Постанова № 13317379, 24.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ П О С Т А Н О В А

Іменем України

24.12.10 Справа № 10/4пд.

Господарський суд Луганської області у складі судової колегії головуючого колегії Мінської Т.М., суддів Ворожцова А.Г., Пономаренка Є.Ю., при секретарі Рубан І.Є., розглянувши матеріали справи за позовом

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, м. Луганськ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Донбасгаз”,

м. Київ

2. Акціонерного товариства закритого типу “Енергоспецбуд”, м. Харків

про визнання зобовязання недійсним

за участю представників сторін:

від позивача Буркова О.М., заступник начальника юридичного управління, довіреність № 113/10 від 30.12.2009.,

від 1-го відповідача - представник не прибув,

від 2-го відповідача - представник не прибув.

(Справа слухалась одноособово суддею Мінською Т.М., 20.05.2005 розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області для розгляду справи призначена колегія у складі головуючого Мінської Т.М., суддів Ворожцова А.Г., Пономаренка Є.Ю.)

17.02.2005 позивач звернувся з позовом про визнання зобовязання, підтвердженого договором № 09/08/04 від 09.08.2004 між ТОВ “Компанія “Донбасгаз” та АТЗТ “Енергоспецбуд” на проведення операцій купівлі-продажу товарів на загальну суму 30004200 грн. недійсним на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України, і застосування правових наслідків, передбачених ст. 208 ГК України. Провадження у справі було порушено відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України 18.12.2005.

05.05.2005 позивач відповідно до ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги стосовно застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, і просить: стягнути в доход держави з АТЗТ “Енергоспецбуд” - 30004200 грн., з ТОВ “Компанія “Донбасгаз” - 25045555 грн. 08 коп.

І-ий відповідач просить провадження у справі припинити в звязку з непідсудністю даного спору господарському суду.

ІІ-ий відповідач відзив не надав.

Ухвалою господарського суду від 07.06.2005 було зупинено провадження у справі № 10/4пд до вирішення повязаної з нею кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 212 ч. 3, 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, що розглядається Київським міським судом м. Харкова.

Листом від 01.11.2007 в.о. голови Київського районного суду м. Харкова повідомлялось, що кримінальна справа № 1-380/08/05 за звинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 212 ч. 3, 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05.05.2006р. направлена на додаткове розслідування до прокуратури Київського району м. Харкова.

Згідно відповідей Київського районного суду м. Харкова від 10.03.2009 та від 04.11.2010 вказана кримінальна справа після додаткового розслідування до суду не надходила.

Листом № 3786вих 09 від 28.07.2009 прокуратури Київського району м. Харкова повідомлялось, що за результатами додаткового досудового слідства відносно ОСОБА_1 постановою слідчого змінено кваліфікацію злочину на ст. 190 ч. 4 КК України та справу направлено за підслідністю до СВ Київського РВ ХМУ МВСУ в Харківській області, яким досудове слідство зупинено на підставі ст. 206 п. 3 КПК України. Отже, Київським міським судом м. Харкова не розглядається кримінальна справа, до вирішення якої зупинено провадження у даній справі.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2010 поновлено провадження у справі, і відповідно до норм абзаців 1,3, 5 пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 09.12.2010 зясовано, що після зупинення провадження у справі змінено місцезнаходження І ого відповідача з м. Луганська на м. Київ але суд не було повідомлено про це. Місцезнаходженням І ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Донбасгаз” згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців є 01133, м. Київ, Бульвар Лесі Українки, 5-а. Відповідно до ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України за цією адресою повідомлено І ого відповідача про дату, час і місце розгляду справи. Повістка про виклик і ухвала суду повернуті органом поштового звязку з довідкою про відсутність за вказаною адресою І ого відповідача. Аналогічно повернуті органом поштового звязку повістка про виклик і ухвала суду, направлені ІІ ому відповідачу. Підстави для передачі справи до іншого адміністративного суду, передбачені ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача , суд

в с т а н о в и в:

09.08.2004 між ТОВ “Компанія “Донбасгаз” (І ий відповідач) та АТЗТ “Енергоспецбуд” (ІІ ий відповідач) укладено договір № 09/08/04 (а.с. 8-10, т. 1). Відповідно до п. 1 договору ІІ ий відповідач зобовязується передати І ому відповідачу товари згідно специфікацій. Розрахунки за поставлений товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі протягом 90 днів з моменту постачання.

За специфікацією № 1 затверджено асортимент товару антикорозійна комплексна композиція “ОРОСТ К” (АКК “ОРОСТ К”) (ТУ У 24.6- 25395809-001-2002) у кількості 6,33 т на загальну суму 30004200 грн. (а.с. 11, т. 1)

Між відповідачами 17.08.2004. складено і підписано акт прийому передачі товару № 1 (а.с. 12, т. 1) про те, що АТЗТ “Енергоспецбуд” здав, а ТОВ “Компанія “Донбасгаз” прийняв антикорозійну комплексну композицію “ОРОСТ К”(АКК “ОРОСТ К”) (ТУ У 24.6- 25395809-001-2002) у кількості 6,33 т на загальну суму 30004200 грн.

АТЗТ “Енергоспецбуд” виписано видаткову накладну № Е 00000012 від 17.08.2004 про передачу антикорозійної комплексної композиції “ОРОСТ К” (АКК “ОРОСТ К”) (ТУ У 24.6- 25395809-001-2002) у кількості 6,33 т на загальну суму 30004200 грн. (а.с. 13, т.1) і податкову накладну № 12 від 17.08.2004 на загальну суму 30004200 грн. (а.с. 14, т. 1).

За відпущений товар АТЗТ “Енергоспецбуд” отримало від між ТОВ “Компанія “Донбасгаз” грошові кошти на суму 30004200 грн., в тому числі ПДВ 5000700 грн., перераховані платіжними дорученнями у період з 25.08.2004 по 15.09.2004. (а.с. 15-.18, т.1).

АТЗТ “Енергоспецбуд” придбало товар, вказаний як антикорозійна комплексна композиція “ОРОСТ К” (АКК “ОРОСТ К”) у ТОВ «Укрхімпром», випуск якої ніби то здійснювався на підставі договору про спільний випуск товару № 123-У від 12.02.2004 (а.с 37 -40, т. 1), укладено між АТЗТ “Енергоспецбуд” як Замовником і ТОВ «Укрхімпром», як Виконавцем. Передачу товару - антикорозійна комплексна композиція “ОРОСТ К” в кількості 62500 кг. За ціною 0,50 грн. на загальну суму 37500 грн. (з ПДВ) від ТОВ «Укрхімпром»до АТЗТ “Енергоспецбуд”, оформлено податковою накладною № 0093 від 25.03.2004 (а.с. 42, т. 2).

Як пояснень посадової особи ТОВ “Компанія “Донбасгаз” - менеджера Старука О.В., які надані суду в письмовому вигляді самим же представником ТОВ “Компанія “Донбасгаз”, вбачається, що фактично передавались документи на товар, який зазначено як антикорозійна комплексна композиція “ОРОСТ К” (АКК “ОРОСТ К”), будь - якого транспортування товару з ТОВ «Укрхімпром» не відбувалось, будь якої прийомки за якістю та кількістю товару також не здійснювалось.

В подальшому ТОВ “Компанія “Донбасгаз” як Комітент уклало з ТОВ «Атлантіс М» як Комісіонером Договір комісії № 09/08 від 09.08.2004. (а.с. 19-25, т.1) про наступне:

Комісіонер за винагороду зобовязується за дорученням і за рахунок Комітента здійснити від свого імені продаж на експорт майна Комітента, а саме: згідно специфікації № 1 (а.с. 26, т.1 ) до Договору комісії - доручається реалізувати антикорозійна комплексна композиція “ОРОСТ К” (АКК “ОРОСТ К”) (ТУ У 24.6- 25395809-001-2002) у кількості 6,33 т за ціною 3951000 грн. на суму 25009830 грн. без ПДВ.

16.08.2004 ТОВ «Атлантіс М» укладено Контракт № С14 від 15.08.2004 з Компанією U.S. Workforse association LLC (а.с. 30-34, т.1). Товар, зазначений як антикорозійна комплексна композиція “ОРОСТ К” ТУ У 24.6- 25395809-001-2002 у 28 металевих бочках відправлений за межі митної території України (а.с. 41, 68-70, т.2).

Позивач стверджує, що фактично товар, який був предметом договору № 09/08/04 від 09.08.2004 і вказано в видатковій накладній № Е 00000012 від 17.08.2004 і податковій накладній № 12 від 17.08.2004, був відсутній, не передавався за вказаними накладними, фактично існувала лише невідома рідина, метою угоди між відповідачами було збільшення І им відповідачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, а відтак кінцевою метою було приховування від оподаткування та отримання бюджетного відшкодування.

На підтвердження цього позивачем надано лист № 771/09/26-2 від 04.05.2004 ЗАТ «Сєвєродонецьке обєднання «Азот»(а.с. 3738, т. 2), висновком ЗАТ «Сєвєродонецьке обєднання «Азот»з комплексної хімічної експертизи з кримінальної справи від 03.06.2005 (а.с. 87-91, т. 2), ТУ У 24.6- 25395809-001-2002 (а.с. 55, т. 2), листом національного центрального бюро Інтерполу від 05.05.2005 (а.с. 58, т.2), з яких вбачається, що за спірним договором було передана не антикорозійна комплексна композиція “ОРОСТ К” (АКК “ОРОСТ К”) (ТУ У 24.6- 25395809-001-2002), а невідома рідина, галузь застосування якої неможливо встановити. В звязку з цим позивач стверджує, що обидві сторони були обізнані про мету угоди - отримання із бюджету бюджетного відшкодування.

У справі № 12/2 за позовом ТОВ “Компанія “Донбасгаз” до Ленінської МДПІ і Відділення Державного казначейства України в Ленінському районі м. Луганська заявлено вимогу про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (експортне відшкодування) за податковою декларацією за серпень 2004 рік в сумі 5021362 грн. та визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.02.2005р. № 0000082340/1.

Позивач посилається в обґрунтування позову на ст.ст. 216 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України.

Оцінивши доводи сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне:

Пункт 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” однією із функцій Державних податкових інспекцій зазначає подання до судів і господарських судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В п.11 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 із змінами і доповненнями вказано, що до угод, які мають метою порушення інтересів держави відносяться і угоди, спрямовані на ухилення від оподаткування.

Але за змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, водночас правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Позивач як на підставу позову посилається на відсутність реального характеру відповідних операцій, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме отримання бюджетного відшкодування, тобто на незаконне заволодіння державними коштами.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010 про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Суд вважає, що документи, що маються в матеріалах справи, підтверджують відсутність реального характеру операцій з продажу від АТЗТ “Енергоспецбуд” до ТОВ “Компанія “Донбасгаз” товару - антикорозійної комплексної композицію “ОРОСТ К”(АКК ОРОСТ К”) (ТУ У 24.6- 25395809-001-2002) у кількості 6,33 т на загальну суму 30004200 грн. Рідина, яка була передана за угодою, а в подальшому відправлена за межі митної території України, не є вищевказаним товаром, а відтак товар, вказаний у відповідних документах не був переданий, в той час, як саме з цим фактом передачі товару - антикорозійної комплексної композицію “ОРОСТ К”(АКК ОРОСТ К”) (ТУ У 24.6- 25395809-001-2002) і відповідно наданням податкової накладної № 12 від 17.08.2004 на загальну суму 30004200 грн., повязується право І відповідача на податковий кредит в сумі 5000700 грн., а в подальшому право на бюджетне відшкодування за податковою декларацією за серпень 2004 року в сумі 5 021 362 грн.

Отже, договір № 09/08/04 від 09.08.2004 між ТОВ “Компанія “Донбасгаз” та АТЗТ “Енергоспецбуд”, спрямований на заволодіння бюджетними коштами отримання бюджетного відшкодування, відтак порушує публічний порядок, тому є нікчемним.

У такому разі податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом про визнання недійсним такого правочину.

Натомість орган державної податкової служби має право або пред'явити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини першої статті 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Як вбачається з встановлених судом фактичних обставин, зобовязання виконано з боку І відповідача, а ІІ - відповідачем одержано грошові кошти в сумі 30004200 грн., які і підлягають стягненню з ІІ - відповідача в доход держави. І відповідач фактично не отримав від ІІ - відповідача товар, тому з нього не стягується його вартість.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України. У відповідності із статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом

Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину. І им відповідачем перераховано, а ІІ им відповідачем отримано грошові кошти у період з 25.08.2004 по 15.09.2004, позов подано позивачем 17.02.2005, тобто з дотриманням встановленого строку.

Отже, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з ІІ ого відповідача АТЗТ “Енергоспецбуд” грошових коштів сумі 30004200 грн., в задоволенні вимог до стягнення з І ого відповідача слід відмовити. В частині вимог про визнання зобовязання, підтвердженого договором № 09/08/04 від 09.08.2004 між ТОВ “Компанія “Донбасгаз” та АТЗТ “Енергоспецбуд” на проведення операцій купівлі-продажу товарів на загальну суму 30 004 200 грн. недійсним, провадження у справі закрити на підставі п. 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України ІІ-ого відповідача в доход Державного бюджету України стягуються судові витрати в сумі 1700 грн.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 24.12.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 17, 18, 24, 94, 157, 158-163, пунктом 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Енергоспецбуд”, 61078 м. Харків, вул. Сумська, 74, оф. 2-а, код 22712994 на користь державного бюджету України грошові кошти, отримані за нікчемною угодою в сумі 30 004 200 грн.

3. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Енергоспецбуд”, 61078 м. Харків, вул. Сумська, 74,оф. 2-а, код 22712994 на користь державного бюджету України державне мито в сумі 1700 грн. 00 коп.

3. В решті вимог відмовити.

4. В частині вимог про визнання зобовязання, підтвердженого договором № 09/08/04 від 09.08.2004 між ТОВ “Компанія “Донбасгаз” та АТЗТ “Енергоспецбуд” на проведення операцій купівлі-продажу товарів на загальну суму 30 004 200 грн. недійсним, провадження у справі закрити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через господарський суд Луганської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 4 статті 167 КАС України постанова складена у повному обсязі 29.12.2010.

Головуючий Т.М.Мінська

Суддя А.Г.Ворожцов

Суддя Є.Ю.Пономаренко