Рішення № 133183352, 08.01.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 335/9190/25

Провадження №: 2/336/756/2026

08.01.26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Степливої Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ ««Діджи Фінанс» Романенко М.Е. звернувся до Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.06.2021 ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту №102093442 та уклав в електронному вигляді договір про споживчий кредит, відповідно до умов якого отримав кредитні кошти в сумі 7000,00 грн. Відповідач не виконав кредитні зобов`язання, внаслідок чого 14.09.2021 згідно з умовами Договору відступлення права вимоги №08Т ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором №102093442 від 11.06.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно набуто права вимоги до відповідача.Сума боргу перед новим кредитором становить 31955,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн., заборгованість за відсотками 23625,00 грн., заборгованість за комісійними винагородами 1330,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 02.10.2025 цивільну справу №335/9190/25 передано за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя.

03.11.2025 справа надійшла в провадження судді Коваленка П.Л.

Ухвалою судді від 04.11.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі, проти винесення заочного рішення суду не заперечував, про що зазначив у письмовій заяві.

Відповідач до суду двічі не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток на встановлену адресу місця проживання, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ч.1 ст.280 ЦПК України.

В силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Судом досліджені надані позивачем анкета-заява на кредит №102093442 від 11.06.2021, договір про споживчий кредит №102093442 від 11.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених договором, на строк визначений в п.1.3.договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Згідно із п.1.2. договору сума кредиту становить 7000,00 грн. Додатками до кредитного договору є графік платежів за договором та паспорт споживчого кредиту.

Розділом 6 кредитного договору встановлено, що він укладений в електронній формі та підписується позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора (алфавітно-цифрової послідовності).

Суд зауважує, що ані договір про споживчий кредит №102093442 від 11.06.2021, ані додатки до нього, такі як графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містить підпису відповідача ОСОБА_1 .

Крім того, суду надано платіжне доручення №28626448 від 11.06.2021 щодо перерахування на кредитний рахунок №473121*42, отримувач ОСОБА_1 7000,00 грн. Жодних доказів, що рахунок на який перераховані грошові кошти належать ОСОБА_1 суду не надано. Клопотань про витребування доказів від сторони позивача не надходило.

14.09.2021 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №08Т, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», а тому числі й до відвідача, згідно з витягом з додатку до договору факторингу.

Однак, оскільки позивачем не доведено укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, які не доведено належними доказами факт перерахування відповідачу грошових коштів за кредитним договором, судом не встановлено, що має місце порушення прав ТОВ «Діджи Фінанс».

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Загальні вимоги до доказів врегульовані ст.77-80 ЦПК України, а положеннями ч.1,6 ст.81 ЦПК України чітко врегульовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід наголосити, що відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, за нормою ч. 1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проте, судом встановлено, що належних та достовірних доказів укладення кредитного договору №102093442 від 11.06.2021 не надано, як і не надано доказів перерахування коштів на поточний рахунок саме на ім`я відповідача.

Частиною 1 статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

З урахуванням наведеного, оскільки факт укладення кредитного договору та перерахування грошових коштів саме відповідачу первісним кредитором у справі не доведено, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду у сумі 2422,40 гривень, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279, 280-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 2422,40 гривень залишити за позивачем.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя П.Л. Коваленко