Рішення № 13317498, 23.12.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2010 Справа № 8/42-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Перепелко В.О., розгляну у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області, м. Херсон,

до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа-про", м. Херсон,

про стягнення 9632 грн. за договором по контролю за несенням служби по охоронні об'єкта,

за участю представників сторін:

від позивача: Терех О.А., представник, дов. № 17/10-2089 від 14.05.2010 р.;

від відповідача: на засідання суду не прибув.

Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа-про" (відповідач) 9632 грн. основного боргу, посилаючись на невиконання умов договору по контролю за несенням служби по охоронні об'єкта № 570Хн від 02.01.2004 року з додатками. Також позивач просить суд накласти арешт на рахунки та майно відповідача.

Ухвалою суду від 01.11.2010 року порушено провадження по справі та в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та майно відповідача відмовлено у зв'язку з відсутністю в матеріалах позовної заяви доказів необхідності вжиття таких заходів.

В подальшому, 16.11.2010 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог № 17/10-5569 від 10.11.2010 року, відповідно до якої збільшено суму основного боргу до 14336 грн. у зв'язку з виникненням заборгованості відповідача за надані послуги у жовтні 2010 р. Отже, позивачем заявлено до стягнення 14336 грн. основного боргу. Судом змінено ціну позову на нову - 14336 грн.

В судовому засіданні 16.12.2010 року представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої зменшено суму основного боргу до 9632 грн. у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості за серпень 2010 року та вересень 2010 року в сумі 9632 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11399 від 26.11.2010 року в сумі 14560 грн. відповідно до договору про надання послуг за період з липня по вересень 2010 року (а.с. 62). Отже, позивачем заявлено до стягнення 9632 грн. боргу, а саме: за жовтень 2010 року в розмірі 4704 грн. та за листопад 2010 року в розмірі 4928 грн. Судом справу розглянуто з новою ціною позову.

Позивач, після уточнення позовних вимог, підтримує позов в повному обсязі - в сумі стягнення основної заборгованості 9632 грн. (а.с. 49-50, 53, 58).

Відповідач в ході судового засідання, відповідно до відзиву на позовну заяву, суму позову визнав в повному обсязі та заявив клопотання про розстрочку виконання рішення по справі на шість місяців у зв'язку зі складним фінансовим становищем, надавши баланси та звіти про фінансові результати за 1 квартал 2010 р. та за 1 півріччя 2010 р. (а.с. 34).

Позивач проти розстрочення виконання рішення заперечував, посилаючись на не менш скрутний фінансовий стан та наявність рішень господарського суду, які набрали законної сили, про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за інший період.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов’язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Справа розглядалася з оголошенням перерви 16.11.2010 року, ухвалою суду від 16.12.2010 року розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд:

в с т а н о в и в:

Між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (надалі - позивач) та Українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа-про" (надалі - відповідач) був укладений договір по контролю за несенням служби по охоронні об'єкта № 570 Хн від 02.01.2004 року (надалі - Договір) з додатками, відповідно до якого замовник (відповідач) доручає, а охорона (позивач) бере на себе зобов'язання по забезпеченню фізичного контролю за несенням служби охоронниками замовника на території його об'єкта та відокремлених приміщень (будівель), а також організації та проведення по узгодженню з замовником рейдових заходів на території об'єкта.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Договору сума оплати послуги за цим договором визначається на підставі узгодженої сторонами договірної ціни вартості утримання молодшого інспектора охорони (додаток 2 до Договору). Оплата здійснюється замовником не пізніше 25 числа кожного місяця платіжними дорученнями, що здаються в установу банку (п. 2). Акт виконання робіт підписується сторонами кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору (п. 3). На Замовника (відповідача по справі) договором покладено обов’язок своєчасно вносити плату.

Пунктом 2 розділу 4 Договору передбачено, що охорона має право у випадку ненадходження оплати за надані у встановлений пунктом 2 розділу 2 цього Договору строк направити замовнику письмове повідомлення з вимогою оплатити надані послуги протягом 3 днів та попередження про негайне припинення надання послуг охорони у випадку нездійснення оплати в зазначений строк.

Згідно пункту 1 розділу 7 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2004 року.

Позивачем 05.10.2010 року за вих. №17/10-4804 відповідачеві виставлена претензія з вимогою погашення у 5-ти денний термін заборгованості у сумі 9632 грн. за надані послуги з охорони за договором № 570 Хн (а.с. 8). Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді.

Позивач свої зобов'язання відповідно до п. 1 розділу 1 Договору виконав належним чином, надавши відповідачу послуги по забезпеченню фізичного контролю за несенням служби охоронниками замовника на території його об'єкта та відокремлених приміщень (будівель), а також організації та проведення по узгодженню з замовником рейдових заходів на території об'єкта, що підтверджується: актами виконаних робіт № 001-024020 за жовтень 2010 року (а.с. 53), № 001-026824 за листопад 2010 року (а.с. 59).

Відповідач в порушення умов пункту 4 розділу 3.2. Договору розрахувався не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком суми позову від 15.11.2010 р. за вих.№ 317/10-5630 (а.с. 50), платіжним дорученням №11399 від 26.11.2010 р. (а.с. 62). Заборгованість відповідача складає: за жовтень 2010 року - 4704 грн. та за листопад 2010 року - 4928 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа-про" 9632 грн. за договором по контролю за несенням служби по охоронні об'єкта № 570 Хн від 02.01.2004 року стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст. 525 ЦК України).

За визначенням частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов’язок виконавця особисто надати послугу, а частина 1 ст. 903 ЦК України - обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі і в строки, що передбачені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Проте, відповідачем зобов’язання перед позивачем щодо перерахування плати за послуги в обумовлені Договором розмірах та строки виконані не в повному обсязі. На момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковується заборгованість за надані послуги за жовтень 2010 року в розмірі 4704 грн. та за листопад в розмірі 4928 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 9632 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надавши оцінку доказам наданим відповідачем в обгрунтування вимог про розстрочення виконання рішення суду та запереченням позивача, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача, з наступних підстав.

Чинним процесуальним законодавством п.6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться, зокрема грошей. Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Документи (звіти про фінансові результати за 1 кв. та 1 півріччя 2010 р., баланси на 1 квітня 2010 р. та 1 липня 2010 р. а.с. 35-42), подані відповідачем не підтверджують його неспроможність виконати рішення суду, або обставин, які ускладнять його виконання, містять відомості про прибутковість діяльності відповідача.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита у сумі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа-про", ідентифікаційний код - 32808838, адреса: буд. 82а, вул. Робоча, м. Херсон, р/рахунок - № 2600501692924 в ХО "Укрексімбанк", МФО - 352639 на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області, ідентифікаційний код - 08597032, адреса: буд. 6, вул. Молодіжна, м. Херсон, р/рахунок - № 26003070368991 у ХФ АТ "Брокбізнесбанк", МФО - 352372, 9632 грн. основного боргу, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Заяву Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа-про" від 12.11.2010 року за вих. № 413 про розстрочку виконання рішення по справі залишити без задоволення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 24.12.2010 р.