Ухвала суду № 133179382, 09.01.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

09.01.2026

642/7971/24

2-с/642/5/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 642/7971/24

Провадження №2-с/642/5/26

09 січня 2026 року

м. Харків

Суддя Холодногірського районного суду м.Харкова Петрова Н.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу по цивільній справі за заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу,-

ВСТАНОВИВ:

27.12.2024 року за заявою КП «ХТМ» видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за комунальні послуги в розмірі 42 519,48 грн., з яких: 33999 грн. 22 коп. за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2018 по 30.11.2024; 882 грн. 00 коп. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 5074 грн. 15 коп. за послугу з постачання гарячої води за період з 01.11.2018 по 30.11.2024; 511 грн. 20 коп. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 1549 грн. 18 коп. за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; 503 грн. 73 коп. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; інфляційні втрати в сумі 454 грн. 36 коп.; 3 % річних в сумі 170 грн. 94 коп., судовий збір у розмірі 302,80 грн.

08.01.2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова надійшла заява від ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 642/7971/24 (провадження №2-н/642/1985/24) від 27.12.2024. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначено, що в період з 09.03.2022 по 03.12.2025 вона перебувала разом із чоловіком за межами України через бойові дії, у квартирі ніхто не проживав і комунальні послуги не споживалися. Лицьовий рахунок оформлено на її чоловіка, але стягувач звернувся до суду саме щодо неї.

Крім того, перебуваючи за кордоном, вона не могла отримати жодних повідомлень про судовий наказ і дізналася про нього лише 6.01.2026 у банку. Стягувач безпідставно включає борги за періоди, що перевищують трирічний строк позовної давності, та посилається на неіснуючий договір.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що заява про скасування судового наказу підлягає поверненню без розгляду, з наступних підстав.

За правилами цивільного процесуального законодавства, заява про скасування судового наказу за формою та змістом повинна відповідати вимогам статті 170 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Проте, в порушення п.2 ч.3 ст.170 ЦПК України, ОСОБА_1 не вказала у заяві про скасування судового наказу своїх повних анкетних даних (дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.1 ч. 4 ст. 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додається: наказ, що оспорюється.

Відповідно до пп. 4-2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про скасування судового наказу справляється судовий збір у 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 166,40 грн.

Частиною 3 ст.136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік осіб, звільнених від сплати судового збору. Пенсіонери не зазначені в даній статті Закону, як особи, які звільняються від сплати судового збору.

Крім того, згідно з вимогами частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є військовослужбовці, батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів, одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї, особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

У заяві про скасування судового наказу ОСОБА_1 зазначає, що має статус ветерана війни.

Проте, всупереч вказаним вимогам закону, ОСОБА_1 до заяви про скасування судового наказу не надала доказів, які б підтверджували наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору (посвідчення ветерана війни, тощо).

Крім того, при ознайомлені із матеріалами заяви встановлено, що заява викладена російською мовою, з чого припускається, що заявник не врахував втрату чинності на підставі Рішення Конституційного Суду № 2-р/2018 від 28.02.2018 р. Закону «Про засади державної мовної політики», як такого, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Так, Конституційний Суд України постановив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3липня 2012 року №5029-VI зі змінами. Суд постановив, що Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3липня 2012року №5029-VI зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Відповідно втратила чинність й стаття 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», якою встановлювалось право суду за згодою сторін здійснювати провадження регіональною мовою (мовами) у межах території, на якій поширена регіональна мова (мови); допускалась подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу, а також без додаткових для цих осіб витрат - надання послуг перекладача з регіональної мови або мови меншини, у разі необхідності, а державою гарантувалась можливість здійснювати судове провадження регіональною мовою (мовами).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 1 листопада 2018 року (справа № 638/17598/17, провадження № 61-26527 св 18) визнав правомірним залишення без руху позовної заяви у зв`язку із невідповідністю вимогам щодо її змісту, в тому числі і викладенням позовної заяви російською мовою.

Так Верховний Суд зазначив, що державною мовою в Україні є українська мова (стаття 10 Конституції України).

Європейський суд з прав людини у рішенні «Менцен проти Латвії (заява № 71074/01) зазначив: «... що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (а), (е), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов`язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.»

З огляду на викладене, відмова в прийнятті заяви з підстав невиконання вимог закону щодо викладення заяви про скасування судового наказу державною мовою, не є такою, що несумісна з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зважаючи на наведене, позивачу необхідно усунути недоліки державною мовою, якою на підставі статті 10 Конституції України є українська мова, з додержанням вимог, встановлених статтями 175-177, 447-449 ЦПК України.

Згідно ч.6 ст.170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне повернути заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 10,170,260, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по цивільній справі за заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу - повернути без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Наталя ПЕТРОВА