Ухвала суду № 133183417, 07.01.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9059/25

Провадження № 1-кс/461/80/26

У Х В А Л А

про арешт майна

07.01.2026 року. м. Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретая судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,-

в с т а н о в и в :

Слідчий 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024140000000094 від 09.04.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 197-1, ч.2 ст. 209 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_6 , саме: житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 25167276; житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 34668219.

Подане клопотання мотивує тим, що ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 305 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна, та те, що у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вказане нерухоме майно підлягатиме конфіскації.

На підставі ч.2 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без виклику представника власника майна, та у відсутності прокурора.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України, фіксування судового засідання з допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Дослідивши та перевіривши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділом УСБУ у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025140000000294 від 01.11.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_6 близько 19 год. 11 хв. 01.11.2025, прямуючи пасажиром автомобіля марки «VW Crafter» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з території Республіки Польща через міжнародний пункт пропуску «Краківець» Львівської митниці, що за адресою: вул. Михайла Вербицького, 54, Краковець, Львівська область, 81033 по смузі руху «зелений коридор» у напрямку на в?їзд в Україн у, умисно, незаконно, контрабандним способом, з приховуванням від митного контролю, шляхом поміщення поліетиленового пакета з пазовим замком у рюкзак з особистими речами, перемістила через митний кордон України прекурсор - псевдоефедрин, обіг якого обмежений і стосовно якого встановлюються заходи контролю, масою 9,9960 грам у вигляді таблеток у кількості 102 шт., поміщені у зазначений поліетиленовий пакет.

У відповідності до списку №1 Таблиці ІV Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, псевдоефедрин є прекурсором, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю.

Зазначений вище прекурсор ОСОБА_6 до митного контролю не пред`явила та жодними своїми діями не повідомила працівників митниці і прикордонної служби про його наявність та намір перемістити через державний кордон України. В ході проведення митного контролю ОСОБА_6 вибрала смугу руху «зелений коридор», чим засвідчила наявність товарів в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та письмовому декларуванню, а також не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження, під час усного опитування не задекларувала наявність психотропної речовини та до митного контролю не пред`явила її.

01.11.2025 під час здійснення митного контролю вищевказаного транспортного засобу та пасажирів, а саме в боксі поглибленого огляду співробітниками Львівської митниці спільно із військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 з використанням службової собаки за кличкою «АЙРОН» в особистих речах, а саме у рюкзаку ОСОБА_6 було виявлено поліетиленовий пакет з таблетками білого кольору в кількості 102 шт., які містять в собі речовину псевдоефедрин, загальною масою - 9,9960 грам.

07.01.2026 слідчим 2-го відділення УСБУ у Львівській області молодшим лейтенантом юстиції ОСОБА_3 за погодженням з процесуальним керівником Львівської обласної прокуратури, громадянці України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці м. Рівне, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , повідомлено про підозру у незаконного переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю прекурсорів - псевдоефедрину, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у громадянки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебувають у приватній власності житлові квартири, а саме:

- житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 25167276;

- житлова квартира за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 34668219.

Санкція ч. 3 ст. 305 КК України передбачає позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Статтею 59 КК України передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із п.7 ч.2 ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який у відповідності до вимог ч. 1 ст. 132 КПК України застосовується на підставі ухвали слідчого судді.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно із положення ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріали клопотання свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, а саме: житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 25167276; житлова квартира за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 34668219, а тому, внаслідок доведеності існування ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, наявні підстави для накладення арешту на вказане майно з тимчасовим позбавленням права на користування, розпорядження та відчуження майна будь-кому і будь-яким чином з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення можливої спеціальної конфіскації, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Суд звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку для доведення вини, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.

Втручання держави в право власника майна на мирне володіння своїм майном в даному випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

За таких обставин, враховуючи, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено

Таким чином, метою накладення арешту на майно є виконання завдань кримінального провадження та забезпечення конфіскація майна як виду покарання.

Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження

Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою виконання завдань кримінального провадження забезпечення конфіскації майна як виду покарання, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

клопотання слідчого 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_3 - задовольнити.

Накласти арешт, шляхом встановлення заборони відчуження майна підозрюваної ОСОБА_6 , саме на: житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 25167276; житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 34668219.

Повний текст ухвали виготовлений 07.01.2026 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п?яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1