Рішення № 13317516, 16.12.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.12.2010 Справа № 8/26-ПН-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1, м. Херсон,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Слободяна Володимира Михайловича, м. Київ,

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, представник, дов. від 08.10.2010 р.,

від відповідача: Шагін О.В., представник, дов. № 1323 від 16.08.2010 р.;

від третьої особи на стороні відповідача: в судове засідання не прибув.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Слободяна Володимира Михайловича про визнання виконавчого напису №200 від 12.02.2010р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. про повернення від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" майна: дизельного автонавантажувача CPCD15 N-RW10, заводський номер (кузова, шасі) НОМЕР_2, 2008 р. випуску, загальною вартістю 120000 грн., який був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за договором №01-293/08-ОБЛ від 09.09.2008р., таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи їх порушенням п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», умов договору фінансового лізингу № 01-293/08-обл, укладеного між сторонами 09.09.2008 р.; ст. 87 Закону України «Про нотаріат»; п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5; п. 8 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172; ч. 3 ст. 15 ГПК України.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту порушеного права сторони, як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Відповідач вважає, що порушено право відповідача, як особи, яке не отримала від позивача кошти, внаслідок невиконання ним умов Договору № 01-275/08-обл. фінансового лізингу, посилаючись на ст.ст. 13, 85, 92, 106, 113 Конституції України; ст.ст. 4, 16, 321, 806 ЦК України; ст. 292 ГК України; лист Міністерства юстиції «Щодо того, яким актом слід керуватись у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України»від 30.01.2009 р. № Н-35267-18; лист Міністерства юстиції «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії»від 26.12.2008 р. № 758-0-2-08-19.

В доповнення до відзиву на позовну заяву від 08.11.2010 р. за вих.. № 1755 відповідач також зазначає, що в порушення умов Договору фінансового лізингу № 01-293/08-обл від 09.09.2008 р. позивачем не сплачено відповідачу лізингові платежі в період з лютого 2009р. по грудень 2009р. на загальну суму 75992 грн. 05 коп. У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості, яка становить більше 30 днів, відповідач 12.02.2010р. звернувся до приватного нотаріуса з заявою на вчинення виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу від ОСОБА_1, про що листом від 12.02.2010 р. за вих. № 174 повідомив позивача. Для вчинення виконавчого напису нотаріусу відповідачем були надані наступні документи, а саме: оригінал Договору фінансового лізингу № 01-293/08-обл від 09.09.2008 р., копія повідомлення-вимоги про сплату заборгованості від 23.12.2009 р. № 1723, оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення за № 08418597 та засвідчені копії рахунків направлених на адресу ОСОБА_1

На підставі ст. 87, ч. 1 ст. 88 Законом України «Про нотаріат»та п. 282 Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р., п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободян Володимиром Михайловичем було вчинено виконавчий напис № 200, згідно з яким було запропоновано повернути відповідачу майно, а саме: дизельний автонавантажувач CPCD15 N-RW10, заводський номер (кузова, шасі) НОМЕР_2, 2008 р. випуску, переданий в користування на умовах договору фінансового лізингу від 09.09.2008 р. у зв'язку з невиплаченою в строк заборгованість в розмірі 75992 грн. 05 коп.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вважає, що твердження позивача про те, що договір фінансового лізингу від 09.09.2008 р. не передбачає у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу є необґрунтованими, посилаючись на ст..8 Загальних умов Договору фінансового лізингу № 01-293/08-обл від 09.09.2008 р., яка передбачає право лізингодавця вилучити предмет лізингу за умови прострочення сплати лізингових платежів більше 30 днів. Примусове вилучення Предмета лізингу здійснюється у відповідності з чинним законодавством України. Наполягає на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Зазначає, що норма ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»містить імперативний припис та підлягає застосуванню незалежно від умов Договору.

Статтями 4-2, 4-3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обовязки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Ухвалами суду від 14.10.2010 р., 17.11.2010 р. розгляд справи відкладався у звязку з неявкою представника відповідача та третьої особи на стороні відповідача, ненаданням ними витребуваних судом документів та необхідністю витребування додаткових доказів. Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засідання 09.11.2010 р. оголошувалася перерва. Справу розглянуто понад двохмісячний строк, який продовжено ухвалою суду від 17.11.2010 р. на п'ятнадцять днів відповідно до ст. 69 ГПК України за заявою позивача (а.с. 94).

Враховуючи викладене суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

09.09.2008 р. між ТОВ "Українська лізингова компанія" (лізингодавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 01-293/08-обл, згідно з умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобовязується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток № 2 до Договору), а лізингоодержувач зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до Договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2). В разі дострокового розірвання договору або якщо не передбачено перехід права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача після закінчення строку лізингу в разі закінчення строку користування предметом лізингу та інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобовязаний повернути предмет лізингу лізингодавцю, а лізингодавець зобовязаний прийняти предмет лізингу у лізингоодержувача (п. 1.3).

Додатком № 1 до договору лізингу сторонами узгоджено графік сплати лізингових платежів, згідно з яким лізингові платежі сплачуються позивачем впродовж 37 місяців (а.с. 10).

Додатком № 2 до договору лізингу є специфікація предмета лізингу, згідно з якою лізингодавець (відповідач) мав передати лізингоодержувачу (позивачу) дизельний автонавантажувач CPCD15N-RW10 у кількості 1 шт., вартістю 120000,00 грн. (а.с. 10).

Відповідно до статті 2 Договору договір купівлі-продажу (поставки) укладається лізингодавцем та/або набирає чинності після сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно умов загальних умов (п. 2.2). Строк (термін) і місце передачі предмета лізингу лізингоодержувчу, вказується в специфікації (п. 2.3).

Згідно статті 3 Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов ст. 3 загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізингу предмет лізингу.

Статтею 4 Договору передбачено відповідальність сторін, зокрема, лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обовязків, а саме сплачує лізингодавцю такі штрафні санкції: за порушення обовязку із своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених п. 1.3 даного Договору та інших платежів, передбачених договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню; якщо лізингодавець не повернув предмет лізингу або повернув його невчасно, зокрема у випадку вилучення предмету лізингу у відповідності до статті загальних умов, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості предмета лізингу на момент укладення договору, вказаної в специфікації, за кожний день прострочення строку повернення предмета лізингу.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що цей договір може бути достроково розірваний лізингодавцем у випадках, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання терміну платежу, встановленого в загальних умовах. У випадку розірвання (дострокового припинення) цього договору, з причин зазначених у даному договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований лист лізингодавця. Договір вважається розірваним з моменту отримання лізингоодержувачем відповідного рекомендованого листа лізингодавця (п. 8.4).

Даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами з моменту сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно п. 3.2 загальних умов і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобовязань (п. 9.1).

Додатком № 4 до договору фінансового лізингу є загальні умови фінансового лізингу, п.3.15 яких передбачено право лізингодавця стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Розділом 8 Загальних умов фінансового лізингу сторонами узгоджено вилучення предмета лізингу. Лізингодавець має право вилучити предмет лізингу в таких випадках: лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в Загальних умовах (п.п. 8.1.1); лізингоодержувач використовує Предмет лізингу не у відповідності до умов Договору або його призначення (п.п. 8.1.2); якщо Лізингоодержувач порушує умови пунктів 4.1.2-4.1.4., 6.7., 6.8., 6.10.-6.12, 9.6. Загальних умов та умови п. 9.2. Договору (п.п. 8.1.3). У випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 8.1.1. - 8.1.3. даного Договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місцем його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про вилучення предмету лізингу, є рекомендований лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобовязаний за свій рахунок, протягом 10 робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути предмет лізингу Лізингодавцю. Примусове вилучення предмета лізингу здійснюється у відповідності з чинним законодавством України (п. 8.2). Вилучення предмета лізингу не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених. платежів до дати вилучення предмета лізингу, передбачених Договором, в тому числі несплаченої суми комісій, штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди (п. 8.3). У випадку вилучення лізингодавцем предмету лізингу, зобов'язання лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів припиняються з моменту вилучення предмету лізингу, окрім сплати простроченої та поточної заборгованості за лізинговими платежами до моменту вилучення Предмету лізингу, сплати комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків (за їх наявності) (п. 8.4). Якщо протягом 10 робочих днів з моменту отримання від лізингодавця письмового повідомлення про вилучення предмету лізингу лізингоодержувач усуне порушення визначені п. 8.1. цих Загальних умов, то він має право на викуп предмету лізингу при обов'язковій умові сплати простроченої та поточної заборгованості за лізинговими платежами, невиплаченої вартості предмету лізингу, 5 відсотків від невідшкодованої вартості предмету лізингу, сплати комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків (за їх наявності) та якщо строк користування Предметом лізингу більше одного року (п. 8.5). В разі виконання лізингоодержувачем п. 8.5. Загальних умов, сторони підписують Акт звірки взаєморозрахунків та Акт приймання-передачі предмета лізингу у власність, згідно якого право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача (п. 8.6).

На виконання умов договору фінансового лізингу від 09.09.2008 р. відповідач передав позивачу предмет лізингу, а саме: дизельний автонавантажувач CPCD15N-RW10 у кількості 1 шт., вартістю 120000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 19.09.2008 р., підписаний сторонами (а.с. 14).

23.12.2009 р. відповідач звернувся до позивача з повідомленням-вимогою за вих..№ 1723, в якій повідомляє про неналежне виконання останнім обовязку щодо сплати лізингових платежів та про утворення станом на 23.12.2009 р. простроченої більше 30 днів заборгованості за Договором в сумі 75992,05 грн., вимагає до 31.12.2009 р. погасити заборгованість та попереджає з посиланням на ч.2 ст.7, п.п. 3 ч.2 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172, п.8.1.1. Договору про те, що у разі невиконання вимоги в зазначений строк буде змушений відмовитись від Договору та звернутись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на Договорі з метою вилучення предмету лізингу. (а.с. 60-62) Цінний лист з описом вкладення надісланий позивачеві 24.12.2009 р., що підтверджується копією чеку (а.с. 59).

12.02.2010 р. відповідач звернувся із заявою за вих. №165 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Слободяна Володимира Михайловича про вчинення виконавчого напису нотаріуса на Договорі фінансового лізингу № 01-293/08-обл від 09.09.2008 р., укладеного між ТОВ «Українська лізингова компанія»та ФОП ОСОБА_1 з метою повернення предмета лізингу у порядку передбаченому ст..ст. 7, 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»від 16.12.1997 р. Для вчинення виконавчого напису нотаріусу відповідачем були надані наступні документи, які дадначені в додатках до заяви, а саме: оригінал Договору фінансового лізингу № 01-293/08-обл від 09.09.2008 р., копія повідомлення-вимоги про сплату заборгованості від 23.12.2009 р. № 1723, оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення за № 08418597 та засвідчені копії рахунків направлених на адресу ОСОБА_1 з відміткою про несплату платежів. (а.с. 54-56).

12.02.2010 р. за вих..№174 відповідач звернувся до позивача з повідомленням про відмову від договору та про звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на договорі з метою вилучення предмету лізингу (а.с. 53). Цінний лист з описом вкладення надісланий позивачеві 24.02.2010 р., що підтверджується копією чеку (а.с.63) та вручений 02.03.2010 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 57-58).

12.02.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободян В.М. було вчинено виконавчий напис про повернення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українська Лізингова Компанія" дизельного автонавантажувача CPCD15N-RW10 у кількості 1 шт., вартістю 120000,00 грн. (а.с. 15).

Постановою ВДВС Суворовського РУЮ від 07.05.2010 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 20.02.2010 р. № 200, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободян В.М. (а.с. 16).

Позовні вимоги про визнання виконавчого напису №200 від 12.02.2010р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. про повернення від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" майна: дизельного автонавантажувача CPCD15 N-RW10, заводський номер (кузова, шасі) НОМЕР_2, 2008 р. випуску, загальною вартістю 120000 грн., який був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за договором №01-293/08-ОБЛ від 09.09.2008р., таким, що не підлягає виконанню стали предметом розгляду у цій справі.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з положеннями ст. 7, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів; лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Оскільки спеціальними нормами законодавства про лізинг не передбачено порядок відмови від договору чи його розірвання, підлягають застосуванню загальні положення Цивільного кодексу України, зокрема, про найм із урахуванням особливостей, встановлених законом.

Згідно зі ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд; у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", згідно з якою лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" також передбачено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

За таких обставин суд зазначає, що відповідно до вказаної статті праву вимоги повернення предмету лізингу від лізингоодержувача завжди повинна передувати відмова лізингодавця від договору, про що інша сторона повинна довідатися, або надані докази підтвердять, що вона могла довідатися про таку відмову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" надіслало ФОП ОСОБА_1 лист вих. № 174 від 12.02.2010р. про відмову від договору фінансового лізингу та про звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на договорі з метою вилучення предмету лізингу (а.с. 53), який ним отриманий 02.03.2010 р. Тобто про відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" від договору фінансового лізингу № 01-293/08-обл від 09.09.2008 р. ФОП ОСОБА_1 дізнався 02.03.2010 р., а виконавчий напис №200 про повернення від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" майна: дизельного автонавантажувача CPCD15 N-RW10, заводський номер (кузова, шасі) НОМЕР_2, 2008 р. випуску, загальною вартістю 120000 грн., який був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за договором №01-293/08-ОБЛ від 09.09.2008р. вчинений, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. 12.02.2010р.

Крім того, слід взяти до уваги, що відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За умовами частин 1, 2 п. 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для повернення обєкту лізингу за договором лізингу, що передбачає у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу подаються оригінал договору лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення. Умовами договору фінансового лізингу № 01-293/08-обл від 09.09.2008 р. не передбачено повернення обєкту лізингу у безспірному порядку.

Разом із тим, умовами розділу 8 Додатку 4 до Договору передбачена процедура вилучення предмету лізингу за наявності, зокрема, прострочення сплати лізингових платежів більше 30 днів. Відповідачем не надано доказів звернення до позивача з повідомленням про вилучення предмета лізингу (п.8.2. Додатку 4 до Договору). За умовами договору примусове вилучення предмета лізингу здійснюється у відповідності з чинним законодавством.

Висновки відповідача, які ґрунтуються на твердженні про імперативний характер норми ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг», про право на повернення предмету лізингу за договором лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса незалежно від умов договору мають оціночний характер. Ч.3 ст. 6 ЦК України дозволяє сторонам в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Конструкція норми ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» дає підстави стверджувати про її дозвільний характер, так як вона дозволяє субєкту діяти як у спосіб визначений законом так і утриматись від зазначених дій.

Безпідставним є твердження відповідача про те, що чинним законодавством України не передбачено такого захисту порушеного права сторони, як визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Розгляд зазначеної категорії спорів за участю боржника і стягувача, а саме: про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача, що передбачено ст.. 15 ГПК України.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису №200 від 12.02.2010р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. про повернення від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" майна: дизельного автонавантажувача CPCD15 N-RW10, заводський номер (кузова, шасі) НОМЕР_2, 2008 р. випуску, загальною вартістю 120000 грн., який був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за договором №01-293/08-ОБЛ від 09.09.2008р., таким, що не підлягає виконанню є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України зі сплати державного мита та витрати зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободян Володимиром Михайловичем виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за номером 200 від 12.02.2010 року таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", ідентифікаційний код - 30575865, адреса: під'їзд 1, буд. 8, вул. Іллінська, м. Київ, р/рахунок - не відомий на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, р/рахунок - не відомий, 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 21.12.2010 р.