Рішення № 133179150, 29.12.2025, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа №611/178/25

Провадження №2/611/123/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

18 грудня 2025 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», Товариства з обмеженою відповідальністю «АДП-АГРО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спора, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подолівська», філія комунального підприємства «Реєстраційно інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади в Харківській області, про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спора, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подолівська», філія комунального підприємства «Реєстраційно інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади в Харківській області, про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди.

В обґрунтування позову зазначено, що 08 серпня 2017 року між ОСОБА_1 (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подолівська» (далі - Третя особа, орендар) було укладено Договір оренди землі на 7 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк (п.3.1 Договору). Розмір, строки та порядок здійснення орендної плати сторонами було врегульовано в Розділі IV Договору, відповідно до якого: 4.1. Розмір річної орендної плати за оренду земельної ділянки складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладання договору 9 399.02 грн. Орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю в касі Орендаря шляхом видачі готівкових коштів не рідше 1 разу на рік і не пізніше ніж в строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року. В останній рік оренди до закінчення терміну оренди.

Підпунктом 3 пункту 9.4 Договору орендаря зобов`язано своєчасно сплачувати орендну плату протягом терміну зазначеного в договорі: не пізніше строку, встановленого за взаємною згодою сторін кожного року дії Договору.

Як вказує позивачка, до 2021 року ТОВ «Агрофірма «Подолівська» взяті на себе грошові зобов`язання за Договором оренди землі від 08.08.2017 року виконувала належним чином. Починаючи з 2022 року грошей за Договором оренди землі вона не отримувала.

Сформувавши Інформаційну Довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 395999164 їй стало відомо, що орендарем цієї земельної ділянки є Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос». Жодних договорів між нею та ТОВ «Колос» підписано не було, грошей за оплату оренди від них не отримувала.

З метою з`ясування всіх обставин справи було направлено адвокатський запит до ТОВ «Агрофірма «Подолівська». З отриманої відповіді (Лист із вих.№ 1001/25 від 10.01.2025) стало відомо наступне: «Так, дійсно 08 серпня 2017 року між ТОВ АГРОФІРМА «ПОДОЛІВСЬКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі №б/н (надалі за текстом також - «Договір оренди) за яким ОСОБА_1 передала ТОВ АГРОФІРМА «ПОДОЛІВСЬКА» в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Гусарівської сільської ради в Барвінківському районі Харківської області та має кадастровий номер 6320482500:07:000:0231.

30 січня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 24665783 про державну реєстрацію права оренди ТОВ АГРОФІРМА «ПОДОЛІВСЬКА на земельну ділянку з кадастровим номером 6320482500:07:000:0231.

28 серпня 2022 року, з ТОВ АГРОФІРМА «ПОДОЛІВСЬКА» було виділено ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» до якої перейшло, зокрема, і право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6320482500:07:000:0231. Зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пов`язані зі зміною орендаря земельної ділянки 6320482500:07:000:0231 вносились саме ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» як особою, до якої перейшло право оренди. З огляду на наведене. ТОВ АГРОФІРМА «ПОДОЛІВСЬКА» не має змоги надати документи, пов`язані із внесенням змін до Державного реєстру речових прав про визначення орендарем ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО».

До ТОВ «Колос» також було направлено лист із питаннями щодо підстав для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації щодо оренди земельної ділянки позивача та їхніх пояснень щодо цієї ситуації. Лист відповідачем було отримано, але відповіді адвокату не надійшло.

Позивач вважає, що її права були порушені ТОВ «Подолівська Агро» тому, що останній є правонаступником прав та обов`язків після ТОВ «Агрофірма «Подолівська» і систематично не здійснює оплату за Договором оренди землі від 08.08.2017 року.

Також права позивача порушені з боку ТОВ «Колос», оскільки останнє користується майном позивача без належної правової підстави, а саме - за відсутності письмової згоди орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду, відповідно до п. 15.3 Договору оренди землі від 08.08.2017 року та відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.

Отже, після завершення процедури виділу ТОВ «Подолівська Агро» із ТОВ «Агрофірма Подолівська», відповідно до розподільний балансу, з додатками, серія та номер: б/н, виданий 25.08.2022 року, саме до ТОВ «Подолівська Агро» перейшли права та обов`язки за Договором оренди землі від 08 серпня 2017 року.

Після того, як обов`язки орендаря за Договором оренди землі від 08 серпня 2017 року перейшли до ТОВ «Подолівська Агро», яка зобов`язана була до 31 грудня до закінчення строку дії договору сплачувати позивачці по 9 399.02 грн, як це передбачено п. 3.1, 4.1, 4.3. У зв`язку із тим, що така оплата не здійснювалась виникла заборгованість перед позивачем за 2022. 2023, 2024 роки, загальний розмір заборгованості ТОВ «Подолівська Аіро» перед позивачем становить 41 853,09 грн. (28 197,06 грн.(сума боргу) + 3 158,93 грн. (інфляційне збільшення) + 10 497,10 грн. (штрафні санкції).

Верховний Суд у пункті 38 постанови від 02.05.2018 р. у справі N 925/549/17 дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ТОВ «Подолівська Агро» в порушення вимог статті 629 Цивільного кодексу України, статті 206 Земельного кодексу України, частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", а також умов договору оренди земельної ділянки систематично (понад три місяці підряд) не сплачував орендну плату за оренду земельної ділянки, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України та умов укладеного договору оренди землі є достатньою правовою підставою для розірвання цього договору.

Посилаючись на викладене, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 просила:

- розірвати Договір оренди землі, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Подолівська», правонаступником прав та обов`язків орендаря за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», правонаступником прав та обов`язків орендаря за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 20 693,38 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на її користь заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 15919,86 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адп-Агро» на її користь заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 12 155, 46 грн.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 17 березня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 21 травня 2025 року витребувано докази від Філії комунального підприємства "Реєстраційно - інвентаризаційна служба" Опішнянської територіальної громади в Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро.Витребувано від Філії комунального підприємства "Реєстраційно - інвентаризаційна служба" Опішнянської територіальної громади в Харківській області: повний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281; копії всіх документів, які були підставою для державної реєстрації права оренди ТОВ «Колос» на земельну ділянку з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281; інформацію про всі реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281, здійснені в період з 08.08.2017 року по теперішній час. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос»: копію договору або інших документів, на підставі яких за ТОВ «Колос» було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281; документи щодо переходу права оренди на вказану земельну ділянку від ТОВ «Подолівська Агро» до ТОВ «Колос»; документи про розірвання, припинення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281; документи щодо повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281 власнику або іншій особі після припинення користування (за наявності); акт приймання-передачі земельної ділянки при поверненні її власнику або третій особі (за наявності); копії платіжних документів щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281 за період з моменту набуття права оренди по момент припинення користування. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро»: копії документів щодо передачі права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281 до ТОВ «Колос» (за наявності); документи щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281 за період з 28.08.2022 року (дата виділення ТОВ «Подолівська Агро» з ТОВ «Агрофірма «Подолівська») по теперішній час; документи про розірвання, припинення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281 (за наявності); документи щодо передачі прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281 іншим особам (за наявності); копії платіжних документів щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281 за період з моменту набуття права оренди по момент припинення користування; акт приймання-передачі земельної ділянки при передачі прав користування ТОВ «Колос» або іншій особі (за наявності).

26 травня 2025 року надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» Воронкіна О.О. із запереченнями на позов. У заяві зазначено, що договір оренди між ТОВ «КОЛОС» та ОСОБА_1 не укладався. Документом щодо переходу права оренди на земельну ділянку «Подолівська Агро» до ТОВ «Колос» є передавальний акт від 04.10.2023, надаємо копію передавального акту та Витягу з Додатку 3 до передавального акту Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» (станом на 04 жовтня 2023 року). Документи про розірвання, припинення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281 відсутні на не укладалися, термін дії договору оренди землі закінчився 08.08.2024 року, на підставі п. 12.2 Договору. Документи щодо повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281 власнику або іншій особі після припинення користування, не укладалися. ТОВ «КОЛОС» земельну ділянку не використовує. Акт приймання-передачі земельної ділянки при поверненні її власнику або третій особі не укладався. Копії платіжних документів щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320482500:07:000:0281 за період з моменту набуття права оренди по момент припинення користування, у період з 04.10.2023 по 08.08.2025 відсутні, оскільки власниця земельної ділянки ОСОБА_1 , в порушення п. 4.3 Договору не зверталася до нас з заявою на виплату. Банківські реквізити на надавала.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2025 року залучено до участі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «АДП-АГРО».

07 жовтня 2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АДП-АГРО» Жаданова І.Г. надійшла заява про долучення доказів. В заяві зазначено, що ТОВ «АДП-АГРО» було помилково подано на реєстрацію державному реєстратору заяву на реєстрацію речового права оренди земельної ділянки, належної позивачу, через те, що ТОВ «АДП-АГРО» здійснило купівлю права оренди великої кількості земельних ділянок сільськогосподарського призначення у ТОВ «Колос», де помилково було включено продаж права оренди і за спірною земельною ділянкою кадастровий номер 6320482500:07:000:0281, що належить на праві власності позивачеві у цій справі, оскільки договір оренди землі б/ н від 08.08.2017 закінчився 08.08.2024 року, на підставі п. 12.2 цього договору. Відповідний довід також знаходить своє відображення у заяві ТОВ «Колос» від 26.05.2025, що подана останнім в підсистемі Електронний суд вих. № 1356/25-Вх. У подальшому відповідне речове право оренди земельної ділянки було скасоване співвідповідачем, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав сформований 09.09.2025 в якому вказано, що відповідне речове право припинено, дата та час державної реєстрації 05.09.2025 підстава вказана договір оренди землі, б/ н від 08.08.2017, тобто за закінчення строку дії відповідного договору оренди землі, копія відповідного витягу додається, оригінал є у ТОВ «АДП-АГРО». Отже, відповідна земельна ділянка у користуванні ТОВ «АДП-АГРО» не перебувала, наразі ділянка вільна від будь-яких речових прав на це майно, що також підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер довідки 446453914, де зазначено, що власником є ОСОБА_1 , а відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні, копія інформаційної довідки додається, оригінал є у ТОВ «АДП-АГРО».

13 жовтня 2025 року від представника позивачки надійшла заява про уточнення позовних вимог. В заяві зазначено, що у зв`язку із наданням ТОВ «АДП-АГРО» нової Інформаційної Довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №442711491 сформованій 09.09.2025 року сторона позивача вважає за доцільне конкретизувати свої позовні вимоги, а саме - представник позивача просив розірвати договір оренди та стягнути заборгованість, виключивши вимогу про витребування майна, зауваживши при цьому, що повернення спірної земельної ділянки відбулося після звернення позивача до суду, а отже понесенні судові витрати у цій частині також підлягають задоволенню.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2025 року прийнято заяву представника позивача ОСОБА_2 про зменшення розміру позовних вимог. Закрито підготовче провадження у справі.

Представник позивача Таволжанський М.В. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представники відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», Товариства з обмеженою відповідальністю «АДП-АГРО» в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі, у задоволенні позовних вимог позивача просили відмовити у повному обсязі.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», філії комунального підприємства «Реєстраційно інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади в Харківській області в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до частини другої статті 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка, загальною площею 4,526 га, кад.№6320482500:07:000:0281, розташована на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, що підтверджується з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №395999164 від 23 вересня 2024 року.

Між ОСОБА_1 та СТОВ АФ «Барвінківська» було укладено Договір оренди земельної ділянки від 08 серпня 2017 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування /оренду/ земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Гусарівської сільської ради в Барвінківському районі Харківської області та має кадастровий номер № 6320482500:07:000:0281.

Відповідно до положень Розділу 2 Договору об`єктом оренди є земельна ділянка площею 4,5260 га, з них 4,5260 га ріллі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату 01.01.2017 року становить 134 271,74 гри.

Цей Договір укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк (п.3.1 Договору).

Розмір, строки та порядок здійснення орендної плати сторонами було врегульовано в Розділі IV Договору, відповідно до якого: 4.1. Розмір річної орендної плати за оренду земельної ділянки складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладання договору 9 399.02 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору після припинення цього Договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному Сторонами. Якщо Сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

Підпунктом 3 пункту 9.4 Договору орендаря зобов`язано своєчасно сплачувати орендну плату протягом терміну зазначеного в договорі: не пізніше строку, встановленого за взаємною згодою сторін кожного року дії Договору.

Відповідно до п. 12.2 Договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія цього Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою Сторін; рішенням суду на вимогу однієї із Сторін внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №395999164 від 23 вересня 2024 року вбачається, що у Державному реєстрі наявна інформація про державну реєстрацію іншого речового права про право оренди земельної ділянки, відомості про суб`єкта речового права ТОВ «Колос»; строк дії 7 років; підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.02.2018; документи, подані для державної реєстрації договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 08.08.2017, видавник: сторони договору; рішення, серія та номер: П22/1, виданий 25.08.2022, видавник: ТОВ «Подолівська Агро»; рішення, серія та номер: 220825-П, виданий 25.08.2022, видавник: ТОВ Агрофірма «Подолівська», розподільний баланс, з додатками, серія та номер: б/н, виданий 25.08.2022, видавник: ТОВ АГРОФІРМА « ПОДОЛІВСЬКА»; передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 04.10.2023, видавник: ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» (а. с.20-21).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 423565997 від 22 квітня 2025 року право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 6320482500:07:000:0281, розташовану на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області зареєстровано за ТОВ «АДП - АГРО», строк дії 7 років, - правом пролонгації, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.02.2018 року. Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 08.08.2017, видавник: сторони договору; рішення, серія та номер: П22/1, виданий 25.08.2022, видавник: ТОВ «Подолівська Агро»; рішення, серія та номер: 220825-П, виданий 25.08.2022, видавник: ТОВ Агрофірма «Подолівська», розподільний баланс, з додатками, серія та номер: б/н, виданий 25.08.2022, видавник: ТОВ АГРОФІРМА « ПОДОЛІВСЬКА»; передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 04.10.2023, видавник: ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО»; договір купівлі продажу, серія та номер б/н, виданий 01.11.2024, видавник: сторони договору (а.с.141-142).

З копії інформаційної довідки номер 446453914 від 06.10.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та Витягу з Державного реєстру речових прав №442711491 від 09.09.2025 вбачається, що речове право оренди земельної ділянки було скасоване, відповідне речове право припинено, дата та час державної реєстрації 05.09.2025, підстава договір оренди землі, б/ н від 08.08.2017 (а.с.195,197).

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про орендну землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в орендну земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про орендну землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про орендну землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про орендну землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про орендну землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про орендну землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 24 Закону України «Про орендну землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону України «Про оренду землі»), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 цього закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Тлумачення наведених положень зазначеного Закону дає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітки землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц, провадження № 61-21693 сво 18.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виняток із зазначеного правила передбачено частиною 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі», за змістом якої не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди землі, якщо інше не передбачено самим договором, перехід права оренди земельної ділянки до іншої особи у зв`язку з реорганізацією юридичної особи-орендаря.

Відповідно до частин 1, 5 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», тобто запису про припинення юридичної особи.

Частина 2 статті 107 ЦК України встановлює, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому у цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи.

Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону.

Отже, реорганізація у силу закону передбачає перехід прав і обов`язків реорганізованої особи до правонаступників.

Таким чином, реорганізація юридичної особи в будь-який спосіб не призводить до припинення зобов`язання та не є підставою для розірвання договору.

Характерною ознакою процедур припинення юридичної особи у результаті реорганізації є неможливість подальшої участі особи, яка припиняється, у зобов`язанні, але реорганізація не припиняє дію цих зобов`язань, в тому числі договорів, які були укладені цією стороною.

Водночас, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (частина 1, 2 статті 109 ЦК України ).

Виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому, попередня юридична особа не припиняється.

Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася унаслідок виділу, частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво.

Відповідно до частини 3 статті 109 ЦК України, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), не визнається законодавцем видом реорганізації.

На противагу реорганізації (коли припиняється юридична особа - сторона договору, а замість неї стороною договору в силу закону стає її правонаступник) у випадку виділу законом не передбачено збереження дії договору та переходу прав і обов`язків за договором до особи, яка створюється в результаті виділу. Такий підхід пояснюється тим, що особа - сторона договору, з якої виділено нову особу (осіб), продовжує існувати і не припиняється як юридична особа.

Норми ЦК України, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа.

Такий самий принцип закладений у частині 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі».

До подібних висновків, а саме те, що виділ не є реорганізацією юридичної особи дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, провадження № 12-62 гс 19, та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 11 грудня 2019 року у справі № 904/2251/18, від 15 січня 2020 року у справі № 904/11903/16, від 21 січня 2020 року у справі № 904/8538/16.

Правові висновки щодо необхідності розрізняти підстави припинення юридичної особи шляхом реорганізації викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, провадження № 14-37 цс 20.

Аналізуючи зміст правовідносин, що складаються на підставі договору оренди землі, права та обов`язки сторін цього договору, слід дійти висновку, що після виконання орендодавцем обов`язку передати орендарю земельну ділянку на стороні орендодавця відбувається концентрація прав вимоги, а на стороні орендаря концентруються зобов`язання виконати ці вимоги.

По суті орендар ТОВ Агрофірма «Подолівська» без згоди орендодавця передав право оренди землі іншому орендарю, який створений шляхом виділу з орендаря, який є стороною договору оренди землі.

Стаття 14 Конституції України визначила землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У частині 1, 5 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до цих нормативних приписів право оренди як речове право може відчужуватись власником земельної ділянки, що полягає у передачі власником іншій особі права бути орендодавцем цієї земельної ділянки замість власника. Таке право бути орендодавцем може продаватись, бути предметом застави, спадщиною, внеском до статутного капіталу. Тобто у випадку, наприклад, внесення права оренди до статутного капіталу, орендодавцем виступатиме особа, яка прийняла це право як вклад у статутний капітал. При цьому не можна вважати обґрунтованим тлумачення цієї норми, яке допускає можливість відчужувати право оренди земельної ділянки не власником, а орендарем цієї земельної ділянки. Адже згідно з договором оренди орендар отримує право володіння і користування земельною ділянкою як річчю, але до нього не переходить речове право на оренду.

Навіть обмежене право розпорядитись земельною ділянкою шляхом передачі в суборенду орендар може реалізувати за згодою орендодавця. Як зазначено в частині 6 статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 135 ЗК України продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів. Далі після цієї норми у статті 135 ЗК України поміщена норма про звернення стягнення у тому числі на право оренди, в порядку виконання судових рішень, і ця норма у взаємному зв`язку з попередньою нормою права має розумітись так, що йдеться про стягнення по боргах власника земельної ділянки, а не орендаря-боржника.

Право оренди є майновим правом і в розумінні статті 177 ЦК України є об`єктом цивільних прав. Відповідно до частини 1 статті 178 ЦК України оборотоздатність права оренди земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначається з урахуванням викладених вище приписів статей 93, 135 ЗК України - воно може вільно відчужуватися власником земельної ділянки, не вилучене з цивільного обороту, і не обмежене в обороті.

Крім того, право оренди є речовим правом орендаря на чуже майно. З цієї точки зору оборотоздатність цього речового права значним чином обмежена нормами ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та договором оренди.

Елементами речового характеру в зобов`язальних відносинах оренди визнаються право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування); на передачу майна в суборенду.

Відповідно до ч. 1 ст.25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Таким чином, належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, у тому числі передане при виділі на підставі розподільчого балансу особі, яка виділяється.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 вересня 2020 року в справі№ 291/1009/18 (провадження № 61-7068сво19), відступивши від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі 291/1478/18 (провадження № 61-21086 св 19).

Отже, положеннями законодавства у сфері відносин найму (оренди) землі не передбачено право юридичної особи-орендаря на власний розсуд здійснювати розпорядження правом оренди земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, а також переходу такого права до правонаступника юридичної особи-орендаря, у разі його наявності, та за умови, що відбувається припинення юридичної особи, з якою було укладено договір оренди землі, тобто за універсального правонаступництва.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що за відсутності згоди орендодавця є помилковим висновок, що шляхом виділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», а згодом і ТОВ «Колос» та ТОВ «АДП-АГРО» набули право оренди на спірну земельну ділянку та, відповідно, можуть бути належними відповідачами.

Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як випливає зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Позивачка та її представник не скористалися правом звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку що позовні вимоги щодо стягнення орендної плати за користування земельної ділянки, належної позивачу, за Договором оренди від 08 серпня 2017 року, заявлено до неналежних відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», Товариства з обмеженою відповідальністю «АДП-АГРО» , що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про розірвання Договору оренди землі від 08 серпня 2017 року, укладеного між нею та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Подолівська», правонаступником прав та обов`язків орендаря за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», правонаступником прав та обов`язків орендаря за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди землі від 08 серпня 2017 року, договір укладено на 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Відповідно до ч.4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом ч.2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно ст. 19 Закону України «Про оренду землі», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Відповідно до положень ст.125 ЗК України, в редакції, чинній на момент укладення договору оренди та його державної реєстрації, право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (стаття 30 Закону «Про оренду землі» та стаття 651 ЦК України).

Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

З врахуванням встановлених обставин у справі та наявних матеріалів, суд приходить до переконання, що строк дії Договору, який було укладено 08 серпня 2017 року, починається з моменту його укладення, тому останнім днем строку дії договору є 08 серпня 2024 року, відтак договір оренди земельної ділянки є припиненим з 08 серпня 2024 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, відповідно до Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» ( у редакції, що діяла на час укладення договору) було передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Судом встановлено, після закінчення строку дії договору оренди додаткова угода в місячний термін між сторонами не укладена, з чого слідує, орендар не реалізував право на поновлення договору оренди землі та не підтвердив продовження користування земельною ділянкою після спливу строку цього договору.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV, є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою (постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Крім того, як встановлено судом, орендар ТОВ Агрофірма «Подолівська» в односторонньому порядку з 2022 року припинив сплату орендної плати.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що земельна ділянка у 2024 році мала бути повернута власнику.

Як вже встановлено судом, станом на 09.09.2025 речове право оренди земельної ділянки скасоване, відповідне речове право припинено, дата та час державної реєстрації 05.09.2025, підстава договір оренди землі, б/ н від 08.08.2017 (а.с.195,197).

Одночасно судом встановлено, що позивач на час подання позову не мала можливості скористатися в повній мірі своїм майном, а саме - належною їй на праві власності земельною ділянкою, яка є об`єктом оренди за Договором, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про зареєстроване право оренди на вказану земельну ділянку, що перешкоджало позивачу у реалізації її прав, як власника земельної ділянки.

Щодо способу захисту порушеного права, обраного позивачем, суд зазначає наступне.

За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України, до яких належить: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини другої статті 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містяться у пункті 2 частини першої статті 412 ЦК України, а частина друга вказаної статті визначає, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

З наведеного вбачається, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки, у даному випадку її права ( на час подання позову) порушувались наявністю відомостей про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що є порушенням права власника розпоряджатися своїм майном з урахуванням того, що власник земельної ділянки вочевидь не бажає продовжувати договірні відносини оренди із відповідачем.

Саме такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 03 червня 2020 року у справі №282/773/18-ц, провадження №61-14214св19 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Аналогічні позиції у подібних правовідносинах викладені Верховним Судом у судових рішеннях у справах №282/774/18 від 17.07.2020 року, 704/1337/19 від 05.07.2021 року, 282/1732/18 від 20.01.2021 року, 615/1411/17 від 26.09.2019 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача ( на час подання позову) підлягали до захисту шляхом визнання припиненим Договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку.

Отже вимоги в частині розірвання договору оренди землі у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати на підставі п. «д» ст. 141 ЗК України задоволенню не підлягають, оскільки договір з серпня 2024 року є припиненим.

Інші аргументи та доводи сторін суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.10, 11, 12, 13, 258, 259, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», Товариства з обмеженою відповідальністю «АДП-АГРО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спора, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подолівська», філія комунального підприємства «Реєстраційно інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади в Харківській області, про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди, - відмовити повністю.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

1.Позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

2.Представник позивача ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

3.Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», місцезнаходження: вул. Скрипника, буд.6, м. Барвінкове, Харківська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України-44852576;

4. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос», місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 3-А, смт. Близнюки, Харківська область, 64801, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України- 31847939;

5. Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Адп-Агро», місцезнаходження: вул. Маріупольська, буд. 22, м. Лозова, Харківська область, 64602, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України- 45360065;

6.Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Філія комунального підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" Опішнянської територіальної громади в Харківській області, місцезнаходження: вул. Ярославська, буд.,55, с.Пархомівка, Краснокутський район, Харківська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41256797;

7.Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подолівська» ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32414467, місцезнаходження: вул. Захисників України, буд. 6, м. Барвінкове, Харківська область.

Дата складення повного судового рішення 29 грудня 2025 року.

Суддя Ю.А. Коптєв