279/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань Колодяжної Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача АТ «Українська залізниця» - Юзопольського С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі- відповідач) про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому вказує, що вона працювала на посаді чергового стрілочного поста 3 розряду у виробничому підрозділі моторвагонне депо Фастів-1 філії «Приміська пасажирська компанія», який є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця», звідки 18 червня 2025 року звільнилась за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі статті 38 КЗпП України, що підтверджується наказом від 13 червня 2025 року № 372/ос.

Стаття 116 КЗпП України зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Роботодавцем не було дотримано вимоги статті 116 КЗпП України, так як з позивачем не проведено остаточного розрахунку в день її звільнення 18.06.2025 року, як того вимагає чинне в Україні трудове законодавство, зокрема позивачу не були виплачені належні та гарантовані до виплати кошти відповідно до норм діючого у Фастівському моторвагонному депо філії «Приміська пасажирська компанія» колективного догово,ру, зокрема: одноразова матеріальна допомога в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, матеріальна допомога на оздоровлення за 2022-2025 роки.

Оскільки з позивачем не було проведено остаточного розрахунку в день її звільнення, як того вимагає стаття 116 КЗпП України, невиплачені кошти підлягають стягненню на її користь у судовому порядку.

Між адміністрацією Фастівського моторвагонного депо філії «Приміська пасажирська компанія» та профспілковим комітетом укладено Колективний договір, який діє по теперішній час. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, що передбачено статтею 118 КЗпП України.

В пункті 3.11 Колективного договору Фастівського моторвагонного депо встановлено, що адміністрація підрозділу зобов`язується при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних.

Станом на день звільнення позивача з роботи, її середньомісячний заробіток становив 10720,97 гривень, відповідно в день звільнення роботодавець мав виплатити позивачу одноразову матеріальну допомогу в розмірі 53604,85 гривень, проте роботодавець не виплатив належні позивачу кошти, виплата яких гарантована колективним договором, відповідно своїми діями роботодавець порушив вимоги статті 116 КЗпП України.

Інформація про зобов`язання роботодавця виплатити позивачу одноразову та додаткову матеріальні допомоги відповідно до п. 3.11 Колективного договору відображена у наказі про звільнення позивача (з приміткою після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця»), проте рішення керівництва підрозділу або ж АТ «Укрзалізниця» жодним чином не впливає на обов`язок роботодавця виконати вимоги статті 116 КЗпП України та провести з нею остаточний розрахунок в день її звільнення та виплатити при цьому всі належні їй кошти саме в день її звільнення.

В пункті 3.19 Колективного договору передбачено обов`язок адміністрації з виплати працівникам підрозділу матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Працюючи в Фастівському моторвагонному депо у 2022 році у відповідності до п. 3.19 Колективного договору, позивач писала заяву про виплату їй матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі визначеному колективним договором, яка була адресована керівництву підрозділу.

Оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2022 році становив 2481,00 гривень, сума матеріальної допомоги на оздоровлення, яку роботодавець мав виплатити позивачу становить 14886,00 гривень.

Також, працюючи у Фастівському моторвагонному депо у 2023 році у відповідності до п. 3.19 Колективного договору, позивач писала заяву про виплату їй матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі визначеному колективним договором, яка була адресована керівництву підрозділів.

Оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2023 році становив 2684,00 гривень, сума матеріальної допомоги на оздоровлення, яку роботодавець мав виплатити позивачу становить 16104,00 гривень. Однак роботодавець в особі Фастівського моторвагонного депо АТ «Укрзалізниця» по сьогоднішній день належну позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 16104,00 гривень не виплатив.

У 2024 році та 2025 році позивач також не отримала виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 18168,00 гривень за 2024 рік та 18168,00 гривень за 2025 рік, так як прожитковий мінімум у 2024 році та 2025 році становив 3028,00 гривень.

Таким чином, загальна сума матеріальної допомоги на оздоровлення, що не була виплачена в день її звільнення відповідно до п. 3.19 Колективного договору за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки становить 67326,00 гривень й така матеріальна допомога підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак роботодавець в особі Фастівського моторвагонного депо АТ «Укрзалізниця» по сьогоднішній день належну позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки не виплатив, й тим самим не виконав зобов`язання за Колективним договором, заборгувавши належні позивачу кошти, чим грубо порушив її трудові права з оплати праці, що гарантоване колективним договором та статтею 18 КЗпП України, знехтувавши трудовими правами позивача протягом тривалого проміжку часу, чим порушивши вимоги статті 116 КЗпП України.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок при звільненні саме в день її звільнення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який на момент звернення до суду становить 26633,34 гривні, а саме: 359,91 гривень (середньоденна заробітна плата позивача) х 74 календарних дні.

Кошти, які не були виплачені позивачу роботодавцем при звільненні входять до структури оплати праці (заробітної плати) згідно із діючим законодавством України.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 53604 гривні 85 копійок, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024, 2025 роки в розмірі 67326 гривень 00 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який станом на день подання цього позову становить 26633 гривні 34 копійок, але задовольнити станом на день ухвалення рішення та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Позивача та її представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував щодо їх задоволення, також надав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. /а.с. 61-67/

Суд, вислухавши позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до заяви ОСОБА_1 до начальника виробничого структурного підрозділу моторвагонного депо Фастівської філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» від 18 червня 2025 року, вона просить надати їй роз`яснення в невиплаті їй матеріальної допомоги на оздоровлення згідно п.п. 3.19 Колективного договору за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та одноразової матеріальної допомоги при звільнені вперше з роботи в зв`язку з виходом на пенсію згідно п. 3.11 Колективного договору. /а.с. 11/

Відповідно до повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні, виданого виробничим підрозділом «Моторвагонне депо Фастів-1» філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» 18 червня 2025 року, ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням 18 червня 2025 року було нараховано та виплачено 5619,05 гривень. /а.с. 12/

Як вбачається з розрахунку оплати середньої зарплати, виданого філією «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», середня зарплата ОСОБА_1 становить 10720,97 гривень, нараховано вихідної допомоги в розмірі 53604,85 гривень. /а.с. 13/

Згідно до довідки про середню заробітну плату (дохід), виданої філією «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», середньоденна заробітна плата (дохід) ОСОБА_1 становить 359 гривень 91 копійка. /а.с. 14/

Відповідно до Наказу (розпорядження) № 372/ос від 13 червня 2025 року про припинення трудового договору (контракту), виданого виробничим структурним підрозділом моторвагонного депо Фастів-1 філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», вирішено звільнити 18 червня 2025 року ОСОБА_1 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, компенсувати за невикористані 31 день відпустки. Виплатити 5 середньомісячних заробітків (посадових окладів), передбачені частиною 1 п. 3.11 Колективного договору; 6 прожиткових мінімумів, передбачені п. 3.19 Колективного договору за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік. /а.с. 15/

Як вбачається з Колективного договору між адміністрацією і Профспілковим комітетом первинної профспілкової організації моторвагонного депо Фастів-1 на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2022 роки, а саме: п.п. 3.11 вказує, що адміністрація гарантує що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (з 15 травня 2007 року) цю допомогу надавати в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті: - до 5 років 1 середньомісячний заробіток; - від 5 до 10 років 2 середньомісячні заробітки; - від 10 до 15 років- 3 середньомісячні заробітки; - більше 15 років 5 середньомісячних заробітків. У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: для чоловіків: з 20 до 25 та для жінок з 15 до 20 - 1 середньомісячний заробіток; для чоловіків з 25 до 30 та для жінок з 20 до 25 2 середньомісячні заробітки; для чоловіків з 30 до 35 та для жінок з 25 до 30 3 середньомісячні заробітки; для чоловіків з 35 до 40 та для жінок з 30 до 35 4 середньомісячні заробітки; для чоловіків понад 40 та для жінок понад 35 5 середньомісячних заробітків. Працівникам, нагородженим за час роботи на залізничному транспорті знаком «Почесному залізничнику», «Залізнична слава», трьох ступенів, яким присвоєно почесні звання «Заслужений працівник транспорту України» та інші почесні державні звання, а також тим , які нагороджені ордерами, розмір додаткової допомоги підвищується на 50 відсотків та інше. Крім того, п. 3.19 даного договору визначає, що надавати працівникам філії, які безпосередньо працювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз на рік у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із настанням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року. Працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, один раз на рік матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року. матеріальну допомогу на оздоровлення надавати згідно з Порядком надання щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам регіональної філії «Південно-Західна залізниця АТ «Укрзалізниця», який є додатком до цього колективного договору. (Ця норма вступає в дію з 01.01.2022 року)./а.с. 16-25/

Відповідно до Витягу з протоколу № Ц-54/90 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 року, виданого АТ «Українська залізниця», ухвалено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.). Нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 13.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики. Відповідальність за виконання цього рішення покласти на керівників регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів, Управління соціальної політики, Департамент бухгалтерського, податкового обліку, звітності та методології. /а.с. 75/

Згідно до Витягу з протоколу № Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 року, виданого АТ «Українська залізниця», ухвалено виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 в порядку черговості згідно з п. 2 цього рішення та з урахуванням пункту 3 цього рішення. Нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у п. 1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики. Виплату матеріальної допомоги, зазначеної в п. 1 цього рішення, здійснювати в рамках погоджених показників виплат оперативного плану та ролінгу руху грошових коштів згідно з Порядком формування та виконання консолідованого оперативного плану руху грошових коштів АТ «Укрзалізниця», затвердженим рішенням правління від 10.09.2020 року (протокол № Ц-45/75 Ком.т.), зі змінами. Відповідальність за виконання цього рішення покласти на керівників регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів, Департамент соціальної політики, Департамент бухгалтерського, податкового обліку, звітності та методології. /а.с. 76/

Як вбачається з Витягу з протоколу № Ц-85/44 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 року, виданого АТ «Українська залізниця», ухвалено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились/будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року (включно), одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.). Нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 26.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з жовтня 2023 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики. Виплату матеріальної допомоги, зазначеної в п. 26.1 цього рішення, здійснювати в рамках погоджених показників виплат оперативного плану та ролінгу руху грошових коштів згідно з Порядком формування та виконання консолідованого оперативного плану руху грошових коштів АТ «Укрзалізниця», затвердженим рішенням правління від 10.09.2020 (протокол № Ц-45/75 Ком.т.), зі змінами. Відповідальність за виконання цього рішення покласти на керівників регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів, Департамент бухгалтерського, податкового обліку, звітності та методології. /а.с. 77/

Відповідно до повідомлення № Ц/3-91/1459/УПроф/30-22 від 06 вересня 2022 року, виданого АТ «Українська залізниця», рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Повідомляють, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. За працівниками, які після 14.03.2022 року не подали заяву на звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців (або іншого терміну, встановленого колективним договором) після настання цього права, право на отримання додаткової матеріальної допомоги зберігається протягом терміну, встановленого колективним договором, починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану, або у разі зміни зазначеного рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану. /а.с. 78/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на свою користь одноразову матеріальну допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, так як після її звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком вказані виплати не були їй виплачені роботодавцем.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Частиною 2 статті 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. Згідно з пунктом 3 цього Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (№ 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану».

У частинах першій та другій Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст.10 КЗпП України).

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали (ч.1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ч.1 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

За приписами ст.13 КЗпП України, ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст.18 КЗпП України). Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (п.2 Прикінцевих положень КЗпП України).

Таким чином, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022 року.

Відповідно до ст.18 КЗпП України та ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Згідно до ст.ст. 10, 16 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціальних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ними органів, умови колективного договору, що погіршує порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, умови запровадження та розміри надбавок доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

У п.п.3.11 Колективного договору між адміністрацією і Профспілковим комітетом первинної профспілкової організації моторвагонного депо Фастів -1 на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2022 роки, визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі.

Керуючись нормами Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», керівництвом АТ «Укрзалізниця» було призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Разом з тим, відповідно до Витягів з протоколів № Ц-54/90 від 24.10.2022 року, № Ц-85/44 від 17.07.2023 року та № Ц-82/63 від 14.10.2024 року Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» керівництвом підприємства було прийнято управлінське рішення щодо поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились/ будуть звільнені у період відповідно з лютого до грудня 2022 року, з січня до грудня 2023 року та з січня до грудня 2024 року в порядку черговості.

Також, відповідачем не надано доказів внесення змін до договору стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Отже, право позивача на одержання нею від відповідача одноразової матеріальної допомоги у розмірі 5 середньомісячних заробітків, передбачену п.3.11 Колективного договору та матеріальну допомогу на оздоровлення не заперечується жодною із сторін. Водночас, відповідачем АТ «Укрзалізниця» зазначені виплати були призупинені на період дії воєнного стану в Україні. Вказане рішення було прийнято відповідачем на засіданні правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року.

Проте суд зауважує, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року при перегляді справи № 211/7338/23, залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким власне визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

У вказаній постанові суд касаційної інстанції виснував, що «товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. Натомість вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення АТ «Українська залізниця» та яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судом при розгляді цієї справи».

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15), у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16), у постанові від 15.06.2020 р. (справа № 337/1279/17, провадження № 61-14960ск19).

Згідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні.

Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Судом встановлено, що позивач звільнена з роботи за власним бажанням 18 червня 2025 року, тобто після набуття чинності Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ).

При цьому, у наказі про звільнення ОСОБА_1 зазначено виплатити їй 5 середньомісячних заробітків передбачених ч. 1 п. 3.1 Колективного договору зі змінами та доповненнями на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 роки після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» та 6 прожиткових мінімумів передбачених п. 3.19 Колективного договору із змінами та доповненнями.

Разом з цим, відповідач станом на час розгляду справи не затвердив графіку щодо виплат позивачу, яка звільнена у червні 2025 року, та поставив вирішення питання про нарахування і виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст.116 КЗпП України) в залежності від затвердження графіку таких виплат, тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання відповідачем своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу «легітимних очікувань» у досягненні позивачем бажаного результату - нарахування та виплата всіх належних їй від підприємства сум при звільнені (ст. 116 КЗпП України), що з урахуванням доводів відповідача, може за фактом ніколи й не настати та у подальшому зробить неможливим ефективний захист порушених трудових і соціальних прав позивача, зокрема шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

При цьому слід звернути увагу, що виплати, які передбачені колективним договором та були призупиненні, було відновлено до того як позивач звільнилася з роботи та відсутність затвердженого конкретного графіка виплат, які передбачені колективним договором, не може бути підставою для відмови в позові, оскільки на час розгляду справи позивач має право на отримання такої матеріальної допомоги. Правових підстав для не виплати позивачу одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у відповідача не було, будь-яких змін до колективного договору, наказу про звільнення не вносилося.

Відповідачем при звільненні позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме: одноразової матеріальної допомоги в розмірі 5 середньомісячних заробітків в сумі 53604,85 гривень, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки в розмірі 67326,00 гривень.

Таким чином, позивач у зв`язку з не проведенням із нею повного розрахунку в день звільнення набула право на стягнення з колишнього роботодавця сум, передбачених статтею 117 КЗпП України за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає, що даний розрахунок становить 73421 гривню 64 копійки, а саме: 359,91 гривень (середньоденна заробітна плата) х 204 календарних дні (з 19 червня 2025 року по день винесення рішення), що не перевищує загального розміру вказаних виплат, тобто є пропорційним.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем права позивача на отримання належних їй при звільненні суми одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки належних сум при звільненні, у строки, зазначені статтею 117 КЗпП України. Вказані порушення тягнуть за собою передбачену статтею 117 КЗпП України відповідальність у вигляді необхідності виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, сум матеріальної допомоги при виході на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 53604 гривні 85 копійок одноразової матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, 67326 гривень 00 копійок матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022- 2025 роки та 73421 гривню 64 копійки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього разом 194352 гривні 49 копійок, з яких підлягають відрахуванню передбачені законом обов`язкові податки та збори.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 3633 гривні 60 копійок /а.с. 129/, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Конституцією України; статтями 13, 18, 47, 94, 97, 116, 117 КЗпП України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23,48, 76, 81, 82, 89, 128, 133, 141, 212, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815, адреса: місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, 5) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 гривні 85 копійок одноразової матеріальної допомоги при звільнені, 67326 гривень 00 копійок матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки та 73421 гривню 64 копійки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього разом 194352 гривні 49 копійок, з утриманням податків та зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815, адреса: місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, 5) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір в розмірі 3633 гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник